Хрещення об’являє віру

“Ось я прийшов. . . Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і закон Твій — у мене в серці”.— Пс. 40:8, 9.

1. Хто є найкращим прикладом віри, і як він почав показувати віру ще за молодого віку?

ІСУС ХРИСТОС є найкращим прикладом, бо він мав віру в свого Творця. Історія його діл на землі як людина постачає нам провід, який є дуже потрібний, якщо ми хочемо відплачувати Богові те, що належиться Йому. Ісус народився з народа, який мав записаний Божий закон і був під обов’язком коритися йому. Хоч багато з того народу не дотримували тієї угоди, то Ісус за своєї молодости мав сильну віру в Єгову і виявляв цю віру своїми ділами. Він вибрав поступовий шлях життя, який веде до ласки з Богом. Про його молоді літа є написано: “А батьки його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. І коли мав він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився . . . (вони) вернулися в Єрусалим, та й шукали його. І сталось, що третього дня відшукали у храмі його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Усі ж, хто слухав його, дивувалися розумові та його відповідям. . . А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей”. (Луки 2:41—47, 52) Навіть за молодого віку він дуже цікавився своїм спорідненням із Богом.

2, 3. (а) На сповнення Псалми 40:8, 9, що Ісус робив? (б) Який є доказ, що Бог був задоволений цією вірою?

² Своїм прикладом ростячи в знанні та розумі, Ісус виріс у вірі. Він розумів Божу волю і це знання разом із вірою та сильним бажанням дотримувати свій обов’язок до Бога довели його представити себе Єгові чинити волю Божу. Пророчо про нього було написано в Псалмі 40:8, 9: “Ось я прийшов. . . Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і закон Твій — у мене в серці”. Около тридцятого року свого життя, він добровільно покинув своє попереднє життя і стався спеціяльним слугою Єгови. “А сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять”. (Луки 3:23) Це вимагало віри. Але, як Ісус виявив, що він брав цей шлях віри та слухняности чинити Божу волю?

³ “Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Йоана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він йому й говорив: ‘Я повинен христитись від тебе, і чи тобі йти до мене’? А Ісус відповів і сказав йому: ‘Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду’. Тоді допустив він Його. І охрестившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Йоан духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на нього. І ось голос почувся з неба: ‘Це син Мій улюблений, що його Я вподобав’ ”.— Мат. 3:13—17.

4. Яке є значення християнського хрещення, і чи воно потрібне?

⁴ Ісус не був грішником! Його занурення під водою не було для того, щоб відбирати гріхи. “Не вчинив він гріха”, каже 1 Петра 2:22. Отже, християнське хрещення не є на відпущення гріхів, але є публічний доказ, що людина представляє себе Богові серед цієї відчуженої системи. Ісусові було потрібно охреститися і тепер хрещення також вимагається від усіх, що хочуть дотримати їхні обов’язки до Бога. Сьогодні посвячення Богові й хрещення вимагає віри і мусять бути підтримані молитвою до Бога.— Луки 3:21.

5. Як Ісус доказав свою віру зараз після свого хрещення?

⁵ Не лише доказ правдивої віри виявляється у часі хрещення, але так як Ісус показав, треба виявляти свою віру постійно і після хрещення. Ісус доказав свою віру своєю службою Єгові. Найперше, він мусів боронитися проти натисків, які могли відірвати його від вірности Єгові. У цьому випадку акуратне знання Біблії, яке він здобув через ревне студіювання та роздумування, разом із його вірою, дало йому важну перемогу. Сатана противиться тим, що хочуть виповняти свої обов’язки Богові. В Ісусовій справі Сатана старався використувати його, ставлючи спокуси перед новопосвяченим Ісусом. Але кожний раз, що він ставив перед ним спокусу, то Ісус дуже сильно відповідав — з Писання. Перша відповідь була: “Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих”, наведжено із 5 Мойсея 8:3. Друга відповідь походила від 5 Мойсея 6:16, НС, коли Ісус сказав: “Не спокушуй Єгову, Бога свого”. А третя й остання відповідь була заснована на 5 Мойсея 5:9 і 6:13, як і Ісуса Навина 24:14, коли Ісус сказав: “Єгові Богові своєму вклоняйся, і служи одному Йому”.— Мат. 4:4—10, НС.

