Ім’ям, яким всі народи тепер вибирають ходити
“Усі бо народи ходитимуть кожен ім’ям свого бога, а ми будем ходити ім’ям Господа [Єгови], нашого Бога, на віки віків”.— Мих. 4:5.
1. Хоч люди є поділені релігійно, то якого з’єднаного бога вони люблять і поклоняються?
ОРГАНІЗАЦІЯ Об’єднаних Націй, як організація для світового миру і безпечности тепер має 132 членів народів. Поза цією організацією є ще інші нації. Кожна з цих політичних націй має свій ідеал, який тримає всіх своїх людей під одним урядом. Отже та нація тоді ходить ім’ям того ідеалу; тобто сказати, вона стає прихильником або послідовником того загального ідеалу. З часом люди починають сильно любити той ідеал. Для них він стає богом, якого вони люблять і вважають бути понад усіма приватними й особистими справами. Таким способом люди можуть бути поділені релігією, але однак вони служитимуть тому народному ідеалу, як єднаючому богові.
2. Як мільйони людей, які заявляють бути безбожниками в дійсності перечать самі собі?
2 Мільйони людей заявляють бути безбожницькі, атеїстичні, не зобов’язані жодному богові. Але вони суперечать самі собі, бо служать народному богові. Ще від Американської Революції (1775 до 1783 р.) ми чули багато про “богиню Свободи”. Або, богом або богинею може бути ця річ, яку називають демократія, або володіння людьми. Або, це може бути гіркий ворог демократії, а саме, міжнародний комунізм. Люди підтримують ці політичні принципи з наполегливістю, що рівняється до фанатичної релігійної посвяти. Крім цього, кожна нація заздрісно охороняє те, що вона вважає за “народний суверенітет”, немов він є богом, якого не можна нарушити або загубити. У деяких державах багато людей вихваляють сильну військову установу, яка дасть народові позицію силу з якої ділати з іншими народами. Відносно сучасного “царя північного”, давно тому було передсказано: “Але він буде віддавати богові твердинь на його місці”.— Дан. 11:38.
3. Як Михея 4:5 правильно показує стан їхнього ходження, і як Псалма 96:5 добре описує вартість таких популярних богів?
3 Стародавній надхнений писатель добре передбачив шлях сучасних народів, кажучи: “Усі бо народи ходитимуть кожен ім’ям свого бога”. (Мих. 4:5) Кожен із цих богів є дуже популярний в своїй власній околиці. Тому то, коли особа, яка є добре свідома з цим станом відмовляється робити те, що робить більшість, то зараз проти неї накидають велику образу. Люди відчувають таке обурення, навіть до такого ступня, що будуть буйно виступати проти образника. Але питання є: Яку користь мають ці ідольські “боги”? До чого вони ведуть людей всіх народів? На ці питання теперішній світовий стан повинен дати дуже переконливу відповідь, а особливо з огляду незмінної течії світових справ і стан. Ми зобов’язані погодитися, що стародавній писатель зробив відповідне обчислення популярних божествів, коли він сказав: “Бо всі боги народів безвартісні божки”.— Пс. 96:5, НС.
4. Які шляхи особи сьогодні мусять вибрати, і хто сьогодні вибирає шлях, що веде до безпечности?
4 Вже прийшов найвищий час для людей пробудитися щодо цінности їхніх популярних богів. Ці “боги”, які завели їх у теперішнє замішання не можуть вивести їх і на них не можна надіятися. Якщо “люди” не пробудяться, тоді принаймні особи повинні пробудитися, перед тим ніж вир швидко-поступаючих світових подій не втягне їх у знищення. Ми можемо врятувати себе від цього нещастя лише тоді коли вибиремо правильного Бога і будемо ходити ім’ям того Бога. Або ми будемо далі ходити ім’ям якогось популярного бога, або ми вибиремо йти в іншу сторону, ходити ім’ям кращого Бога від усіх популярних людських богів народів. Любимці життя і щастя ще мають нагоду вибрати цей кращий, правильний шлях. У сучасних роках сотки тисяч по цілому світі пробудилися до значення світових подій і зробили цей щасливий вибір. Воно ще не є запізно для інших зробити те саме.
