Будьте живим свідком для „доброї новини”
„ ,Ви свідки Мої’, говорить Єгова, ,Мій раб, якого Я вибрав, щоб знали і повірили Мені, та розуміли, що Я Той Самий’ ”.— Іс. 43:10, НС.
1. (а) Що жодні боги людського творення не могли зробити з наміром установити своє божество? (Іс. 43:8, 9) (б) Як правдивий Бог є інший у цьому розумінні?
ЖОДЕН з людських богів чи богинь не може постачити ані одного свідка установити своє божество. Ці боги не висказали пророцтв, які сповнилися докладно. Але більше, як 2.700 років назад Всевишній Бог Єгова міг вказати на цілий ізраїльський народ, за Його свідків, кажучи: „Ви свідки Мої, . . . Мій раб, якого Я вибрав, щоб знали і повірили Мені, та розуміли, що Я той Самий. . . . Я Сам сказав, і спас і звістив”.— Іс. 43:10—12, НС.
2. (а) Так як можна бачити з Псалма 78, то що ізраїльтяни знали про спасаючі вчинки Єгови? (б) Який є доказ, що ізраїльтяни знали, що Єгова виконає Своє пророче „слово”?
2 У їхніх надхнених Писаннях, ізраїльтяни мали вірогідну історію Божих вчинків з ними, як з народом. Вони знали, що Всемогутній спас їхніх предків від поневолення в Єгипті й іншими часами визволяв їх від ворогів. Вони пам’ятали, обітниці, яких Він виконав даючи їм землю Ханаан у спадок. (Пс. 78) Книга Ісуса Навина каже: „Нічого не було невиконаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому; усе збулося”.— Іс. Нав. 21:45.
3. (а) Що пророцтво Ісаї показує мало статися з ізраїльтянами? (б) Як сповнення цього пророцтва помогало їм давати свідоцтво?
3 Пророцтво Ісаї, в якому Бог Єгова говорить, що ізраїльтяни є Його Свідки, вказує на час, коли цей народ через невірність станеться поневолений Вавилоном і коли Всевишній визволить їх через Кіра. (Іс. 43:14, 15; 44:24 до 45:2) Таким чином вони стануться живими свідками нового визволення. Але, як ці повернені ізраїльтяни могли служити за свідків Єгови? Це не значить, що вони мали проповідувати іншим людям, тому що це не було їхнє призначення. Вони мали давати свідоцтво своїм поводженням. Вони мали показувати, що цілковито покладалися на Бога Єгову, як на Хоронителя і Спасителя, і що лише з Ним спочивав їхній майбутній добробут і щастя.
НОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ НА СВІДКІВ
4, 5. (а) Що свідкування учнів Ісуса Христа включає? (Мат. 28:19, 20) (б) Чиїми свідками були учні Ісуса Христа, і як це можна бачити з Дій Апостолів 1:8; 2:32, 33; 4:19, 20; 5:29—32?
4 З приходом Месії або Ісуса Христа на землю відчинилася нова характерна особливість, а саме, свідкування. Ті, що ставалися учнями Ісуса Христа приймали відповідальність розказувати людям про те, що Бог Єгова зробив відносно Його Сина. Наприклад, на свято П’ятдесятниці 33 р. З.Д., натовп євреїв і нововірців дуже здивувалися, коли побачили, як Божий дух діяв над 120 учнями Ісуса Христа. Апостол Петро сказав їм: „Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! А отож як правицею Божою був Він вознесений, і обітницею духа святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите і чуєте”. (Дії 2:32, 33) Зверніть увагу, що тут Петро свідчить про вчинок Бога Єгови. Разом з цим він також був свідком для Ісуса, доказуючи, що Цей справді був Месія або Христос. Таким чином Петро діяв у гармонії з тим, що Син Божий Сам сказав учням перед Його вознесенням на небо: „Та ви приймете силу, як дух святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете”. (Дії 1:8) Як свідки Ісуса, віруючі з часом почали називатися „християни”. Так як показує Дії 11:26, НС, це сталося за „Божим провидінням”.
5 Тепер християнська установа складаючись з природних євреїв і поган почали звіщати „добру новину” про Христа. Цих Бог Єгова тепер уживав за Своїх свідків. (Фил. 1:27) І учні публічно визнавали себе бути такими свідками. Коли синедріон, єврейський найвищий суд, наказав їм більше не проповідувати про Ісусове ім’я, апостоли відповіли: „Бога повинно слухатися більш, як людей! Бог наших отців воскресив Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві. Його підвищив Бог Своєю правицею на Начальника й Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що його Бог дав тим, хто слухняний Йому”. (Дії 5:29—32) Раніше, апостоли Петро та Іван сказали перед тим самим судом: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули”.— Дії 4:19, 20.
