Язик — сила на добро або на зло

“Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений”.— Мат. 12:36, 37.

1, 2. Від чого наше майбутнє життя може залежати, і як ми можемо контролювати наслідок?

КОЛИ Ісус промовив повище подані слова він можливо мав на думці Соломонові слова записані в Екклезіяста 12:14: “Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,— чи добре воно, чи лихе!” Це спонукує нас думати. Чи мова є така важна, що вона може вирішити наше майбутнє життя? Якщо так, то було б корисно для кожної особи ‘зробити інвентар’. Чи варта тратити зусилля контролювати наше життя відтепер, щоб мати надію на життя в Божій новій системі?

² Щоб наше зусилля мало успіх, воно мусить бути цілеспрямоване. Пригадайте, що апостол Павло сказав, що він краще знесилував би своє тіло й контролював би його немов слугу замість зустрінути наслідки відхилення. Розуміючи, що “не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком”, ми мусимо шукати доброго проводу. (Єрем. 10:23) Джерело такого проводу є Біблія, Боже надхнене Слово. “Надійся на Єгову всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”. (Прип. 3:5, 6, НС) З таким божественним проводом ми повинні говорити правильно, інтеліґентно контролювати нашу мову і “полонити всяке знання на послух Христові”.— 2 Кор. 10:5.

3, 4. Якими обставинами в соборах був Яків стурбований, і до чого міг він приписати цей стан?

³ Щоб зрозуміти величність цього зусилля застановіться над словами учня Якова про те, що він називає “зло безупинне”. (Як. 3:8) Він оцінив, що язик мав силу впливати на добро або на зло. Бувши надзирателем собору в Єрусалимі й членом урядового тіла першої церкви або собору, він глибоко цікавився внутрішніми труднощами соборів так, як апостол Павло собором у Коринті, де було багато суперечок, заздростей, гніву, обману, сварок, нашептів, пихів, безладдя. (2 Кор. 12:20) Отже Яків скликав “дванадцятьох порозкиданих племен” уважно застановитися над потребою відкласти ввесь бруд, неморальність, розділення й речі, які спотикають.— Як. 1:1, 21; 2:4, 9.

⁴ Яків просив їх признати їхню недосконалість і природну тенденцію спотикатися. Він каже: “Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло. От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик,— малий член, але хвалиться вельми! . . . І язик — то огонь. Як світ неправедности, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло”. Тоді Яків розповідає як цей непостійний маленький член, язик, може поводитися: “Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття”. Так, справді, що язик має силу на добро або на зло.— Як. 3:2—6, 9, 10.

5, 6. (а) Над якими питаннями кожна особа може застановитися? (б) Коли будемо вгамовувати наші уста, то яка ласка може бути наша?

⁵ Лише прочитавши ці слова ви можливо пригадаєте собі осіб, які є ‘двохличні’. Але почекайте; чи глибше застановлення над словами Якова примушує вас пристосувати їх до себе? Чи ви є винятком до цього правила? Чи ви тратите колись контролю над вашим язиком, який стається немов огонь, шкодити іншим як і вам самим? Чи ви забуваєте вживати ваш язик відбивати любов до ближнього вашого, як і до Бога? Цебто сказати, чи ви прославляєте або благословите Бога, а тоді зневажаєте вашого ближнього тим самим язиком? Чи ви навіть вживаєте рот проклинати Бога, або зловживати Його ім’я говорячи принижено про інших? Справді, що це є сумлінні питання, пам’ятайте їх; і ніколи не принижуйте їхню важливість!

⁶ Факт, що ми є недосконалі не оправдує нас повторно робити таку саму помилку. Якщо хтось робив так, то його роботодавець не матиме користи з його служб. Отже “не бракує гріха многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний. Язик праведного — то добірне срібло, а розум безбожних — мізерний. Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму”. Не переставайте говорити боячись, що ви зробите помилку, але постановіть вгамовувати ваш рот, а головно це важно для тих, яких Бог сьогодні вибрав ставатися “пастухами”, “доглядати багатьох”.— Прип. 10:19—21.

7. (а) В яких неправильних звичаях багато беруть участь? (б) Як можна обминути такі звичаї?