5. Чи сама щирість мала якусь участь у їхньому виборі цього відважного шляху, і чому це є правильний шлях?
5 Чи такий вибір вимагає відваги? Справді, що так! Щоб вибрати такий відважний шлях вимагає щирости. Про їхню щирість не можна сумніватися, але чи сама щирість, яку можна бачити з цього шляху, якого вони вибирають робить його правильним шляхом? Ні! Отже, цей відважний шлях вибирається не тільки з самої щирости, але на підставі певної інформації, правильного знання. І це робиться під вірогідним проводом, кращим проводом від “безцінних богів”. Правильність цього шляху є доказаний фактом, що він був передсказаний в правдивім пророцтві. Всі точки цього пророцтва є правдиві, тому що воно походить від Бога, Якого ніхто не може обвинувачувати тим, що Він говорить неправду, бо Він не говорить неправди. Після більше як чотири тисячі років продовж яких Він мав справу з людством далі можна написати про Нього: “Богові не можна говорити неправди”. (Євр. 6:18; Тита 1:2) Це є Бог ім’ям, Якого все більше і більше людей сьогодні вибирають ходити.
6. З якого місця це пророцтво походить, і коли пророк пророкував його?
6 Проте, пророцтво, яке так докладно передсказало події на наш день не походить від якогось міфічного джерела. Це місце є історичне — країна, яка сьогодні є знана по цілому світі, про неї часто чути по новинах — Ізраїль. Богом-надхнений промовець цього пророцтва був чоловік на ім’я Михей, з села Мораші у території Юдиного племені коло двадцять дві милі на південнозахід від Єрусалиму. Він жив під час царювання трьох історичних царів, а саме, “Йотама, Ахава та Єзекії, Юдиних царів”. (Мих. 1:1) Це значить, що Михей жив у восьмому столітті перед нашою Загальною Добою, отже його пророкування мусіло закінчитися перед 716 р. перед З.Д.
7. Що про Михея підкріпляє наше довір’я в його пророцтво, і який пізніший пророк відноситься до нього?
7 Однак, те, що повинно переконати нас, що Михей був правдивий пророк правдивого, живого Бога, не є лише його історичність, але також його відважність проповідувати вістку навіть хоч він рискував своїм життям. В його дні царі мали майже всю силу в своїх руках, силу життя або смерти над своїми підданцями. (Прип. 16:14) Ця здібність пророка Михея звертається нам до уваги на пізнішій оказії коли жидівські провідники в Єрусалимі загрожували пророкові Єремієві смертю за те, що його розмова була непатріотична і руїнницька. Прочитаймо, що сам Єремія мав сказати про це:
8. Як Єремія 26:16—19 відноситься до відважного пророцтва Михея?
8 “І сказали князі та ввесь народ до священиків та до пророків: ‘Цей чоловік не підлягає присуду смерти, бо він говорив до нас Ім’ям Господа [Єгови], нашого Бога’. І встали люди зо старших Краю, і сказали до всього збору народу, говорячи: ‘Михей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всього юдейського народу, говорячи: “Так говорить Господь [Єгова] Саваот: ‘Сіон, як те поле, заораний буде, а Єрусалим за румовища стане, а гора цього храму — підгірками лісу’ ”. Чи справді забив його Єзекія, цар Юдин, та ввесь Юда? Чи ж він не побоявся Господа [Єгови], і не злагодив Господнього лиця? І Господь [Єгова] пожалував щодо того зла, яке говорив був на них. А ми вчинимо таке велике зло на свої душі?’ ”— Єрем. 26:16—19.
