Комерційний світ зазнає причину сумувати

ЯКЩО б світова релігія сьогодні стратила свою владу над людьми, то чи це мало б фінансовий вплив на вас? Ану добре подумайте. Якщо б релігія розпалася, то чи це мало б вплив на вашу торгівлю або на ваш зарібок на життя? Якщо ви живете особливо в так званому Християнстві, то ви повинні застоновитися над купуванням на Різдво, Великдень із спонукую купувати новий одяг для “Великодньої паради”, ви повинні подумати про заміну і зарібки в продажі свічок, образів, хрестиків, релігійних причандалів, будування церков і меблів, церковних весіль, похорони і тим подібне. По суті, яка активність в житті існує від колиски до могили, в якій церква не має якогось впливу, і з якою платня є зв’язана? Багато людей, а особливо, торговці, перше думають про великі релігійні свята з комерційної точки, купування й давання подарунків, аж потім із релігійної точки.

Але світова релігія мала ще більший вплив в комерційний спосіб, бо вона контролює багато торгівлі. По цілих країнах, штатах і провінціях пануюча релігія часто має велику частину індустрії і торгівлі. Часто релігія є фактором, який рішає нагоди в торгівлі й роботу особи. Ми не можемо заперечити, що релігії світу цього давали перевагу тим членам їхніх церквах, які мали найкращі успіхи в торгівлях. Вони цікавляться не ‘Як чоловік дістає свої гроші?’ але ‘Чи він має гроші?’ Релігії цього світу завжди мали великі багатства. У поганських країнах і в декотрих країнах під контролею так званого Християнства, біднота живе в великій убогості, а релігійні храми є переповнені золотими речами. Багато храмів і церков мають хрести, бані і тим подібне покриті золотом, роблячи будинок найгарнішим в громаді.

Біблія описує релігію цього світу, фальшиву релігію, ніби вона сидить на “багатьох водах”, процвітаючи комерційним добробутом, повна великих торгівців, що проводять торгівлю. Стародавній Вавилон, з Перською протокою, Ефрат рікою та його каналами на річці Тигр, мав багато комерційних кораблів і проводив велику морську торгівлю. Багато кораблів із інших країн припливали до його порту, на його збагачування. Сьогодні Вавилон Великий, світова імперія фальшивої релігії, сидить мов велика розпусниця на широких водах на “людях, і народах, і товпах, і язиках”, і такими водами проводить велику матеріялістичну торгівлю. (Об. 17:1, 15, 18; Іс. 43:14) Це постачає роботу для багатьох із її релігійних підданців, а особливо через “подорожуючих торгівців землі”. Навіть її місіонери, знано або мимовільно, відчинили комерційні ринки за кордоном. Він так принижався, що проводив діла з бандитами та грабіжниками, релігійно заспокоюючи їхні сумління і в багатьох випадках маючи своїх священиків на відправах шановних похоронних службах.

ЕКОНОМІЧНА КРІЗА

Пам’ятаючи ці факти, воно стає ясніше, що Біблія не робить жодної помилки коли вона описує, що упад цієї великої релігійної імперії буде значити. “І земні купці будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу, вантажу золота, і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і віссону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всього дерева запашного, і всякого посуду з слонової кости, і всякого посуду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармурового, і кориці, і шафрану, і пахощів, і мирри, і ливану, і вина, і оливи, і тонкої муки, і пшениці, і товару, і вівців, і коней, і возів, і рабів, і душ людських. І плоди пожадливости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе,— і вже їх ти не знайдеш.

“Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалека, і будуть плакати та голосити, і казати: ‘Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссон і порфіру, та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами, бо за одну годину згинуло таке велике багатство’ ”.— Об. 18:11—17.