⁷ Трудно грішній людині вгамовувати її язик коли сьогодні навколо неї є так багато непошани до здорових слів. Отже багато мають звичку ‘відплачуватися’, цебто, відповідати такою самою мовою. (Прип. 24:29) Не подумаючи, що вони дійсно принижують себе до такого самого огидного ступня, вони виходять з терпіння і тратять контролю над своїм язиком. Злість спонукує людину висказувати свої думки, коли справді вона повинна вгамовувати їх. Давид був повторно збуджений до злости. Але, чи він тратив контролю? Він каже: “Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний”. (Пс. 39:2) Він усвідомляв собі грішну природу людини: “Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя”. Тому він молився за поміччю: “Поклади, Єгово, сторожу на уста мої”. (Пс. 51:7, НС; Пс. 141:3, НС) Ми також можемо і повинні, не лише робити все, що в нашій силі вгамовувати язик, але признавати, що “не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком”, ми повинні молитися до Єгови, щоб Він помагав нам виконувати Його волю.— Єрем. 10:23.

ВГАМОВУЮЧИ ЯЗИК

8. (а) Яку схильність ми повинні обминати, і чому? (б) Як хтось може плямувати себе?

⁸ Вгамовувати язик не значить переставати говорити. Але воно поможе нам очистити нашу мову. Декотрі кажуть, що їм неможливо це зробити через довге товаришування з людьми світу, мати навіть коротку розмову і не “проклинати”. Цей звичай є такий трудний як звичай з алкогольом, наркотикою або тютюном. Коли вживання слів, які включають Бога або Ісуса в “розпусний” спосіб, або вживання огидних слів до яких вони привикли є заборонено, декотрі особи почуваються “мовчазними”. Це є погана звичка, яка приносить безчестя, не лише тому, що привик до такої мови, але й Богові Єгові, Творцю язика. Чи нам лише стискати плечима й далі вживати Боже ім’я в зневажаючий спосіб, знаючи, що це приносить смуток Йому? Чи є якась логічна оборона на таку погану звичку? Пам’ятайте: “Не призивай імення Вічного, Бога твого, надаремно, бо не помилує Вічний того, хто призиватиме Його ймення надаремно”. (2 Мойс. 20:7, Мо) Нема нічого похвального про таку мову. Хоч можливо особа не усвідомлює собі, то коли вона уживає таку мову, вона автоматично п’ятнує себе й кладе себе в іншу клясу. Тут нема чим хвалитися. “Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?”— Пс. 94:4.

9. Які біблійні причини нагадують, що християни сьогодні повинні тримати язик лід контролею?

⁹ Християни є уповноважені бути “послами заступаючи місце Христа”, сяяти “як світла в світі”, “ ‘звіщати чесноти’ Того, хто покликав їх із темряви до дивного світла Свого”, ставатися “світлом для світу”. (2 Кор. 5:20, НС; Фил. 2:15; 1 Пет. 2:9; Мат. 5:14) Щоб доказати себе гідними цієї високої пошани, ми мусимо вгамовувати той маленький член, наш язик, щоб не побороти його ціль, а це вживати його в Божій службі. Те, що християни сьогодні роблять і говорять відбивається на вістку, яку вони приносять, як і на Того, Якого вони представляють. Бувши носіями світла доброї новини Божого заснованого царства, вони можуть приносити Богові славу, але лише коли будуть добрими носіями світла. То ж “ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця Вашого, що на небі”.— Мат. 5:16.

10. Чому є важно вибирати наших приятелів сьогодні?

¹⁰ Декотрі завжди “базікають”, не дбаючи про наслідки їхньої бесіди, навіть якщо вона шкідливо впливає на ближніх. Таких осіб ви навчилися обминати; ви навіть почуваєтеся забрудненими через товаришування з ними, боячись, що їхнє необдумане поводження забрудить вас. Так, ви знаєте, що погане товаришування псує корисні звичаї, що лукаві комунікації псують добрі звичаї, що погане товариство псує добрі моралі. (1 Кор. 15:33, НС, АП, ПС) Тож будьте обережні коли вибираєте приятелів. Чому не вибирати приятелів, які постановили через Ісуса “завжди приносити Богові жертву хвали, цебто плід уст, що публічно ім’я Його славлять?”— Євр. 13:15, НС.

11. (а) До чого може необдумана та неконтрольована мова довести? (б) Як хтось може поправити зловживання мови, і коли?