9. (а) Як Михея зустрів три основних вимог правдивого пророка? (б) Що ім’я Михей значить, і що Ісая 26:4 каже є властивий спосіб відноситися до того викликаючого питання?
9 Нема жодного сумніву, Михей доказався бути правдивий пророк одного правдивого Бога, зустрічаючи три основних вимог. Себто сказати: (1) Він промовляв ім’ям правдивого Бога. (2) Його пророцтва сповнилися. (3) Його пророцтва звертали чесних осіб до одного правдивого Бога. (5 Мойс. 13:1—5; 18:20—22) Поза всякий сумнів, Михей ходив ім’ям свого Бога. Навіть його ім’я ставить виклик нам усім порівняти його Бога з всіма “безцінними богами”, яким люди народів служать, бо його єврейське ім’я, Михей, значить, “Хто є Такий як Єгова?” Пророк Ісая, який жив у тому самому часі, що Михей дав нам пораду, як властиво відноситися до цього питання, коли він написав: “Надійтеся завжди на Єгову, бо в Єгові, в Єгові вічна твердиня”.— Іс. 26:4; 12:2, НС.
ПОВОРОТНА ТОЧКА В ІСТОРІЇ
10. (а) Фактично, яка мусить бути наша відповідь до питання, якого ім’я Михей підносить? (б) Яке питання виринає через те, що ми відповідаємо в цей спосіб, і до якої поворотної точки Михей відносився для нашого проводу в цій справі?
10 Якщо ми хочемо дати відповідь на це питання, якого ставить ім’я Михей, то факти примушують нас відповісти: “Нема нікого такого, як Єгова!” Тому що це так, то питання, яке тепер стоїть перед нами є: Що ми будемо робити про це? Коли виберемо правильну річ, то це зазначить поворотну точку в нашому житті багатьох осіб, які заявляють бути християнами. Ця зміна буде сходитися з тим, що пророк Михей передсказав: В його пророцтвах він передсказував час коли прийде поворотна точка в людській історії. Ні, ми не маємо на увазі пророцтво Михея відносно того, що обіцяний Месія або Христос народиться людиною у маленькому селі Віфлеємі у землі Юдеї. (Мих. 5:2) Час сповнення того пророцтва вживається за початок того, що так зване Християнство називає “християнська доба”, хоч воно не є дуже певне коли Христос дійсно народився. (Мат. 2:1—6; Луки 2:4—17) Це сталося майже дві тисячі років тому. Але поворотна точка всієї людської історії до якої ми тут відносимося приходить у нашому власному поколінні. Пророк Михей показував це!
11. Відносячись до чого Михей вносить це славетне пророцтво, і чому ми повинні чекати на його сповнення в нашому власному поклонінні?
11 Михей передсказав події, які будуть відбуватися. Чи ми сьогодні бачимо як вони збуваються? Ми повинні бачити їх, бо ми живемо в правильній добі історії. Коли Михей пророчо говорив про те, що ми бачимо відбувається сьогодні, то він ужив за приклад те, що сталося поворотною точкою в історії свого власного народа. Це пророцтво сповнилося в столітті після Михея, отже він не дожив побачити сповнення того, що передсказував. Цим способом його обминуло народне нещастя. Але це нещастя, яке впало на його власний народ знаходить свій рівень у нашому сучасному поколінні, з якої то причини нам було б добре застановитися над ним. Отже прочитаймо, що Михей писав і побачимо як гарно воно започатковує славетне пророцтво, що сповняється в цьому самому двадцятому столітті:
12. У Михея 3:9 до 4:1, про які погані релігійні обставини пророк говорив, і які зміни він передсказав про “гору дому Єгови”?
