Чотири Слова, Які Змінили Світову Імперію

МЕНЕ, МЕНЕ, ТЕКЕЛ і УПАРСІН — чотири маленьких слів, які перелякали царя світової сили, перекинули імперію, вигнали царя з його співправителем із престола, поставили іншого царя на їхнє місце, закінчили семітське світове панування й передали його в арійські руки, виявили ціле священство народа бути фальшивими, а їхніх богів безсильних й виявили Єгову бути великим Сувереном. О які спустошуючі слова! Ці слова також викликали надзвичайну відвагу від чоловіка, що був жидівським невільником у Вавилоні, але його почитання доказалося бути правильним почитанням правдивого та живого Бога.

Щоб зрозуміти, чому ці слова мали таке велике значення, нам треба зрозуміти їхню історію. У попередніх числах Вартової Башти, ми говорили про поневолення Єрусалиму Вавилоном, що Вавилон насміхався над жидами та їхнього Бога і що вони не давали ніякої надії на визволення своїм невільникам. Але більше цього, тієї самої ночі, коли ці слова були написані, то в Вавилоні відбувалася ще більша образа та насмішка з Єгови, Бога ізраїльтянів роблячи цей час дуже відповідним для появи цих слів.

НІЧ, ЩО ЗРОБИЛА ІСТОРІЮ

За історією ми вертаємося назад до 539 р. перед З.Д., до шістнадцятого дня місяця тишрі, що був сьомий місяць жидівського святого року.a Це був час, якого Бог призначив для ізраїльтянів святкувати свято кучок (свято збирання) в храмі в Єрусалимі. (3 Мойс. 23:33—36) Для них це було найвеселіше свято. Але будучи у вавилонській неволі минулих шістдесят вісім років то вони не могли святкувати його. Проте, цієї ночі, інші святкують, але з іншої причини. На святкування своєї вавилонської події, цар Валтасар запросив тисячу вельмож і справляє великий бенкет у свойому палаці. Решта Вавилону також святкує. Але, як їм бути в таких веселощах коли за мурами міста чекає Кірове військо? Кір тільки що поборов військо Набоніда, батька Валтасаря, першого правителя імперії й загнав його в Борсіпу, друге важне місто у Вавилонії. Але вавилонці відчуваються досить безпечні в їхньому місті охоронене мурами й могутньою річкою Ефрат з її викопаним ровом. Чи Бог жидів учинить щось цієї ночі, щоб дати поневоленим жидам причини на радість?

Божий слуга й пророк Даниїл, був лише хлопцем коли Цар Навуходоносор привів його до Вавилону з іншими жидівськими невільниками в 617 р. перед З.Д. Тепер він уже постарівся, але його розум є дуже живий й дієвий, бо він тримався своєї віри в Єгову, студіював Його Слово й не покидав служити Йому. Події цієї ночі кладуть його в видатне становище. Він розказує:

“Цар Валтасар справив велике прийняття для тисячі своїх вельмож, і на очах тієї тисячі пив вино. Коли вино опанувало розум, Валтасар наказав принести золотий та срібний посуд, який виніс був його батько Навуходоносор із храму, що в Єрусалимі, . . . і пили з них цар та вельможі його, жінки його та його наложниці. Пили вони вино й славили богів золотих та срібних, мідяних, залізних, дерев’яних та камінних”.— Дан. 5:1—4.

Але цієї ночі відбувається щось більше ніж звичайне вавилонське бенкетування. Тут виявляється вікодавня вавилонська ненависть проти Єгови й проти Його людей. Тут навмисно насміхаються з Єгови й прославляють вавилонських богів бути вищими від Нього. Ізраїльтяни вже були в неволі шістдесят вісім років і вавилонці відчувають це бути доказом, що їхні боги є вищі й що Єгова не може звільнити Своїх людей, хоч Він і передсказав упад Вавилону через пророків Ісаю та Єремію. Під впливом вина, Валтасар почувається дуже певний себе та хвастливий. Але ось побачте! — подивіться на ту частину стінки, яку освічує свічник! Валтасар не може повірити своїм очам! Даниїл каже нам, що Валтасар бачить:

“Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людської руки, і писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу, і цар бачив зарис руки, що писала. Тоді змінилася ясність царя, і думки його настрашили його, ослабіли суглоби крижів його, і билися коліна його одне об одне”.— Дан. 5:5, 6.

