Чи наука справді розв’яже ваші проблеми?

“МИ МОЖЕМО розв’язати наші проблеми . . .” хвалився американський науковий редактор минулого року.

Колись не треба було сумніватися таким словам, бо, до недавна, виглядало, що наука справді зазнавала чудовий успіх. Але в 1960-му десятилітті і на початку 1970-го прийшла доба розчаровання.

Правда, наука зробила деякі чудові поступи. Одначе, хоч багато разів вона щиро старалася запобігти голод, то він таки далі поширюється. “Наукові” прилади провадити боротьбу з злочином не усувають його; радше, він далі поширюється від міських ґетто до колишніх тихих позаміських околиць. Повітря і вода є дуже забруднена. Деякі також обвинувачують науку, що вона озброїла далекосяжні ракетні стріли Диявольською силою справляючи їх на головні міста світу.

Отже, на початку 1975 р., навіть ті, що колись пропонували науку тепер не є такі певні, що вона може зробити якесь добро. Вони бачать, що наука є немов “мішок з мішаниною” в якому є трохи благословенства, але багато більше лукавства. Одначе, ці вади зосереджуються навколо одної центральної або головної слабкости. І ця слабкість не є нічого нового, лише більше виявляється в обличчі сьогоднішніх світових проблем.

Біблійна книга Йова написана більше як 3.400 років тому виявляє, що це за вада є. Йов зауважив наукову пильність у людині включаючи її розкопування землі, вичерпування її багатств. Але, що Йов каже там бракувало? Ми читаємо:

“Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму”? — Йова 28:12.

Науці бракувало і далі бракує правдивої мудрости. Їй треба доброго проводу. Бо, так як пояснює Мілтон Катц із Гарвард Університету: “Клопіт не є в технології. Клопіт лежить у способі, яким ви вживали нашу технологію”.

Мудрість, тобто знати як правильно вживати те, що наука віднайшла, мусить походити назовні самої науки. Чи зусилля науковців розв’язати проблеми людства показує, що вони знайшли таку мудрість? Подивіться на історію і побачте.

ЩОБ РОЗВ’ЯЗУВАТИ ПРОБЛЕМИ ТРЕБА ЯСНОГО МИСЛЕННЯ

Чи ж це не логічно вірити, якщо ми хочемо розв’язати проблеми, то ми мусимо поставити свої особисті погляди і упередження на другому місці? Певно, що так. Але це вимагає покірности.

Є так як Біблія каже в Приповістці 11:2: “Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з смирними мудрість”. Єврейське слово, яке тут переводиться на “смирні” значить ‘ховатися’, у тому розумінні, що значить ставити себе позаді. Це не значить, що смирна людина не буде звертати уваги на проблеми. Ні, але вона зосереджується над тим, що становить дійсні проблеми. Така людина не величає сама себе, не шукає багатства, і не буде самолюбно держатися якоїсь позиції.

І деяких науковців годиться похвалити. Деякі віддавали ціле своє життя у зусиллю віднайти правду. Однак, коли читаємо наукову літературу то зараз зауважуємо упередження і честолюбність, яких представляють із релігійним запалом. Про такий напрям, Роберт К. Мертон писав у весняному числі American Scientist на 1969 р.

“Факт є, що майже всі науковці, яких ми поставили в присвячений храм науки — Ньютон, Дескарте, Лайбніц, Паскал або Гюґінс, Лістер, Фарадей, Лаплейс, або Дейві — були захоплені гарячим зусиллям добитися першенства [тобто бути перші віднайти щось] і стягнути увагу на себе. . . . Деколи . . . це бажання за славою так прискорюють, що тратиться контролю над нею. Тоді вона обертається в пожадливість честолюбства”.

В історії науки не бачимо “скромности”. Замість, скромности бачимо зарозумілість так, як Біблійна приповістка показує. Наслідком цього, наука в деякому відношенні сталася “ганебна”.

ДЕ Є ТЕ ЗАЦІКАВЛЕННЯ ІНШИМИ АБО СПІВПРАЦЯ?

Логічно сподіватися, що мудрість повинна виявляти себе в тому коли цікавимося нужденними. У Приповістці 8:22—31 “мудрість” уособлює себе і каже: “Те, що я любив було з синами людськими”. Правдива мудрість звертає увагу на потреби інших і радіє коли має нагоду дати їм допомогу.

Чи наука наслідувала цей благородний приклад?

