Основа На Довір’я в Пророцтво

ЯКЩО ви є читачем Біблії, то ви мусите признати, що її пророцтво, коли воно є правдиве, є чудове й дуже важне. Ви скажете, що пророцтво заслуговує дуже пильного досліджування й уваги. Ісус і його апостоли мали цілковиту віру в пророцтво й вони вірили у все пророцтво в Писаннях. (Йоана 17:17; 2 Тим. 3:16; 2 Пет. 1:19, 20) Пророцтво було головним чинником в їхньому житті. Але не всі люди посідають таку віру. Ви можете посідати таку віру — не сліпу легковірність, але дійсну віру з ґрунтовними основами. (Жид. 11:1) А як можна набути такого довір’я в пророцтво?

Найгарніший доказ є поставити пророцтво на пробу про час і обставини. Біблія запрошує нас робити таку пробу. (1 Йоана 4:1; Іса. 45:11) Щоб провести таке дослідження, то нам треба якогось рівня, вимог. В 5 Мойсея 18:20—22 і 13:1—3 Біблія подає нам правила за якими можна випробовувати пророцтво: (1) Воно мусить бути промовлене в ім’я Бога Єгови й під Його наказом; (2) Воно мусить сповнитися; (3) Воно мусить бути в гармонії з Божими наказами й таким чином підвищувати правильне почитання.

В цій короткій статті ми будемо застановлятися над поданим пророцтвом, з доказами, які покажуть його вірогідність. Ми віримо, що спочатку ви будете здивовані, а тоді станете переконані про його точність і очевидне надхнення. Воно дасть нам спонуку студіювати інші пророцтва в Біблії, яких ви також знайдете вірогідними як і відсвіжаючими та заохочуючими, підкріпляючою силою в цих неспокійних часах.

СВІТОВИЙ ПРОВІДНИК ПРИЗНАЧЕНИЙ ПЕРЕД ЙОГО НАРОДЖЕННЯМ

Просимо вас розгорнути вашу Біблію до Ісаї, 44-го розділу, до стихів 24 до 28, НС. Там ви знайдете, що Ісая говорить в ім’я Єгови, під Його наказом: “Так говорить Єгова. . . Хто сповнює слово Свого раба. . . Хто Єрусалимові каже: ‘Ти будеш заселений’, а юдейським містам ‘забудовані будете ви, Я руїни його відбудую’. Хто глибині проказує: ‘Висохни, а річки твої Я повисушую’. Хто до Кіра говорить: ‘Мій пастирю’, і всяке Моє пожадання він виконає, та Єрусалимові скаже: ‘Збудований будеш, а храмові, ‘Будеш закладений’ ”.

А що тут є такого надзвичайного про це пророцтво? Пам’ятайте, що воно було подане коли Єрусалим ще процвітав, і був силою, яку нація, яка шукала світового панування, мусила перекинути. Вавилон зараз не стався могутньою Третьою Світовою Силою святої історії. Тоді здавалося, що Асирія постачала багато більшу загрозу до існування Єрусалиму. Те пророцтво передсказало появлення перса на ім’я Кір, около 150 років перед його народженням, і також що його народ станеться Четвертою Світовою Силою. Воно натякало, що Єрусалим, із його храмом, буде знищений й що жиди підуть у неволю до Вавилону, наступаючої Третьої Світової Сили, що пізніше Кір визволить їх коли він завоює Вавилон, і що Єрусалим із його храмом будуть відбудовані під Кіровим наказом.— Побачте також Ісаї 39:3—7.

У наступному стиху цього пророцтва, Кіра називається Божим “помазаним”. (Іса. 45:1) Правдоподібно, що Кір народився около 600 р. перед З.Д. Вавилонці знищили Єрусалим і забрали священство в неволю давно перед його народженням. Отже, як його можна називати “помазанцем”? Вдійсності він ніколи не був помазаний святою олією первосвященика Єгови, щоб служити Єгові. Помазання значило призначення, і те, що Єгова призначив Кіра так далеко наперед можна називати, що Він помазав його. Наприклад, про призначення пророка Єлисея та царя Газаїла виконувати діла Єгови говориться, що вони були помазані, хоч вдійсності вони ніколи не були помазані святою олією.— 1 Цар. 19:15, 16, 19; 2 Цар. 8:13.

