Виконуючи нову заповідь про любов
“Я даю вам нову заповідь, щоб ви любили один одного; так як я любив вас, щоб ви так любили один одного”.— Йоана 13:34, НС.
1. За доводом апостола Павла, то яку любов Бог показав, коли Він постарав викуп?
ОСНОВА Божого найбільшого дару для людства була любов спочиваючи на принципі, а не на прихильності. Про таку любов говорить апостол Павло в Римлян 5:7—10, кажучи: “Бо навряд чи помре хто за праведника; бо за доброго чоловіка може хто й відважиться вмерти. Але Бог доводить Свою любов [аґапе] до нас тим, що коли ми ще були грішниками, Христос помер за нас. . . . Бо коли ми були ворогами [не приятелями], ми примирилися з Богом через смерть Сина його, а тепер коли ми вже примирилися, то ми спасемося його життям”. Ні, це не була ніжність, яку Бог Єгова об’явив до нас недосконалого, грішного людства даром Сина Свого. Які характерні риси посідає людство до яких можна було відчувати ніжність? Але Він показував ту любов, що спочиває на принципі, несамолюбне зацікавлення в їх добробуті й потребі. Він постарав їх найбільшу потребу, спосіб, яким вони могли примиритися з Ним, з Джерелом життя, через жертву Сина Його.
2, 3. (а) Чому такої любови, що спочиває на принципі, є потрібно, щоб виконувати наказ у Маттея 24:14, і як свідки Єгови об’являють таку любов? (б) Як Ісус був іншим від сучасних філантропістів?
2 Щоб нам бути християнськими послідовниками Божого Сина така сама любов вимагається від нас сьогодні. Без такої любови, то Ісусове пророцтво, щоб “ця добра новина про царство проповідувалася по цілій залюдненій землі на свідоцтво всім народам” перед закінченням цього ладу, ніколи не сповнилося б. Він перестерігав вісників цієї доброї новини, що “люди будуть видавати вас на муки, і будуть убивати вас, й ви станетеся предметами ненавости перед усіма народами через ім’я моє”.— Мат. 24:9, 14, НС.
3 Сьогодні в 194 країнах та островах свідки Єгови приносять людям добру новину про царство й вони роблять це з несамолюбної любови. Що інше може спонукувати їх ходити до людей по їх містах, містечках та селах, вживаючи свій час і силу, навіть коли так багато людей відвертають їх із відмовленням або наругою? Їм не є легко проповідувати так як сучасним філантропістам (любителям людства), які грошовими дарунками, їжою або ділами тілесних вигод, притягають людей до себе. Правда, що на двох оказіях Ісус Христос чудово постарав їжу й розмножив її на користь товпі, яка прийшла здалека послухати його. Але Христос не робив це звичаєм і показав, що він не хотів “так званих християнів” між його послідовниками. Товпі таких послідовників він сказав: “Ви шукаєте мене, не тому, що ви бачили знаки, але тому, що їли з хлібів і наситились. Не працюйте за поживою, що гине, але за поживою, що зостається на вічне життя, яку Син людський дасть вам”. Тоді він почав говорити їм правди, яких багато знаходили бути “страшними” і наслідок був, що “багато з його учнів вернулись назад до того, що покинули, і не ходили вже з ним”. Вони любили хліб, що гине, але правди, що “зоставалася для вічного життя”, не любили.— Йоана 6:25—27, 60, 66, НС.
4, 5 Що показує, що Ісус не відносився до загальної любови до ближнього коли він дав цю нову заповідь?
4 Інші з його учнів ходили з ним аж до кінця його служби. Останньої ночі з ними він сказав: “Я даю вам нову заповідь, щоб ви любили один одного; так як я любив вас, щоб ви так само любили один одного”. (Йоана 13:34, НС) Як це можна сказати, що ця була “нова заповідь”?
5 В законі, який був даний Ізраїлеві через Мойсея около п’ятнадцять століть перед тим було сказано: “Мусиш любити ближнього свого, як самого себе”. (3 Мойс. 19:18, НС) Хоч історія того народа показала, що вони не дотримували тієї точки закона, однак через всі ті століття вони були записані в їх Законі. Отже звичайна любов до ближнього не була нова заповідь. Ісус наводив цю точку з Закона коли він відповідав на питання жидівського знавця Закону, який запитав його котра була найбільша заповідь. Ісус відповів: “Мусиш любити Єгову, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї’. А друга оця, ‘Мусиш любити ближнього свого, як самого себе’ ”. (Марка 12:29—31, НС) Хоч той закон-угода з Ізраїлем був доповнений й скасований після Ісусової смерти і нова угода була заснована, однак принципи тих двох великих заповідей були перенесені в ново-заснований християнський собор. (Рим. 12:1, 2; 13:8—10; Якова 2:8) Щоб зрозуміти Ісусову нову заповідь нам було б добре зрозуміти, що ті попередні заповіді вимагали.
