Гарна нагорода за вірність

ВІРНІСТЬ є риса, яку всі оціняють. “Вірна людина багата на благословення”, каже біблійна приповістка. Вірна особа не буде перш шукати своїх власних вигод. Тому то приповістка підкреслює ставлячи іншу річ у протилежності: “А хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться”.— Прип. 28:20.

Бог Єгова є “Бог вірний, що стереже заповіта та милість”. (5 Мойс. 7:9) Гарна річ про Нього є, що Він, як Бог оціняє вірність інших, і тому особа не може служити Йому, без визнання цієї гарної риси. По суті, “хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду”.— Євр. 11:6.

Вірні вчинки не мусять бути великі або визначні. Принцип за яким дістається нагороду є вірність у всьому, без різниці, яка мала річ є. Ісус Христос сказав: “Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий”.— Луки 16:10.

Так є зі всіма, що вірно служать Богові. Всі є Його “слуги”, виконуючи Його волю, і всі надіються не на людей, але на Бога за їхню правдиву вічну нагороду. Як збір, тіло або група духом-породжених братів Ісуса Христа, коли ще є на землі, називається “вірний і мудрий раб”, або слуга. Їхня нагорода за вірність дається їм через Ісуса Христа, Голова християнського збору. Він дав пророчу притчу про це. Говорячи про Свій поворот у царській силі, Він сказав Своїм учням: “Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його”.— Мат. 24:45—47.

У попередньому числі Вартової Башти ми розбирали цю притчу в якій слово “раб” відноситься до помазаних християнів, як група на землі, а слово “челядники”, до них індівідуально. Вони всі помагають духовно харчувати кожного їхнього члена.

КОЛИ “РАБ” МАВ ОТРИМАТИ НАГОРОДУ

Нагорода мала прийти після перегляду, щоб побачити, як “раб” виконував свій обов’язок харчувати “челядників”. Пан пішов, щоб дістати більшу владу, так як сталося з паном у притчі про міни. Цей чоловік поїхав до далекої країни, щоб дістати царську силу. Христос є той “пан” у притчі, і там показується, що коли Він вернеться, то Він буде мати день розплачування з Своїми слугами. (Луки 19:12—27) Подібно, “вірний і мудрий раб” мусить дістати свою нагороду в часі Христового повороту невидимою присутністю в царській силі і перед тим ніж Христос зачне нищити цю систему з її владінням над землею. Апостол Петро сказав, що ‘суд мусить перше початися від Божого дому’, а тоді взагалі зі світом.— 1 Пет. 4:17.

Харчування Христових “челядників” духовно не була легка справа для “вірного і мудрого раба”, а особливо кілька років після того, як Ісус вернувся невидимо переглянути і нагороджувати. Від релігійних організацій, які заявляли мати основне право роздавати духовний харч своїм “стадам”, приходило багато опозиції і жорстоке переслідування. Одначе, ці організації так званого Християнства заплямували себе під час війни, стали винні у кровопролітті і це дуже впливало на їхню заяву бути учнями або слугами Ісуса Христа. Крім цього, вони використували дику воєнну істерію або переполох і підбурили товпи, щоб вони арештували, ув’язнювали, а навіть убивали членів маленького останка християнських Свідків Єгови. Через це, разом із воєнним станом та заборонами, малий гурток “раб” не міг постійно розповсюджувати біблійну інформацію особистим “челядникам”. Але, незважаючи на труд, раб таки вірно харчував їх.

Усе це сходиться з тим, що сталося з учнями під час Христової смерти 33 р. З.Д. Ісус передсказав той стан наводячи з пророцтва Захарії, де є сказано: “Удар пастиря — і розпорошаться вівці, і Я оберну на малих Свою руку”. Коли Ісуса зрадили, то Біблія каже: “Усі учні тоді залишили Його й повтікали”. Справді, що “вівці” розпорошилися.— Зах. 13:7; Мат. 26:31, 56.

Подібно, робота помазаного “слуги” класи майже цілком була розбита в 1918 р. З.Д., і урядові члени були засуджені до багато років у федеральній тюрмі. Майбутність виглядала дуже темна. Вірність до їхнього доручення була справді випробована.

Але Бог ‘обернув на них Свою руку’. Це значить, що Він звернув на них Свою ласку. Заслані до федеральної тюрми були звільнені на волю і виправдані за всі заскарження. Порозкидані “вівці” знову були зібрані в зорганізоване тіло “челядників”, а робота духовного харчування рушила вперед, і вони ще більше стали поширювати проповідування доброї новини про Царство.

ПРИЗНАЧЕНИЙ НАД УСІМА МАЄТКАМИ ПАНА

А як Христос призначив “раб” класу над Своїми маєтками, і як це було підвищення?

