Правдиве поклоніння значить робота
ЩО ВАША релігія значить для вас? Чи ви вважаєте релігію бути чимось, що є лише добре мати, але, яка не впливає на ваші інші вчинки, як-от торгівлю або суспільні справи? Чи ви відчуваєте, що це є частиною доброго суспільного духа ходити до церкви в неділю й приносити датки на церкву або на якісь її інші громадські зусилля й можливо деколи брати участь у якійсь церковній активності? Якщо ви вважаєте вашу релігію в цей спосіб, тоді вашому поклонінню щось бракує. Якщо ваша релігія не захоплює вас цілковито, не формує кожною частиною вашого щоденного життя двадцять чотири години на день, і не спонукує вас до справжнього, живого діла, то тут щось бракує, бо правдиве поклоніння Всемогучого Бога є живе, оживляюче, поклоніння складаючись із постійної роботи. Чи ви знаєте, що якщо ви є правдивим поклонником Бога, тоді ви мусите бути вісником, і що благовіствування повинно бути вашою головною роботою?
А чого правдивий поклонник є вісником і до якої міри він мусить благовіствувати? Благовіствування значить проголошувати в найширшому змислі, вживаючи різні властиві способи в любимий спосіб, усьому сотворінню. (Кол. 1:23) Оголошення ім’я Всемогучого, Творця неба й землі, треба виконувати, і це в такий спосіб, щоб правильно представити його. Цей Бог, якого ім’я є Єгова, був Богом стародавніх євреїв, Бог, що післав Ісуса на землю й Бог християнів за нашого дня. Єговові діла з Його людьми за стародавнього часу були малим образком того чого Він вимагає від Своїх людей в цьому часі й це було записано на нашу потіху та науку. Коли ми навчимося про роботу благовіствування, яку Він вимагає від Своїх людей тоді, то це дасть нам трошки поняття про роботу, яку муситься виконувати сьогодні, лише на багато більшу міру.— Рим. 15:4; 1 Кор. 10:11.
НАСТОРОЖЕНІ ПІЗНАТИ ДОБРУ НОВИНУ
Був час коли Божі люди забули Його ім’я, себто, вони забули оціняти, що те ім’я представляло, і наслідком цього, загубили привілеї благовіствувати про нього стаючись забрані в неволю до поганської світової сили, Вавилону. Єгова наперед перестерігав Своїх людей перед тим ніж вони пішли в неволю, і щоб потішити щирі серця, Він передсказав їхнє визволення й роботу, яку вони мали виконувати. Він зробив це через Свойого пророка Ісаю, якого Він ужив промовляти, немов далекозорого вартівника, стоячи у спустошеній околиці біля міста Сіону, яке мало бути спустошене сімдесят років. Вартівник мав палко чекати на визволення й повороту євреїв, щоб відбудувати храм Єгови й місто Сіон. Ми можемо уявити себе стоячі в спустошеному місці, чуючи слова сторожі, кажучи: “Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: ‘Царює твій Бог’ ”.— Іса. 52:7.
Від Сіону або Єрусалиму, що стояв около 2,000 футів вище Середземного моря, можна було бачити ще з далека вісника приносячи збудливу новину. А яку новину він благовіствував? Це була новина про Єговові спокійні наміри до Сіону, про Його добру волю, про кінець Його гніву до Своїх людей. Для поневолених у Вавилоні, які любили поклоніння Бога й які любили Сіон, це була збудлива новина, добра новина. Це було щось, що їм було потрібно — втіхою, радістю для них.
А який був зміст тієї вістки? Вона мала до діла з царюванням Єгови й Його ім’ям. Протягом сімдесят років поневолення, Єрусалим, місто “Єговового престола” на якому сиділи царі з Давидової родини, було спустошене, без Божих людей, які були в неволі тоді. В Юдеї не було ніяких мешканців. Отже виглядало, що замість Єгови, то Мардук, головний бог Вавилону був справжнім невидимим царем. Але, тепер обставини змінилися, коли “місто великого Царя” було відбудоване з його храмом, то Єрусалимові знову можна було сказати: “Царює твій Бог!” Навіть хоч царі з Давидової родини не царювали на престолі його, то однак люди Бога Єгови були вільні й могли відбудовувати місто Сіон. Отже упад Вавилону значив заснування царства Божого. Ноги вісника, який приносить цю чудову новину, хоч були з порохом та втомлені, виглядали дуже гарні для тих, що любили Сіон та Бога Єгову.