6. (а) Що Ісус робив після спокус? (б) Чому Ісусові та його апостолам не треба було вчитися по семенаріях?

⁶ Після його хрещення й спокус, Ісус почав свою службу. “Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: ‘Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне”. (Мат. 4:17) Його вістка про царство повинна була бути доброю новиною для людей, але він мусів мати сильну віру, щоб брати участь у цій роботі проповідування, бо дуже мало слухачів були готові прийняти її. Кілька людей, які увірували в те, що він проповідував сталися його послідовниками, і пізніше самі брали участь у проповідуванні і навчанні. Вони проповідували по горах, при берегах, по синагогах, по домах, всюди де були люди. Історія показує як ця головна робота прославляла ім’я Єгова та Його царство; замість жебрати грошей й вимагати добродійних датків, або засновування домів для сиріт, лікарнів, університетів, монастирів або суспільних центрів, це була наукова робота, яка виконувалася з доброти, любови та розуміння. Ісус знав, що знання було основою сильної віри; знання треба було розповсюджувати. Варто зауважити, що ні Ісус, ні його апостоли не ходили до теологічних шкіл або семенарій вишколювати себе до життя у службі їхнього Творця; студіювати й навчати надхнене Слово Боже є християнський спосіб.— Йоана 7:14—18.

7. Які писання показують, що Ісус мав віру класти духовні речі першими у свойому житті?

⁷ Ісус не побивався за матеріяльними речами роблячи їх першими в свойому житті, але з вірою він клав духовні речі першими, і Єгова дбав про нього так що йому нічого не бракувало у службі. Він заохочував одного багатого молодого чоловіка статися його послідовником, бо Ісус знав, що його власний шлях був дуже приємний Богові, виконуючи людські обов’язки до Бога. Але цей молодий чоловік не мав віри статися його послідовником.— Мат. 6:20, 33; 8:20; 10:9, 10; 19:21; Луки 12:34.

8. (а) Поясніть приклад віри, який Ісус поставив відносно фальшивих релігій та політики за його дня. (б) Після його воскресіння, як Ісус показував, що його посвячення Богові не закінчилося?

⁸ Ісус Христос також показав як ми можемо обминати замішання з фальшивими релігіями навколо нас. Він знав Божий закон і не боявся говорити про нього, хоч це й зробило його ціллю для спротивлення та особистого поранення. Його ревне почуття до праведности сталося відоме людям як він зрікся традицій фальшивої релігії, які нехтують словом Божим. Він говорив проти фальшивої науки й лицемірних поклонників, показуючи своє спротивлення проти практик вавилонської релігії. (Мат. 15:1—9; 16:6, 12; 23:16—36) Він також пояснював своїм послідовникам потребу бути нейтральними до справ цієї системи, яка включала неморальність і політики того дня, навіть коли це й доводило декотрих християнів до смерти. (Йоана 15:18—21; 16:1, 2, 33; 17:14—16) Віра разом із слухняністю тримали Ісуса чистим для посвячення Богові Єгові. Він знав, що на нього чекала смерть, але він вірував в Єгову та воскресаючу силу Божу. Навіть після його воскресіння він доказав своє посвячення Творцеві далі навчаючи Божих намірів: “І він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про нього було. . . Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання”. (Луки 24:27, 45) Це є лише кілька визначних учинків віри, яких Ісус Христос виконував. Коли будемо уважно читати історію Біблії, то ми можемо навчитися багато більше про те, що Ісус виконував на приклад тим, які будуть ставатися християнами та будуть відплачувати Богові свої обов’язки.— 1 Пет. 2:21—25.

ДЛЯ ТИХ, ЩО БУДУТЬ ПІСЛЯ ІСУСА

9. Яка робота мала відбуватися після Ісусової служби?

⁹ Для тих, що будуть посвячено служити Богові Єгові після Христової служби був даний наказ у Маттея 28:19, 20: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх зберігати все те, що я вам заповів. І ото, я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку”. А чому був цей наказ даний? Бог вже більше не вибирав якогось одного земного народа за Його вибраних людей. Тепер уже прийшла нова система. Тепер це залежало від осіб, від людей всіх народів, робити їхній вибір і приходити в гармонію з Богом як посвячені чоловіки й жінки. Те, що Ісус сказав показує, що треба застановитися над кількома речами перед прийняттям хрещення.

