Віддаючи святу службу день і ніч

“Бог, Якому віддаю святу службу духом своїм відносно доброї новини про Його Сина”.— Рим. 1:9, НС.

1, 2. Як Біблія показує, що наша “свята служба” Богові поміщає жертви?

ВІД слуг Божих не вимагається, щоб вони приносили жертви так, як під Закон-угодою, яку Христос Ісус виконав і яку Бог скасував. Однак, є жертви, які становлять важну частину нашої “святої служби”. А які є ці жертви?

² Павло, апостол Ісуса Христа показує нам в листі до Євреїв 13:15, 16. Згадавши про “святу службу”, яку священики в Ізраїлі виконували в скинії й як все це сповнилося в Ісусі, Павло каже: “Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що ім’я Його славлять”.

3. Що Павлові надхнені слова до Євреїв 13:15 вимагають від нас?

³ А що це значить? Це значить, що ми повинні хотіти говорити правду про Бога Єгову і про добру новину Його Царства. І ми повинні робити це не лише часом, у суботу та неділю, по зібраннях, але так, як апостол каже “завжди”— кожного дня, день і ніч, завжди шукаючи нагод так служити.

4. Чи ми лише устами виконуємо нашу “святу службу”? (1 Ів. 3:18)

⁴ Чи це значить, що служити або давати “святу службу” включає лише говорити? Ні, бо згадавши про “жертву хвали”, апостол описує інші жертви, яких Бог бажає від нас. Він каже, в 16-му вірші: “Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові”. Так, наша “свята служба” мусить бути зрівноважена, яка зрівноважує хвалу Богові з вчинками, з “доброчинністю та спільністю”.

5. (а) Як ціле наше життя може посвідчити добрій новині? (б) Як це буде впливати на інших людей нашого суспільства?

⁵ Отже, так як Ісус, ми хочемо, щоб наше ціле життя було свідоцтво правді. Певна річ, що ми не можемо виконувати чуд так, як Ісус робив, щоб допомогти людям, але наше гарне поводження, чесність, щирість та допомога людям, коли можемо і чим маємо є так само прийнятні. Ми можемо робити так, як заохочується в листі до Галатів 6:10: “Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним”. Таким чином закладаємо основу для людей слухати правду. Отже, ми повинні завжди сміливо звіщати добру новину всім людям, від ‘глибини серця нашого’. Інакше, як можна людям, які зауважують наші добрі діла і гарне життя, дійсно допомогти? Люди мусять знати, що це добра новина про Бога, що спонукала нас робити такі гарні вчинки. (Мат. 5:16; 12:34, 35) Тоді вони побачать, що самі можуть стати такими, як ми, якщо навчаться доброї новини. Якщо не будемо мати гарні, корисні та добрі вчинки з добрим поводженням та “жертвою хвали, цебто, плід уст, які прославляють Його ім’я, то не будемо давати Богові повної “святої служби”.— Євр. 13:15.

6. Щоб наша “свята служба” була довершена, то що є потрібно?

⁶ З Ісусового прикладу і прикладу апостолів можна бачити, що наша “свята служба” не значить лише змінювати наші особистості і чинити добро. Це є частина, основа, нашої служби, до якої додаємо жертву хвали. (Пс. 106:12) Наша “свята служба” не може бути довершена якщо не будемо відповідно жити і звіщати добру новину.

7. Хто вірішує скільки часу будемо відкладати різним жертвам, що становлять нашу “святу службу”?

⁷ Усі ми сьогодні можемо бути між тими, що віддають “святу службу” Богові день і ніч. Бог Єгова не дав нам якогось закону відносно того скільки часу ми мусимо відкладати, щоб приносити жертву хвали (крім того, що сказано “завжди”) або інші жертви, які є приємні Богові. Ці справи ми мусимо самі зрівноважити. Але всі ці жертви — плід наших уст у публічному проголошенні Його імені й чинення добра та ділитися з іншими — усі ці вчинки мусять бути явні і мати місце в нашому житті, вдень і вночі.— Порівняйте Дії 26:7.

8. Який приклад служіння “день і ніч” постачив Ісус? (Марка 1:35; Луки 6:12)

⁸ Ісус мав добру новину в Свойому серці, Він задумувався над нею і обдумував як говорити людям цю вістку. Він завжди був готовий, “вдень і вночі”, звіщати добру новину, навіть коли був дуже втомлений. Він завжди ревно звіщав правду. (Ів. 2:17) Чи пригадуєте, як Він промовляв до самаріянки, яка, як євреї вірили, не могла оціняти святі справи. (Ів. 4:7—26) Але Ісус не осудив цієї жінки, навіть хоч Він знав також, що вона не була моральна. Таким свідоцтвом цій жінці Боже ім’я і наміри були широко розголошені.— Ів. 4:39—42.