6. (а) Яку чудову нагоду „добра новина” відкрила для осіб? (б) Так як можна бачити з Дій Апостолів 4:12 і 17:29—31, що Ісусові учні признали, що євреї, як і неєвреї мусіли знати?
6 Апостоли та інші учні Ісуса Христа добре знали, що були під обов’язком бути свідками Бога Єгови і Його Сина. Усім людям належалося почути „добру новину”, щоб коли прийняли Ісуса за Христа і Його жертву, яка мала цінність відкупити гріх, вони могли отримати вічне життя. (Ів. 3:16; 17:3) Апостол Петро сказав перед синедріоном: „І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, щоб ним би спастися ми мали”. (Дії 4:12) Кілька років пізніше апостол Павло сказав Афеніянам: „Не повинні ми думати, що божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки. Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши”. (Дії 17:29—31) Так, усім людям, євреям, як і неєвреям належалося почути „добру новину”, щоб не вмерти і не пропустили нагоди ставатися свідками Бога і Христа з надією отримати вічне життя.
7. (а) Що християни у першому столітті були охочі зносити за те, що звіщали „добру новину”? Чому? (б) Які питання можемо запитати самих себе з огляду приклада апостола Івана?
7 Отже, у „добрій новині” був вічний добробут. Божа воля також є, щоб її усім проголошувати. (1 Тим. 2:3, 4) Отже, вірні християни, з глибокою любов’ю до Бога і ближнього, далі свідкували, хоч деколи губили свободу, а навіть саме життя. Коло 96 р. З.Д. останній живий апостол написав християнам Малої Азії: „Я Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа”. (Об. 1:9) Чи ви, так як Іван, говорите „за Слово і свідчення Ісуса Христа”? Чи ви є готові постраждати за таке свідоцтво, переконані, що людям належиться почути „добру новину”, тому що це може значити спасіння для них?
ДАЮЧИ СВІДОЦТВО ГАРНИМ ПОВОДЖЕННЯМ
8. Чи свідкування значить лише проповідувати, і як це можна зобразити?
8 Щоб досягнути серця щирих людей, християнські Свідки Єгови мусять жити у гармонії з тим, що вчать. Самі слова, без доброго прикладу християнського життя, є без значення. Подумайте: Чи б ви вибрали за свідка вашої особистості чоловіка, який є добре відомий за свої брехні і шахрування? Чи ж його відома нечесність не буде ставити під сумнів правдивість його слів, а навіть, коли б і говорив правду, то чи б його свідоцтво не могло пошкодити вам? Чи ж вас не судили б бути таким, як той чоловік, що свідчить на вашу користь?
9. Яке поводження вимагається від тих, що будуть свідками Єгови? Чому?
9 Репутація свідка, може дійсно вплинути на те чи люди будуть вірити його свідченню чи ні. Отже, тоді, всі, що визнають себе бути свідками Єгови мусять жити праведним життям. Підкреслюючи важливість цього апостол Павло писав до євреїв, що знали Божий закон: „Ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, сам крадеш? Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство!” (Рим. 2:21, 22) Коли поводження особи не сходиться з тим, що вона проголошує, то цим стягає великий докір на Бога. Апостол Павло продовжує: „Через вас зневажається Боже Ймення в поган”.— Рим. 2:24.
10, 11. (а) У родинному житті, що можна сподіватися від тих, що представляють себе за свідків Всевишнього? (б) Що це значить „мати добре сумління” так, як показує 1 Петра 3:16, і як це може мати дуже гарний вплив на противників?
10 Отже, щоб бути живим свідком для Єгови, то християни мусять ставати зразковими чоловіками та батьками, дружинами та матерями, синами і доньками. (Ефес. 5:24 до 6:4) Одружені особи повинні старатися подолати проблеми, які виринають у їхньому подружжі застосовуючи Божу пораду, замість наслідувати світ і виходити з неприємного стану через розлучення або розвід. (Мат. 19:4—9; 1 Кор. 7:10, 11) Хоч правдивих християнів часами не люблять і неправильно представляють через їхню віру в Бога Єгову та Його Сина, то вони завжди повинні слухати надхненої поради: „Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі”.— 1 Пет. 3:16.
11 Це значить, що християни повинні старатися не грішити, щоб не розвивати поганого сумління, яке б осуджувало їх. Через гарне поводження противники можуть бачити, що прийшли до неправильного висновку відносно Божих слуг. Тепер вони можуть соромитися таким поводженням, яким вони трактували Його свідків. Такі противники можуть побачити, що їхня непошана до правдивих християнів — можливо коли обвинувачували їх лицемірством, нещирістю, ненависниками людства і тому подібне — не має ніякої основи.
12. Так як показує 1 Петра 2:12, то що може статися з людьми, що бачать гарні вчинки християнина?