РОЗУМ, СЕРЦЕ, ДУША Й СИЛА
6. Що любов до Бога усім розумом вимагає від нас?
6 О як об’ємисто воно є казати, що ми любимо Єгову усім серцем, розумом, душею й силою! (Марка 12:30; Мат. 22:37) Розум є джерелом освічення, і щоб любити Бога усім розумом певно буде вимагати, щоб ми вживали всі наші сили освічення навчитися про нашого Творця, Його наміри та принципи, а тоді прикладати це знання до всіх точок нашого життя в гармонії з Його волею. Цього ніколи не можливо зробити обрядовим способом життя, проводити церемонії або повторяти молитви й похвали, яких людина навчилася напам’ять, де не вимагається більшого освічення від дитинячого. Певно, що Всемудрий Бог, який сотворив цей величезний та чудовий всесвіт із його красою й різномаїтністю ніколи не може прийняти такого придушеного висловлення й вважати його за правдиву любов до Нього. Любов до Бога з усім серцем вимагає, щоб ви “перемінилися відновою вашого розуму, щоб доказати собі добру й прийняту та досконалу волю Божу”.— Рим. 12:2, НС.
7. Чи ментальне прийняття нашого обов’язку служити Богові й наш послух на тій підставі вистарчить об’явити правдиву любов до Нього? Чому?
7 Серце є виразною несамолюбною, альтруїстичною (любов до ближнього) рисою особи, джерелом нашої прихильности й спонук, сумління й морального поводження. Коли ми будемо любити Бога усім серцем, то ми ніколи не будемо неслухняними до Нього і служити Йому лише через почуття обов’язку або потреби виконувати те, що догоджає Йому. Такий байдужний вираз любови об’явить лише одну річ, а це, щоб скористати від Бога, і є подібним до чоловіка, який працює для іншого й цікавиться лише платньою, яку він дістає. Той, що любить Бога Єгову усім серцем буде чинити волю Творця, не лише тому, що він знає, що він повинен чинити її й що його саме життя залежить від його виконуванню цієї роботи, але також тому, що він хоче чинити її, отже він прагне виконувати її. Сильна сердечна прихильність спонукує його задовольняти свого небесного Отця.— 1 Йоана 5:3, НС.
8. Як ми можемо любити Бога ‘цілою душею нашою’?
8 Любити Бога всією душею є те саме як любити Його самим життям. Це певно викреслює почитання Бога лише раз на тиждень або в суботу, або почитати Його лише в якомусь призначеному часі в році. Життя й час є нерозлучені для нас; коли ми живемо, то ми можемо вживати час як хочемо, але коли ми помремо, тоді час закінчується, принаймні до того часу коли наш небесний Отець може вважати нас бути гідними пробудитися до життя через воскресення. Коли ми любимо Бога всією душею, тоді наше життя буде кружляти навколо нашого виконування Його волі. Ми не будемо думати, що ми можемо затримати першу половину нашого життя для себе, а віддати Йому другу половину, наш старий вік.— Екл. 12:1.
9, 10. (а) Чи ми можемо любити Бога Єгову ‘всією силою’ й далі працювати постачувати наших фізичних потреб або потреб нашої родини? Як? (б) Чому правдива любов до Бога є таким близьким висловом?
9 Коли ми будемо вживати всю нашу силу показувати любов до Бога, то це буде значити, що ми будемо ревно служити Йому, покладаючи дійсне зусилля чинити Його добру волю. Хоч воно є належно вживати силу заробляти на життя, дбати про дім, або й постачати деяку розривку, однак Бог Єгова все буде мати першу вимогу від наших життєвих сил. Пишучи до осіб, які вже посвятили своє життя Богові, апостол сказав: “Благаю вас, браття, через Боже милосердя, представити ваші тіла за живу жертву, святу, приємну Богові, святу службу з вашою силою розсудку”. Тому що, Єгова “старається, щоб усі діла співдіяли разом на добро тим, що люблять Бога”, то робити так є розсудливо й ми повинні старатися, щоб усі наші діла співдіяли на Його хвалу й на добро інших, яких ми любимо.— Рим. 12:1; 8:28, НС.
