Чому Ісус дав притчу про «десять дів»

НАЙКРАЩИЙ вчитель є той, що коли передає факти або принципи життя, може ясно і докладно роз’яснити їх. Ісус є найкращий приклад такого вчителя. Згідно з цим, ми знаходимо, що Він навчав притчами, які є пророчі прообрази вживаючи правдиві точки або принципи, що відносяться до життя. (Мат. 13:34, 35) У них маємо глибоке значення.

В дійсності, притчи, так як Ісус уживав їх, помагають нам зрозуміти деякі точки, бо вони (1) захоплюють наше зацікавлення й увагу, (2) збуджують наше мислення, (3) збуджують емоційність (хвилювання) і дотикають серце, (4) помагають нам пам’ятати, і (5) зберігають правди, засновані на житті, і на природних точках, коли самі слова деколи змінюють їхнє значення.

Отже, хоч Ісус навчав на землі більше як 1.900 років тому, то Його науки не є застарілі, і ми можемо розуміти їх немов вони були промовлені в нашому дні. Справді, багато з них відносяться головно до нашого часу.

ЦІЛЬ ПРИТЧ

Одна з Ісусових найбільш живих притч була про “десять дів”. Ця притча також має велике значення для нас, а особливо в цьому часі. А який був її намір? Її далося помогти християнам, а особливо сьогоднішнім християнам, пізнати Христову присутність у царській силі.

Ісусові апостоли запитали Його: “Який буде знак приходу Твого і закінчення цього ладу”? (Мат. 24:3, НС) У відповідь, Він згадав про багато подій, включаючи кілька притч, що тепер становлять 24 і 25-ий розділ Матвія. Усі ці точки на які Він звертає нам увагу складають великий знак Його невидимої присутности, у царській силі.

Ісус подав Його притчу про “десять дів” так як вона є записана в Матвія 25:1—12, не лише щоб учні живучи на землі в часі Його другої присутности могли пізнати її. Додатково, Ісус вимовив цю притчу, щоб показати потребу стерегтися, залишатися пробудженими, щоб не пропустити цієї нагоди, так як сталося з фарисеями за часу Ісусового першого приходу. Також, притча показує нашу відповідальність й обов’язки, яких Христові учні будуть мати в часі Його присутності, як Царя. (Пс. 110:3) Ісус хотів, щоб усі, яких Бог покликав до неба” залишилися вірні й добилися чудової мети співспадкоємства з Ним у царстві.— Євр. 3:1; Рим. 8:17; Об. 20:4, 6.

ВЕСІЛЛЯ ЗА БІБЛІЙНИХ ЧАСІВ

Тому що притча про “десять дів” поміщає весільний обід, то нам поможе застановитися на хвилинку над весільними звичаями за часу, коли Ісус промовив Його притчу.

Хоч здається, що саме весілля не мало жодної формальної церемонії, то однак в Ізраїлі були дуже веселі шлюбні церемонії. Коли прийшов весільний день, то молода дуже докладно приготовлялася у власному домі. Вона прикрашалася найкращим одягом, прикрасами та дорогоцінними каміннями. У тих стародавніх часах молода надівала вуаль, що покривав її голову, і часами тягнувся до самих ніг. (Єрем. 2:32; Іс. 3:19, 23; 49:18) Таке покривало голови символізувало її підкорення молодому.— 1 Мойс. 24:65; 1 Кор. 11:5—10.

Молодий також вбрав найкращий одяг і вечером ішов до дому родичів молодої з його друзями. Звідти процесія йшла до дому молодого або його батька, разом з музикантами або співаками і переважно з носіями каганців.

Люди по дорозі дуже цікавилися процесією. Деякі прилучувалися до неї, а особливо дівчата з каганцями, присвічувати дорогу і додавати кольору процесії. (Єрем. 7:34; 16:9; Іс. 62:5) Тому що ніхто не квапився, і молодий барився, то часто процесія виходила з дому молодої пізно вночі так, що багато осіб по дорозі засипляли. Співи і веселощі можна було чути далеко наперед і ті, що чули часто викрикували: ‘Ось молодий іде!’ Слуги вже були готові привітати молодого і гості входили в дім разом із ним на весільну вечерю. Коли молодий з його друзями ввійшли в дім і зачинили двері, то вже було запізно для вбраних гостей входити.— 1 Мойс. 29:22; Мат. 22:1—3, 8.

Коли застановимося над цією притчою, то зараз побачимо як вона стосувалася до життя в тому часі. Вона є записана в Матвія 25:1—12:

“Тоді Царство небесне буде подібне до десять дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. А опівночі крик залунав: ‘Ось молодий, виходьте назустріч’! Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: ‘Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть’. Мудрі ж відповіли та сказали: ‘Щоб нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі’. І як вони купувати пішли, то прибув молодий і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: ‘Пане, пане, відчини нам! Він же в відповідь їм проказав: ‘Поправді кажу вам, не знаю я вас’ ”!

ЧОМУ ВЖИВАЄТЬСЯ “ДІВ” ЗА СИМВОЛ

Розказуючи цю притчу, Ісус нічого не згадує про невісту. А чому ні? Тому що хотів нагадати про деякі відповідальності Своїх духом-породжених, помазаних “братів”, коли вони ще були на землі і поки з’єднаються з Ним у небі через воскресення. Він не хотів заводити замішання про значення цієї притчи. Тому Він у притчі відноситься до них, не як “невіста”, але як “десять дів”.