Коли десять царів, представляючи політичні сили світу цього, обернуться проти фальшивої релігії (побачивши рукописання на стіні проти неї) і знищать її, то вони правдоподібно будуть дуже розкрадати її багатство, майно і гарні речі, якими вона наповняла свої скрині, спустошуючи Вавилон Великий стільки скільки зможуть. Вони будуть торжествувати над цим всім. Але по інших частинах це спустошення спричинить велике сумування, не тому, що його релігія виявилася бути обманою і знищена, але тому що “подорожуючі торгівці” і їхні робітники зазнають великий комерційний провал. Вони будуть мати добру причину оплакувати, так як Об’явлення 18:17—19 говорить: “І кожен стерник, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі,— стали здалека, і бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: ‘Котре до великого міста подібне?’ І вони посипали порохом голови свої, і закривали, плачучи та голосячи, і кажучи: ‘Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожніло!’ ”

ВЕСЕЛІ

Крім тих “десять рогів” символічної червоної звірини, чи буде хто інший мати добру причину тішитися спустошенням Вавилону Великого? Так, але їхня радість буде з цілком іншої причини. Коли тих “десять рогів” знищать фальшиву релігію, то вони будуть думати, що вони вже доказали, так як тепер фальшиві релігії говорять, що “Бог є мертвий”, що Бога зовсім нема. Але тут їхня радість закінчиться. Справді, щасливі люди будуть мати причину на правдиву радість, перше тому, що вони зрозуміють, що це дійсно Бог знищив Вавилон Великий. Вони вже повиходили з Вавилону Великого перед його знищенням, тому що вони бачили, що він є цілком зіпсутий, і не представляє правдивого Бога. Вони прилучилися до земних представників і слугів Єгови, Бога правдивого поклоніння. “Десять рогів” ніколи не зможуть знищити їхнє поклоніння, бо вони є правдиві поклонники, і не є частиною Вавилону Великого, який буде знищений під керівництвом Єгови. Його знищення є виразом Його суду за його гріхи, які досягли “до самого неба”. Отже, радість тих, що служать Єгові є чиста, правильна радість, тому що вони бачать як Єгова нищить докір, який Вавилон накинув на Його ім’я, разом із зіпсуттям і стражданням, яких він спричинив у цьому світі. Вони радіють з Богом і з Його небесами коли Він наказує їм: “Радій з цього, небо, і святі апостоли та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!”— Об. 18:20.

Для тих, що служать Богові, суд над Вавилоном Великим не є нічого несподіваного. Вони знають, що те знищення вже наближається. Пророцтво Єремії 51:48 передсказало, що небо й земля будуть тішитися знищенням буквального Вавилону. Це вже відбулося і послужило за пророцтво стосуючись до Вавилону Великого. Божі слуги на землі, одначе, ніколи не старалися сповнити те пророцтво, ані мститися над Вавилоном Великим. Вони знали, що це Божа справа мститися за них і показати Свій гнів за гріхи Вавилону в Його власному часі. Тепер, однак, вони бачать, що його кара вже висить над його головою, і вони повідомляють стільки людей скільки хочуть слухати, щоб вони не були між тими, що будуть плакати коли Вавилон упаде.

ВЕСЕЛІ НА ЗЕМЛІ Є В ГАРМОНІЇ З НЕБОМ

Двадцять вірних апостолів і перші християнські пророки, безперечно, вже давно повмирали. Відтоді багато інших вірних християнських святих закінчили свій вірний шлях в смерті. (2 Тим. 4:7, 8) У цьому часі кінця, коли ця добра новина Царства і упад Вавилону проповідується, вони є на небесах бувши воскрешені до духовного життя. Вони будуть між головними веселими перед Богом Єговою та Його Сином Ісусом Христом і з святими ангелами на небі. Але на землі є ще маленький останок того всього тіла 144.000 Христових духовних братів. (Об. 12:17) Вони наглядають і беруть провід у проголошуванні знищення Вавилону. З ними, а особливо після 1935 р., є великий натовп, більше як мільйон, який має надію жити на землі під царством Христа та його 144.000. (Об. 7:9, 10) Усі ці разом є свідки Єгови на землі і вони тішуться з небесами надією, що Вавилон буде знищений. Вони будуть ще більше радіти коли переживуть і дійсно побачать як Бог знищить Вавилон Великий.