10 Що може бути ближче від цієї любови, яку Біблія показує ми мусимо мати до Бога? Ми можемо застановлятися над частиною, яку розум, серце, душа й сила відграють у висказуванню такої любови, однак, всі ці мусять бути з’єднані, щоб любов була правдива. Така любов включає нас цілих, і нічого не лишається.
ЛЮБИТИ НАШОГО БЛИЖНЬОГО, ЯК САМИХ СЕБЕ
11. Якими способами ми можемо ‘любити ближнього нашого як самих себе’?
11 Ісус сказав, що ми мусимо любити ближнього нашого, не замість самих себе, але так як самих себе, роблячи йому те, що ми сподівалися, щоб він робив для нас. Ми не сподіваємося, й дійсно не хочемо, щоб інші постачували нам всього потрібного без ніякого зусилля з нашої сторони. Життя стратило б свою цікавість коли б інші все так доглядали нас. Але ми й оціняємо великодушність, поділення з добром, не лише фізичними й матеріяльними, але навіть більшими речами, які задовольняють наші розумові й духові потреби, цікаву заохочуючу розмову, підкріпляючі слова заохочення. Ми оціняємо охорону від небезпеки, або пересторогу, коли ми не є свідомі про небезпеку, провід, коли ми сумніваємося, і пораду, коли ми знаходимося в замішанню. Але ми також оціняємо коли інші не відбирають нашого права робити наші власні рішення або вживати наше власне правосуддя в особистих справах коли ми маємо факти під руками. Ми й не хочемо, щоб інші мішалися в наше право й обкрадали нас або зловживали наші статки, і ще більше ми не хочемо, щоб такі особи мішалися між нами й тими, яких ми любимо: наших подружніх партнерів, членів родини або приятелів. Ми хочемо все це й привілеї для себе. Ми також повинні хотіти, щоб наш сусід так само втішався цим і ми повинні старатися як лише можемо не перешкоджати йому в таких справах. Так як Ісус сказав “дійсно це є значення Закона й Пророків”.— Мат. 7:12, НС.
НОВА ЗАПОВІДЬ
12, 13. (а) В який спеціяльний спосіб треба було об’являти Ісусову нову заповідь про любов? (б) Як Ісус показував надзвичайну любов протягом свого місіонерського призначення на землі?
12 Тому що через століття Закон і Пророки вже заохочували цю любов до ближнього, щоб цікавитися його добробутом, то Ісус мусів мати щось іншого на думці, коли він дав своїм послідовникам “нову заповідь”. А що ж він мав на думці? Його слова показують нам: любити один одного, “так як я любив вас”. Самі учні не знали, що така любов значила, але вони незадовго зрозуміли.— Йоана 13:34.
13 Так як його учні пізніше зрозуміли, Ісус лишив свій дім, щоб бути з ними, він лишив Отця свого, братів своїх, його найближчих товаришів і приятелів і все своє майно та привілеї. Всі ці були в небі звідки він прийшов служити в його місіонерськім призначенню віддаючи своє духове життя яко “Слово Боже” й ставшись народжений чоловіком у звичайній стайні. (Йоана 1:14; Луки 2:7) Це дійсно була дуже велика зміна, багато більша від зміни, яку хтось сьогодні може зазнати виходячи з найбільш поступової країни та зайти в дуже нерозвиту країну, голодом заражену. Але його любов не закінчилася тут; це лише був початок. Хоч він стався досконалим чоловіком, без гріха, вищим у всякому змислі від тих навколо нього, він жив і працював, їв, пив, спав між людьми, які не були досконалі, але грішні, хворі й вмираючі. Коли можна називати перших тридцять років його життя “нормальним” то певно, що останніх три роки й пів не були нормальні. Через всі ті роки він любив ближніх своїх, як самого себе, але тепер він любив їх у небувалий спосіб. Він невтомно навчав їх від одного кінця Палестини до другого й виснажував свою силу на їх користь та користь правди про наміри свого Отця. Коли він не навчав публічно, то він вишколював своїх учнів, хоч деколи до нього приходило так багато людей, що “воно не було вигідно навіть пообідати”.— Марка 6:31, НС.