12 Раніше, апостол Петро показав, що через добре поводження християнина, навіть противники можуть прославляти Бога. Читаємо: „Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши ваші добрі діла, славили Бога у день відвідання”. (1 Пет. 2:12) Подумайте, гарним поводженням можна переконати противників, що ті, яких вони так неправильно представляють, служать Богові правдивим поклонінням і через це самі можуть шанувати Бога, служити Всевишньому! Отже ніколи не знеохочуйтеся, коли люди противляться або стають байдужі, коли звіщаєте їм „добру новину”. Може бути, що через ваше гарне поводження в обличчі неприємного стану, щирі особи зауважать ваше правдиве Богослужіння. Наслідком цього, вони самі можливо забажають більше навчитися про Нього.
13, 14. (а) Яке може бути найкраще свідоцтво, що дружина є спроможна дати своєму невіруючому чоловікові? (б) Якщо християнська дружина слухає поради в 1 Петра 3:1, 2, то що її невіруючий чоловік повинен бачити?
13 Наприклад, часами чоловік ніяк не хоче слухати коли християнська дружина говорить йому „добру новину”. Але своїм гарним поводженням така дружина може дати краще свідоцтво, ніж словами. Тому то апостол Петро заохочує християнських дружин: „Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб деякі хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, коли побачать ваше поводження чисте у страху”.— 1 Пет. 3:1, 2.
14 Невіруючий чоловік повинен пізнати співпрацю його дружини з ним у всіх справах, що не нарушують її поклоніння. Через гарне поводження дружини чоловік повинен бачити, що велике добро приходить через її віру. Її характер, слова, її вчинки не повинні бути основою на критику. Маючи перед собою живий приклад похвального поводження, невіруючий чоловік з часом може сам повірити. Коли дружина старається навернути чоловіка „без слова”, то це, безперечно, не значить, що вона ніколи не буде говорити йому про духовні справи. Проте, вона повинна уникати суперечок, настирливості, вимагати або гризти його про правдиве Богослужіння.
15. Як молоді школярі можуть зробити „добру новину” більш привабливою для вчителів та інших школярів?
15 Подібно, молоді, що ще ходять до школи можуть своїм гарним поводженням зробити „добру новину” більш привабливою для вчителів та інших школярів. Через його переконання хтось може насміхатися з молодого. Але коли він буде терпіти під таким натиском і не буде відплачуватися подібним поводженням, то деякі вчителі, а навіть школярі можуть зацікавитися тим, що саме дає йому таку моральну мужність. А особливо, коли він є надійний і добре виконує свої шкільні задачі, також ласкаво і шановно поводиться з іншими, то це може мати дуже гарний вплив на осіб, що зауважують його і деякі забажають розслідити його віру. Знову, гарним поводженням можна дати добре свідоцтво.— Порівняйте Тита 2:6—8.
16. Як застосовуючи 1 Петра 2:18 і Тита 2:9, 10 може розвиватися в гарне свідоцтво?
16 Християнин, що мусить працювати повинен застосовувати принципи, якими навчається слуг: „Раби — коріться панам (власникам) повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим”. (1 Пет. 2:18) „Раби, щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили, не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога”. (Тита 2:9, 10) Згідно з цим, християнин повинен весело і потихо працювати навіть коли на нього накидають нерозсудливі вимоги. Він повинен шанувати роботодавця і не сперечатися з ним. Люди повинні бачити, що християнин є чесний, працьовитий робітник, який дбає про інших людей. Коли так є, то правдиве Богослужіння є піднесене в очах тих, що оціняють, що через його релігію хтось є добрим робітником і гарною особою.
17. Як ми повинні почуватися відносно нашого колишнього життя перед тим ніж ми пізнали правду?
17 Що ж тепер сказати про ваше життя, як Свідок Єгови? Як ви почуваєте себе відносно вашого життя перед тим ніж ви мали докладне знання правди? Ви можливо є один з тих про яких апостол Петро говорить: „Бо досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у піяцтві, у гулянках, у піятиках, у беззаконних ідолослужбах”. (1 Пет. 4:3) Справді, що ніколи не повинно бути відповідного часу брати участь у таких зіпсутих практиках. Християни вже повинні мати досить цього, коли ходили в незнанню, отже ніколи не повинні хотіти вернутися назад до них.
18. Якщо справді хочемо бути живими свідками „доброї новини”, то що можна запитати себе, і що ми повинні робити?
18 Тепер, коли вже живете „для Божої волі”, то чи прагнете помагати іншим поділитися вашим щастям? (1 Пет. 4:2) Чи ваше серце так наповнюється оціненням „доброї новини”, що використовуєте кожну нагоду свідчити про Бога та Його Ісуса Христа? (Луки 6:45; 8:15) Чи ваше поводження підкріпляє те, що ви говорите людям про Боже Слово? Лише коли звіщаємо і живемо правдою можемо статися вірними свідками. Отже, всі ми наслідуймо приклад апостола Павла, який писав: „Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним”.— 1 Кор. 9:27.