ЦІЛЕ НАШЕ ЖИТТЯ Є “СВЯТА СЛУЖБА”

9. Необхідно, що “свята служба” поміщає, і як Павлові надхнені писання показують це? (Кол. 3:17)

⁹ Отже, “свята служба” не становить лише якусь частину нашого життя. Вона не є обмежена лише до якоїсь одної дії або кількох дій, але вона містить у собі кожну точку нашого щоденного життя. Її можна висловити слідуючими словами: ‘Робіть усе немов Єгові, чи їсте, чи п’єте, або коли інше що робите’. (1 Кор. 10:31, НС) Показуючи, як широко-охоплююча ця служба повинна бути, апостол каже до Римлян 12:1, 2: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього”.a

10. (а) Що вирішує чи якась активність становить частину нашої “святої служби”? (б) Яку службу Боже Слово вимагає від родичів виконувати “день і ніч”, і як вони повинні дивитися на таку службу?

¹⁰ Тут є втягнено багато речей, але ваша ціль, ваша мета і спонуки серця є головні чинники вирішувати, чи те, що ви робите є дійсно “свята служба”. Наприклад, серед нас є багато родичів. Частина, по суті, велика частина вашої “святої служби” Богові включає ваших дітей. Псальма 127:3 каже, що вони є “спадщина Господня”. Чи ви доглядаєте ту спадщину ніби Єгові та на Його славу? Цю точку вашої служби також треба виконувати “день і ніч”, бо Боже Слово показує, що родичі повинні вкорінювати Божі гарні принципи в своїх дітей від світання до смерку. (5 Мойс. 6:4—9) Щоб зробити це, то основна річ є студіювати Біблію з дітьми. Але родич не повинен казати: ‘Я студіюю з дітьми раз на тиждень, так як з іншими людьми. Тому це вистачить для них навчитися, що є правильно, щоб наслідувати Біблійні принципи’. Це не правда. Пам’ятайте, Біблія каже, що діти вірних родичів є “святі” у Бога. (1 Кор. 7:14) Як ви повинні доглядати щось під вашою опікою, яке є святе в Бога? Чи б ви не дуже уважно стерегли таку річ, день і ніч?

11. Чому родичі не повинні занедбувати цю точку “святої служби”?

¹¹ Те, що ви тепер робите навчати і дисциплінувати ваших дітей, може спасти їх. З другого боку, навпаки, коли не подбаєте тепер, то можете загубити їх. Це значить, що час може нагло прийти — несподівано — коли вони не будуть слухати вас. Світ буде більше впливати на них від вас. Тоді, як Бог буде дивитися на спосіб, яким ви доглядали Його святу річ?

12, 13. (а) Як родичі можуть розумно і корисно виконувати заохочення в 5 Мойсея 6:4—9? (б) Чому християнські родичі хочуть щось більшого від лише “доброї дитини” за світським поглядом? (Прип. 3:1—4)

¹² Щоб вкорінювати Боже Слово цілий день не значить, що дітям треба проповідувати постійно. Це значить, що ви мусите ставити їм приклад Божої правди у вашому щоденному житті, поводженням і розмовою. При кожній нагоді, любим, близьким спорідненням із дітьми, і дружнім товаришуванням та сполученням, ви можете допомогти їм оціняти Бога Єгову, Його мудрість, Його любов і правильність Його способів. Слухайте дітей, обмірковуйте з ними. Коли навчаєте їх, даєте їм якусь роботу, або коли дисциплінуєте, показуйте чому і пояснюйте добрі наслідки з покори вам, як родителеві, і покори до Бога, як Голова над всіма.

¹³ Ви не можете виховати “доброї дитини” в такому розумінні, як світ уживає це слово. Безперечно, ви хочете, щоб ваша дитина була добре вихована, шаноблива, чесна і уважна до інших. Ви хочете, щоб ваша дитина виросла такою, тому що пізнала і любить Бога Єгову. Щоб ваше виховання дитини було інакше від світської молоді, і щоб ваша служба справді була “свята служба”, то розум і серце дитини мусить бути покероване до Єгови, щоб він або вона стали славителями Єгови.— Пс. 148:12, 13.

14. Як чоловіки і дружини можуть віддавати “святу службу” через подружній розпорядок?