Тепер Валтасаре, і ви хвальковиті, п’яні вельможі — далі хваліть своїх богів із золота, срібла, міді, дерева та каміння, коли ще маєте духа в собі! Але в палаці лише тиша; бенкетуючі раптом витверезуються і відкривають очі з великим дивом як таємнича рука пише слова по стіні. Цар видужує на стільки, щоб покликати тих, які він думає можуть помогти йому. Він кличе представників вавилонських богів, халдеїв, чаклунів та віщунів. Тремтячою рукою він показує їм тих чотирьох слів на стіні і проголошує: “Кожен муж, що прочитає це писання й об’явить мені його розв’язку, . . . буде панувати третім у царстві”.— Дан. 5:7.

Валтасар є другим провідником у царстві, співуправителем із своїм батьком Набонідом, який тепер є в Борсіпі, й який є першим провідником. За правилом, то Валтасарів син має бути його наступником, але він є готовий віддати це право чоловікові, що зможе прочитати це страшне писання. О що за нагода вавилонським богам тепер доказати їхню припущену мудрість і потвердити їхню власть, коли вони можуть! Що за нагода для одного з провідників вавилонської релігії повищити себе й в тому самому разі прославити свого бога коли він може. О як вони десь здорово думають! Чи ці мудрі релігійні сановники дадуть цареві його відповідь?

“Тоді поприходили всі царські мудреці, та не могли прочитати писання й об’явити цареві його розв’язку. Тоді цар Валтасар сильно перестрашився, а його ясність змінилася на ньому, і його вельможі були безрадні”.— Дан. 5:8, 9.

Але ця вістка походить від небесного джерела. Вона мусить мати якесь всеважне значення для царя. Валтасареві боги не могли помогти йому. Мудреці, чарівники та віщуни, разом із політичними сановниками, стоять немов приголомшені. Чи є яка поміч?

КЛИЧУТЬ ВІДВАЖНОГО СВІДКА ЄГОВИ

Але в царстві є хтось, хто може дати цареві пораду відносно джерела до якого йому приступити. Це є цариця, правдоподібно матір Валтасаря, Нітокриса, донька Навуходоносора від його дружини того самого ім’я.b Хоч Валтасар не скористав із подій минулої історії, то вона навчилася з них. “На слова царя та вельмож його ввійшла до дому прийняття цариця. Цариця заговорила та й сказала: ‘Царю, . . . Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богів, а за днів твого батька [Навуходоносора] в ньому знаходилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богів . . . знаходиться бо в ньому, в Даниїлові, якому цар дав ім’я Валтасар, надмірний дух, і знання та розум розв’язувати сни, і висловлювати загадки та розплутувати вузли. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить розв’язку!”— Дан. 5:10—12.

О який сором Валтасареві, його вельможам, а особливо священикам та віщунам, які мусять покликати цього слугу Бога Єгови, Бога жидів, з яких бенкетуючі насміхалися! Але Валтасар є одчайдушний. Даниїла знайшли й привели до царя. Цар говорить:

“Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигнання, яких вивів цар, мій батько, з Юдеї? І чув я про тебе, що в тобі дух богів, і що в тобі знаходиться ясність, і розум та надмірна мудрість. А тепер були приведені перед мене мудреці, заклиначі, щоб прочитали оце писання, і розповіли мені його розв’язку, та не могли вони висловити розв’язки цієї речі. А я чув про тебе, що ти можеш розв’язувати недовідоме, і розплутувати вузли. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писання, і розповісти мені його розв’язку, то зодягнеш пурпуру, а золотий ланцюг — на твою шию, і ти будеш панувати третім у царстві”.— Дан. 5:13—16.

ДАНИЇЛ ТЛУМАЧИТЬ СЛОВА

О, які принижені сталися віщуни! О, як вони поглядають на Даниїла із заздрістю й з тремтінням, тому що вони не могли потлумачити писання. Чи Валтасарів дар спонукує Даниїла? Цілком ні! Він знає з пророцтва Єремії, що ще лишається лише два роки перед закінченням сімдесят років поневолення. Отже коли б він і набув цю шановну позицію, то це буде лише на короткий час. Важна річ для Даниїла є бути свідком Божим — бути свідком Єгови на цій дуже важній оказії. Отже він відповідає цареві:

“Твої дари нехай будуть тобі, а дарунки свої давай іншим. Це писання я прочитаю цареві, і розповім тобі його розв’язку. Ти, царю,— Всевишній Бог дав твоєму батькові Навуходоносорові царство, і велич, і славу та пишноту. А через велич, яку Він дав був йому, всі народи, племена та язики тремтіли та лякалися перед ним, . . . А коли загордилося його серце, а дух його ще більше запишнів, він був скинений з трону свого царства, і його слава була взята від нього. І він був вигнаний з-поміж людських синів, і серце його було зрівняне зо звіриним, а пробування його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зрощувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людському царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче.

