Не дозвольте знеохоченню або особистостям розбити вашу віру
“Щоб провадив ти добру війну, маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися у вірі”.— 1 Тим. 1:18, 19.
1. Як християни є подібні до кораблів на морі?
ХРИСТИЯНИ у цьому неправедному світі людства є немов кораблі на відкритому морі. Обидва зустрічають постійні небезпеки. Бурі, які буйно здушують море можуть розбити корабель на двоє. Скелясті гради або льодовики можуть розбити корабель посилаючи його на дно моря. Через погану видимість, втрату сили або керування може спричинити колізії з іншими кораблями або сісти на мілину. Подібно, християни можуть розбити свою віру, коли не будуть завжди обережні до небезпек цього світу. Мільйони людей у цьому світі, які не знають Бога є немов те неспокійне море, а християни немов плавають на цьому морі людства. (Іс. 57:20, 21) Ісус знав, що Його учні мусять перебувати у цьому світі на якийсь час, але вони не мали бути частиною світу. (Ів. 17:11, 14—16) Так як корабель, вони можуть бути на морі, але коли море почне вдиратися на корабель, то тоді є причина на негайну тривогу.
2. Хоч християни можуть бути на морі людства, то яка небезпека існує щодо відношення і практик цього світу?
2 Отже християни завжди мусять вважати, щоб практики та відношення, що стали загальними для цієї системи не вдерлися в християнський збір або не розбили їхню особисту віру. Два звичайні напрями і практики, які становлять велику загрозу, є знеохочення і дозволяючи особистостям звести або відвернути нас від віри, отже ми будемо розбирати ці справи в цій статті.
ПОДОЛАЮЧИ ЗНЕОХОЧЕННЯ
3, 4. (а) Як Сатана вживав знеохочуючі обставини поневолювати людство під себе? (б) Які чинники часто спричиняють знеохочення?
3 Впливи можна бачити, глибоко врізані в сумних обличчях маси людства. Продовж багатьох століть Сатана вживав знеохочуючі обставини, щоб завести людей у неволю під себе і його систему і він радіє тим, коли бачить, як християни, через знеохочення, зменшують або відвертаються від їхньої постанови служити Богові Єгові. Тому то християни повинні бути завжди пильними, щоб хвилі знеохочення не затопили їх.
4 Багато чинників спричиняють знеохочення. Найбільше загальним є здоров’я. Коли хтось не почуває себе добре, а особливо на протязі довгого часу, то звичайно напрям є жалувати себе і відокремлюватися. Така особа не має ні сили, ні спонуки робити те, що вона хотіла б робити. Або, хтось може боротися проти якоїсь пристрасті, або проти турбуючої недосконалости тіла. Хронічна хвороба члена у родині або смерть, приносить смуток і жаль. Коли всі члени родини не є християни, то особа може мати велику опозицію від власного чоловіка, дружини або навіть дітей, які будуть насміхатися. В більшости частин світу люди є вбогі і бідність, злочин та страх є великими причинами знеохочення.
5. Що є найважніше коли хочемо успішно подолати знеохочення?
5 Щоб християнин міг успішно подолати знеохочення, то він мусить завжди думати про своє споріднення з Єговою і мати безумовне переконання, що Він буде потішати та помагати Його людям у їхній кожній потребі. Хоч Він дозволяє пробу, щоб випробовувати вірність Своїх слуг, то Він поможе вірним зносити такі проби, а навіть полегшить і визволить у Свойому часі. (Як. 1:5—8) Давид, який зустрічав багато тяжких обставин, писав під надхненням для нашого заохочення: “Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Єгову”.— Пс. 31:25.
6. Чому християни можуть зустрічати хвороби і смерть і знеохочення не буде перемагати їх?
6 Здорова надія на воскресення відбирає жало хвороби та страх смерти. Відсвіжаючи наші думки гарними обітницями Єгови, ми будемо підкріплені духом і будемо мати радість та потіху, яких лише Єгова може дати. “Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме — дочасне, невидиме ж — вічне”.— 2 Кор. 4:16—18.
7. Що служить немов котвиця постачаючи стійкости тепер і в майбутніх буйних часах?
7 Дискутуючи про Божі певні обітниці Павло писав єврейським християнам: “Що вони для душі, як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону [в саме небо], куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус”. (Євр. 6:19, 20) Таким способом, надія добре-заснована на Єгові і в запевнених благословенствах Його нової системи, дає стійкість і потіху християнам, незважаючи на тілесні горя і бурхливі обставини цього світу. “Бог для нас — охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів. Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори”.— Пс. 46:2—4.
8. Чому ми не повинні знеохочуватися, коли не можемо виконувати багато в службі Єгови через погане здоров’я?
