Чому надіятися на Бога?

ВСЕВИШНІЙ Суверен всесвіту, Бог Єгова, хоче за Своїх слугів лише тих, які будуть цілком покладатися на Нього. Ті, що заявляють бути Його людьми, але доказуються фальшиві до Нього відношенням, словом та ділами не можуть сподіватися Його похвали або благословенства. Боже Слово каже: “Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа [Єгови] серце його відступає”.— Єрем. 17:5.

Справді, що ми не хочемо бути між такими проклятими. Тому що Бог Єгова не змінюється, то те, що колись доводило до благословенства або прокляття людей доведе до подібних наслідків сьогодні. (Мал. 3:6) Тому нам було б добре звернути увагу на приклади з минувшини, які знаходяться в Біблії.

СТАРОДАВНЯ АЛЕГОРІЯ

Один такий приклад представляється, як алегорія в 23-му розділі Єзекіїльового пророцтва. Ця алегорія включає двох сестер, які не надіялися на Єгову, але шукали охорони і благословенства десь інше. Старша була Огола, а молодша Оголива. Огола представляє Самарію, останню столицю північного або десятипоколінного царства Ізраїля, а Оголива репрезентувала Єрусалим, столицю південного юдейського царства. Тому що столиці представляють царства, то ці сестри представляють двоє царств. А їхня “матір” є одна народна організація Ізраїля від Авраама, Ісака, Якова і його дванадцятьох синів.— Єзек. 23:2, 4.

З самого початку історія цих двох сестер не була добра. “І чинили вони в Єгипті розпусту, у своїй молодості чинили розпусту”. (Єзек. 23:3) А як це? Потомки Якова, що колись мешкали в Єгипті не відпирали пастки ідольського поклоніння, якого практикували в тій країні. Очевидно вони почали думати, що з поклоніння єгипетським божкам була якась користь. Вони перестали надіятися на Єгову як Джерело правдивого благословенства й охорони, і були винні у духовній розпусті.

Безперечно, що коли старша сестра Огола і молодша Оголива почали чинити розпусту в Єгипті, то царство Ізраїля ще не було розділене на північне і південне. Але племена Ізраїля з яких ці царства пізніше складалися вже існували. Племена, які складали північне царство, або Оголу, включали тих, які були потомками Якових двох найстарших синів, Рувима і Симеона, і також із Яковового первородженого сина від Рахелі, а саме Йосипа, якого два сини Ефраїм і Манаса стали двома відмінними племенами. Отже Оголу можна відповідно було назвати “старша” сестра.

“Стали вони Мої”, сказав Єгова, коли закінчив говорити про єгипетський досвід цих двох символічних жінок. Це сталося в 1513 р. до н. е., коли Єгова визволив ізраїльтянів і завів їх під угоду коло гори Сінай. Увійшовши в угоду з Єговою, народ був “одружений” з Ним, немов дружина з чоловіком. Особисті члени того народу стали організаційні діти Єгови і тому можна сказати, що Огола й Оголива відтоді “породили синів та дочок”.— Єзек. 23:4.

ОГОЛИВА НЕ НАДІЄТЬСЯ НА ЄГОВУ

Огола і Оголива появилися в 997 р. до н. е. У тому році десять племен Ізраїля відірвалися від царського дому Давида і заснували своє власне царство. Цей бунт не скасував угоди в яку цілий народ був зайшов із Єговою коло гори Сінай. Обидва нові царства ще були під цією угодою і тому мусіли коритися Єгові, як духовному чоловікові. (1 Цар. 11:29—39) Але те десятиплеменне царство, Огола, не хотіло коритися Єгові, і стало поклонятися ідолам. Огола (що значить “Її намет”) розташувала свій власний намет для релігійного поклоніння. Вона забула про Єгову, бо північне царство перейшло до поклоніння золотого теляти і пізніше поклонялося Ваалові. Огола також перестала довіряти Єгові, як свому Хоронителю і почала мішатися в політику поганських народів, а особливо Асирії.— 2 Цар. 15:17—22; Єзек. 23:5—8; Ос. 5:13; 12:1.