Зараз після Його воскресення Ісус пішов до “далекої країни”, в саме небо, до присутності Свого Отця, Бога Єгови. Посидівши по Його правиці чекаючи Божого призначеного часу, Ісус дістав царську силу над світом у 1914 р. (Євр. 10:12, 13) Тоді в 1919 р., коли закінчився перегляд, прийшов час для Пана нагородити Свого вірного “раба”. Знайшовши, що ця раб класа була дійсно дуже вірна у харчуванню дому челядників, Ісус тепер дав цьому “рабові” повне становище. “Раб” вже харчував “челядників”, але тепер дістав багато більшу позицію над “усіма [Христовими] маєтками”. Ця позиція поміщала щось багато більшого від попередньої. Пан уже був дістав царську силу, і “раб” тепер мав брати участь поширювати справи свого Пана. Тепер вірний “раб” буде представляти і проголошувати, не якесь майбутнє царство, але Царство, яке вже запанувало над цілою землею. “Раб” тепер представляв укоронованого Месіянського царя, якого тисячолітнє володіння над землею незабаром почнеться!

Крім цього, “раб” класа тепер дістає велику ласку, коли є призначена брати участь у роботі, яку муситься виконувати перед знищенням цієї системи. Це збільшило їхні відповідальності і благословенства. Вони тепер можуть віддавати Себе сповняти біблійні пророцтва про Царство, які мали останнє сповнення після вкороновання Царя у 1914 р. Між цими сповнилося багато гарних символів у книзі Об’явлення. Що за відповідальність і гідність!

Крім цього, хоч “раб” класа вірно доглядала кілька залишаючих тисяч Христового тіла з 144.000 духовних братів, то тепер буде мусіла харчувати ще “великий натовп” поклонників, яких є багато більше від “челядників”. Ці поклонники появилися “немов хмара” і прилучилися до “раба” і беруть ревну участь у проповідуванні доброї новини до кінців землі. Вони були дуже дороге майно в Христа і “раб” класа дуже любить їх за їхню вірність і ревну поміч. (Об. 7:9—17; Іс. 60:8) Книга Об’явлення описує, що вони переживуть “велике горе”, яке знищить цей лад, і стануть основою праведного нового людського товариства на землі. Певно, що цей “великий натовп”, якого “раб” класа харчує духовно, є частиною “майна” Пана.

Бувши вірні, як складне тіло християнів, якого визначається словом “раб”, ці духовні брати Христа тепер утішаються гарним та поважним станом перед Христом і Його Отцем. Як класа вони є “вірний і мудрий раб”. Але індивідуально, як “челядники”, кожний мусить залишитися вірний і близько з’єднаний з своїми братами, що становлять “раб” класу. Доказуючись вірний до самого кінця, кожний отримає нагороду небесної безсмертности. Кожний з них коли помре, воскресне до неба стати одним із царів та священиків Божих та Його Христа і буде мати участь царювати над землею. (1 Кор. 15:50—54; Об. 21:4, 6) У тому часі Він зможе, разом із решта Його 144.000 братами, які ще служили ще від часу апостолів духовно доглядати і харчувати інших. Крім цього, це тіло з 144.000 священиків буде мати велику радість пристосовувати користі Христової милосердної жертви “великому натовпу” і більйонам воскреслим, зціляючи і приводячи тих, що докажуться вірні Богові до досконалого життя.

Чи ж це не варта залишатися вірним? Бог знає, що коли хтось є вірний у малому, то буде і вірний у великому. Він уже доказав, що Він може нагороджати Свого “раба” класу даючи їй найбільшу відповідальність на землі тепер, а в майбутності ще більш чудові благословенства. Це заохочує всіх нас служити вірно, знаючи, що Бог не забуде нашу вірність, і нагородить вірних благословенством, якого вони ніколи навіть не передбачували.— Євр. 6:10.

[Запитання для вивчення]

1. Як приповістка показує, що вірна особа не буде перше шукати свого власного?

2. Який Бог є Єгова, і що ми мусимо признати, коли сподіваємося Його ласки?

3. Чи комусь треба виконувати великі або могутні вчинки, щоб бути вірним?

4. Хто є “вірний і мудрий раб”, і через кого вони дістають нагороду за свою вірність?

5. До кого відносяться вислови “раб” і “челядники”, і як?

6. Що “вірний і мудрий раб” мав дістати в нагороду?

7. Чому харчувати “челядники” не було легко для “раба”, особливо після 1914 р. З.Д.?

8. Яке пророцтво Захарії сповнилося над Христовими учнями в часі Його смерти?

9. Що подібного сталося в сучасному часі?

10. Як Бог ‘обернув Свою руку на них?’

11, 12. Як Христос призначив “раба” над усіма Його “маєтками”, і як це було підвищення?

13. Що становило деякі “маєтки” над якими “раб” дістав відповідальність?

14. Які інші царські справи “раб” класа дуже тішилася доглядати?

15. Яку майбутню нагороду ще дістануть члени “раба” класи, коли будуть вірні до самого кінця?

16. Яке заохочення ми дістаємо з Христових учинків із “вірним і мудрим рабом” класою?