СУЧАСНІ ВІСНИКИ
Цей пророчий вісник доброї новини зоображав щось більшого, так як Вавилон є образом багато більшого Вавилону про якого говориться в Одкритті, яко “Вавилон Великий”, представляючи світову імперію фальшивої релігії. Більший вісник є обітований Месія, Помазаний пророцтва, Христос, так як євреї, що говорили грецькою мовою, назвали його. Його помазані послідовники мусять наслідувати Христа й ходити його слідом; отже вони також мусять ставатися вісниками доброї новини, разом із їхнім провідником. Що таке розуміння цього пророцтва є правильне можна бачити зі слів апостола Павла до Римлян 10:13—15, НС: “Кожен, хто покличе ім’я Єгови буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули, а як почують без проповідника? І як будуть проповідувати коли не будуть післані? Як написано: ‘Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добрих речей!’ ”
Ісая продовжає це видіння немов у Єрусалимі були сторожі чекаючи на цього чудового вісника й каже, в Ісаї 52:8, НС: “Слухай,— твої сторожі зняли голос, укупі співають, бо бачать вони око-в-око, коли до Сіону Єгова повертається”. Отже сторожі Єрусалиму були ті ізраїльтяни, які наперед дістали новину про відбудування Сіону й сталися відповідальні передавати її іншим сіонським дітям. Вони були ті, що мали разом підносити голос великим криком. Вони мали кричати одним голосом, щоб інші могли добре чути чудову новину, що Бог уже стався Царем! Коли Вавилон упав у 539 р. перед З.Д., то вірні євреї знали з пророцтва Єремії, що незабаром прийде час на їхнє визволення. (Єрем. 25:11—14) Коли вони бачили як Вавилон дійсно упав у руки Кіра, то вони не сумнівалися, що це було діло Єгови. Це не був перський Кір, що вчинив таке діло з його власної сили, хоч він і був здібним генералом. Лише Сам Бог Єгова міг відчинити брами Вавилону і визволити їх від тієї могутньої світової сили. Це було немов сторожі бачили Єгову око-в-око, себто, очима один до одного, немов їхні очі дивилися в Його очі, і цим засновували близький, особистий дотик.— 4 Мойс. 14:14.
ЧАС ДЛЯ ЕНЕРГІЙНОЇ РОБОТИ
Тепер не був час сумувати або ставатися байдужими чи лінивими. Тепер прийшов час на роботу. Ісая далі продовжає, кажучи: “Радійте, співайте сумісно, о єрусалимські руїни, бо народа Свого Єгова звеселив, викупив Єрусалима. Єгова обнажив на очах усіх народів Святеє рамено Своє, і спасіння від нашого Бога побачать усі кінці землі”. (Іса. 52:9, 10, НС) Так, це був час для втіхи, час радіти, отже час і благовіствувати добру новину, щоб усі могли чути. Єгова, немов закотив Свої рукава й відкрив нагу руку, щоб спасти Своїх людей від Вавилону. Він не робив цього таємно, але ті, що живуть по країнах землі мусіли чути й бачити як Бог визволив Своїх людей. Це значить, що Боже ім’я було піднесене вгору й люди приймали Його за правдивого Бога, Всесвітнього Суверена.
Того часу багато євреїв мешкали по різних околицях залюдненої землі. Ці порозкидані євреї мусіли почути й посвідчити іншим про їхнє спасіння й тоді справді могли сказати: “Це наш Бог”. Додаючи до цього міжнародного свідоцтва є факт, що сам Сіон був знову заснований та відбудований доказуючи слова про потугу та силу їхнього Бога бути правдивими.
Крім говорити, ті, що були визволені з Вавилону мали виконувати роботу. Пророчо Ісая показує їм їхню відповідальність, кажучи: “Уступіться, вступіться та вийдіть ізвідти, нечистого не доторкайтеся, вийдіть із середини його, очистьтеся ви, що носите посуд Єгови! Бо не в поспіху вийдетсе й не навтеки ви підете, бо піде Єгова перед вами, за вами ж — Ізраїлів Бог”.— Іса. 52:11, 12, НС.
ОЧИЩЕННЯ ВІД ФАЛЬШИВОЇ РЕЛІГІЇ Є ПОТРІБНЕ
Це вимагало швидкої та точної роботи. Коли Кір дав свій декрет у 537 р. перед З.Д., то вони зараз мусіли послухати й відвернутися від Вавилону та виходити з цього нечистого місця фальшивого поклоніння. Вони розуміли, що Бог сказав до них: ‘Покиньте всякий вавилонський релігійний бруд. Не дозвольте, щоб він тримався вас. Верніться до Божого чистого поклоніння. Вийдіть із нього й його ідольського, Бога-зневажаючого духа. Ідіть до місця де ви зможете служити Богові й очистьтеся релігійно — до місця поклоніння Єгови’.