Коли ті помазані ще є на землі, то вони є немов ‘обіцяні’ Христові, як непорочні діви. (2 Кор. 11:2, 3) Кількох залишаючих з цієї класи на землі тепер “запрошується на весільну вечерю Агнця”. (Об. 19:9) Дійсне подружжя відбувається на небі. Вони ще не дістали свого небесного наслідства. Ту “невісту” класу вибирається з-поміж “десятьох дів”. Так як притча показує, не всі з цих були розумні. Деякі були нерозумні. Вислів “невіста” пристосовується до Христових співспадкоємців, як збір і як небесне тіло осіб, яких нарешті буде 144.000. Як особи, будь вони мужчини чи жінки, їх різносторонно називається “діти Божі”, “брати” Христа і “діви”.— 1 Ів. 3:2; Мат. 25:40; Об. 14:1, 4; Гал. 3:28.

А як це, що вони є “діви”? Біблія пояснює. Про тих 144.000, що стоять з Агнцем Божим на духовній Горі Сіон, вона каже: “Це ті, хто не осквернився з жінками [так як релігійна розпусниця Вавилон Великий з її доньками]; бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде”. (Об. 14:4; 17:3—5) Ставшись породжені духом, маючи надію царювати з Христом у небесах, вони не чинять духовного “перелюбу” з цим світом. Отже, ці християни не опоганюються з релігійними і політичними ладами світу цього. Вони не мішаються в політику, або в людські уряди.— 2 Тим. 2:3, 4.

Апостол Павло дуже ясно показав стан цих “дів” християнів, коли писав: “Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі”. (Фил. 3:20, 21) Ці християни є приятелі людей, відвідуючи їхні доми з доброю новиною про Царство. Але вони не є приятелі світу, тобто, ладу у цьому світі. Біблія дуже строго докоряє так званих християнів, що стаються друзями світу, кажучи: “Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом, то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається”.— Як. 4:4; 1:27.

Отже ті, що дістають “небесний поклик” від Бога мусять ‘чинити міцним своє покликання та вибрання’. (2 Пет. 1:10, 11) Вони хочуть Божого схвалення заки Він накаже “чотирьом вітрам” знищити цей лад. (Об. 7:1—8) Це значить, що вони мусять бути дуже вірні, “подібні образу Сина [Божого]”. (Рим. 8:29) Таким чином вони подібні до зарученої діви в Ізраїлі, яка хоче тримати себе чистою і неопоганеною. Коли вони ще є на землі, то коряться Тому з Яким є заручені, маючи надії прославитися як Його “невіста” на небі. (Кол. 1:18) У стародавньому Ізраїлі заручена діва, яка вчинила перелюб з іншим чоловіком сталася перелюбниця і їй відбирали життя. (5 Мойс. 22:23, 24) Подібно, невірні загублять надії на небесне життя, як ті заручені “діви”.— Об. 21:7, 8.

ЧАС ДЛЯ НАДЗВИЧАЙНОГО ПРОБУДЖЕННЯ

Отже у цьому напруженому часі треба залишатися надзвичайно обережним. Апостол Павло сказав таким: “А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас, бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі. Бо коли говоритимуть: ‘Мир і безпечність’, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть! А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми до ночі, ні темряви. Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі”.— 1 Сол. 5:1—6.

Отже, особливо у цьому часі було б дуже небезпечно для когось заснути духовно, ставатися байдужим або недбалим. Коли б вони набирали світські практики, або ставали недбалі у проповідуванню Царства, то можуть знайти себе в такому самому стані, як “лукавий раб”. Ісус сказав, що коли б хтось почав казати в свойому серці: “ ‘Забариться пан мій прийти’, і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п’яницями, то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається... він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами”. (Мат. 24:48—51) Тепер не є час товаришувати з духовними “п’яницями”. Коли б котрийсь із цієї “діви”, що є заручена Христові, тепер провадив або говорив щось, на підтримку фальшивих релігійних ладів “Вавилону Великого”, світову імперію фальшивої релігії, то він показав би себе бути п’яний так як решта з цієї розпусницької системи і “прийме частину її пораз”.— Об. 17:1, 2, 6; 18:4.

Отже можна бачити, що Ісусова притча про “десять дів” має сильну пересторогу. Але ця притча має ще інше значення. Як вона сьогодні дає сильний провід Божим людям? Що значать “каганці”, “олія” та інші символи? Про ці справи будемо розбирати в наступному числі цього журнала.

[Запитання для вивчення]

1. Як Ісус був найкращий вчитель?

2. Яку цінність мають притчи?

3. Чому Ісусова наука не є застаріла або незрозуміла сьогодні?

4, 5. Яка є ціль притчи про “десять дів”?

6. Крім допомоги Ісусовим учням пізнати Його невидиму присутність, що іншого вона робить для них?

7, 8. Розкажіть як молода в Ізраїлі приготовлялася до весілля.

9, 10. (а) Як молодий приготовлявся? (б) Яка була весільна процесія, і покажіть чому чекаючі біля дороги все мусіли лишатися пробуджені?

11, 12. Розкажіть притчу про “десять дів” власними словами, підкреслюючи високі точки.

13. Чому Ісус не згадував про невісту в Його притчі?

14. Дайте причини чому це відповідно Ісусовому намірові, у цій притчі, називати Його “брати” “діви”, замість “невіста”.

15. Як це є, що помазані є “діви”?

16. Чому ті помазані християни не стараються ставати приятелями світу?

17. Як ці християни подібні до зарученої дівчини в стародавньому Ізраїлі?

18. Як апостол Павло показує, що головно в цьому часі треба залишитися пробудженим?

19. В якому стані недбалий християнин може знайти себе?

20. До якої дальшої інформації відносно притчи про “десять дів” ми можемо сподіватися?