8 Якщо через хворобу або якісь інші обставини ви не можете служити Єгові так багато, як ви хотіли б, то однак можете радіти тим, що ще можете робити, пам’ятаючи Павлові заохочуючі та потішаючі слова: “Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви, що святим послужили та служите”. (Євр. 6:10) І не забувайте, що ваш гарний приклад вірности та витривалости заохочує інших, навіть якщо б якась фізична хвороба трохи припинила вас.— Порівнайте 2 Коринтян 12:7—10.
9. Чому молитва і товаришування з співхристиянами є дуже важне для поборення знеохочення?
9 Щоб тримати свою віру сильною і подолати почуття розпачі та журби, християни знають як важним є наслідувати Слово Боже і постійно переглядати себе і бачити де вони можуть зробити поправки. Вони мусять мати близький зв’язок з їхнім небесним Отцем. “Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі”. (Фил. 4:6, 7) Товаришування з іншими християнами є дуже важне. Павло писав християнам у Римі: “Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас, цебто потішитись разом між вами спільною вірою, і вашою, і моєю”.— Рим. 1:11, 12.
10. Якщо ви відчуваєте, що вам бракує християнських приятелів, то що можна зробити?
10 Якщо ви прагнете дружби, але маєте почуття, що на вас не звертають багато уваги, то може вам треба виявити більшу дружність і таким чином розвивати приязну дружбу або тривале споріднення з іншими. Хоч християни мають обов’язок бути дружні зі всіма, а особливо чинити добро “тим, що є споріднені з нами вірою”, то люди будуть більше любити нашу дружбу, коли ми є приємні і завжди підкріпляємо їх. (Гал. 6:10) Завжди жалувати себе може привабити чиєсь співчуття, але не завжди дійсну пошану.
11. Які взаємні користі приходять, коли шукаємо нагод помагати іншим?
11 Також запитайте себе, що ви можете зробити, щоб помогти комусь іншому, замість завжди зосереджувати увагу на самого собі. У Дії Апостолів 20:35, НС Павло звертає увагу на принцип, якого Ісус висловив: “Є більше щастя давати, ніж брати”. Щастя дуже збільшується, коли ми помагаємо іншим. “Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі”. (1 Кор. 15:58) Петро радить: “Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів. Будьте гостинні один до одного без нехоті. Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті”. (1 Пет. 4:8—10) Наше власне щастя таким способом збільшується, коли ми використовуємо всі нагоди заохочувати інших.— Луки 6:38.
12. Як можуть досвіди наших братів і сестер помогти нам поборювати знеохочення?
12 Духовний добробут організації Бога Єгови дає християнам причину бути заохочені. Коли читаємо або чуємо досвіди наших братів кругом світу, то бачимо як Єгова благословить і підкріпляє Своїх людей побороти переслідування, труднощі і знеохочення. “Блаженний той люд, що Богом у нього Господь [Єгова], блаженний народ, що Він вибрав його за спадок Собі”. (Пс. 33:12) По своїх подорожах Павло і Варнава розказували іншим про “навернення поган”. З яким наслідком? “І радість велику чинили всім браттям”. (Дії 15:3, НС) Не забувайте оповідати іншим ваші досвіди у службі на їхнє заохочення, і розпитуйте або читайте про досвіди інших.— Пс. 122:1—9.
13. Які забезпечення Єгова зробив заохочувати Своїх людей, хоч вони живуть під знеохочуючими обставинами?
13 Отже, щоб не розбити нашої віри через знеохочення, то є потреба, щоб інші заохочували нас, як і ми заохочували один одного. “Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви. . . . Благаємо ж браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть”. (1 Сол. 5:11, 14) Хоч буйність є навколо нас і обставини, які загрожують розбити нашу віру, то ми можемо вірно надіятись на Єгову, що Він поможе нам встояти проти такої бурі і не стати жертвами знеохочення. “Він визволяв їх від утисків їхніх. Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі, і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані. Нехай же подяку складуть Господеві [Єгові] за милість, та за чуда Його синам людським”.— Пс. 107:28—31.
ОСОБИСТОСТІ МОЖУТЬ РОЗБИТИ НАШУ ВІРУ
14. Як особистості можуть знищити нам віру?
14 Християни також зустрічають небезпеку, коли стикаються з співхристиянами в такий спосіб, що можуть розбити свою власну віру або віру інших. Крім цього, Писання перестерігає, що деякі у християнському зборі відступлять від віри і будуть пробувати впливати на інших, щоб вони наслідували їх. З другого боку, християни вірять і шанують своїх доказаних і вірних братів та сестер, оціняючи провід та приклад вірних пастирів, але вони не повинні дозволяти, щоб вчинки інших “розбили їхню віру”. Ходячи дорогою життя, це дуже важно для слуг Бога не дозволяти особистостям неналежно впливати на них.— 1 Тим. 1:18, 19.