10. Яка є одна з вимог перед хрещенням?

¹⁰ Насамперед треба робити учнів, а це значить навчати інших. Люди мусять навчитися про Бога Єгову, Отця Ісуса Христа, набираючи основної науки про Його накази, закони та принципи. Початок поклоніння Бога являється через оцінення Його позиції яко Всевишнього. Знання Бога й віра попереджують християнське посвячення та хрещення. Отже зрозуміло, що ніхто не родиться християнином, і кропління або хрещення дітей не є християнське хрещення. Людина мусить насамперед мати знання й мусить вибирати шлях життя, якого новонароджена дитина не може зробити.

11. Що нам треба оціняти про Божі провізії через Його Сина?

¹¹ Оцінення ‘ім’я . . . Сина’ або його позицію в спорідненні з Божими намірами є вимогою. Ми мусимо признати потребу провізії Єгови через Христа для усунення гріха — жертву викупу. Ми бачимо себе в правдивому світлі як грішники, потребуючи покаяння. “Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами. . . Бог послав його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків”. (Дії 3:19, 26) Коли хтось покається, то він виявляє віру в провізію Єгови й признає Ісуса Христа бути посвяченим царем Єгови, охочо і радісно кориться Єговому розпорядкові й бажає наслідувати приклад Сина Божого живучи згідно з Ісусовою наукою.

12. Що це святий дух, і як людина властиво признає його?

¹² Ми мусимо застановитися і над святим духом Єгови. Святий дух не є особа. Єгова посилає Свого духа або активну силу, яка є невидима для людських очей немов вітер, і Він може наповнити людей. (Дії 2:1—4) Той, хто студіює Боже Слово починає признавати як дух Єгови впливає на Його організацію і як Єгова вживає Свою активну силу. Це через духа Єгови писання Біблії було надхнене й через Його духа можна набути ясного розуміння Біблії. Так, це для того, щоб ніхто не противився діям духа Єгови або Його надхненому Словові.— Дії 7:51; 2 Пет. 1:21.

13. Яких високих особистих рівнів треба зустрінути заки ми зможемо посвятити себе Єгові?

¹³ Чи це все чого вимагається від того, хто хоче мати відповідне споріднення з Богом через посвячення та хрещення? Ні, студіювання надхненого Писання показує інші потреби над якими треба застановитися. Боже Слово ставить рівні для християнського життя, вимагаючи, щоб люди очищувалися від деяких звичаїв, яких часто можна бачити у світі. Під надхненням духа Павло писав до Коринтян для їхнього проводу як і для нашого: “Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки — Царства Божого не вспадкують вони! І такими були дехто з вас, але ви обмились . . . іменем Господа Ісуса Христа”. (1 Кор. 6:9—11) Це є дуже важно зрозуміти значення цих висловів. Навіть коли хтось і брав участь у деяких з цих речей, то він мусить цілком обмитися від таких практик, щоб бути кваліфікованим для посвячення та хрещення, навіть так як декотрі з коринтян мусіли робити. Якщо він зробить так то він покаже наслідки своєї сильної віри.

14. Яких інших вимог Біблія показує нам буде потрібно, щоб служити Богові?

¹⁴ Але тут є ще й більше над чим треба застановитися. Говорячи пророчо про Своїх слуг, Єгова спонукав пророка Ісаю записати слідуючі Слова в Ісаї 2:2—4, НС: “І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Єговового на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я, і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: ‘Ходіть та зберімось на гору Єгови, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його. Бо вийде з Сіону закон, і слово Єгови — з Єрусалиму’. І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не бдуть навчатись війни”. Це показує, що люди, які будуть служити Богові мусять займатися мирними активностями. Приклад Ісуса знову показує нам, що ми маємо робити.— Мат. 26:52.

15. Чому особа мусить покинути всі звя’зки з фальшивим поклонінням?