Найважніша причина чому вони мусіли триматися релігійно й морально чистими була, що ці ізраїльтяни мали принести зі собою святі посудини, яких Навуходоносор викрав із храму Єгови. Кір дозволив їм взяти ці зі собою й ті, що несли їх мусіли очиститися від усякого опоганення вавилонської брудної релігії. Вони не лише мусіли бути поверхово чистими, у церемонійний спосіб, але головно вони мусіли бути чисті серцем. Ті, що виходили з Вавилону мусіли вертатися святими, щоб знову відновити поклоніння Єгови; і це мусіло так статися, бо в той час Єрусалим був спустошений, і ті, які верталися були цілком посвячені, що бажали бачити ім’я Єгови піднесене вгору. У них це не було з ніяких політичних або матеріялістичних намірів.
Люди Єгови знали, що вони робили. Вони знали, що це Єгова визволив їх і що Він був із ними. То хоч вони швидко вийшли з Вавилону, це не значило, що вони втікали з панікою. Вони не робили жодного зусилля заснувати їхню свободу. Вони мусіли чекати аж поки Бог не спричинить упад вавилонської третьої світової сили. Цим чином ні вони, ні Кір не брали честь за їхнє визволення. Ми бачимо, що цей поворот не був подібний до їхнього виходу з Єгипту, 976 років перед тим, коли Фараон заохочував їх виходити, й дійсно вигнав їх, так як Єгова передсказав. Хоч у тому виході не було ніякого безладдя, то однак ізраїльтяни зазнавали дещо труднощів, тому що вони мусіли дуже швидко виходити, так як говориться в 2 Мойсея 12:30—34, 39; що їх вигнали з Єгипту, тому вони не мали часу гаятися. Вони не мали часу приготовити собі провізій. Вони навіть несли тісто, яке не мало нагоди зійти й корита свої зав’язували в плащі та несли на раменах. Одначе їхній вихід був упорядкований, так як говориться в 2 Мойсея 13:18, НС: “І вийшли Ізраїлеві сини воєнним порядком із Єгипту (себто, немов військо в п’ятьох частинах, маючи головний загін, зад, головне тіло, і два менших загони)”. (Примітка при краї сторінки, видання 1953 р.) Їхній вихід із Вавилону був інший, бо вони мали нагоду приготовитися наперед, і тому що Єгова був їхнім заднім сторожом, і хоронителем, то вони виходили з повагою, за порядком, та з відвагою
Ті, що вийшли з Вавилону були певні, що вони безпечно вернуться до Сіону, хоч їхня дорога тяглася сотки миль через пустиню. З Єговою перед ними як їхній провідник або сторож, це було немов вони були око-в-око з Єговою як Він провадив їх назад до Сіону. О, що за радісна оказія це мусіла бути для них коли вони побачили гору Єрусалиму або Сіон, так само як сторожі відчували радість коли вони побачили вісників визволення.— Іса. 52:8.
ВІД ХРИСТИЯНІВ ТЕЖ ВИМАГАЄТЬСЯ ВЕЛИКОЇ РОБОТИ
Що все це було пророчим для християнів показує апостол Павло коли він наводить слова Ісаї 52:11, даючи їм більшого значення, і каже: “До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: ‘Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм! Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться’, каже Єгова, ‘та не торкайтесь нечистого’ ”.— 2 Кор. 6:14—17, НС.
Сьогодні ті, що є християнами мають роботу. Тепер треба виконувати велику роботу благовіствування, не лише по малому округові світу, але по цілій залюдненій землі. (Мат. 24:14) Божі люди є сторожі. Вони бачать, що Вавилон Великий, світова імперія фальшивої релігії, вже впав. Він є вже виявлений. Фальшива наука та страх людини, які колись стримували їх уже не можуть тримати їх невільниками або й якої-небудь іншої чесної особи, що бажає набути славетної свободи, яка приходить до тих, які поклоняються правдивому Богові Єгові. Незадовго Вавилон Великий буде цілком знищений. Отже дуже важним є для кожного, що заявляє бути поклонником Бога переглянути чи його організація благовіствує цю добру новину чи ні, до найбільшої міри, а саме, до кінців землі. І він мусить, так як робили вірні євреї коли верталися до Сіону, благовіствувати цю інформацію іншим всім серцем, розумом і душою. Якщо ваша релігія не благовіствує про ім’я Єгови, тоді вона є смертельна. Втікайте від неї, бо вона є частиною сучасного Вавилону Великого. Вона не є місце для поклонників правдивого Бога. Увійдіть у радісний стан благовіствувати добру новину, що Бог Єгова вже стався Царем. Незабаром Його царство поблагословить усіх тих, що чують і працюють як вісники доброї новини життя на гарній землі прикрашена миром і добробутом, яке лише Творець може дати.