15. Що Юда описує про деяких, які можуть загрожувати зборові перед їхнім виключенням?
15 Апостол Юда в своєму листі згадує про деяких, які влізли в християнський збір і старались ‘незаслужену ласку нашого Бога обертати у розпусту’, і каже, що вони є немов “скелі підводні на ваших вечерях любови”. “Це ремствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе; вони вихваляють особи для зиску”. (Юди 3, 4, 12, 16; порівняйте 2 Петра, розділ 2.) Коли такі особи знайдуться, то їх виключається, бо вони не є гідні належати до збору. Але коли хтось відкидає правду Божого Слова, постійно нарікає, шукає таїти своє відступництво і зводити інших своєю привабливою особистістю, то чи ж нам наслідувати такого і самому покидати правду для нашого власного знищення? Як нерозумно це було б робити? Вважайте, щоб ви не розбили свою власну віру, коли зіткнетеся з одною з цих захованих ‘підводних скель’!
16. (а) Коли старший помагає нам застосовувати Боже Слово, то яке повинно бути наше відношення? (б) Які протилежні відношення відбивали деякі з Ісусових учнів?
16 Також, коли пастирі та вчителі збору стараються помагати нам робити поступ у правді Божого Слова, то чи ми спотикаємося особистостями? Багато, які ставали Ісусовими учнями, любили деякі з Його наук і тішилися, коли Він чудово постачав їм їжу та зціляв їх, але коли вони довідалися, що мусять ‘їсти тіло Сина людського і пити Його кров’, то це так зворушило їх, що “багато-хто учнів Його відпали, і не ходили вже з Ним”. Вони не залишилися набирати більшого розуміння Його важної науки.— Ів. 6:48—69.
17, 18. (а) Як апостоли показували правильне відношення до науки, яку було тяжко прийняти? (б) Чому невірність Юди Іскаріотського не була причиною для інших апостолів похитатися у вірі? Що можна навчитися з цього?
17 Коли “вірний і мудрий раб” організація Єгови постачає якогось нового розуміння з Божого Слова, то нам часами є трудно зрозуміти те, що є надруковано. Але, що нам робити? Чи ми починаємо критикувати і можливо робити висновок, що це є лише почуття кількох чоловіків у центрі товариства? Або, чи ми будемо відбивати таке саме відношення, як апостоли, коли Ісус запитав їх на цій самій оказії, коли багато учнів відвернулися від Нього: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого”.
18 Апостоли були переконані з їхнього порівняння Ісусової науки і спосіб життя з Єврейським Писанням, що Він справді був Месія (Спаситель), отже вони не відвернулися від Нього лише тому, що Він представив нову науку, якої було їм трудно прийняти. Безперечно, що пізніше один покинув Його, а саме, Юда Іскаріотський. Пожадливість відвернула його голову і серце. Але, чи невірність одного з вибраних апостолів знищила віру одинадцятьох? Ні, навіть коли їхня віра трохи і захиталася через арештування і смерть Ісуса на мученицькому дереві. Вони видужали духовно, і Єгова через Свого святого духа, підкріпляв їх, від П’ятдесятниці 33 р. З.Д.
19. (а) Відносно проводу у християнському зборі, то про які важні факти завжди треба пам’ятати? (б) Яка відповідальність лежить на старших, і щодо особистостей, що ми не повинні дозволяти розвиватися?
19 Ніколи не забуваймо, що ми, так як апостоли, наслідуємо Ісуса Христа, а не якогось чоловіка або групу людей, як провідників на землі. Так, від урядової установи до старших по наших зборах, недосконалі люди вживаються помагати нам, але вони мають велику відповідальність вчити згідно з Словом Божим. Вони мають наслідувати апостола Павла, який сказав старшим в Ефесі: “Як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно в домах”. (Дії 20:20) Він поважно наказував Тимофійові, як старшому, “проповідувати слово” Боже, щоб підкріпляти віру і приготовляти збір до часу, коли деякі ‘здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували’. (2 Тим. 4:1—4) Що ми хочемо? Щоб хтось лоскотав нам вуха і казав, що все є гаразд, коли все може бути не гаразд, або, щоб хтось, хто говорив би нам правду і мило помагав нам ходити шляхом, який буде приємний Богові? (Ефес. 4:11—15) Не дозвольте особистостям стояти між вами, а вашим небесним Отцем, Єговою, та Головою християнського збору, Ісусом Христом!
ПОВОДЯЧИСЬ ОДНІ З ОДНИМИ З ЛЮБОВ’Ю
20, 21. (а) Через які чинники треба терпіти коли маємо справу одні з одними? (б) Яку пораду Павло дає в Колосян 3:13, 14, для збереження миру і союзу любови у зборі?