¹¹ Таке оправдання як ‘я жалую’, ‘я не хотів сказати цього’, ‘це була помилка словом’, ‘я сказав без думання’, дещо помагають загоїти ненавмисні рани невгамованого язика. Але скільки краще подумати перед говоренням! Як багато краще, щоб розум керував мовою у конструктивному напрямі! О, як необдумана мова робить шкоду! Нестримна бесіда переважно є необдумана. Вона може довести до роз’єднання, поділення, багато смутку. Той, хто хоче дотримувати дві великі заповіді любити Бога й ближнього, той мусить стримувати свій язик. Але коли хтось ненавмисно, необдумано образить когось, тоді він повинен бути на стільки покірний, щоб усунути свою гордість і перепросити його, просячи прощення. Він не повинен дозволити, щоб незгода поширилася. Він повинен полагодити її при першій нагоді. Ніхто не повинен дозволити сонцю зайти в його гніві. Перепрошувати когось за нашу необачність у мові є похвально. Ми не лише будемо гоїти те, що може статися глибокою раною, але наше власне сумління буде чисте перед Богом і тим кого ми вразили.— Ефес. 4:26; Дії 24:16; Ефес. 4:31, 32; Мат. 5:22.

12, 13. (а) Чому християнин не може вживати “гладкої мови” або бути “двохмовцем”? (б) Яка є небезпека слухати “гладкої мови”?

¹² Давид пророчо говорив про дні в яких ми тепер живемо, кажучи: “Нема вже побожного, з-поміж людських синів, позникали вже вірні! Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять. . . Нехай підітне [Єгова] уста облесливі, . . . тим, хто говорить: ‘Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас,— хто ж буде нам пан?’ ” (Пс. 12:2—5, НС) Ті “двохличники” сьогодні є подібні до невірних священиків та старших, які лишилися в Єрусалимі коли велике число пішло в неволю до Вавилону у 617 р. перед З.Д. Єзекіїл записує їхню хвальбу й зусилля оправдувати себе, що вони брали участь у фальшивім, огиднім та поганськім поклонінню: “Єгова не бачить нас”. (Єзекіїля, розділи 8 і 9) Петро радить проти такого двохличного серця та базікання: “Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу”. (1 Пет. 3:10) Він відбиває Соломонові слова в Приповістці 4:24: “Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ”. Одна з вимог для слуги християнського собору є не бути “двохличним”. Ціль гладкої, похвальної мови та побожного привіту є звести або відвернути простодушних та непідозрілих.— 1 Тим. 3:8; Рим. 16:18; Мат. 23:6, 7.

¹³ Дуже часто люди сьогодні хочуть, щоб їм лоскотали вуха. Вони люблять ‘м’яку релігію’. Вони люблять чути те, що дасть їм почуття безпечности й добробуту, а не те, що пробудить їх до відповідальности. Павло говорив, що прийде час коли “здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть”. (2 Тим. 4:3, 4) Отже, стережіться тих, які дають вам компліменти, які є гладкі двохмовці, бо “його уста гладенькі, як масло,— та сварка в серці його, від оливи м’якіші слова його, та вони — як мечі ті оголені”, які можуть наробити дуже великої шкоди. Давид міг добре промовити ці слова записані в Псалмі 55:22. За Ісусового дня (так як бувало за часу Ісаї) було багато ‘двохмовности’, яку він ганьбив, наводячи те, що Бог промовив через пророка Ісаю: “Оці люди устами шанують Мене, серце їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук — людських заповідей”.— Мат. 15:8; Іса. 29:13.

УЖИВАЮЧИ ЯЗИК НА ДОБРО

14. Що є включено в контролюванню язика?

¹⁴ Контролювання язика не обмежується лише до не говорення того, що знеславлює Бога й людину, так само як роботодавець не буде хвалити того, що не буде робити помилок. Тут є й позитивна сторона. Контролювання язика значить уживати його приносити честь Творцеві, нам самим і нашим ближнім. О, який корисний язик може бути коли його вживається підтримувати ім’я, верховну владу та царство Бога Єгови! Кожний християнин повинен постановити в своєму серці відкладати час кожного дня робити ту саму річ, і ту постанову він повинен зробити тепер. Ніколи не буде більш придатного часу.— Кол. 4:5, 6.

