Користаючи з останньої нагоди “Року Доброї Волі”
“Він послав мене . . . проголосити рік доброї волі зі сторони Єгови, та день помсти зі сторони нашого Бога; потішати всіх, хто в жалобі”.— Іс. 61:1, 2, НС.
1. В який спосіб мати чиюсь добру волю є бажана річ?
“ДОБРА ВОЛЯ” від когось є річ, яку ми всі бажаємо, особливо коли та добра воля може допомогти нам і буде нам на користь. Стародавня приповістка мудрого царя Соломона навіть є правдива сьогодні: “У світлі царського обличчя — життя, а його уподоба — мов хмара дощева весною”.— Прип. 10:1; 16:15.
2. Як можна показати, що з сил у “природі” нема доброї волі?
2 Ми не можемо сподіватися доброї волі від сил у “природі”, тому що ці сили є сліпі й нерозбірливі. Вони діють за певними законами, які були наставлені невидимою Інтелігенцією. Тому деякі обставини в атмосфері родять гураган, що насміхається з людської контролі та проводу і безсердечно забиває людину, тварину, майно і рослину. Потопні води, походячи з великих дощів або з розстоплюючих снігів, переповняють річки й долини, розбиваючи все живе й неживе в своїй дорозі. Природні землетруси, з величезною силою, хитають великі будови людини або розколюють землю, піддаючи небезпеку живому створінню в тій частині. Потоки радіоактивних частинок із поверхні сонця потихо спішаться до землі, й людство мусить відчувати їхні погані наслідки. Так, ці природні сили не показують нікому доброї волі.
3. Мати чию добру волю буде нам на користь, отже що задумливі особи шукають?
3 Але, що сказати про Творця цих природних сил? На нашу потіху ми можемо сподіватися доброї волі від Нього. Він є інтелігентний, маючи моральні риси, і ми всі є залежні від Нього. Отже важним є дістати Його добру волю. Починаючи оціняти цей важний факт, розумні особи будуть шукати різних способів, щоб набути доброї волі від цього Всесильного Творця всесвіту, нашого Творця.
4. (а) Чому особи здорового розуму цікавляться “роком доброї волі” з боку Творця? (б) Правдива мудрість лежить у шуканню чого, і чому це так?
4 Якщо ми маємо здоровий розум, то ми будемо цікавитися стародавнім проголошенням “рік доброї волі” від нашого Творця. Ясно є, що слово “рік” відноситься до обмеженого часу, так як який-небудь календарний рік. Це показує, що добра воля, яка зазначує цей спеціяльний рік також є обмежена. Коли “рік” закінчиться, то ми тоді можемо сподіватися чогось протилежного добрій волі. А що це таке? Розподіл суду, без милосердя, тим, які відкинули божественну добру волю. Записана історія дійсно доказала цей факт. Той всесвітній “вчинок Божий” вже близько, але не в формі якогось місцевого урагана, повіді або землетруса. Це є особистий вчинок Бога Творця, і всі мешканці цілої землі стоять у небезпеці. Мати Божу добру волю в часі цього “вчинка” буде значити наше життя і виживання. Чи ми хочемо цього? Правдива мудрість є шукати Його доброї волі тепер.
5. До якого періоду часу відноситься “рік доброї волі”, і як довго триває його добра воля?
5 Ні, той “рік доброї волі” не значить 1971 р. Щодо цього 1971 р., то він є врахований в цьому “році доброї волі”. Цей критичний “рік доброї волі” вже тягнеться більше як триста й шістдесят п’ять днів, навіть багато років. Це є символічний рік і дійсно представляє час багато довший від сонячного або місячного року. Такий звичайний рік має кінець, і так само цей символічний “рік доброї волі” не можна байдужо відкидати думаючи, що він буде продовжатися вічно — хто знає як довго? Так як буквальний рік, він є зазначений, вирахований період часу, з початком і кінцем. Усі знаки показують, що цей “рік доброї волі” вже наближається до свого кінця! І коли та добра воля закінчиться з тим “роком”, то бережіться!
ТИПІЧНИЙ “РІК ДОБРОЇ ВОЛІ”
6, 7. (а) Хто звернув увагу на цей “рік доброї волі”? (б) Яку наближаючу потіху він був надхнений передсказати, і чому?