Вірні пророки і Божі слуги за стародавнього часу страдали від переслідування фальшивою релігією. Коли, через Христову силу воскресіння, вони встануть назад до життя на землі, то вони будуть повідомлені про те, що сталося з Вавилоном Великим і вони будуть також радіти. Тепер, одначе, свідки Єгови не тратять свого часу лише на радість від знищення Вавилону Великого. Ні, вони є зайняті проповідуванням доброї новини царства, і помагають стільки особам скільки можуть обминути страдання, яке прийде на Вавилон Великий. Вони терпеливо чекають, щоб Бог знищив його, знаючи, що те знищення прийде швидко, мов за “одну годину”. Отже вони знають, що це тепер або ніколи для цих людей, тримаючись фальшивої релігії, покинути її, якщо вони хочуть обминути знищення.

Прихильники Вавилону Великого будуть дуже сумувати, тому що це знищення буде великим ударом. Воно прийде дуже раптово, як великою несподіванкою. Але якщо вони хочуть, то вони можуть знати це наперед. Бог, який бачить цей стан, послав Свого ангела проголосити це з більшим наголосом.

ЯК СКОРО ПРОВАЛ ПРИХОДИТЬ?

“І один сильний ангел узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: ‘З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, і вже він не знайдеться! І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жодного мистця й ніякого мистецтва, і шум жоден уже не буде чутий в тобі! І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи! Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі”.— Об. 18:21—24.

Коли б сильний ангел кинув великий камінь у море, то він упав би до дна і лежав би там. Це пригадує нам як Серая, постельник царя Седекії, стояв на березі Ефрат ріки в Вавилоні, і читав наголос пророцтво Єремії проти Вавилону і тоді прив’язав камінь до сувія й кинув до середини ріки, кажучи: “Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я [Єгова] на нього наведу”.— Єрем. 51:59—64.

Велика релігійна система цього світу, яка була готова брати який-небудь спосіб, щоб, збагачувати себе і яка була дуже пишна своїми церковними дзвонами і музикою, своїми процесіями і розкішними церемоніями при хрещеннях, весіллях і похоронах, обернеться в місце буйности й спустошення. Вона зазнає Божий суд, бо її духовні провідники були дійсно матеріялістичні торгівці, головні світські урядники нерелігійних справ, що також побивалися за великим майном. Вони гнобили й обманювали свої релігійні стада, обдирали своїх овець. Вони представляли релігійну систему, яка в дійсності практикувала демонізм, чарівництво, чари, релігійно отруювала своїх людей та зводила народи цього світу.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СВІТОВИХ РЕЛІГІЙ

Зі всіх нещасть і страшних речей, які відбувалися на цій землі відколи Вавилон почався під Німродом, то лишається дуже мало чого неможливо дослідити назад до фальшивої релігії з її поганим представленням Бога, роз’єднання людей расовим, національним і релігійним розділенням, союз із політикою і тим подібним. Ось тому, Бог дуже ясно говорить, коли Він каже: “Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі”.— Об. 18:24.

Божий закон, даний патріярхові Ноєві після великого потопу, сказав: “Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров”. (1 Мойс. 9:6) Ной був представником своєї родини, від кого повстав ввесь людський рід. Отже, усе людство є підлегле цьому закону. Згідно з цим законом, Вавилон Великий заслуговує знищення. Перед Богом він є винний за багато пролитої крови. В його спідницях є кров навіть свідків Єгови, крім мільйонів своїх власних прихильників та інших. Як народ свідків Єгови стародавній Ізраїль противився фальшивим релігіям народів навколо нього. Нарешті, фальшива релігія навіть завела той народ у неволю. Коли Ісус був на землі, йому противилися й нарешті забили його на смерть релігійним мученницьким переслідуванням. Нам не тяжко пригадати такі релігійні війни як Хрестові Походи, різанини, спалення на стовпах, обграбовання цілих народів, вирізування цілих громад і силування цілих народів приймати якусь релігію через страх меча.