Тому що Огола перестала надіятися на Єгову і стала невірна Йому, то це доказалося великим нещастям для неї. Єзекіїля 23:9, 10 каже: “Тому й дав Я [Єгова] її в руки її коханців, у руку Ашшурових синів, що з ними кохалась вона. Вони відкрили її наготу, позабирали синів її та дочок її, а її забили мечем. . . . І стала вона неславним ім’ям для жінок, і присуди зробили на ній”. Так, Єгова покинув те північне царство і воно впало перед брутальними асирійцями, які дуже хотіли завести світський союз із ним. Асирійці виконали божественний засуд, поводячися з символічною Оголою так, як годиться з невірною дружиною. Вони “розкрили її наготу” відбираючи від її землі ізраїльські діти. І мечем війни вони знищили її як політичний народ, знищили її столицю Самарію в 740 р. до н. е. Огола справді стала “неславним ім’ям для жінок”, а саме, поганським царством за тодішнього часу. Вони зневажали її як народ, тому що вона стягнула на себе ганебну неславу і тремтіли з її долі.

ОГОЛИВА НЕ КОРИСТАЄ З ПЕРЕСТЕРІГАЮЧОГО ПРИКЛАДА ОГОЛИ

Оголива, символізуючи юдейське царство, мала добру причину задуматися над долею її сестри-царства. Годячись з її ім’ям (“Мій намет є в ній”), Оголива містила намет або храм Єгови в своїй столиці, Єрусалим. Але вона не оціняла цього. Вона відкидала перестерігаючий приклад Оголи і далі вела духовну розпусту, навіть ще гірше від своєї сестри.— Єзек. 23:11—17.

Забуваючи про Єгову й її угоду з Ним, Оголива, південне царство, також почала мішатися в політику Асирії. Це було за днів відомого юдейського царя Ахава. Незважаючи на пораду Єгови через пророка Ісаю, Ахаз покликав асирійського Пул, щоб допомогти йому проти царського союзу Сирії й Ізраїля. (Іс. 7:1—20; 2 Цар. 16:5—10, 17, 18) Цар Єзекія, наступник Ахаза, бачив страшні наслідки політичної дружби Оголи з Асирією, коли в 740 р. до н. е., Самарія й її столиця були знищені. Однак він, хоч був чудово визволений від асирійського царя Сенхерея, таки відповідав на приязні поступи вавилонців.— Іс. 37:36—39:7; 2 Цар. 19:35—20:18.

Це особливо при кінці сьомого століття до н. е., коли Єгояким і Седекія володіли як допоміжні царі Вавилону, що Оголива “вчинила любов свою гіршу” від своєї сестри Оголи розвиваючу політичну ласку з Вавилонською Світовою Силою. (Єзек. 23:11—16) Такі міжнародні зносини процвітали в часі царювання обох царів аж поки Оголиві не набридло вавилонське панування. Отже “відвернулася душа її” від вавилонців коли вона збунтувалася проти царя Вавилону. (Єзек. 23:17) У той час Оголива “побільшила розпусту свою на згадку днів своєї молодости, коли чинила розпусту в єгипетському краї”, а саме, вона почала дивитися на південь до Єгипту за військовою поміччю, щоб підкріпити свій бунт.— Єзек. 23:19.

Шлях Оголиви, так як її сестри, мусів довести до нещастя. Єгова почував огиду до юдейського царства. Це значило, що Єгова покине символічну Оголиву віддаючи її в руки її пристрасних коханців. (Єзек. 23:18—23) Оголива стала такою лукавою, що Єгова міг назвати її колишнього коханця, вавилонців, “справедливі”, а це, порівняльно “справедливі”. Вони також були “справедливі” в розумінні, що будуть виконувати справедливий засуд Єгови. (Єзек. 23:43—49) Через Свого пророка Єзекіїля, Єгова був передсказав, що коханці Оголиви зроблять:

“І шоломи покладуть проти тебе навколо. І дам їм право, і вони засудять тебе за своїми правами. І зверну Я лютість Свою на тебе, і вони зроблять з тобою в гніві: пообтинають носа твого та вуха твої, а що полишиться в тебе, від меча упаде. Вони позабирають синів твоїх та дочок твоїх, а що залишиться в тебе, буде пожерте огнем. І постягають із тебе шати твої, і позабирають речі пишноти твоєї. І спиню Я розпусту твою в тебе, і розпусту твою з єгипетського краю, і ти не зведеш очей своїх на них, а про Єгипта вже не згадаєш”.— Єзек. 23:24—27.