12 “Почуйте ж це, голови дому Якового та начальники дому Ізраїля, які нехтують справедливість, а все просте викривлюють, вони кров’ю будують Сіона, а кривдою — Єрусалима. Його голови судять за хабара, і навчають за плату його ті священики, і за срібло ворожать пророки його, хоч на Господа [Єгову] вони опираються, кажучи: ‘Хіба не Господь [Єгова] серед нас? Зло не прийде на нас!’ О так, через вас Сіон буде на поле заораний, а Єрусалим на руїни обернеться, а гора храмова стане взгір’ями лісу. Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього [Єгови] міцно поставлена буде вершиною гір, і піднесена буде вона понад узгір’я, і будуть народи до неї пливсти”.— Мих. 3:9 до 4:1.
13. Коли та поворотна точка в стародавніх подіях відбулася?
13 Чи це наведження з пророцтва Михея здається гострим заверненням подій народу? Не може бути жодного сумніву, що чудова остання частина цього пророцтва мусить сповнитися, бо слова пророцтва, що були на початку його вже сповнилися. Записана історія доказує це. У 607 р. перед З.Д., на початку того, що буде наш місяць жовтень, те місто на Середньому Сході, яке поетично називається “Сіон” дійсно лежало мов звичайне заоране поле. Так, народна столиця Єрусалим лежала купою руїн.
14. (а) До чого “гора дому Єгови” тоді почала бути подібною? (б) Через які судові і релігійні практики Єгова призначив, щоб так сталося з ними?
14 А що сказати про гору 2.500 футів висока на якій колись стояв гарний храм Соломона для поклоніння Єгови? Та свята гора почала бути подібною до “взгір’я лісу”. Вона стала безлюдна немов зарослий пагірок. Чи це було ганьбою для Бога Єгови? Здається, що так. Однак, це була Його воля, бо Він надхнув Свого пророка Михея бути першим передсказати таке релігійне нещастя. Він мав всі причини вчинити це, а особливо тому, що Єрусалим став переповнений неправедністю і став опоганений несправедливим кровопролиттям. Що ж іншого могло місто сподіватися, коли його начальники стали сліпими до неправосуддя приймаючи підкуп, коли храмові священики навчали за призначену ціну і коли фальшиві пророки виконували демонське ворожбитство заробляти гроші від легковірних людей? Однак, ті релігійні лицеміри відчували, що вони ходили в ім’я Єгови, або що Єгова далі буде в їхньому храмі, хоронити їх від нещастя! Мале диво, що пророцтво Михея, хоч таке жахливе, таки сповнилося.
15. (а) Які засоби Єгова вживав, щоб привести передсказане народне нещастя, і коли? (б) Що сталося з урядовими та релігійними справами в Єрусалимі, і що сталося з Єгововою славою, як Бог?
15 Релігія не є охорона для лицемірів. Релігійні лицеміри були розчаровані тим, що вони неправильно сподівалися від Єгови, незважаючи на те, що Бог ужив Михея передсказати. А яким способом, тоді, Єгова стягнув народне нещастя на них у 607 р. перед З.Д.? Він зробив це через вавилонців під царем Навуходоносором. Після коло вісімнадцять місяців облоги, вавилонські війська урвалися в Єрусалим, обграбували його та його храм, забрали мізерних людей, які залишилися живими, у неволю, і спалили те святе місто. Царський престол, “престол Єгови”, на якому сиділи царі з Давидової царської родини зник разом із Єгововим “ковчегом заповіту”, що перебував у внутрішній кімнаті, “Святині Святих”. Таким чином Давидове царство, що існувало в Єрусалимі продовж 463 років, було знищене. Також, поклоніння Єгови в Його храмі було перерване. Поганські народи почали зневажати Єгову за це. В очах цих світських народів поклоніння Єгови впало дуже низько. Його святе ім’я було опоганене.
16. Що спостережливі поганські народи почали вірити про відновлення поклоніння Єгови в Єрусалимі, й чому?