14. Що показує, що Ісус не радив спосіб життя в якому відмовляється собі життєвих благ, хоч він і пожертвував себе?
14 Відмовлення життєвих благ? Зовсім ні. Він приймав багато запрошення на обіди навіть на банкети, як і принаймні на одно весілля, і нема сумніву, що він веселився на таких оказіях. Він оціняв добро, яке йому чинили. Коли він обідав з своїм другом Лазарьом, то Марія, Лазарова сестра, вжила около 50 доларів вартости коштовної олії, щоб намастити йому ноги. Юда почав нарікати й обурився проти цього, визнаючи ніби то любов до убогих, які могли скористати з продажі тієї олії. Але Ісус сказав йому: “Залиши її, це вона на день похорону мого заховала. Бо вбогих завжди будете мати з собою, але мене не будете все мати”. (Йоана 12:1—8, НС) Але чи його несамолюбна любов, яку він об’являв своєю службою, заохочувала інших показувати подібну любов чи ні, то однак його любов не ослабала.
15. (а) Як Ісус підкреслював потребу любови своїм учням? (б) Кого вони мусіли любити під вимогою цієї нової заповіді й на якій підставі?
15 Отже хіба воно є дивно, що останньої ночі з своїми учнями він напоминав їм про любов, вірну любов, любов заснована на принципі? Більше як тридцять разів він згадував їм про любов, і три рази повторив заповідь, щоб вони “любили один одного”. (Йоана 13:34; 15:12, 17) Як вони могли бути учнями його коли їм бракувало такої любови? Чи його заповідь була, щоб вони ‘любили ближніх своїх, як самих себе’? Вони повинні любити ближніх й дійсно любили їх, але це не була нова заповідь. Вони мали любити один одного, мати любов між, собою як християнські учні, мати таку любов, яку Ісус показував їм, своїм любимим учням, особи, які любили Отця його, які любили правду й які любили його. Він сказав їм: “Ніхто не має любови [аґапе] більшої від цієї, щоб хтось віддав душу свою за друзів своїх. Ви друзі мої, якщо будете робити те, що я заповідаю вам”. (Йоана 15:13, 14, НС) Другого ранка вони зрозуміли, що Ісус мав на думці.
16. (а) Як Ісус показав найбільшу любов до своїх друзів? (б) Отже, які слова його учні повинні були пам’ятати?
16 Можливо, що один із учнів бачив його муки, хоч здалека, але ми лише можемо уявити собі: його руки були зв’язані, одна верх другої й цвяхом прибиті до дерева. Червона кров почала заплямовувати йому руки як прибивали ноги другим цвяхом. Тоді знесли дерево вгору й ціла вага тіла його висіла з цих двох прибитих точок. Шість годин пізніше він помер і його кістки у ногах не були поламані. Якщо його учні не бачили цього, то вони за час почули від тих, що бачили. (Йоана 19:25—27) Чи вони будуть соромитися його? Чи вони будуть зрікатися, що вони наслідували цього чоловіка, вірили в його науку, вірили, що він був вибраний Богом царювати в Його царстві? Принаймні Петро, який чутливо докоряв Ісусові коли цей передсказував ці події повинен був пам’ятати це. “Коли хто хоче йти слідом за мною”, сказав Ісус, “то нехай він зречеться самого себе, і хай візьме свого мученого стовпа та йде слідом за мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, загубить її; а хто загубить душу свою ради мене й доброї новини, той її збереже. . . . Бо хто буде соромитися мене й слів моїх у цьому перелюбному та грішному роді, того Син людський також посоромиться, як прийде у славі свого Отця з святими ангелами”.— Марка 8:34—38, НС.
17, 18. (а) Яких любимих цілей Ісус досягнув своєю смертю? (б) В яке гарне споріднення ми тепер можемо ввійти й як?
17 Своєю смертю Ісус виконав основний намір на який він прийшов до землі: оправдати любиме ім’я свого Отця. (Йоана 17:6; 18:37) Він також дав викуп за все людство, яке прийме його й яким він зможе сказати, “Ви є друзі мої, [бо] ви робите те, що я наказував вам”. (Йоана 15:14, НС) Він заслужив право статися царем у новому столичному уряді, якого престол є на небесах і служити на користь своїм послідовникам як Божий первосвященик, такий, що “не міг би співчувати слабостям нашим, але випробованого в усьому подібно до нас, але без гріха”.— Жид. 4:15, НС.
