Коли поклонялися в земному храмі

ПО ЦІЛОМУ світі є тисячі храмів та соборів. Багато з них є прекрасно збудовані та прикрашені золотом та іншими дорогоцінними каміннями.

Але чи ці храми з’єднали їх у правдивому поклонінні з любов’ю один до одного? Ні; навпаки вони поставили майже нездоланні перепони між людьми. У таких храмах ми можемо знайти бога або статую перед яким віданні особи припадають, але чи ми можемо знайти правдивого Бога, щоб усі могли поклонятися Йому “в дусі і в правді”, з’єднано з любов’ю один до одного? Псалмоспівець сказав: “Всі боги народів — божки нічого не варті”, а апостол Павло заявив: “Те, що (народи) в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять”.— Ів. 4:24; Пс. 96:5; 1 Кор. 10:20.

Але колись на землі був храм, який репрезентував поклоніння правдивого Бога. У ньому не було образа з Бога, бо цей Бог є Творець, про Нього є написано: “І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?” (Іс. 40:18, 25) По суті, цей Бог заборонив Своїм поклонникам виробляти подобу з Нього. Це було неможливо зробити, бо, так як Його представник Мойсей сказав Ізраїлеві: “Бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь [Єгова] до вас на Хориві з середини огню”. Для них виробляти “ідола на подобу якогось боввана” значило б “зіпсуття”. (5 Мойс. 4:15, 16) Крім цього, коли храм був посвячений Богові, то його будівничий сказав: “Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?”— 1 Цар. 8:27.

Це був храм Єгови, якого цар Соломон збудував в Єрусалимі у 1027 р. перед З.Д., знищений у 607 р. перед З.Д. вавилонцями. Коли ізраїльтяни вернулися відновити чисте поклоніння в 537 р перед З.Д., вони відбудували той храм на тому самому місці. Пізніше Ірод Великий перебудував і побільшив цей будинок. Але в дійсності і для всіх практичних цілей, під час усіх тих років був лише один храм і намір.

СКИНІЯ — ВЗІРЕЦЬ НЕБЕСНИХ РЕЧЕЙ

Перед навіть храмом царя Соломона, Мойсей був збудував скинію (яку часами називають “храм”) у пустині за Божим розказом та взірцем, якого Сам Бог був дав йому. (1 Сам. 1:9; 3:3; 2 Мойс. 25:40; 39:43) Ця будівля була найпростіша за всіх, яких Бог Єгова був похвалив, однак у ній були всі потреби. Пізніші храми були лише поширенням і розбудованням і були постійними будівлями, оскільки скинія була рухома.

Але чому ця скинія, побудована в Сінайській пустині майже 3.500 років тому назад є важною для нас? Тому що велика частина книги або листів у християнському Грецькому Писанні говорить про неї. Писатель цього листа показує це, коли каже, що священики, які служили в тій скинії і в пізніших храмах віддавали святу службу “образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: ‘Дивись бо’, сказав [Бог], ‘зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний’.— Євр. 8:5.

Кожний християнин хоче знати скільки може про небесні речі, принаймні ті речі, що відносяться до нашого життя у спосіб, який є приємний Єгові. Людина не може цілком зрозуміти щось якщо перше не побачить, або не зазнає щось, або має щось до чого порівняти його. Наприклад, людина у примітивній країні, яка ніколи не бачила сучасного хмарочоса, коли їй скажеться, що деякі з них мають сорок поверхів, може запитати: ‘Чи він є такий високий, як те дерево?’ Коли ви скажете йому, ‘Чотири рази вищий за дерево’, тоді вона починає розуміти, який високий будинок дійсно є. Так і Бог постачив нам фізичний, земний взірець, який дає нам трохи поняття про небесні речі, а особливо принципи та вимоги правдивого поклоніння.

Отже, ми скористаємо коли застановимося над скинею і тим, що в ній відбувалося, бо для цього наміру Бог наказав збудувати її. Тоді ми можемо краще бачити, що Він сподівається від нас у поклонінні сьогодні. Так як Син Божий сказав одній самарянці: “Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців”.— Ів. 4:23.

Скинія або “храм” був центр правдивого поклоніння для ізраїльського народу. В дійсності скинія знаходилася в самому центрі ізраїльського табора де було між двома і трьома мільйонами людей. Левіти, що доглядали її, таборували навколо скинії, а трохи дальше таборували дванадцять племен, троє на кожній з чотирьох сторін. Було легко пізнати місцевість скинії, тому що над Найсвятішою кімнатою була хмара. У ночі ця хмара набирала вигляд вогню, і тому всі могли бачити її, не робить різниці де вони таборували. Коли люди думали про поклоніння, вони думали про скинію, бо тут люди приносили всі жертви і священики виконували свої служби. Через святі жеребки, Урім і Туммім, Бог, через первосвященика відповідав людям на важні народні питання.