¹⁵ Чи хтось практикує якесь фальшиве поклоніння? Він мусить уважно переглянути себе й покинути всі зв’язки з поклонінням, що є подібне до того, яке практикували в стародавньому Вавилонові й тепер практикують під керівництвом світової імперії фальшивої релігії, названа в Біблії, в Одкриття 18:2, яко Великий Вавилон. Людина, яка хоче виповнити свої обов’язки до живого Бога Єгови мусить звернути увагу на небесну пораду: “І почув я інший голос із неба, який говорив: ‘Вийди з нього, народе Мій, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його. Гріхи його бо досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його’ ”. (Одк. 18:4, 5, НС) Якщо хтось належить або працює для організації поклонників зв’язані з Великим Вавилоном, то він повинен відмовиться працювати для них, пам’ятаючи, що Ісус у ніякому разі не був фальшивим поклонником коли він представив себе Богові й прийняв хрещення. Лише роблячи так особа зможе віддати Єгові виключну посвяту.— 2 Мойс. 20:5.

16. (а) Як історія про Корнилія помагає нам зрозуміти спосіб, яким робиться правильне посвячення? (б) Над якими важними питаннями треба застановитися перед посвяченням?

¹⁶ Біблійна історія про Корнилія, сотника війська, показує чоловіка, який змінив своє життя й стався християнським вісником. Діяння 10:30—32 показує як Єгова післав Своїх ангелів у відповідь на його щирі молитви і як Петро був післаний до його дому. Хрещення відповідно виконується посвяченими чоловіками; отже Петро був післаний. Особливо важним для того, хто бажає посвятити своє життя Богові є вчинок віри називаючись молитва. Коли хтось робить таке посвячення, то він молиться до Єгови в ім’я Ісуса Христа, Сина, Посередника між Богом а людиною. Чи ви хочете посвятити своє життя й служити Богові, і чи ви молилися до Єгови сказати Йому це? Чи ви переглянули себе, щоб побачити чи ви є біблійно кваліфіковані або чисті від огидних світських звичаїв, щоб ви могли зробити таке посвячення Єгові й служити Йому? Посвячення є дуже поважне рішення, яке робиться безумовно й є вчинком віри. Чи ви можете відповісти “Так” на двоє питань, яких питають осіб, які є готові для християнського хрещення?

(1) Чи ви признаєте себе перед Богом Єговою бути грішником, якому треба спасіння, і чи ви признали перед Ним, що це спасіння походить від Нього, Отця, через Його Сина, Ісуса Христа?

(2) На підставі цієї віри в Бога й в Його провізію для спасіння, чи ви посвятили себе без застереження Богові чинити Його волю відтепер як Він об’являє її вам через Ісуса Христа й через Біблію під освітлюючою силою святого духа?

Якщо так, тоді ми кажемо: “Тепер, чого ж ви гаєтеся? Вставайте й охрестіться, і обмийте гріхи свої”.— Дії 22:16, НС.

ПАМ’ЯТАЙТЕ ТЕ, ЩО ПРИХОДИТЬ ПІСЛЯ ПОСВЯЧЕННЯ

17, 18. (а) Чому посвячення та хрещення можна назвати “добрим початком”? (б) Яка є мета тих, що приймають Божу службу у товаристві з Христом?

¹⁷ Після посвячення віра та діла далі мусять продовжатися. Ми не лише мусимо хреститися в ім’я Отця, Сина й святого духа, але опісля ми мусимо вірно показувати оцінення за споріднення з Отцем, Сином і святим духом. Посвячення та хрещення можна назвати добрим початком; після цього ми повинні мати витривалість чинити волю Єгови завжди. Це є духовно відсвіжаюча робота в товаристві з Ісусом Христом. (Мат. 11:28—30) Ісус є нашим спеціяльним прикладом віри та витривалости після нашого представлення перед Богом, на якого ми мусимо пильно дивитися: “Тож і ми, мавши навколо себе таку велику хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед ним, перетерпів стовпа страстей, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про того, хто перетерпів такий перекір проти себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх”.— Жид. 12:1—3, НС.

¹⁸ Хрещення є частиною початку змагання або шляху, що веде до життя. Це змагання в якому витривалість є головним чинником. Для теперішнього часу Божа воля є проповідувати добру новину про Царство, і ця робота ще не закінчилася. (Мат. 24:14) Християни є зобов’язані перед Богом через їхнє посвячення, і вони отримують щастя коли вони дотримують свою віру. При кінці своєї служби хрещений апостол Павло міг довірливо сказати: “Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг”. (2 Тим. 4:7) Одна річ, яка вимагається від нас є далі проповідувати й навчати аж поки ця частина Божої роботи не закінчиться. Пізніше інші вірні сотворіння, які служать Єгові дістануть блаженні привілеї.— Іса. 32:1.