18 Сорок днів по його воскресенню Ісус вернувся до свого дому, до небесної сфери, але він ніколи не забув це місіонерське призначення де він служив три роки й пів. Сьогодні він уже царює цією землею в його заснованім царстві й ми тепер можемо втішатися його любов’ю й любов’ю його Отця, Бога Єгови, коли також докажемося бути його учнями. Доказати це буде вимагати любови від нас.— Мат. 25:31—40; Йоана 15:7—10.
19. (а) Яку характерну рису люди навколо світу зауважили між свідками Єгови й чому це є надзвичайно? (б) Чому любов зобов’язує їх провадити життя, яке багато людей вважають бути “ненормальним”?
19 Ісусові вірні учні виконали ту нову заповідь, і сьогодні товариство Нового Світу свідків Єгови також щиро старається дотримувати її. Їх конвенції, народні як і міжнародні виставили свідків Єгови перед публікою, так як їхнє проповідування від хати до хати довело їх зустрічати мільйони людей по їх домах навколо світу. Про їх сильну любов до Бога, до ближнього й до один одного, коментували газети, радіо й новинки багатьох народів. Міжнародні сварки, народний заколот, расове непогодження не можуть зламати їх союз любови. Переслідування й докір не огірчили їх. (1 Кор. 13:6, 7) Життя, яке вони провадять може здаватися багатьом бути “ненормальним” як вони регулярно ходять на їх соборні зібрання три рази кожного тижня й вживають багато вільного часу вечерами і по неділям виконувати роботу біблійної науки. Але свідки Єгови знають, що сьогоднішній світ не є “нормальним” світом, так як ці часи не є “нормальними” часами. Ясне сповнення біблійного пророцтва зазначує цей час бути дуже надзвичайним і значним часом світової історії й постачає докази, яких правдива любов не може відвернути. Так, сьогодні, коли Армагеддон є саме перед нами, ми мусимо пам’ятати, що мільйони, навіть більйони людей незадовго будуть швидко та рішучо знищені, і тоді вже не буде можливо досягнути їх нашою любов’ю.— Мат. 24:34—42.
20. (а) Що та нова заповідь вимагає від кожного з нас відносно такого “нормального” життя? (б) Чому воно є так важно навчитися й розвивати правдиву любов тепер?
20 Але що про нас особисто? Чи ми особисто будемо дотримувати цієї заповіді: “Любити один одного . . . так як я любив вас”? Чи ми є охочі пожертвувати те, що цей світ називає бути “нормальне” життя й вживати його помагати нашим братам і зацікавленим особам, які люблять праведність набути вічного життя, навіть рискуючи наше власне життя на їх користь? Кожного дня декотрі з свідків Єгови виконують цю саму річ, позаді Залізної Заслони або десь інше. А чому ні? “Цим ми пізнали любов, бо той віддав душу свою за нас; і ми є під обов’язком віддавати душу нашу за братів наших”. (1 Йоана 3:16, НС) Нам треба добре навчитися правдивої любови тепер, щоб у майбутніх пробах, спокусах, трудних рішеннях, любов могла заохочувати нас чинити добро й стояти вірно. Тоді, хоч світ може разити наше почуття, підбурювати настрій, або засліплювати нас проти принципів і правдивого життєвого зацікавлення інших, ми зможемо ясно бачити, яка є любима річ, яку ми мусимо робити.— Якова 1:12; 1 Йоана 4:17, 18.
21. Коли Божий новий порядок уже є так близько, то яких надій така правдива любов запевняє нас, і що ми повинні бути спонукані робити?
21 Божий новий порядок уже близько й в ньому Його земні підданці, будуть з любов’ю втішатися досягненнями тисячі разів гарнішими від чого-небудь, що самолюбність могла б досягнути під теперішнім порядком. Вони не лише перетворять цей світ у буквальний рай, але також зроблять його й духовим райом, наповняючи його овочом Божого духа: любов’ю, радістю, спокоєм, довготерпінням, добрістю, милістю, вірою, тихістю й самоконтролем. Цікавлючись вашим життям наша молитва є, “щоб ваша любов ще більше розмножувалася за акуратним знанням і повним розумінням; щоб ви більше впевнилися про важніші речі, щоб вам бути без плями й щоб ви не спотикали інших аж до дня Христового й були наповнені овочом праведности, який приходить через Ісуса Христа на славу й прославлення Бога”.— Фил. 1:9—11, НС,