6 А хто перше звернув нам увагу на цей “рік доброї волі”, таким точним висловом? Це був одружений чоловік, батько двох або трьох синів, який жив у восьмому столітті перед нашою Загальною Добою. Його ім’я було Ісая, ім’я, якого Стронґ Exhaustive Concordance of the Bible каже значить “Єгова спас”. Він є історичною особою про яку згадують інші історичні книги поза його власної пророчої книги. (2 Цар. 19:2 до 20:19; 2 Пар. 26:22; 32:20, 32) Він був пророк, який мав видіння про Бога Єгову в Його храмі в Єрусалимі й який на питання Єгови, “Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?” відповів: “Ось я! Пошли Ти мене”. Бог Єгова післав його з вісткою про наближаюче спустошення Єрусалиму й юдейської землі. Коли це спустошення прийде, то воно справді заведе смуток між правдивими поклонниками Бога Єгови, які любили землю Його людей і святе місто де храм для Його поклоніння стояв. (Іс. 6:1—13) Але Бог Єгова вживав Ісаю передсказати потіху для таких сумуючих, надхнувши його проголосити:
7 “ ‘Утішайте, втішайте народа Мого’, говорить ваш Бог. ‘Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв із руки Господа’ ”.— Іс. 40:1, 2.
8. Згідно з Ісаєю 61:1—4, пророк був надхнений говорити мов він був ким, і що він там сказав?
8 Пізніше, під дальшим надхненням, пророк Ісая говорив ніби він сам був той Помазаний Всевишнього Бога, кажучи: “Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав мене благовістити добру новину сумирним, послав мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням — відчинити в’язницю, щоб проголосити рік доброї волі зі сторони Єгови, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа. І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Єгови, щоб прославивсь Єгова. І вони забудують руїни відвічні”.— Іс. 61:1—4, НС.
9. (а) Яку тему ця “добра новина” містила? (б) Як грецький переклад (LXX) перевів ту частину про “рік” і “день”?
9 Чи це ж не була “добра новина” розказувати сумирним та сумуючим? І така добра новина включала “рік доброї волі зі сторони Єгови”. Навіть прихід “дня помсти нашого Бога”, на спустошників Сіону або Єрусалиму буде доброю новиною для тих сумуючих через те, що вороги вчинили центрові поклоніння Єгови. Роки перед нашою Загальною Добою, євреї, які розмовляли грецькою мовою з Александрії, Єгипту, перевели ті слова про “рік доброї волі” на грецьку мову в слідуючий спосіб: “Проголосити прийнятний рік [Єгови] і день відплати. Потішити усіх сумуючих”.— Іс. 61:2, LXX, Thomson.
10. (а) Як ті єврейські перекладачі перевели ті слова, щоб показати який рік він був? (б) Однак, яку іншу думку це може містити в гармонії з тим єврейським віршом?
10 Отже ті євреї розуміли, що Ісаєві слова в єврейській мові показували який той “рік” був, а це “прийнятний рік”, замість говорити про відношення Єгови, “добру волю зі сторони Єгови”. Для тих єврейських перекладачів цей рік був “прийнятний” для Єгови, рік, який знаходив ласку в Його очах. Але навіть це саме піддає думку, що той рік є “прийнятний” Єгові вчинити щось доброго, а головно тому, що “прийнятний” рік є у протилежности з “днем відплати”. Отже “прийнятний рік” включає ідею, що це є час для Єгови показати Свою добру волю або ласку. Це є Його “прийнятний рік” в якому Він буде приймати. (Rotherham) Коли ми побачимо як цей символічний “рік” развивається в дійсній історії, то ми тоді будемо вповні оціняти його правильне розуміння. Отже тепер звернімся до історії цієї справи й її застосовання до нашого часу!
ПОЧАТОК ПРОГОЛОШЕННЯ “РОКУ”
11. (а) Хто, післаний з неба, міг найкраще описати відношення Єгови до того “року”? (б) Як він дістав земне ім’я, і як воно сходиться з ім’ям давача того пророцтва?
11 Коли прийшов Божий призначений час, “як настало ж виповнення часу”, Бог Єгова послав Свого улюбленого Сина з неба на землю, щоб ‘проголосити рік доброї волі Єгови’. (Гал. 4:4) Хто, крім Його Сина з неба, може краще описати відношення його Отця під час цього символічного “року”? Коли він був на землі цей Син дістав ім’я, яке відповідає імені пророка, що перше пророкував про цього Помазаного. За Божим розказом до його земної матері, йому дали ім’я “Ісус”. Ця вкорочена форма ім’я Єгошуа значить “Єгова спас”, тоді як ім’я Ісая значить “Спас Яг (або, Єгова)”. У гармонії з цим, пророк Ісая у кількох випадках був прообразом Месії Ісуса або Христа.— Луки 1:30—33; Мат. 1:20, 21.