Таким чином, Бог Єгова дозволить коханцям Оголиви пристосувати Його засуди у свій жорстокий спосіб. Вони знищать гарне обличчя Оголиви або її народний вигляд. Її помазаний цар та інші славні чиновники, які були немов “живущий дух”, були забрані геть. (Плач 4:20) Її священики, судді і письменники, які були немов вуха слухати і дати зрівноважене володіння народу, також будуть буйно усунені. А те, що залишилося з перелюбної Оголиви впаде перед мечем переможних вавилонців. Її власні сини і доньки, які переживуть підуть у неволю рабами. А решта від неї, з нерухомого майна “спалиться вогнем”. Таким чином Оголива буде позбавлена з її гарного одягу та прикрас, якими вона приваблювала їх.

Оголива можливо думала, що вона зможе обминути це нещастя коли поломить свою дружбу з Вавилоном і відвернеться з огидою. Але вавилонці не забудуть про її вчинки з ними. І те, що вона відвернулася від вавилонців і почала ненавидіти їх не поправило її відношення з Богом Єговою. Оголива не покаялася за свій духовний перелюб. Вона далі нарушувала свою угоду з Єговою і розпусно заводила союзи з такими поганськими народами, як Єгипет, запевнити свою безпеку. Отже Єгова розкриє її наготу коли виявить її безсоромні та розпусні вчинки. Так як її сестра Огола, вона буде примушена пити чашу народного знищення та заслання з її землі. Оголива буде присилувана знести божественну кару за її невірність Богові, так як ніби буде гризти “черп’яні” кавалки своєї чаші, щоб висмоктати останню краплю, яка просякла їх. Для сусідніх народів навколо неї, Оголива станеться “предметом насмішки”. Всі ці речі прийшли на неї в 607 р. до н. е., коли Єрусалим був знищений на сповнення засуду Єгови.— Єзек. 23:28—35.

НЕВДАЧА ТАК ЗВАНОГО ХРИСТИЯНСТВА

Очевидно Огола й Оголива, північне і південне царство Ізраїля сильно постраждали за те, що не надіялися на Бога і не були вірні своєму спорідненню з Ним. Це повинно послужити як пересторога так званому Християнстві і всім його прихильникам. А чому? Тому що так, як Огола й Оголива, так зване Християнство заявляє бути під угодою з Богом. Але, чи так зване Християнство дійсно надіється на Бога? Чи воно не пристало до політичних ладів цього світу і чи воно не надіється на військову потугу за охороною? Певно, що так! Отже так зване Християнство чинить духовну розпусту. Боже Слово каже; “Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається”. (Як. 4:4) Так зване Християнство є винне у цьому. Його історія є паралельна з поганою історією Оголи та Оголиви, про яких зробилося слідуюче обвинувачення:

“Бо вони перелюб чинили, і кров на їхніх руках, і з божками своїми перелюб чинили, і також синів своїх, яких породили Мені, перепроваджували через огонь для них на їжу. Ще оце чинили Мені: Занечистили святиню Мою того дня, і суботи Мої зневажали. А коли вони різали синів своїх для своїх божків, то приходили до Моєї святині того дня, щоб збезчестити її, і оце так робили вони в середині Мого дому”.— Єзек. 23:37—39.

Духовний перелюб у якому так зване Християнство зробило себе винним, неможливо заперечити. Його постійна дружба з політиканами, військовими силами та спекулянтами великої торгівлі є публічною ганьбою. Релігійні секти так званого Християнства чинили духовний перелюб також із “ідолами”. Замість провадити людство до Божого царства, як єдину надію для мешканців землі, так зване Християнство сьогодні підтримує і вихваляє організацію Об’єднаних Націй, як найкращу й єдину надію на мир. Так зване Християнство жертвувало своїх синів та дочок богові війни. Його руки є заплямовані кров’ю. Воно проливало кров у релігійних походах, у війнах між католиками, а протестантами, по інквізиціях і в двох страшних світових війнах у цьому столітті, в яких то війнах католики воювали проти католиків, а протестанти проти протестантів. Хоч їхні руки є повні крови, то прихильники так званого Християнства таки входять в те, що вони називають Божу святиню по своїх так званих “суботніх днях”.

