Чи Бог любови мучив би душі?

ГОЛОВНА характерна риса Творця людини є любов. Він є саме уособлення любови. Тому го Біблія говорить: “Бог є любов”. (1 Ів. 4:16) Про цього любого Бога, псалмоспівець Давид співав: “Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці”.— Пс. 30:6.

Розмір Божої любови для людства можна бачити з Його погляду тих, які переступають Його закони. Хоч їхні вчинки “прогнівляли” Його, то Він не виступав проти них гнівом. (Пс. 78:38—41) Він ласкаво дає їм нагоди змінити їхні способи, бо Він не має задоволення у виконуванні ворожого суду проти них. Через Свого пророка Єзекіїля, Він сказав неслухняному Ізраїлеві: “Не прагну смерти несправедливого, а тільки, щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів”. (Єзек. 33:11) Вважаючи життя дорогоцінним, Бог Єгова дає пересторогу тим, що нарушують Його праведні закони.

Прикладом цього маємо Ніневію, столиця стародавньої Асирії. Так як Біблія показує, мешканці того міста сталися такі лукаві, що Єгова мав намір знищити їх. Одначе, Він дав їм нагоду покинути свої злі вчинки. Через Свою безмежну любов і милосердя Він вислав пророка Йону до них. “Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована”, була пересторога пророка Єгови.— Йони 3:4.

Ніневітяни знали, що вони провадили погане життя. Їхнє Богом-дане сумління засуджувало їх. Хоч вони не були поклонниками Бога Єгови, то вони таки боялися божествів. Отже, коли вони почули, що чужинець, який не міг мати жодне особисте зацікавлення в них, відважно проголошував їхнє надходяче знищення, то ті ніневітяни були дуже зворушені. Ціле місто, включаючи царя, покаялося в веретищі й попелі.

Цей Бог любови через милосердя пощадив тих покаяних ніневітянів від нещастя, якого Його пророк Йона був проголосив проти них. Йона не міг зрозуміти цього. По суті, він ще розсердився. Він вийшов із міста і побудував собі будку на сході від Ніневії. Там він перебував, щоб побачити, що станеться з містом.— Йони 4:1—5.

Щоб Йона міг оцінити справедливість Божого вчинка ощаджуючи покаяних ніневітянів, Єгова постановив навчити його лекцію. Він виростив рицинового куща чудовим способом і постачив Йонові тінь для його будки. Пізніше, Єгова призначив червяка підточити того рицинового куща, щоб він усох. Не маючи тіні від куща, на Йону тепер повівав гарячий східний вітер і гаряче сонце пекло на його голову. Правдоподібно він хотів знати як це, що кущ завмер, а особливо тому, що він був таким великим благословенством для нього. Хоч Йона ні садив, ані доглядав його, то він таки жалував за кущем; він шкодував, що він так скоро помер.— Йони 4:6—10.

Бог Єгова, одначе, мав більшу причину жалувати Ніневію. Його мешканці та тварини мали багато більшу вартість ніж той кущ. Застосовуючи цю науку, Єгова запитав Йони: “А Я не змилувався б над Ніневією цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?”— Йони 4:11.

Чи то є розсудливо приходити до висновку, що Бог в Якого є таке ніжне почуття до людей, буде вічно мучити деяких у вогненому пеклі після їхньої смерти? Якщо Бог Єгова не тішиться смертю лукавих, то як Він може тішитися коли б побачив як люди будуть вічно переносити такі великі муки?

Коли ізраїльтяни брали участь в огидних практиках і жертвували своїх дітей, Єгова сказав через Свого пророка Єремію: “І побудували ті жертовні пагірки Тофета, що в долині Бен-Гіннома, щоб палити синів своїх та дочок своїх на огні, чого Я не наказував, і що на серце Мені не приходило”. (Єрем. 7:31) Якщо Богові любови навіть на серце не прийшла така огидна практика жертвувати дітей, то як це можливо повірити, щоб Він вічно мучив людей, які нарушують Його закони?