12, 13. (а) Що було потрібно для Ісуса стати Месією й офіціяльно проголосити той “рік”? (б) З чого після його хрещення Ісус знав, що він мав добру волю від Єгови, у гармонії з яким пророцтвом?
12 Тому що пророцтво Ісаї казало: “Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав мене”, то Ісус мав бути помазаний духом Єгови перед тим, як він міг стати Месією, Христом, або Помазаним, і перед тим ніж він міг офіціяльно “проголосити рік доброї волі зі сторони Єгови”. Таким чином він був помазаний духом Єгови, коли Іван охрестив його в воді й коли він вийшов із води Йорданської ріки. Щоб Іван міг бачити духа Єгови, то він був представлений голубом, який спочив над Ісусом. Крім цього Іван чув Божий голос із неба кажучи: “Це Син Мій улюблений, що його Я вподобав”. (Мат. 3:11—17; Ів. 1:32—34) Ісус тепер був певний, що він мав добру волю або ласку від Єгови, так як було передсказано в Ісаї 42:1.
13 “Оце Отрок (раб) Мій, що Я підпираю його, Мій Обранець, що його полюбила душа Моя. Я злив Свого духа на нього, і він правосуддя народам подасть”.
14, 15. (а) Отже, від чого залежало Ісусове продовження отримувати добру волю від Єгови? (б) Як Ісус пояснив людям Назарету чому він уже більше не теслярував між ними?
14 Ісус знав, щоб продовжати мати добру волю або ласку від Єгови, то він мусів виконувати обов’язки ради яких він був помазаний, так як є записано в Ісаї 61:1—3. Ісус пізнав, що він був помазаний на Христа, а також, що він отримав божественне доручення, яке приходило з цим помазанням. У Назареті, де він виріс на чоловіка тридцять років віку він признав цей факт прилюдно і пояснив людям чому він уже шість місяців не теслярував у їхньому селі. Про це ми читаємо:
15 “І прибув він до Назарету, де був вихований. І звичаєм своїм він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. І подали йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж він книгу, знайшов місце, де було так написано: ‘На мені Дух Господній [Єгови], бо мене Він помазав, щоб добру новину звіщати вбогим. Послав Він мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього [Єговового] змилування’. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на нього. І почав він до них говорити: ‘Сьогодні збулося писання, яке ви почули!’” — Луки 4:16—21; Мат. 2:21—23; 4:12, 13.
16, 17. (а) В якій мові Ісус читав книгу Ісаї 61:1, 2, і в якій мові Лука записав те читання? (б) Отже в якому часі жили ті назарянини, але чи вони скористали з нього?
16 Правдоподібно Ісус читав слова в Ісаї 61:1, 2 у їхній оригінальній єврейській мові, отже читав про “рік доброї волі зі сторони Єгови” або “рік Господньої ласки”. (Американський Переклад; Moffatt; Американський Стандард Переклад; Поправлений Стандард; також Нова Англійська Біблія в Луки 4:19) Але історик Лука, пишучи в грецькій мові, наводить Ісусові слова так як вони були переведжені в грецькім Септуагінт Перекладі (LXX), показуючи, що Ісус читав про “прийнятний рік Єгови”.
17 Як то не було б, то Ісус у Назареті об’явив своє божественне доручення від Єгови проповідувати або проголошувати той спеціяльний “рік” бути “прийнятний” рік і рік “доброї волі”, або ласки від Єгови. Тому що він сказав тим назаретянам “сьогодні збулося писання, яке ви почули”, то це значить, що той зазначений “рік” уже почався, що ті мешканці Назарету уже жили в ньому. Чи вони скористали з нього? Очевидно, що ні, бо вони вигнали його з синагоги хотівши забити його. (Луки 4:22—30) Вони не були добрим прикладом для нас сьогодні.
18. В який спосіб останок вірних євреїв зазнав “рік доброї волі” зі сторони Єгови ще в 537 р. перед З.Д.?