Прикладом як різниця в релігії підпалює бунт, грабіжництво нищення й різанину можна було бачити коли індуська Індія і мусульманський Пакистан були розділені в літі 1947 р., і сіки, індуси та мусульмани почали виявляти свою релігійну ненависть. Про релігійну різанину, яка тоді відбулася The Americana Annual 1948 р., сторінки 326, 327 каже:

“На нещастя, швидкість, якою завели відокремлення, принесла зі собою велике змішення й відновило гірку громадську ненависть. У цьому відокремленні було враховано більше як 4.000.000 людей, і до перших двох тижнів кожного дня вбивали більше людей в Союзі Індії і Пакистані, ніж в усіх інших країнах в той час під наглядом Ради Безпечности Організації Об’єднаних Націй. Відділення мусульманів від не-мусульманів знищило спроможність важних служб, . . .

1948 Britannica Book of the Year, на сторінці 385 показує, яку ненависть спричиняє фальшива релігія нарушенням Божого закону про святість крови. Вона каже про відокремлення Пунджабу:

Амрітсар, святе місто сіків лишилося в їхніх руках. Але розподілом розрізалося громаду сіків на двоє, 2.000.000 тепер належали до східного Пунджабу (Індія), а 1.750.000 до Пакистану; крім цього, багато важних каплиць належачи до сіків і земля лишилися на західній стороні ріки. Це спонукало сіків цілком вигубити тутешніх мусульманів, які почали дуже відплачуватися. Наслідком цього, великі маси сіків та індусів почали вибиратися до Індії, а мусульмани до Пакистану. На скитальців, які втікали дорогою і поїздом почали нападати і в багатьох випадках цілком вигубили їх. Обидві країни старалися якнайкраще забезпечувати подорож своїм скитальцям, але це було досить трудно зробити, тому що поліція і війська не хотіли нападати на членів своїх власних релігій. . . .

Ми всі знаємо як священики, а особливо так званого Християнства молилися за вояків по обох сторонах у Першій й Другій світових війнах, помагаючи підпалювати ненависть. Британський офіцер у Першій Світовій Війні писав: “Християнські церкви були наші найкращі творці пролиття крови, і ми добровільно вживали їх”. (A Brass Hat in No Man’s Land) Провідники світської політики знають, що ці чоловіки, які заявляють підтримувати мир, не лише не мали спроможности відвернути війн, але посвячували їх. Тут був вавилонський рух в “людських душах”, життю.— Об. 18:13.

ЯК БУТИ МІЖ ТИМИ ВЕСЕЛИМИ

Чи ми повинні дивитися на знищення Вавилону Великого, яке незабаром має прийти з тремтінням і оплакувати економічну крізу, яку воно може завести? Ні, замість цього, ми повинні поспішити вийти з Вавилону Великого і звернутися до Бога Єгови, посвячуючи себе Йому, символізуючи те посвячення хрещенням у воді, і цим способом просити в Бога доброго сумління. (1 Пет. 3:21) Тоді, ставши Божими посвяченими слугами, ми повинні старатися, щоб не працювати ані підтримувати Вавилон Великий і не брати участи в його релігійних підприємствах або просувати його релігійні речі. Навіть якби це значило втрата грошей або змінення роботи, то це є багато краще бути між тими, які тримаються цілком окремо від нього. Воно буде багато більшою радістю побачити упад Вавилону і бути по стороні Єгови, з надією на вічне життя, ніж зазнати трошки розкошів із Вавилоном, а потім сумувати через втрату матеріяльних речей, і багато важніше, загубити саме життя.— Луки 9:25; Об. 18:4.