16 Чи поклоніння Єгови мало колись відновитися? Правдоподібно це було питання в думках багатьох зацікавлених поганів. Якщо б вони знали і вірили пророцтвам Михея, Ісаї та Єремії, як і іншим пророкам Єгови, то вони були б знали, що відповідь до цього питання була Так! Але невіруючі погани і ті, що зневажали поклоніння Бога Авраама, Ісака та Якова не вірили цьому. Рік переходив за роком аж до сімдесятого року, і жодного відновлення поклоніння Єгови не було в тому святому місті. Єрусалим далі лежав купою руїн; Сіон продовжав лежати немов заоране поле. Гора на якій колись стояв храм була мов безлюдна лісова гора. З неї зносилися крики птахів і диких тварин замість музики храмових інструментів та співів. Здавалося, що сусідні погани мали причину вірити, що коли всі люди Єгови стали поневолені в Вавилоні, то тепер Його поклоніння завмре.
17. Як події завернулися відносно Вавилону, і як інша галузка людської родини тепер перебрала світову силу?
17 Однак, нехай ніхто не вірить, що поклоніння правдивого Бога буде можна знищити! Ті, що набирали задоволення з нещасного занепаду поклоніння Єгови не знали, що поворотні події вже були дуже близько. Ця зміна прийшла в дуже здивовуючий спосіб. При кінці шістдесят восьмого року спустошення Єрусалиму, могутня Третя Світова Сила біблійної історії впала. Так як пророки Бога Єгови, Який ніколи не говорить неправду, передсказали, вавилонська імперія впала. Своїми жорстокими військами вавилонці знищили храм Єгови в Єрусалимі за Його дозволом, але він не був непокараним за цей зарозумілий вчинок зневаги одного живого і правдивого Бога. Світова сила через Семетських провідників перестала існувати. За цими поворотними подіями тепер світова сила через Аранських або Яфетських провідників почала панувати, і продовжається до нашого дня. Перський завойовник, Кір Великий, став царем Вавилону і Четвертої Світової Сили біблійної історії. Вавилонська релігія тепер повалилася. Її головний Бог, Меродах або Мардух, був покрушений з ганьбою.
18. (а) Яке пророцтво Єремії про вавилонського бога та його землю мало почати сповнятися? (б) Як спустошення Вавилону порівнювалося з тим, що воно завдало Єрусалимові?
18 Тепер прийшов час на сповнення слів пророка Єремії: “Звістіть між народами й розголосіть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: ‘Здобутий уже Вавилон, засоромлений Бел, зламаний Меродах. . . . Бо на нього із півночі вийшов народ, що оберне в спустошення землю його, і не буде мешканця у нім, від людини та аж до скотини, усі помандрують та підуть’ ”. (Єрем. 50:2, 3) Це пророцтво має значення для нас сьогодні. Де, ми можемо запитати, є той Вавилон на річці Ефрат у сьогоднішній країні Ірак? Він став нічим, спустошеними руїнами, потерпівши таку саму долю, яку він накинув на стародавній Єрусалим, за винятком, що його спустошення продовжається століттями, більше як тисячу років, а спустошення Єрусалиму тривало лише сімдесят років.
ЄГОВА ЗАПАНУВАВ, ЯК БОГ
19. Після знищення Вавилона Персією, який бог перебрав славу, і кого цей бог уживав відбудувати свій храм?
19 Коли Вавилон так несподівано впав у 539 р. перед З.Д., то який бог тепер став міжнародної важливости? Народний бог переможних персів, чи Бог поневолених у Вавилоні, Єгова? Пророцтво Михея разом із пророцтвами інших Богом-надхнених пророків показує, що Єгова запанував, як Бог. Цим Він доказав, що Його пророцтва є нехибні. Михей сказав під надхненням: “Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього [Єгови] міцно поставлена буде вершиною гір, і піднесена буде вона понад узгір’я, і будуть народи до неї пливсти”. (Мих. 4:1) Щоб завести перше або типічне сповнення цього пророцтва, Бог Єгова вжив царя Кіра Великого, поклонника головного бога переможної Персії. Єгова, з Його вищістю, постарався, щоб поклонник фальшивого бога працював для Нього, щоб відновити храм в Єрусалимі.