18 Але в який спосіб той “прийнятний рік”, або “рік доброї волі” почався і коли він закінчиться? Чи Єрусалим і його храм, збудований Соломоном, не були знищені в 607 р. перед З.Д., або більше як сто років після пророцтва Ісаї в Ісаї 61:1—3? Так, місто і юдейська земля лежали спустошені сімдесят років, аж до 537 р. перед З.Д., коли останок вірних євреїв був звільнений вернутися назад в Юдею, щоб відбудувати Єрусалим та його храм. А тепер, коли Ісус охрестився стати помазаним, уже шістдесят дев’ять “тижнів” років, або 483 років минуло відтоді як єврейський губернатор, Неемія, син Гакалії почав ремонтувати мури відбудованого Єрусалиму. (Дан. 9:24—27) Отже, чи звільнені євреї не зазнали “року доброї волі зі сторони Єгови” ще тоді в часі відбудування Єрусалиму і чи сумуючі не були потішені в часі відбудування храма в святому місті? Так, але лише в типічний спосіб.
19. (а) Яка важна точка бракувала в тому 537 р. перед З.Д.? (б) Чия присутність на землі була великим доказом Єговової доброї волі, і над чим поневолені поклонники сумували?
19 Справді то був час ласки або доброї волі від Єгови і великою потіхою для засмучених поклонників. Але важна річ є, що там не було передсказаного Помазаного Провісника, який мав авторитет звернутися до Ісаї 61:1—3 і сказати, що вони сповнилися в Ньому! Охрещений Ісус, не помазаний звичайною олією, але святим духом Єгови, був перший, який міг сповнити вимоги цього пророцтва, і тому був перший “проголосити рік доброї волі зі сторони Єгови”. Чи міг бути який більший доказ доброї волі або ласки Єгови в тому часі від самої присутности на землі помазаного Сина Божого, для тих євреїв, які приймуть його за божественного обітованого Месію! Там також була потреба проповідувати добру новину покірним, і Ісус Христос мав таку добру новину і він проповідував добру новину Божого царства. Там була потреба потішити засмучених поклонників, які сумували, не за спустошеним станом Єрусалиму та його храмом, але над занепадом чистого поклоніння Бога Єгови. Там були поневолені, яких треба було визволити, не від стародавнього Вавилону, але від зіпсутого релігійного ладу.
20. (а) Замість свого матеріяльного добробуту, що люди Бога Єгови мусіли доглядати на сповнення Ісаї 61:1—3? (б) Який був намір цього відносно їх і Бога?
20 Важна річ не була матеріяльний добробут Ісусових власних людей викликаючи сповнення Ісаї 61:1—3. Те, що було призначене для того, що був помазаний Єговою мало сповнитися в духовний спосіб. Добра воля Єгови потребувала виявитися постачанням речей, які були важніші від матеріяльних. Не визволення від стародавнього Вавилону так як в 537 р. перед З.Д., але визволення поневолених від пригнічаючої релігійної неволі було те, що Єгова постачив для Своїх вибраних людей через Свого помазаного Сина Ісуса. Не визволення від поневолення поганською Римською Імперією, але визволення від гріха й його кари смерти було те, що Єгова давав в Його ласці через жертву Свого Сина Ісуса Христа. Це були дійсні речі, якими вони могли тішитися і хвалити Єгову як Бога. Аж тоді вони могли родити плоди праведности, мов великі дерева насаджені Єговою, щоб Він міг прославлятися плодотворним життям цих визволених, побожних осіб.
21. (а) Хто скористав із тієї “доброї волі зі сторони Єгови” через Месію? (б) В якій роботі вони були призначені брати участь після свята П’ятдесятниці в 33 р. З.Д.?
21 Але, хто користав із тієї “доброї волі зі сторони Єгови”? Не єврейський народ, хоч він мав нагоду користати; але ті, що справді були “покірні”, релігійно сумуючі, які відчували своє поневолення в ладі фальшивої релігії, ті, що стали хрещені послідовники Єговового Помазаного, Ісуса. Вони також були помазані Божим духом, так як їхній духовний голова і Провідник Ісус. Отже вони були під його наказом брати участь проголошувати добру новину іншим покірним, і визволяти сліпих поневолених у фальшивій релігії й потішати сумуючих, які не мали Божого благословенства. День П’ятдесятниці у 33 р. З.Д., із його вилиттям святого духа на Ісусових з’єднаних послідовників в Єрусалимі, постачив чудовий доказ доброї волі від Єгови, але не для самолюбного, невіруючого народу.— Дії 1:12 до 2:47.
“ДЕНЬ ПОМСТИ ЗІ СТОРОНИ НАШОГО БОГА”
22. (а) Чому ті Ісусові помазані послідовники завзято проголошували “рік доброї волі”? (б) До якого часу та доба “доброї волі” могла бути обмежена, отже, яка була причина тим людям, які були у небезпеці діяти?