15. Якими різними способами можна вживати язик гоїти?

¹⁵ Сьогодні добре вживання язика можна пристосувати майже до кожної точки життя: “Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого”. (Прип. 25:11) Правда, “дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки”. (Прип. 12:18) Може бути, що в теперішній лукавій системі ми не досягнемо досконалої контролі нашого язика, але більшість людей можуть більше старано вживати язик для гоєння. Слова від лікуючого язика можна вживати вдома коли якийсь член захворіє; коли хтось є поранений; в часі смутку; коли хтось журиться про здоров’я, небезпечність або невдачі; потішаючі слова можна дати тому, хто має страх, що інші не люблять його; або навіть потішити когось самітнього. Прозорлива особа може розпізнати правдиві цінності й може помогти побороти турботи. “Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить”.— Прип. 12:25.

16. Коли тільки можна придбати дійсну потіху, і як тоді?

¹⁶ Так як лікар є безкорисний якщо він не знатиме як вилікувати або принаймні зменшити біль недуги, то так і особа коли не буде знати як переказати “добре слово” у потребі є мовчазною. Отже мати контролю над язиком значить уживати його ефективно. Пильне студіювання Божого Слова, Біблії, є нагороджаючим. Біблія є єдине джерело правдивої потіхи, бо вона є Слово Бога всієї потіхи. Ми звертаємося до Бога Єгови, щоб Він поміг нам мати добрий язик і щоб ми вживали його на добро. Так як пророк каже в Ісаї 50:4, НС: “[Єгова] Бог мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого”. Щоб потішити втомлених, ми мусимо мати такий вправний язик і повинні просити Єгову за поміччю. Він привітує молитву праведного, так як Яків запевняє нас: “Дуже могутня ревна молитва праведного”. Отже така молитва мусить мати й діла.— Як. 5:16; 2:14—26.

17. Що запевняє правильний провід язика?

¹⁷ Освітлений розум є відповідальний за властивий напрям язика. Отже розум мусить харчуватися правдою. Розум мусить бути проваджений Божою дієвою силою, Його святим духом так, щоб він міг провадити нашим язиком говорити “Господні слова — слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!” (Пс. 12:7) Сьогодні є гурток людей, які молилися за таким божественним проводом і прийняли його і посвятили своє життя служити Єгові. Вони просили: “Дороги Твої дай пізнати мені, [Єгово], стежками Своїми мене попровадь, провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого”. (Пс. 25:4, 5, НС) Отже вони вживають їхній час, зусилля й такі засоби, яких вони посідають чинити те, що вгоджає Богові. Вони є організацією вісників. Вони стараються строго контролювати свої язики. Їм не бракує слів. Вони соромилися б якщо б не могли вживати язика. Більше цього, вони не були б вірні свому дорученню. (1 Кор. 9:16) Отже, вони розуміють потребу давати хвалу. Тому вони студіюють Біблію.

18. Яка цінна є студія собора, але що інше є потрібною частиною нашого поклоніння Бога?

¹⁸ Щоб служити Богові у прийнятий спосіб студіювання Біблії є потрібне. На особисту студію нема заступника, але сама студія не вистарчає. Тому то Свідки Єгови кругом світу (крім країн де демонські противники Бога, політичні чи релігійні, забороняють тоталітарним законом) роблять розпорядки сходитися п’ять разів на тиждень студіювати Боже Слово разом і обговорювати як вони найкраще можуть уживати свої язики хвалити Бога. Вони знають, що їм треба щось більше робити ніж лише сходитися разом поклонятися Богові; вони мусять ‘коритися вістці’, а не лише ‘слухати її’, щоб дістати похвалу від Бога. Таким чином контролювання язика та наше поклоніння Бога є з’єднане. Божий слуга мусить щоденно хвалити Бога; вдома з його родиною, у товаристві з приятелями, у школі, і при забаві. Він ніколи не може навіть тимчасово перестати контролювати язик. Ми мусимо пам’ятати, що “ми стали дивовищем світові,— і ангелам, і людям”.— 1 Кор. 4:9; Як. 1:22.

19, 20. (а) Поясніть особливо потішаюче вживання язика? (б) Яка неминуча відповідальність падає на тих, яким дається поміч?