Скинія, так як більш постійні будинки, які замінили її, була “святиня”, а саме святе місце. Бог особисто не жив у ній і ніколи не дозволив робити образ із Себе. Він перебував у ній лише Своїм духом. Це було зазначено чудовим світлом над Ковчегом Заповіту у Найсвятішій кімнаті. Але застановімся над цілою будівлею.

СКИНІЯ

Земля, яку відкладали для скинії була сто ліктів (коло 146 футів) довга і п’ятдесят ліктів (коло 73 футів) широка. Ця земля називалася “подвір’я”. На кордоні землі збудували лляну огорожу, п’ять ліктів (коло 7 ¹/₄ футів) високу спочиваючи на мідяних підпорах або стовпах. Посередині передньої стіни (східної) частини була брама з дуже гарно сплеченої заслони двадцять ліктів (коло 29 футів) довга.— 2 Мойс. 27:9—19.

Входячи через цю браму перше можна було бачити мідяний жертівник для спалення жертв, на якому клали різні жертви. (2 Мойс. 27:1—8) Позаді жертівника був мідяний резервуар з водою для священиків умиватися. (2 Мойс. 30:17—21) Тоді, десь посередині подвір’я стояла сама скинія. Цей будинок або прямокутна будова подібна до намету був тридцять ліктів (коло 44 футів) довгий, десять ліктів (коло 14¹⁄₂ футів) широкий і десять ліктів високий. Він був оббитий сорок вісьмома золотом-покритою панеллю, з двома стовпами по боках і трьома перехресними стовпами, один на горі, долині і посередині. При вході було п’ять колон покриті золотом, і між Святинею, більшою кімнатою, а Найсвятішою було чотири золотом-покритих колон. Усі панельні рами і колони були встановлені в срібне підніжжя, крім п’ятьох передніх колон, які мали мідяне підніжжя.— 2 Мойс. 26:15—33, 37.

Скинія була покрита полотняними завісами, вишиті гарними кольорами з фігурами херувимів. З середини скинії їх можна було бачити через отвори в панеллі. Над полотняними завісами була гарна, м’яка завіса із козлиної вовни, і над цими двома були ще інші захисні занавіски, одна з баранячої шкіри пофарбована на червоно, а зовнішня занавіска була з тюленячої шкіри, постачаючи дах.— 2 Мойс. 26:1—14.

Передня ширма була з полотна і дуже гарно вишита, але без херувимів. (2 Мойс. 26:36) Завіса між Святинею, а Найсвятішою кімнатою була вишита картинами херувимів.— 2 Мойс. 26:31—33.

Внутрішня кімнати, Найсвятіша, була кубічна у формі десять ліктів на кожній стороні. Передня або східна кімната, Святиня (або Святе Місце) була в два рази довга. У Святині, на північній стороні, був столик покритий золотом, для хліба, на якому було дванадцять буханців хліба, один для кожного плем’я, також трохи ладану. (3 Мойс. 24:5—7) На південь стояв золотий світильник (не підсвічник). Перед завісою Найсвятішої був вівтар для ладану, покритий золотом.— 2 Мойс. 25:23—36; 26:35; 30:1—6.

У Найсвятішій кімнаті стояв Ковчег Заповіту, покритий чистим золотом з “милосердним місцем” або “умилостивлювальним покривалом”, верх якого було два золотих херувими. Понад покривалом і між херувимами сяяла чудова хмара світла, показуючи, що Бог був із Своїми людьми в храмі, не особисто, але через Свого духа. Його святий дух був дієвий постачаючи це світло.— 2 Мойс. 25:10—22; 3 Мойс. 16:2.

ДЕНЬ ПОКУТУВАННЯ

Продовж цілого року люди приносили свої жертви до цієї скинії. Але десятого дня сьомого місяця єврейського календаря був дуже видатний день цілого року. Це був День Покутування. (3 Мойс. 16:29—31; 23:27) Цього дня брами до двору відчинялися, щоб люди могли бачити, що відбувалося у дворі, але ніхто з людей, які не були призначені служити в храмі, не могли увійти. Ширма скинії позаді п’ятьох вхідних колон була завжди на місці, так що, ніхто, крім священиків, які служили в середині скинії, ніколи не бачили, що в ній було. Проте, в часі покутних жертов лише первосвященик міг увійти до скинії. (3 Мойс. 16:17) Ніхто ніколи не міг увійти у Найсвятішу кімнату крім первосвященика, який входив в цю кімнату тільки цього одного дня в році.— Євр. 9:7.

