Чи самогубство є відповідь?

У недавній депеші від „Сполученої Преси Інтернаціонал” в Токіо було сказано: „Один комерсант з своїм сином, страждаючи через те, що мали мільйони доларів боргу, задушили кількох членів їхньої родини і спалили самих себе у самогубстві трьох генерацій”. Цей чоловік збанкрутував, попавши в борг приблизно 2.6 мільйонів доларів. У листі до мера Йошіди, провінції Шізуоки, він сказав: „Перепрошую вас, що завдав вам клопіт. Дев’ятеро нас, включаючи моїх правнучок, відберемо собі життя через те, що наше підприємство занепало”.

Багато людей дуже турбуються, навіть страждають, через велике заборгування, невдачі в комерції або інші проблеми життя. Декотрі соромляться через такі несприятливі обставини. Але, чи „самогубство” є відповіддю?

Перш ніж особа починає якесь підприємство, то Писання заохочують її зважити всі обставини. Ісус Христос відповідно сказав: „Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує,— чи має потрібне на виконання, щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього, говорячи: ,Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг’”.— Луки 14:28—30.

Хтось, дотримуючи цей принцип, не буде починати якесь нестійке підприємство. Певна річ, що грошові невдачі можуть статись, навіть під найкращим розсудком. В якій-небудь невдачі підприємства, то боржник повинен старатись, як може, щоб сплатити своїм позикодавцям. (Рим. 13:8) Але, під такими чи інакшими турбуючими обставинами, страждаюча або потрапивши на вигляд в ганьбу, особа не має права ніколи відбирати своє власне життя — ані життя інших. Навпаки, Божа заповідь є така: „Не вбивай”. (2 Мойс. 20:13) Ці слова також забороняють самогубство.