Бунт проти Бога виходить на верх

Ми можемо сподіватися, що коли Бог має ворога, то Він буде старатися перекинути всі розпорядки, яких Бог має для Своїх людей. А найкращий спосіб досягнути цього є завести бунт у Божім зборі й таким чином витворити підробку “Божого збору”. Цю саму річ Божий противник Сатана Диявол зробив. Це зусилля почалося в першому столітті, за життя апостолів. А коли було кинуте світло на цей бунт, виявляючи його?

Цей бунт виявився незадовго після смерті апостолів. У той час правдиві християни могли зрозуміти чим він дійсно був, хоч до нього самолюбні так звані християни були приваблені, які стали засліплені до його дійсної натури і його передсказаного кінця.

‘ТАЄМНИЦЯ БЕЗЗАКОННИКА’

Апостол Павло назвав цей рух за його дня ‘таємниця беззаконня’. Це тому, що хоч таке беззаконня проти Бога вже діяло між деякими по зборах, то бунт тоді ще не міг бути зорганізований і обстоювати свої права. А чому ні?

Відповідаючи на це питання, апостол Павло писав християнам у місті Солуні: “І тепер ви знаєте, що саме не допускає з’явитись йому своєчасно. Бо вже діється таємниця беззаконня; тільки той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений він із середини. І тоді то з’явиться той беззаконник”.— 2 Сол. 2:6—8.

СТРИМАНІСТЬ У ПЕРШОМУ СТОЛІТТІ

Перші християни знали, що “той, хто тримає тепер” не був якийсь один чоловік, але група вірних апостолів Господа Ісуса Христа, включаючи самого Павла. Подібно, “беззаконник, чоловік “беззаконня”, також не був один чоловік, але складене бунтівниче тіло осіб. (2 Сол. 2:3) Апостолові слова в 2 Солунян 2:8 показують, що цей ‘чоловік’ буде жити аж до часу присутности Христа. Тільки класа або тіло осіб, якого персонал буде змінюватися від покоління до покоління, може зробити це, бо, безперечно, один чоловік не може жити так довго.

Є багато доказу, що ця “таємниця беззаконня” вже діяла у християнському зборі за першого століття і що її стримував сильний духовний провід і жваві дії апостолів. Один приклад цього знаходиться у тому, що апостол Іван писав:

“Я до збору писав був, але Діотреф, що любить бути першим у них, нас не приймає. Тому то, коли я прийду, то згадаю про вчинки його, що їх робить, словами лихими обмовляючи нас. І він тим не задовольнюється, а й сам не приймає братів і тим, що бажають приймати, боронить, і вигонить із збору”.— 3 Івана 9, 10, НС.

Також, тому, що Павлів лист до збору в Коринті показує про хвастливих чоловіків, які шукали слави і сили, можна бачити ‘таємничу’ зрадливість цього бунтівничого духа, і що він буде включати релігійних провідників.

“Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів. І не дивно, бо сам Сатана прикидається ангелом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми”.— 2 Кор. 11:12—15.

Павло мав клопіт із деякими чоловіками, що просували відступницькі ідеї, але він виявляв їх, і деяких виключали зі збору. Двох таких, на ім’я Гіменей та Олександер, відкинули добре сумління і “розбилися в вірі’. Павло “передав (їх) Сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога”. (1 Тим. 1:19, 20) Пізніше Павло писав Тимофійові: “Гіменей і Філіт . . . погрішилися в правді, казавши, що воскресіння було вже; і віру деяких руйнують”.— 2 Тим. 2:17, 18.

Той релігійний бунт існував аж до закінчення першого століття. Так пізно, як 96 р. З.Д. прославлений Ісус Христос сказав старшим збору в Ефесі, через апостола Івана: “Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони”.— Об. 2:1, 2.

Знову, Іван написав постачаючи точний доказ дій “таємниці беззаконня” і бизькість її виявлення:

“Діти,— остання година! А що чули були, що антихрист іде, а тепер з’явилось багато антихристів, з цього ми пізнаємо, що остання година настала! Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші”.— 1 Івана 2:18, 19.

З цього писання апостолів, виявляючи поганий стан, який виринав де-не-де по зборах, можна бачити, що апостоли, тієї “останньої години” апостольського догляду на землі, стояли на дорозі запобігаючи організуванню “таємниці цього беззаконня” в складене тіло, в “беззаконника”.

БУНТ ВПОВНІ РОЗКВІТАЄТЬСЯ

Говорячи про виявлення цього бунтівницького складеного “беззаконника”, Павло сказав: “Його прихід — за чином Сатани,— буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди між тими, хто гине”.— 2 Сол. 2:9, 10.

Цей “беззаконник” зовсім виявився по смерті апостолів. Деякі провідники зборів почали панувати над своїми братами і послуговували світським політиканам. Бунт безсоромно виявився за днів імператора Константина, який зробив Християнство державною релігією. Про це МеКлінток і Стронґ Циклопедія каже:

“Легкозрозумілість Євангелії була зіпсована; пишні обряди і церемонії були внесені; вчителям Християнства давали світську честь і нагороди, і царство Христа до великої міри перемінилося в царство цього світу”.— Том 2-ий, ст. 488.