Історія Оголи й Оголиви, які поводилися так як професійні розпусниці, також дуже сходиться з так званим Християнством. Цей опис є:

“Посилали до мужів, що здалека приходять, що до них був посланий посланець, і ось поприходили ті, що для них ти вмилася, нафарбувала блакитом очі свої й оздобою приздобилася. І сіла ти на дорогоцінному ліжку, а перед ним накритий стіл, і поклала на ньому кадило Моє та оливу Мою. І голос заспокоєної товпи лунав при ньому, і до мужів тієї товпи спроваджували ще п’яних з пустині і давали нараменники на їхні руки та пишні корони на їхні голови”.— Єзек. 23:40—42.

Так як професійна розпусниця, так зване Християнство прикрашало себе як могло перед світом, а по суті, навіть перед такими найгірш зіпсутими особами, як ‘п’яними з пустині’. Його секти зробили релігію дуже легкою для таких світських осіб. Вони можуть ставатися його членами, а однак продовжати бути частиною цього самолюбного, ідольського, кровавого світу. У заплату за релігійні ласки з яких вони дістають чуттєве задоволення, вони прославляють так зване Християнство. Для прикрашення його кривавих рук, вони надівають нараменники і корони на її секти, даючи релігійним священикам владу над ними.

Тому якщо історія так званого Християнства є подібна до історії Оголи й Оголиви, то вона не може обминути нещастя. Так як колишні коханці Оголи й Оголиви знищили їх, то і так зване Християнство буде знищене своїми коханцями. Бог Єгова постарається, щоб так сталося. Це є потверджено в останній книжці Біблії, де світова імперія фальшивої релігії “Вавилон Великий”, є зображена як розпусниця. (Об. 17:3—6) Відносно того, що колишні політичні любимці зроблять “Вавилонові Великому”, Об’явлення 17:16 каже: “Вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з’їдять її тіло, і огнем її спалять”.

Якщо ви хочете обминути страждання з “Вавилоном Великим”, то надійтеся на Бога Єгову і служіть лише Йому. Ви не можете зробити цього коли будете лишатися в котрій-небудь релігійній організації так званого Християнства, що складає головну частину “Вавилону Великого”. Боже Слово наказує: “Вийдіть із нього, люди Мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його”. (Об. 18:4) Відлучившись від нього, товаришуйте з тими, що справді надіються на Бога і лишайтеся вірні Йому.

[Запитання для вивчення]

1. Кого Єгова хоче за Своїх рабів?

2. Чому ми повинні сердечно задуматися над наукою з стародавньої біблійної історії?

3. Хто були Огола, Оголива й їхня “матір”?

4. Яку історію Огола й Оголива зробили для себе за своєї “молоді”?

5. Чому можна назвати Оголу “старша” сестра?

6. (а) Коли й як Огола та Оголива почали належати до Єгови? (б) Чому можна казати, що Огола й Оголива “народили синів і дочок”?

7. (а) Коли й як Огола та Оголива взяли точну форму? (б) Що значить ім’я “Огола”, і чому воно є відповідне?

8. Розкажіть, що сталося з Оголою на сповнення Єзекіїля 23:9, 10.

9. (а) Як те, що ім’я “Оголива” значить звертає увагу на спеціальний привілей, яким юдейське царство втішалося? (б) Як Оголива показала, що вона не оціняла цей привілей?

10. Як Оголива мішалася в політику за днів юдейських царів Ахава й Єзекії?

11. (а) А особливо коли Оголива “вчинила любов свою ще гіршою” від її сестри Оголи? (б) Коли й як Оголива почала пригадувати собі “дні своєї молодости”?

12. (а) Як Єгова почувався про розпусту Оголиви, і що це значило для неї? (б) Чому можна сказати, що колишні коханці Оголиви були “справедливі”?

13, 14. Вживаючи Єзекіїля 23:24—27, розкажіть, що було передсказано для Оголиви.

15. (а) Чому нещастя не обминуло Оголиву, коли вона відвернулася від вавилонців? (б) Яку чашу Оголива буде примушена пити, і до якої міри?

16. Чому так зване Християнство повинно зауважувати, що сталося з Оголою й Оголивою?

17. Які великі гріхи включаючи пролиття крови вчинили Огола та Оголива?

18. Як так зване Християнство заплямувало свої руки кров’ю?

19, 20. Як Огола й Оголива поводилися немов професійні розпусниці?

21. Як так зване Християнство поводиться немов професійна розпусниця?

22. Хто або що буде вжите знищити так зване Християнство?

23. Що комусь треба робити, щоб не постраждати разом із “Вавилоном Великим”?