На День Покутування, крім потрібного цілопалення, жертвували молоде досконале теля і козла, називаючись ‘козел для Єгови’. Ще іншого козла жертвували, над яким первосвященик висказував гріхи людей, а потім того козла виводили за табір у пустиню, умирати там.— 3 Мойс. 16:3—10.

Теля тримали на північному боці жертівника, а потім забивали його. (Порівняйте 3 Мойсея 1:11.) Первосвященик входив перший у Найсвятішу кімнату з кадилом наповнене вугіллям взяте з жертівника. (3 Мойс. 16:12, 13) Після спалення ладану у Найсвятішій кімнаті первосвященик знову входив у неї, цей раз із кров’ю бичка, якою він кропив землю перед і коло Ковчега Заповіту з його милосердним місцем. Цією кров’ю просилося милосердя від Бога або щоб Він покривав гріхи первосвященика й “його дім”, який включав все плем’я Левія.— 3 Мойс. 16:11, 14.

Він входив третій раз у Найсвятішу Кімнату, цей раз із кров’ю ‘козла для Єгови’, яку він кропив перед Ковчегом за гріхи людей. Деяка кров з бичка і козла була поставлена на жертівник і на його роги. Жир тварин був спалений на жертівнику, а кістяки брали за табір, і спалювали разом із шкірою та тельбухами.— 3 Мойс. 16:25, 27.

З цього люди були задоволені, що виконували те, що Бог наказував їм, те, що було приємно Йому, і що їхні гріхи заверталися на цілий рік. Апостол Павло говорить про жертовний розпорядок у Законі: “Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла”.— Євр. 9:13.

Але ізраїльтяни мусіли обходити День Покутування кожного року, і продовж року мусіли спеціально жертвувати за деякі особисті гріхи. Так як апостол продовжає: “Скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс святим духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому”.— Євр. 9:14.

Закон, із його скинею і храмом, мав лише “тінь майбутнього добра, а не самий образ речей”, бо “дійсність належить до Христа”.— Євр. 10:1; Кол. 2:17, НС.

Євреям ніколи не прийшло на думку, що колись вони будуть мати Первосвященика, який віддасть своє власне життя у жертву й який ввійде, не в Найсвятішу кімнату земної скинії або храму, але в саме небо, в присутність самого Бога, в Його великому духовному храмі. Той духовний храм і як він служить за центр правдивого поклоніння буде темою наступної статті цієї серії у Вартовій Башті.— Євр. 9:24.

[Запитання для вивчення]

1, 2. Чи храми світових релігій з’єднали людей? Чому?

3. Чи земний храм, що представляв поклоніння правдивого Бога мав образ Бога в собі? Чому?

4. Який був це храм, у якому поклонялися правдивому Богові?

5, 6. Який був первісний правдивий “храм”, і чому він є важний для нас сьогодні?

7. Чому Бог дав нам взірець деяких небесних речей?

8. Чи ми розбираємо цю справу лише, щоб навчитися про саму скинію?

9. Якими способами скинія була центром для ізраїльтянів?

10. Яким способом Бог перебував у скинії?

11. Опишіть яке було подвір’я.

12. (а) Що знаходилося всередині подвір’я? (б) Розкажіть, який був вигляд скинії?

13. Як скинія або “намет” був покритий і охоронений?

14. Розкажіть які були дві завіси і їхнє місце в “наметі”.

15. (а) Які великі були дві кімнати в скинії? (б) Які “меблі” знаходилися в Святині?

16. Що було у Найсвятішій кімнаті?

17. (а) Коли був День Покутування? (б) Які були деякі спеціальні розпорядки для того дня?

18. Які головні тварини вживалися на День Покутування?

19. Розкажіть про перший і другий вхід первосвященика в Найсвятішу на День Покутування.

20. Який був третій вхід первосвященика, і що робилося з жиром та кістяком жертви за гріх того дня?

21. Як ізраїльтяни користали з жертов на День Покутування?

22, 23. Чому ті жертви на День Покутування не були такі добрі, як жертва Христа?

24. Що стародавні ізраїльтяни не бачили, а нам далося побачити сьогодні?