20. На сповнення якого пророцтва про перського завойовника це сталося, коли й як?
20 А як це сталося? Єгова сказав про Себе “Хто до Кіра говорить: ‘Мій пастир, і всяке Моє пожадання він виконає та Єрусалимові скаже: “Збудований будеш”, а храмові: “Будеш закладений’”. (Іс. 44:27, 28) Цар Кір цілком виконав те, що потішало Єгову, хоч це противилося народному богові Персії. У 537 р. перед З.Д., у сімдесятому році спустошення Єрусалиму з його храмом, Єгова збудив духа Кіра перепустити закон, щоб відбудувати храм в Єрусалимі. Для тієї мети Кір визволив поневолених у Вавилоні, що хотіли вернутися і відбудувати храм, вернутися назад до “гори дому Єгови”. (2 Хрон. 36:20—23; Ездри 1:1—4) При кінці того сімдесятого року спустошення Єрусалиму вірний останок уже був вернувся до Юдеї, закінчуючи її спустошення. Весною наступного року (536 р. перед З.Д.) заложили основу другого храму в Єрусалимі.— Ездри 3:8—12.
21. Всупереч чому другий храм Єгови був закінчений, і коли?
21 Поганським противникам поклоніння Єгови не подобалося це. Але їхній опір не міг перемогти Всемогутнього Бога. Отже після років опору від цих поганів вірний останок відбудував другий храм Єгови в Єрусалимі, третього дня місяця адара, у 515 р. перед З.Д.— Ездри 6:15.
22. Як “гора дому Єгови” була “твердо заснована над вершками гір”, щодо відновленого останку і поганських народів та людей?
22 Щоб бути вжитим у цій роботі, то той останок мусів класти поклоніння Єгови вище всього іншого в їхньому житті і відкинути поклоніння фальшивих богів, яким їхні предки невірно поклонялися. Поклоніння Єгови, як його представляла “гора дому Єгови”, повищилося понад поклоніння, яке поганські народи віддавали своїм демонським богам, яким вони часто поклонялися по природних пагорках і горах. У символічному значенні гора Єговового дому поклоніння була “поставлена вершиною гір” і була “піднесена понад узгір’я”. Поклоніння Єгови тепер узяло найвищу позицію, не лише між Його вибраними людьми, але також між багатьма особами поганських народів і людей. Правдоподібно багато тих осіб приходили до Єрусалиму поклонятися правдивому Богові, так як ті релігійні нововірці робили за часу християнських апостолів і так як царський етіопський скопець робив коли Пилип був післаний, щоб навернути його до Християнства.— Дії 2:5—10; 8:26—39; Ів. 12:20, 21.
23. (а) В яке ім’я ті особи з народів почали ходити? (б) Яке сповнення пророцтва це було, і після приходу Месії, які питання виринають про ходження в ім’я?
23 Замість ходити ім’ям своїх колишніх богів, ті особи різних народів і люду ходили ім’ям Бога, Єгови, Якого поклоніння тепер дуже повищилося. Справді, що це сповнило пророцтво Михеї. Але воно було лише зображальне, мале або типове сповнення. Повне, цілковите сповнення не прийшло аж поки Бог Єгова не післав Свого Месію на землю. Останнє сповнення Михейового славетного пророцтва мало відбутися в нашому двадцятому столітті. А як воно сповняється? Чи це тому, що ми живемо в столітті в якому так зване Християнство поширилося до найбільшого ступня, або до обчислених дев’ятсот мільйон членів і більше між націями кругом світу? І чи це не завело зміну? Від приходу Месії або Христа, чи це не є правильно для нас ходити ім’ям Месії, Ісуса, замість ім’ям Єгови? Чи церкви так званого Християнства сповняють пророцтво Михеї? Це годиться переглянути — саме тепер!