¹⁹ Також треба пам’ятати, що ми мусимо щоденно хвалити Бога проповідуючи від дому до дому. О, яке радісне і нагороджаюче вживання язика! У такій службі язик є випробований, і він є дійсною силою на добро. Особи чесних сердець хочуть знати, що їм робити, щоб заслужити Божу похвалу, як вони можуть статися ‘людиною доброї волі’ і дістати життя. Свідки Єгови тішаться, тому що вони мають гарний привілей бути ‘зберігачами’ життя приносячи таким людям “слово життя”, сідаючи з ними в їхніх домах студіювати Біблію й показуючи їм, що від них вимагається, щоб і вони стали в ряді на життя. Мале диво, що ці кажуть, так як казали післанці заарештувати Ісуса: “Ніколи чоловік не говорив як цей” чоловік. О, яке інше від звичайних речей, яких вони чують!

²⁰ Такі чесні шукачі праведности розуміють, що після помочі прийти до акуратного пізнання правди, вони тепер самі мають відповідальність; прийнявши, вони тепер мусять давати, і вони знаходять, що це є потішаюча відповідальність, так як Ісус сказав. (Дії 20:35) Тепер до них відносяться слова Соломона: “Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити, не кажи своїм ближнім: ‘Іди, і знову прийди, а завтра я дам’, коли маєш з собою”. (Прип. 3:27, 28) Стримування життя-даючої інформації коли не будемо говорити з якої-небудь причини може позбавити нас життя, тому що ми стримували таку інформацію, як і того, хто не чув її. А правильне вживання язика може дати обом життя: “Бо написано: ‘Я живу, каже [Єгова], і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!’ Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові”.— Рим. 14:11, 12.

21. Яку іншу поміч постачається?

²¹ Ніхто сьогодні не повинен жалувати, що в нього не має здібностей знайти біблійних правд, які є такі потрібні йому навчитися як прославляти Бога. Сьогодні Єгова має Свого “вірного та розумного раба” організацію на землі, яка постачає таку духовну їжу ‘своєчасно’. (Мат. 24:45—47) Та організація вже має більше як 24,900 соборів по цілій землі сьогодні. У вашому сусідстві є собор. Ви можете пізнати їхнє місце зібрання знайомим надписом, ЗАЛ ЦАРСТВА СВІДКІВ ЄГОВИ. Та організація постачає біблійні підручники у 166 різних мовах, помагати особам всіх націй. Цей журнал, Вартова Башта, друкується у 72 мовах і число останнього видання було 5,450,000. Крім цього, та організація має в своїм товаристві більше як один мільйон і сто тисяч осіб, які є зайняті вживаючи свої язики прославляти Всевишнього Суверена Всесвіту, Бога Єгову, і показують любов ближньому. Вони виявляють цю любов коли відвідують людей всіх рас, мов та релігій помогти їм краще оціняти свого небесного Отця, щоб вони “спаслися, і прийшли до точного пізнання правди”. (1 Тим. 2:4, НС) Запросіть їх до середини коли вони відвідують ваш дім помогти вам.

22. Яку смертельну помилку зробили Адам і Єва? Отже, що кожне сотворіння сьогодні повинно постановити робити?

²² Наші перші родичі, Адам і Єва — сотворені в Божій образ, маючі певну здібність уживати їхні язики прославляти Творця — оганьбили і знеславили Його, коли стали по стороні того, що зловживав свій язик, первісного брехуна, Диявола. Вони загубили право на майбутнє життя. Привілей вживати той божественно даний прилад, язик, у правильний спосіб є даний людству сьогодні. Усі шукачі правди повинні признати Єгову бути давачем усіх добрих дарів, включаючи й дар мови, і вони посвячують все, що вони мають Йому. Ми тепер стоїмо на порозі Божого Нового порядка під Його вічним царством праведности. У тому новому порядку “все, що дихає” буде прославляти Єгову. (Пс. 150:6) Зворотно, всі, що не будуть приносити такої хвали не будуть між тими, що дихають. “Тепер є спеціяльно прийнятий час” вживати наші голоси прославляти нашого Творця, цей шлях веде до життя. (2 Кор. 6:2, НС) Молитва кожного з нас повинна бути: “Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця — перед лицем Твоїм, [Єгово], скеле моя й мій Спасителю!”— Пс. 19:15.