Вже багато століть відступницька церква мала велику силу з урядами і завела “Темні Віки” з великим релігійним переслідуванням. Пізніше, прийшла Реформація, але то не було відновлення правдивого поклоніння. Вона лише становила відступ від влади Католицької Церкви й її папів. Головні фальшиві науки перейшли у Протестантські церкви, і навіть сьогодні священики тих церков виявляють таке саме відношення, як ті, які почали те відступлення, виставляючи себе бути виключно призначені до служби Божого Слова, з спеціальними силами, привілеями, правами, звільненнями, рангами і титулами, яких нижчі “миряни” не мають.

Так як апостол каже, ‘прихід беззаконника є за чином Сатани з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди”. Це можна бачити між священиками так званого Християнства сьогодні. (2 Сол. 2:9, 10) Вони вимагають великої пошани та побожности. Часто вони вбирають яснокольорові одяги, до них звертаються високими назвами, вихвалюють їх по чудових церковних будинках та катедрах і вони виконують показні церковні обряди, такі як їхнє перемінення хліба і вина на “Службі Божій”. Вони гордяться вищою освітою, своїм станом і впливом у політичному Штаті і над військом.

А про їхнє виконування ‘чудових вчинків’, вони насильно “навертали” все населення. Вони будували лікарні і церковні школи, і відсилали лікарських місіонерів до “поганських” країн. Так, вони ‘перемінили себе в вісників праведности’. (2 Кор. 11:15) А разом з тим вони дозволяють своїм “наверненим” далі продовжувати різні поганські практики, єднаючи ці з їхнім так званим “Християнством”. В дійсності, Церква помагала так званим християнським урядам панувати над такими країнами, а це панування ще більше нав’язувалося на них через вплив релігійних провідників над тими людьми. Про цей пункт застановіться над словами методистського священика Гавриїла Сетілоане з Всеафриканської Церковної Конференції, яка відбулася в Юґанді 1963 році:

“Поступ Церкви в Африці поступав рука в руку з Шукачем пригод, Дослідником, Колонізатором, навіть з Імперіалістом. Рука, що поставила Хрест. . . на цьому континенті не була рука священика або апостола. Це була кровава рука вояка. . . . Навіть до цього століття Церква на цьому континенті, не зважаючи на протестування, не могла відірватися від зв’язків із Кесарем”.

До якої міри розрісся цей “беззаконник”? У 1971 р. за надрукованим підрахунком лише Римо-Католицькоі Церкви, було 419.611 священиків обслуговувати 566.771.600 членів Католицької Церкви кругом світу. З усього цього, чи світ поліпшується морально чи духовно? Чи у світі сьогодні є більше любови, миру, єдности і щастя, і чи можна сказати те саме про так зване Християнство?

Ті, що щиро студіюють Біблію зараз можуть бачити, що “беззаконник” класа справді розвилася за пророчими словами апостола Павла. Цей складений ‘чоловік’ так як можна ясно бачити є священики так званого Християнства. Усіх тих, що товаришують із тією класою, як миряни або щирі члени священства, Біблія перестерігає відлучитися від цього Диявольського зрадницького зусилля перекинути Божий правдивий християнський збір і затьмарити правду. (2 Тим. 3:1—5; Об. 18:4) Сатанська схема не буде мати успіху, так як слова апостола у 2 Солунян 2:8 показують над якими словами будемо застановлятися в наступному числі Вартової Башти.

[Запитання для вивчення]

1, 2. (а) Якими головними способами Сатана Диявол старався перекинути Божий правдивий збір? (б) Коли було кинено світло на цей бунт, виявляючи його?

3, 4. Як апостол Павло назвав цей бунтівничий рух за його дня, перед тим ніж він мав ще нагоду розквітитися, і чому?

5. (а) Хто стримував відступлення у першому столітті? (б) Як можна бачити, що “беззаконник” або ‘чоловік беззаконня’ не є індивідуальний чоловік?

6, 7. Як апостол Іван показав, що “таємниця цього беззаконника” вже діяла за його життя?

8, 9. Як апостол Павло показав, що “таємниця” була дуже хитра і обманна, і що вона мала до діла з релігійними провідниками?

10. Дайте приклад як ця “таємниця” вже діяла за днів апостолів, і наведіть приклад, як Павло старався стримувати її.

11-13. Як говориться про релігійний бунт так, як він існував при кінці першого століття?

14. Чому “таємниця беззаконника” не могла виявитися як “беззаконник” за життя апостолів?

15. Коли бунт виявиться, то якою силою він покажеться бути?

16, 17. Як МеКлінток і Стронґ Циклопедія показує, що Сатана міг завести підробку християнського збору через “беззаконника”?

18. Чи через Реформацію відлучилося християнів від “беззаконника”?

19. Як “беззаконник” сповняє слова апостола Павла в 2 Солунян 2:9, 10?

20, 21. (а) Які були деякі “сильні вчинки” “беззаконника”? (б) Що методистський священик Гавриїл Сетілоане каже про деякі з цих ‘сильних вчинків’?

22. Чи “беззаконник” дуже поширився, і чи він приніс світові якесь добро?

23. Що особи по церквах так званого Християнства повинні робити, коли пізнають “беззаконника”?