¹⁴ Чоловіки і дружини можуть віддавати “святу службу”, коли будуть розвивати успішне подружжя на славу цьому Божому розпорядкові. Чоловік або жінка можуть бути дуже приємні і добрі до інших людей, терпеливо зносити їхні помилки, або навіть терпіти образи, без відплати. Але коли мають справу між собою, то чоловік або дружина можуть скоро злоститися, ‘уявляти неправди’, що один каже, штрикати один одному, шукати лише вади. Або одружені часами не говорять один до одного. Без різниці, що одружена особа може робити, то він або вона не віддають прийнятної “святої служби” Богові, коли відкидають святість шлюбної угоди.— Ефес. 5:22—25, 29.

15. Що господиня може зробити, щоб поширювати добру новину в її суспільстві?

¹⁵ Господині мають гарну нагоду віддавати Богові прийнятну “святу службу”. Між гарними вчинками, яких інші можуть зауважувати певно будуть чистий, охайний дім, куховарство і прання для родини. Бо що люди бачать більше від нашого дому? Гостинність дружини, її готовість помагати сусідам, а особливо її готовість ‘відбирати в себе час’, щоб помагати іншим сестрам у зборі в їхніх потребах — це є пожертви, з яких Бог є дуже задоволений. Коли люди знають, що вона є така жінка, то її проповідування доброї новини на території збору буде мати кращий вплив на них.— Дії 9:36—41; Тита 2:4, 5.

16. Як діти і молодь можуть віддавати Богові “святу службу” кожного дня з гарними наслідками?

¹⁶ Коли діти цікавляться віддавати “святу службу”, то вони мусять шанувати батька і помагати їхній матері приносити Богові славу, помагаючи їм чистити дім і тримати його в порядку. І коли родичі не є в правді, то діти можуть дуже допомогти їм у цей спосіб, щоб і вони прославляли Бога. Їхнє поводження перед школярами, пошана до вчителів, розказуючи іншим добру новину при кожній нагоді і помагаючи зборові підтримувати Залю Царства, ходячи на службу, то справді, що всі ці речі є “свята служба” в Бога. (Прип. 20:11; Тита 2:6—8) Щоб випробувати себе чи ваша служба справді є “свята служба” чи ні, то можете запитати себе слідуюче питання: ‘Чи я іду в службу, приносити людям Біблійну літературу?’ Це дуже добре. Але, тепер запитайте себе також: ‘Яке є моє поводження в школі та в інших місцях? Чи я роблю те, що світська молодь робить? Або, чи я пам’ятаю, що мушу віддавати “святу службу” Єгові день і ніч?’ Ви, так як інші, можете зробити багато, щоб зацікавити людей доброю новиною вашим щоденним поводженням та гарним відношенням.

17. Яку службу старші мусять виконувати?

¹⁷ Християнські старші також мусять служити день і ніч. Частина вашої “святої служби” є служити вашим братам, доглядати їхніх духовних потреб. Старшим збору в Ефесії, апостол Павло міг сказати: “Тому то пильнуйте, пам’ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки”. (Дії 20:31) Сьогодні ваші брати потребують вашої допомоги, так як братам в Ефесії у першому столітті треба було допомогти.

18-21. (а) Що становило Павлову “день і ніч” службу”? (б) Чому його світська робота була чистиною його “святої служби” Богові, і що ми можемо навчитися з цього?

¹⁸ Чи ви можете зробити те, що робив ап. Павло, служити день і ніч? Це не значить обов’язково, що Павло вживав кожну хвилину говорити або проповідувати. Ні, бо в Діях Апостолів 20:34 він згадує, як працював власними руками при світській роботі, щоб постачати своїх власних матеріальних потреб і тим, що працювали з ним. По суті, пишучи до Солунян, він сказав: “Бо ви пам’ятаєте, браття, наше струднення й утому; день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію”.— 1 Сол. 2:9.

¹⁹ Так, Павло часами працював не лише вдень, але вечорами виробляти намети. Але важним є запитати: Чому він так працював? Чи з матеріалістичних причин або тому що бажав предмети розкоші? Ні, але так, як він сам каже, щоб “жодного з вас не обтяжити”. У цьому він поставив приклад, щоб ніхто не міг обвинуватити його за легке життя через фінансову підтримку тих, яких він обслуговував доброю новиною. Тому що його намір був поширювати правду і щоб не спотикнути тих, яким служив, то можна сказати, що він займався Божою службою, навіть коли працював при світській роботі. Але, що сказати коли б його намір був самолюбний, коли б не робив усі речі немов Єгові і на поширення справ Царства? Тоді його робота не була б інакша від якої-небудь іншої світської роботи. Вона не була б “свята служба”.