Головно по тропічних частинах дуже багато людей голодує, але більшість наукового дослідження проводиться з урожаями, які ростуть по помірних околицях. Дійсно, 98 процентів усього дослідження і розвиття світових засобів знаходиться у розвитих країнах з наміром розв’язувати їхні проблеми. Дві третини світу мусять бути задоволені продуктами призначеними для іншої культури.

З якими наслідками? Британський науковець Лорд Рітчі-Калдер пригадує нам: “Ми даємо трактори нерозвитим країнам, яких вони не знають як вживати і не мають засобів утримувати. Замість цього ми повинні зосереджувати своє зусилля на технологічну співпрацю . . . . Замість трактувати ескімоса немов він є якийсь експонат у музею й іти в арктичні околиці з планами на папері, ми повинні співпрацювати з ескімосами”.

Намагання, що лише одним способом — “Західними науковими способами”— розв’яжеться всі проблеми, дійсно напружило обставини. Недавно великий голод ударив деякі частини Африки, а головно в Сагіл. Багато чинників додали до цієї проблеми. Однак чи Західна наука дала допомогу? Каже стаття у журналі Science: “Західна наука і технологія . . . дуже додали до того нещастя. . . . Дійсно коли люди у Сагілі були консервативні і відкидали зміни, яких Західні знавці пропонували їм, то це з доброї причини. . . . Дуже мало західного втручення в Сагілі придбало мешканцям добра”.

Тому, що наука не цікавиться добробутом інших і не співпрацює з ними, то це додає до їхніх клопотів іншими способами. Часто наука не звертала уваги на такі перестороги, як нещастя з харчами, транспортацією, приміщенням і енергією. Ці самі проблеми тепер дуже скоро зосереджуються над цілою людською расою.

Певна річ, не можна казати, що якась людина або група людей може докладно знати усі подробиці про майбутність. Однак коли приходять перестороги, то завжди добре бути трохи обережному. Коли криза загрожує, тоді треба щось робити. Але час від часу у таких випадках найкраще, що наука могла зробити було реагувати на наслідки від нещастя. “Мудрий бачить лихе і ховається”, каже Біблія, і тоді додає “а безумні йдуть і караються”. (Прип. 22:3) Мільйони страждають і чуються “покарані” тому, що науковому світові бракує передбачення.

Ясно є, що наука не розв’язала людські проблеми; вона не має мудрости розв’язати їх. Чи це значить, що богобоязлива людина повинна противитися науці”?

ЗРІВНОВАЖЕНИЙ ПОГЛЯД ДО НАУКИ

Християнин оціняє правдиву науку і наукове відкриття. Одначе, він може користати, коли правдива мудрість провадить його мислення. Цей провід не походить від людини. Праведний чоловік Йов, про якого ми згадували на початку цієї статті, признав цей факт. Признавши, що самі науковці не мають мудрости, Йов, під надхненням від Бога, підніс питання:

“А мудрість — де її можна знайти”? Тоді він відповідає:

“Таж страх Господній [Єгови] — це мудрість, і відступ від злого — це розум”.— Йова 28:1—28.

А які будуть наслідки коли будемо шукати Божий провід керувати нашим думанням у наукових справах? Дуже добрі; тоді розв’язуються проблеми життя.

Це можна пояснити стародавньою подією. Один цар Вавилону дав розказ, щоб до нього привели кілька молодих поневолених жидів, для спеціального треновання. А яких? Так як каже книга Даниїла 1:4, це були “розумні в усякій мудрості, і здібні до знання, і розуміють науку”. Але “наука” у цьому вірші не значить безумні астрологічні і чарівницькі науки засновані на філософських і релігійних поглядах за того дня. Стародавні жиди знали основи астрономії, хемії і так далі, але не ставали обманені псевдонаукою у Вавилоні.

Вони були головно славні за мудрість і моральність, яких можна було бачити в їхній літературі, архітектурі, природній історії, господарстві й в інших практичних науках. “У багатьох цих розуміннях” зауважує Алберт Барнс відносячись до жидів, “безсумнівно, вони робили багато кращий поступ від халдейців [вавилонці] і правдоподібно халдейський цар хотів користати з їхнього знання”.