22 Ті вірні помазані послідовники Месії Ісуса були готові проголошувати “рік доброї волі зі сторони Єгови”. Вони знали, що там був також “день помсти зі сторони нашого Бога”, означаючи, що “рік доброї волі” був обмежений і мав кінець, так, у їхньому поколінні! Тоді вони справді пізнали обмежений час коли Ісус говорив про знищення Єрусалиму в 70 р. З.Д. і додав: “Не перейде цей рід, аж усе оце станеться”. (Мат. 24:34) Апостол Петро висказав подібне оцінення про обмежений час, коли він сказав більше як трьом тисячам євреям, які бачили вилиття святого духа в день П’ятдесятниці: “Рятуйтесь від цього лукавого роду”. (Дії 2:37—40) Тривалість того “року доброї волі” можна обмежити до довжини людської генерації, і той факт робить “рік” не дуже довгим. Цей факт постачив ще більшої причини для тих людей, які були у небезпеці користати з “року доброї волі” без відкладання. Затримка може бути смертельна!
23. (а) Закінчення доброї волі від Єгови значило початок чого, згідно з Ісусовим пророцтвом у Луки 21:22, 23? (б) Згідно з тим, що Павло сказав про єврейських переслідників?
23 Здерження або закінчення Божої доброї волі буде значити лише початок Його гніву. Коли Ісус говорив пророчо про облогу Єрусалиму і його знищення римським військом у 70 р. З.Д., він сказав: “Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане, . . . бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом”. (Луки 21:22, 23) Таким чином Ісус сповняв своє призначення бути Єгововим Помазаним “проголошувати . . . день помсти нашого Бога”. Це була Божа помста проти тих, які не хотіли користати з Його “року доброї волі”. Не хотівши прийняти Божої доброї волі та Його ласки, вони робили речі, які збільшили Його ворожість до них. Апостол Павло сказав про тих єврейських гнобителів: “Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці”. (1 Сол. 2:16) Отже ті, що лицемірно заявляли бути Його вибраними людьми були ті, що згинули в “день помсти” нашого Бога.
24. Протягом “року доброї волі”, як Боже відношення відбивалося Павловими словами до Римлян 10:1—4?
24 Протягом Його ‘року доброї волі’ Боже відношення до ізраїльського народу було виявлено тим, що християнський апостол Павло написав: “Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. Вони бо, не розуміючи праведності Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. Бо кінець Закону,— Христос, на праведність кожному, хто вірує”.— Рим. 10:1—4.
25. Яка була реакція євреїв в Антіохії з Пісідії до Павлового вияву сердечної доброї волі?
25 Але хоч апостол Павло показував свою добру волю серця до свого власного народу, то він знайшов, що вони не були нахилені прийняти вістку спасіння, так як доказалося його досвідом в Антіохії в Пісідії, про якого ми читаємо: “Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: ‘До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось”. (Дії 13:45, 46) Можливо, що декотрі з тих євреїв, які противилися, пішли до Єрусалиму на Пасху 70 р. З.Д., але лише загинути там.
26. Так як день на календарі порівнюється з роком, то як той “день помсти” рівнявся з “роком доброї волі” щодо довжини?
26 Так як день у порівнянні з роком, “день помсти” весною і літом 70 р. З.Д. був короткий у порівнянні з добою доброї волі, яка тривала сорок років від появлення Месії у 29 р. З.Д. до облоги Єрусалиму, яка почалася в 70 р. З.Д. Однак, той довший час божественної доброї волі закінчився, не припадково, але в Божому призначеному часі. Його “рік доброї волі” був довший від часу виконування Його помсти, і цей факт помагає нам зрозуміти, який терпеливий та поблажливий Він є.
27. Тому що ми приближаємося до кінця якої доби то ми не можемо поводитися як до Божої терпеливости й стримання?
27 Беручи до уваги, що Бог дотримує Свій призначений час на виявлення Своєї помсти, то ми не можемо легковажити Його терпеливістю. Ми повинні користати з цієї нагоди у гармонії з її наміром, задля якого вона є виявлена, а саме, наше спасіння. Ми повинні застановитися над питанням, яке апостол Павло поставив перед римлянами, що визнавали себе християнами: “Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?” (Рим. 2:4) Наше рішення і робити щось про це питання є дуже важне, і надто необхідне, бо ми наближаємося сьогодні до кінця Єговового “року доброї волі”.
[Ілюстрація на сторінці 165]
У Назареті Ісус прочитав із Ісаї 61:1, 2, виявляючи своє призначення проголошувати “рік доброї волі зі сторони Єгови”