²⁰ Павло, проте, маючи чисте сумління і правильну спонуку до світської роботи міг з’єднати цю частину своєї “святої служби” з його Богом-даним дорученням звіщаючи добру новину з великою сміливістю і запалом. І Бог дуже поблагословив таку “святу службу”. Так як Павло сказав, у вірші, що становить тему цієї статті: “Бог, Якому віддаю святу службу духом своїм відносно [чого? відносно] доброї новини про Його Сина”. (Рим. 1:9, НС) Справді, що всі ми повинні чудуватися великими наслідками Павлового вірного зусилля віддавати Богові “святу службу”.

²¹ Отже, кожен із нас, мусить запитати себе: Який є мій погляд відносно праці й який є мій намір? Єдина розсудлива відповідь знаходиться в пораді, яку апостол дав молодому Тимофійові: “Вправляйся в благочесті. Бо... благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього”.— 1 Тим. 4:7, 8; Ів. 6:27.

22. Який подвійний намір ми досягаємо через нашу побожну посвяту?

²² Так, головний намір нашої побожної посвяти є віддавати “святу службу” Єгові і приносити славу Його імені, тому помагаючи іншим оціняти, Який Бог Він є і розвивати близьке споріднення з Ним. Коли будемо так робити, то наше життя буде щасливіше, навіть тепер у цьому часі. І це значить ‘майбутнє життя’, не лише для нас, але для наших родин і всіх тих на яких наше поводження і проголошення доброї новини буде впливати.

23, 24. Що заохочує нас випробувати вірність нашої “святої служби”?

²³ Відносно ‘майбутнього життя’, а навіть ще більше, нагода на неперервне життя відтепер навіки вічні, то видіння апостола Івана про врятовану велику громаду, дуже заохочує нас ‘випробовувати себе чи ми є у вірі’, доказуючи чи ми справді віддаємо “святу службу” до повної міри. (2 Кор. 13:5) Так, Бог дає нам велику надію статися частиною тієї великої і незчисленної товпи, яку Він збереже через надходяче велике горе і заведе в Його праведну нову систему.

²⁴ Яку чудову надію є поставлено перед нами, коли будемо чинити правильну, розсудливу та найбільш потішаючу річ! Таж, усі мешканці землі незабаром будуть віддавати Богові “святу службу” і яка чудова райська земля тоді буде! — Об. 22:1—3.

25. Щоб пережити надходяче велике горе, то що ми навіть тепер повинні робити?

²⁵ Якщо хочемо бути між тими пережитими великого горя, то мусимо робити тепер те, що Іван бачив велика громада робила, коли закінчилося те горе. Вони “кричали сильним голосом, кажучи: ‘Спасінням ми задовжені нашому Богові, Який сидить на престолі, і Агнцеві’ ”. (Об. 7:10, НС) Не нерішучо, не без надії, але немов “сильним голосом”, спонукані довір’ям і сердечною любов’ю та сердечною посвятою — таким способом ми хочемо звіщати Боже ім’я і чудові речі, яких Він представляє та славетні обітниці, яких Він підтримує Своїм іменем. Ми хочемо прославляти Єгову і Його Сина “завжди”, один одному по наших домах, по зібраннях і всім тим, що будуть слухати по наших сусідствах або де б ми не були. І якщо будемо робити так, то всі небесні ангели, які “повсякчасно бачать на небі обличчя Мого [Христового] Отця”, будуть підтримувати нас, говорячи “Амінь” проголошенню доброї новини, яку ми звіщаємо, як спеціально призначена частина нашої вірної “святої служби” Богові.— Мат. 18:10; Об. 7:12.

26. Що сьогодні спонукує тисячі осіб по цілому світі шукати Єгову, і як це потішає нас?

²⁶ Це “свята служба” слуг Єгови, яка притягає тисячі людей до Нього сьогодні. Ці люди бачать їхнє любе відношення, як вони помагають іншим, чистоту, вірність та миролюбність Свідків Єгови. Тоді вони чують і є спонукані слухати добру новину, яку Божі слуги ревно звіщають їм. Таким чином Єгова прославляється тепер і дістане ще більшої слави, коли по цілій землі Його будуть хвалити з оціненням ті, що переживуть горе — і все це є чудовий, щасливий наслідок тому, що вони справді віддавали “святу службу” Богові день і ніч.

[Примітки]