19. При помочі Божого Слова правди, яким шляхом треба йти після посвячення та хрещення?

¹⁹ Ми також мусимо стерегтися проти інших справ. Посвячені слуги мусять бути чистими від Вавилону Великого, як і від решта сатанської системи. Перед Божою великою битвою Армагеддон, воно є важно, щоб Божі слуги були порозкидані по цілому світі, розказуючи всім добру новину про Царство. Таким чином вони мають контакт з людьми цього світу, але вони не беруть участи в їхніх ділах. Тримаючись правди, Боже Слово хоронить та тримає їх міцними і настороженими проти нечистоти. Вони пригадують собі те, про що Ісус молився саме перед своєю смертю, кажучи до свого небесного Отця: “Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого. Не від світу вони, як і я не від світу. Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда”.— Йоана 17:15—17.

20. Чому і як посвячені слуги Єгови студіюють правду?

²⁰ Найкращий спосіб, яким можна триматися правди є постійним студіюванням правди в громаді з іншими в соборі. І це стається навіть більше важним як ми наближаємося кінця цього сатанського правління. Соборні зібрання для студіювання Біблії є забезпечення від Єгови для підкріплення Його слуг де кожний явно висказує правди з Біблії. Отже це є нашим обов’язком до Бога регулярно товаришувати з християнським собором, “не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше скільки більше ви бачите, що зближається день той”. (Жид. 10:23—25) Говорити про правду нема кінця; ми все мусимо говорити про неї якщо ми хочемо отримати вічне життя. Ось як Ісус пояснив це в своїй молитві до Бога Єгови: “Це значить життя вічне, щоб набирали знання про Тебе, єдиного Бога правдивого та Ісуса Христа, що послав Ти його”.— Йоана 17:3, НС.

21. (а) Як ми досягаємо зрілости? (б) Який овоч приносять дозрілі люди?

²¹ Акуратне знання помагає тримати сильну віру. Мале знання поставить християнина на дорогу до життя, але він не повинен бути задоволеним з того, що він навчився до часу хрещення. Хрещення є лише одною з початкових доктрин. Ми мусимо набирати здорової їжі, так як Павло це називає. Щоб добре служити Богові, ми повинні мати бажання поширювати наше знання про Його наміри, прогресувати до зрілости при Божій помочі. Ми можемо зробити це якщо будемо вживати Боже Слово, і воно буде провадити нас до життя, яке є приємне Богові, бо тоді ми зможемо вибирати добро а відпирати зло. “А страва тверда — для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло. Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога, науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння, мертвих та вічний суд. Зробимо й це, коли Бог дозволить”. (Жид. 5:14—6:3) Ті, що рік за роком ходять покірно зі своїм Богом досягають зрілости, і це поможе їм добре служити тепер і в майбутніх століттях якщо вони будуть вірні. Цей мудрий шлях життя має великий вплив на кожного слугу Бога. Чим більше він стається розвинений яко посвячений Божий слуга, то тим більше він буде жити згідно з Божим духом. Ми повинні сердечно бажати показувати овоч духа, який то овоч є “любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість”, і в той самий час розпинаючи “тіло з пожадливостями та з похотями”.— Гал. 5:22—24.

22. Як посвячення та хрещення випробовують нашу віру?

²² Цей короткий перегляд Божих вимог сполучені з посвяченням та хрещенням, і шлях, який треба брати опісля, помагає нам оціняти те, що Ісус Христос мав на думці коли він наказав своїм учням навчати людей всіх народів, щоб і вони могли дотримувати всі ці заповіді. (Мат. 28:19, 20) Ми повинні вживати інтелігентність та вільну волю, яких Бог дав людині коли ми робимо присягу посвяти. Коли ми вже посвятили своє життя, тоді Єгова сподівається, щоб ми далі служили Йому так довго як будемо жити, і це може бути навіки. (Еккл. 5:4) На це треба віри. Але ми повинні мати віру, що Єгова поможе нам виконувати наші обов’язки; вірні апостоли мали таку віру й були благословлені успіхом. Звертаючись до сучасного часу, лише минулого року 64,393 осіб символізували своє посвячення Богові хрещенням у воді, і Єгова помагає їм. Особи посвячені Богові мають також ціле товариство братів помагати й заохочувати їх. Для християнів, хрещення є радісний крок до вічного поклоніння Бога Єгови.