“А ти, сину його Валтасаре, не смирив свого серця, хоч усе це знав. І ти піднісся понад Небесного Господа, і посуд храму його принесли перед тебе, а ти та вельможі твої, жінки твої та наложниці твої пили з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяних, залізних, дерев’яних та камінних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославляв. Того часу від Нього посланий зарис руки, і написане оце писання. А оце писання, що написане: Мене, мене, текел і упарсін.

“Ось розв’язка цієї речі: ‘Мене’ — порахував Бог царство твоє, і покінчив його.

‘Текел’ — ти зважений на вазі, і знайдений легеньким.

‘Перес’ — поділене царство твоє, і віддане мідянам та персам”.— Дан. 5:17—28.

Тут вимагається багато відваги від Даниїла стати перед цим царем Третьої Світової Сили, перед його вельможами та релігійними сановниками цієї світової імперії, Даниїл бувши невільником із поміж ненавиджених жидів і слугою Єгови, Бога з якого вони тільки що насміхалися. Але Даниїл не боїться того, що має силу нищити тіло, але не може знищити душі. Він відважно говорить яко правдивий свідок свого Бога, Єгови.

Валтасар тепер має про що думати. Коли Бог Єгова скинув Навуходоносора, будівника імперії й найсильнішого царя вавилонської династії, з престола й тоді тримав його трон для нього сім років, аж поки Навуходоносор не вернувся назад до здорового розуму, то як йому легко зробити те саме з Валтасарем! Він може скинути обох Валтасаря й Набоніда з престола коли Йому схочеться й віддати царство мідянам та персам, і може ніколи не вернути його Валтасареві так як Він зробив його дідові Навуходоносорові. Отже Єгова зробить цю річ, бо вже прийшов Його призначений час на упад Вавилону й час для визволення жидів наближається. З того, що Даниїл сказав йому, то Валтасар є певний, що Бог знайшов його царство дуже легким. Бог може поділити його царство, щоб над ним панували мідяни разом із персами, або Він може дозволити, щоб над ним перше царював мідянський цар, а потім перський.

ПРИКЛАД ВІДВАГИ

Даниїлова відвага має нагороду. Валтасар не наказує забити цього тлумача цієї присудливої вістки, але дотримує свою згоду й робить Даниїла третім провідником у царстві. (Дан. 5:29) Даниїл не приймає цієї нагороди для свого власного повищення. Він приймає її не щоб набути особистої слави, але щоб прославити Бога, який не лише доказав релігійних провідників Вавилону бути фальшивими, але оголосив Свій власний суверенітет.

Коли Даниїл вийшов із тієї залі бенкетування, то в якому пригніченому становищі він лишив Валтасаря з його вельможами! Цих чотирьох слів висловили страшну долю для Вавилону. ‘А коли воно станеться?’ було питання в їхніх думках. ‘Воно може статися цієї самої ночі!’ Даниїл напевно дякував своєму Богові за Його ласкавість і за те, що Він дозволив йому дожити побачити цей час й бути вжитий висказувати Божий суд. О, як він чекав на час звільнення жидів, який мав прийти за два роки, і їхнє відновлення правдивого почитання в Єрусалимі! Цієї самої ночі Вавилон упав. Над докладними точками його упаду будемо застановлятися в наступному числі Вартової Башти.

Ми можемо набирати заохочення від цієї історії. Ми можемо бути певні, що Єгова ніколи не забуває Своїх обітниць до Своїх вірних людей. Ми маємо гарний приклад Даниїла з якого ми можемо набирати відваги й бути сміливими проголошувати вістку про царство, включаючи й день Божої пімсти, перед усіма особами, не робить різниці чи з високого чи з низького становища. Ми можемо бути певні, що Бог буде підкріпляти Своїх слуг, буде оправдувати їх і дасть їм перемогу над спротивленням фальшивих релігійних провідників Вавилону Великого. Ми тепер живемо в часі коли Більший Кір, Ісус Христос уже царює. Дні Вавилону Великого вже почислені й він уже упав, так що невільники можуть виходити з нього. Ці засновані факти дають нам більше заохочення робити всяке зусилля помагати іншим виходити з нього, і вони запевняють нас, що він цілком буде знищений в недалекій майбутності.— Одк. 18:2, 4, 8; 17:16, 18.

[Примітки]