Так і сьогодні, правдиві християни мають зрівноважений погляд відносно наукового знання, і це приносить добрі наслідки. Вони не стаються обманені “науковим” поняттям, які часто є особисті погляди замість заснований факт. Карл Попер, філософ науки, признає: “Наука не є система деяких, або добре заснованих заяв; . . . ми не знаємо: можемо тільки здогадуватися. І наші здогади є проваджені ненауковим, метафізичним. . . . Те, що християнський апостол розумно нагадував Тимофійові і сьогодні є правда: він казав йому відвертатися від “марного базікання, що нарушують святе і від суперечок так званого ‘знання’ ”.— 1 Тим. 6:20.

Побожна мудрість, з Біблії, помагає правдивим християнам оцінювати вартість якого-небудь наукового матеріалу. Наприклад, коли науковець говорить про перетворення теперішнього світового ладу “на кращий”, то правдивий християнин не стається обманений. Він знає, що так як Біблія показує, “світ минає”, і докази показують, що цей час уже дуже близько. Новий лад — від Бога — прийде на його місце в якому все знання, включаючи і наукове, буде вживатися на добро людини і на славу Бога.— 2 Пет. 3:7—13; 1 Ів. 2:15—17.

Дійсно, це є розсудливо надіятися і покладатися на Бога, щоб Він розв’язав проблеми людства. А чому ми кажемо так? Чи ж більшість великих проблем, яких наука зустрічає, не є поза її контролею? Певно, що так. Наука є зв’язана з сучасними політичними і економічними системами. Тому то коли наука розвиває “зелену революцію”, то люди далі голодують. А чому? Тому, що політичні бюрократи та інші цікавляться лише особистим прибутком, а голодуючи ніколи не користають із цих харчів. Так, лад на якому наука є збудована дуже перешкоджає їй.

Інша річ: наукове знання, навіть коли і є докладне, переважно не є закінчене. Наприклад, недавно по деяких країнах наука зменшила число смертельних випадків від недуг вживаючи різні наркотики і ДДТ; але не відвернула голоду від цих самих людей. Асван Дамба в Єгипті, була збудована постачати електричну енергію і штучне зрошення. Але вона додала до поширення страшної зарази schistosomiasis. Отже один нібито корисний науковий поступ часто перешкоджає іншому. Тут бракує повного знання про людське оточення. А хто має це знання?

Той, що створив усесвіт певно розуміє екологію землі і має силу контролювати її. Тому що спочатку Він пристосував усі земні системи постачати харч, то певно, що Він є в найкращій позиції розв’язати шкоду, яку людина зробила на землі тому, що не розуміє споріднення між системами життя, а Він може зробити розпорядки, щоб ці діяли на добро людства. Його обітниці, записані в Біблії, знищити такі обставини, як голод і забруднення, справді є вірогідні.

Ми можемо вірити Богові, коли Він каже: “І вчинить Єгова Саваот на горі цій гостину із вин молодих, із шпікового товщу із очищених вин молодих”. (Іс. 25:6, НС) Подібно, ми можемо цілком довіряти Його обітниці “знищити тих, що нищать землю”.— Об. 11:18.

Є ще одна причина чому ми повинні вповати на Бога,— а не на людську науку — розв’язати людські проблеми.

НАУКА НЕ МОЖЕ ЗМІНИТИ ЛЮДЕЙ — БОГ МОЖЕ

При корені багатьох людських клопотів є сама людина. Наука дійсно не може змінити людей — змінити їхні наміри. Наприклад, подумайте про проблему з злочином. Знавці можуть вигадувати спеціальні прилади запобігти поширення злочину, але не можуть викорінити злі бажання в людях, які через свої хитрощі зараз винаходжують різні способи розбити їхні зусилля. Але Бог створив людське серце. Чи ж Він не є в найкращій позиції знати кого, коли треба, викорінити з-поміж людства, щоб решта могли жити без пригноблення?

Отже, з цих причин Він може запевнити нас, що по знищенні теперішнього ладу, Його новий лад не буде пройнятий злочином. “Не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі”.— Іс. 11:9.

Мудрість, що походить від Бога може показати людям як уживати їхнє знання і науку. Коли будете студіювати Біблію, то вона покаже вам як розв’язати, або краще зустрічати дійсні щоденні проблеми життя. Також, вона дасть вам вірогідну надію на майбутність. Чи це не є ті речі, яких ви прагнете? Певно, що так. Поговоріть із свідками Єгови; вони будуть раді помогти вам більше навчитися про цю правдиву побожну мудрість.