РОБЛЯЧИ ТЕ, ЩО МИ ПОВИННІ РОБИТИ

23, 24. (а) Що кожна людина повинна робити? (б) Чи Єгова є байдужим до людей на землі?

²³ Чи ви колись подумали, що дійсно людина є задовжена Богові всіма цими речами? Чи це є розсудливо Богові сподіватися так багато від людства? Не забуваймо як людина отримала життя своє; без життя нічого не є можливе. Але якщо ми служимо Єгові, то нам не треба хвалитися. Ісус дав нам слідуючий приклад підкреслити важну думку: “Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: ‘Негайно йди та сідай до столу’? Але чи ж не скаже йому: ‘Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?’ Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: ‘Ми — нікчемні раби, бо зробили лише те, що повинні зробити були’ ”.— Луки 17:7—10.

²⁴ Розуміння є ось яке, коли ми служимо Богові, то ми робимо те, що ми повинні робити. Це є правильно. Бог Єгова знає, що є добре для людини. Коли ми служимо Єгові, тоді ми є на правильній дорозі. Товпи людей за часу Ноя взяли протилежний шлях і всі повмирали катастрофічною смертю. Стародавній Ізраїль заблукав і це лише принесло клопіт для нього. Бог Єгова не є байдужий до людства або того, що тепер відбувається на землі. Це Ізраїль думав так: “Бо вони кажуть: ‘Єгова не бачить нас. Єгова покинув землю’ ”. (Єзек. 8:12, НС) “Єгова не вчинить добра, і лиха не зробить”. (Соф. 1:12, НС) Але люди, які думають так роблять помилку. Єгова бачить всю буйність, лукавство та злочин, як і байдужість та докір проти Його ім’я, і Він виступить проти всіх цих лиходіїв.— Одк. 11:17, 18.

25. Що Бог вимагає від нас доказати нашу віру?

²⁵ Єгова не сотворив людину, щоб вона буйно нищила людей на землі. Понад усе, людина повинна дотримувати дві великих заповідей: “ ‘Люби Єгову Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою’. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: ‘Люби свого ближнього, як самого себе’. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять”. (Мат. 22:37—40, НС) Спосіб Єгови є способом любови. “Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав закон. Бо заповіді: ‘Не чини перелюбу’, ‘не вбивай’, ‘не кради’, ‘не свідкуй неправдиво’, ‘не пожадай’ та інші, містяться всі в цьому слові: ‘Люби свого ближнього, як самого себе’. Любов не чинить зла ближньому, тож любов — виконання закону”. (Рим. 13:8—10) Вираз любови до Бога та ближнього є позитивний вчинок. Якщо якась людина стається байдужою або недбайливою, і не виконує щиро ці заповіді, тоді вона може бути відкинена від служби Божої. (Одк. 3:16) Коли ми дотримуємо другу з великих заповідей показуючи любов до наших братів, наших ближніх, то ми все мусимо пам’ятати, що приходить першим, а це, продовжати любити нашого Творця, Бога Єгову. Це доказ нашої віри, яка є правдива і приємна Богові.

26. Який є обов’язок людини?

²⁶ Якщо ми думаємо посвячувати наше життя й приймати хрещення, то тепер ми маємо гарну нагоду переглянути наш стан і брати кроки, які заведуть нас у гармонію з Богом Єговою. Або, якщо ми вже посвятили своє життя, тоді це є добрий час установити чи ми дотримуємо наші обов’язки й добиваємося християнської зрілости. Так, після міркування над цією темою, яка має до діла з спорідненням людини з її Творцем, то кожен із нас повинен знати, чим він є задовжений Богові. “Підсумок усього почутого: Бійся правдивого Бога, і дотримуй Його заповіді. Бо це ввесь обов’язок людини”.— Еккл. 12:13, НС.