БОГ НЕ СТРИМУЄ КАРИ

Це не значить, що Бог Єгова не буде карати за злочин, що Він не бачить очевидне нарушення Його заповідей. Його Слово каже: “Палкий Бог, і мстивий Господь [Єгова], Господь [Єгова] мстивий та лютий, Господь мстивий до тих, хто Його ненавидить, і пам’ятає про кривду Своїх ворогів, Господь [Єгова] довготерпеливий і великої потуги, та очистити винного — Він не очистить”. (Наума 1:2, 3) “Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і цілим зостався?” (Йова 9:4) Навіть тих, що визнають себе бути Його людьми, але нарушують Його закон, не обмине кара, так, навіть муки.

Якщо хтось старається заховати свій гріх, то Бог не буде щадити його від винного сумління. Один, що зазнав такі муки був Давид. Він писав: “Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі надр мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху”.— Пс. 32:3, 4.

Стараючись придушувати винне сумління виснажило Давида. Муки за його гріх виснажили його енергію так, як дерево може загубити свою життя-даючу вогкість під час спеки гарячого сухого літа. Давидові муки, проте, витворили добрі наслідки. Вони спонукали його признати свій гріх і знову відновити добре споріднення з його Богом.

Навіть найгірша дисципліна до якої Бог Єгова може підкоряти людей має намір. Вона може поліпшити їх. Єгова ніколи не карає когось для Свого власного задоволення. Він не радіє тим, що карає так, як любий батько мусить покарати неслухняну дитину. Показуючи ціль Своєї дисципліни, Єгова сказав через Свого пророка Ісаю:

“Чи кожного дня оре ратай на посів, ралить землю свою й боронує? Чи ж, як рівною зробить поверхню її, він не сіє чорнуху й не кидає кмин, не розсіває пленицю та просо й ячмінь на означенім місці, а жито в межах її? І за правом напутив його, його Бог його вивчив цього. Бож не бороною чорнуха молотиться, і коло возове не ходить по кмині, а палицею б’ють чорнуху та києм — той кмин. Розтирається збіжжя? Ні, бо його не назавжди молотиться конче, і підганяють коло возове та коні на нього, а не розтирають його. І це вийшло від Господа [Єгови] Саваота, чудова порада Його, і велика премудрість Його”.— Іс. 28:24—29.

Орання та жнива є обмежені. Твердість землі вирішує розмір і інтенсивність орання. Рід збіжжя вирішує силу та вагу інструментів вживати для молотіння. Подібно, Бог Єгова не дисциплінує, ані карає вічно тих, що нарушують Його закон. Він дисциплінує їх особливо, щоб зм’ягшити їх, щоб їм було легше прийняти Його пораду та провід. Це показує Божу мудрість у вичищенні людей, щоб вони позбулися небажаних звичаїв способом, який найкраще задовольнить існуючі потреби.

Часами те, що Бог Єгова дозволяє надходити на особи може бути дійсна мука для них. Воно може дуже болючо виявляти їхні злі вчинки. (Порівняйте Об’явлення 11:10.)

Ті, що не хочуть слухати ганьби, яку Бог Єгова проголошує через уста Своїх слуг зазнають муки з тієї вістки. Вони не зазнають благословенства, які прийшли б до них якби вони покаялися та змінили свої способи. Проте, навіть у їхньому випадку, муки виповняють ціль. Це доказує, що вони не є гідні збереження від Божого суду.

Але, чи можна сказати, що вічні муки мають якусь ціль? Якби Бог Єгова, вічно мучив людей, то чи вони могли б скористати? Ясно, що ні. Навіть якби вони і хотіли, то вони не можуть статися кращими особами або поліпшити свій стан. І Творець нічого не скористав би коли б вічно мучив їх. Це лише примусіло б Його робити те, що Він не хоче робити, а саме, все дивитися на страждання, страждання, яке не приносить ніякого добра страждаючим, які не мають жодної надії на полегшення. Пророк Аввакум писав про Бога: “Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш”. (Ав. 1:13) Отже, як Бог може вічно дивитися на муки тих, що переступили Його закон?

Справді, це є неймовірно, щоб Бог любови робив щось, що так цілком не сходиться з Його особистістю, способами та вчинками.

Проте, можна запитати, чи це є єдиний доказ проти науки про вічні муки? Чи нема якогось доказу показати, що щось переживає смерть тіла? Чи свідоме існування не продовжається після смерти? Отже, чи можливо мучити те, що переживає смерть тіла? За відповідями до цих питань, просимо вас прочитати наступну статтю.