20 Ми всі, народившись у грісі і недосконалості, мусимо, коли навчимось правди з Божого Слова, позбутися характеристики старої особистості і старатися розвивати нову особистість. (Ефес. 4:23, 24) Єгова продовжатиме формувати нас, лише тоді, коли будемо коритися Його волі. Одначе, небажані напрями або характерні риси таки будуть залишатися незважаючи на наше старання перемагати їх, і може бути, що ми ще будемо працювати над одною з них багато років після нашого посвячення чинити волю Єгови. Тому треба бути терплячим один до одного. Крім цього, різні особисті риси не завжди відбивають слабості, але лише різноманітність, яку Єгова розпорядив для людства.
21 Любов і терпимість поможуть нам не бути занадто вразливими. Через натискаючі проблеми, брат може пройти по при нас і не заговорити, або часами заговорити гостро. Або якась звичка або риси може дратувати нас. Без різниці, який стан є, то Біблія радить: “Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости”.— Кол. 3:13, 14.
22. (а) Що може особа зробити коли роздратується через недосконалість брата? (б) Щоб Бог простив нам наші провини, то що перше треба зробити?
22 Отже, не дозвольте різницям в особистостях або суперечки розбити вам вашу віру. Старайтеся, щоб не було жодного спотикання з вашим братом. Якщо Диявол зможе так розтривожити вас через недосконалість вашого брата, що ви аж пропускаєте зібрання або стримуєтеся від проповідування доброї новини про Царство, то це буде дуже тішити його. Чи ви хочете догоджати Противникові через якесь роздратовання або гордість? Чи ваше споріднення з Богом Єговою має таке мале значення, що ви будете переставати служити Йому або будете стримуватися, тому що якийсь брат поповнив злочин? Пам’ятайте, якщо б Єгова вимагав досконалости від вашого брата тепер, то Він і від вас вимагав би те саме. Якщо хочете, щоб Бог простив вам ваші провини, то ви мусите простити провини вашого брата. Ісус сказав, що наші гріхи будуть прощені, коли ми будемо прощати іншим.— Мат. 6:12, 14, 15.
СТАРАЙТЕСЯ НЕ РОБИТИ СПОТИКАННЯ ІНШИМ
23, 24. (а) Як язик є потрібний до стерна корабля? (б) Яку пораду Біблія дає про говорення правди і те, що підбудовує?
23 Язик може наробити багато шкоди, коли не будемо контролювати його. Ап. Яків ось що каже про це: “От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик,— малий член, але хвалиться вельми!” Пощо допускати, щоб ми тратили контролю над нашим язиком немов безпровідне стерно й вдарити образою співслужителя Єгови? “Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було. Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?”— Як 3:4, 5, 10, 11.
24 Коли є напрям сваритися, або розносити шкідливі плітки чи наклеп, то пам’ятайте, що це капітан корабля контролює шлях корабля стерном. Якщо у серці ми не думаємо зло про наших братів, то ми не будемо говорити шкідливих слів язиком. “Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього”. “Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує”.— Ефес. 4:25, 29.
25. Яку пораду дається для залагодження особистих незгод?
25 Залагоджуйте незгоди негайно. Часто маленькі провини можна відразу забути, щоб вони не розросталися в щось великого. Якщо проблема далі є, то підіть до брата, який образив вас і приватно і в любий та милий спосіб переговоріть справу з ним. І коли брат прийде до вас поговорити про якусь скаргу, проти вас, то запануйте над собою і перше вислухайте, що він має говорити, щоб розуміти стан і не ставайте обороняти себе або взаємно обвинувачувати.— Ефес. 4:26, 32.
26. Як Боже Слово запевняє нас, що ми можемо успішно докінчити нашу подорож через майбутні буйні часи у нову систему Єгови?
26 Знаючи, що його час короткий, Божий противник, Сатана Диявол, день за днем більше підбурює моря людства. (Дан. 7:2, 3; Об. 13:1) Цей великий Божий противник дуже хотів би знищити нашу віру знеохоченням, або стиканням з особистостями. Але коли будемо тримати міцну віру і коли будемо пильнувати себе, щоб завжди ходити згідно з певним Словом Божим, то при незмінній допомозі Єгови та Його незаслуженій ласці, ми докінчимо нашу подорож через ці буйні часи, саме через “велике горе”, в нову систему Бога Єгови, де “моря вже більше не буде”. (Об. 21:1) Які вдячні ми будемо Єгові в той час, що не дозволили якимось привабливостям або труднощам знищити нашу віру і що не відкинули вічні благословенства, якими будуть утішатися ті, що люблять Бога цілим серцем! “Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі”.— Євр. 10:39.