Ану тепер далі прочитаймо в 45 розділі Ісайового пророцтва, де воно каже: “Так говорить Єгова до Свого помазанця Кіра: ‘Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм повалити народи, і з стегон царів розв’яжу пояси, щоб відчинити двері перед тобою, а брами не будуть замикані. Я перед тобою піду й повирівнюю висунене, двері мідні зламаю і порозбиваю залізні засуви. І дам тобі скарби, що в темряві, та багатства заховані, щоб пізнав ти, що Я — Єгова, який кличе тебе за йменням твоїм, Бог Ізраїлів!”

Цими словами в Ісаї 45:1—3 Бог Єгова говорить про Кіра немов він уже народився й був живим. Це годиться з тим, що є сказано в Римлян 4:17, що Бог “кличе неіснуюче, як існуюче”. Він обіцює взяти Кіра за праву руку й провести його або підкріпити його могутньою військовою здібністю.

Заки Кір міг звернути свою увагу та перекинути Вавилон яко Третю Світову Силу, бо це був Божий намір для нього, то насамперед він мусів побороти інших народів. Кір перше перекинув мідянську імперію, яка тримала Персію в неволі. Цар Кроесус із Лидії, побачивши, що його союзник, цар Астиагес з Мідії, стався поборений, зараз зробив союз із Єгиптом, Вавилоном та Спартою проти Кіра; але Кір забрав лидійську столицю, Сардис, у 546 перед З.Д. і став поневолювати цілу Малу Азію. Тепер Кір міг звернути свою увагу на Вавилон. Він переміг першого провідника Вавилонії, царя Набоніда на полі битви, і тоді пішов на Вавилон.

ВАВИЛОН — МОГУТНЯ ТВЕРДИНЯ

Одна з чудових рис у сповненні цього пророцтва була непохитність Вавилону. Навуходоносор, найсильніший цар, зробив його найгарнішим містом у світі. Мешканці Вавилону відчували, що воно не буде можливо побороти їхнього міста. Так як хвалився Навуходоносор на надписі: “Великого мура, немов гору, якої неможливо порухати, я зробив із вапна та цегли. Його основи я заложив глибоко на лоні підземного світу. Його вершки я підніс високо немов гори”. Але більше від його мур, ріка Ефрат була головною обороною міста. Вода з цієї ріки була вжита зробити широкий та глибокий рів. Понад береги ріки, яка переходила через місто, було прибережжя відділене від міста великим муром. У цьому мурові були ворота з мідяними дверми. Воно було легко бачити, чому поневолені в Вавилоні мали дуже малу надію на визволення.— Іса. 14:17.

Але поневолені жиди в Вавилоні мали велику надію, бо Бог правдивого пророцтва передсказав їхнє визволення. О як легко воно було для Єгови виповнити Своє пророцтво! Кірове військо відвернуло річку Ефрат, яка була головною охороною міста Вавилон. І Єгова постарався, щоб вавилонці лишили брами понад річку Ефрат не зачинені тієї смертельної ночі, коли Валтасар бенкетував із тисячами своїми вельможами віддаючи хвалу богам із дерева та каміння.— Дан. 5:1—4.

Ті мідяні брами не були буквально поламані на кавальчики, ні залізні штаби, які зачиняли їх не були перерізані, але те, що Єгова невидимо орудував справами було таке саме наче б Він сам вчинив це. Мури Вавилону не постачали безпеки. Кірове військо не мусило перелізати мур, щоб увійти в місто. Єгова йшов перед Кіром, вирівнюючи “висунені” перепони.

Коли Кірове військо цілком перебрало місто, то звичайно скарб у ньому попав в його руки, навіть скарби заховані в темних таємних місцях. Між цими були скарби, яких Вавилон забрав від інших народів, як-от святі посудини забрані від храму Єгови в Єрусалимі. Вавилон справді був дуже багатий, бо він був комерційним центром між Східним а Західним світом у тому часі. Скарб у ньому також включав і торгівлю, яку вони робили з релігії в храмах своїх фальшивих богів. Геродотус розказує, що кожна жінка, раз у свойому житті була під обов’язком відвідати храм Миліти (Іштари), богині плодючости, називаючись “цариця небес”, “матір богів”, що представляла жіночий принцип множення. Там дівчина мусіла чекати в храмі, щоб прийняти обійми першого чужинця, який кине срібняка на її коліна — проституція практикувалася в ім’я релігії.a

ЧЕСТЬ ЗА СПОВНЕННЯ ЙДЕ ДО ЄГОВИ

Єгова спеціяльно вибрав перського чоловіка, якого Він хотів, так само як Він сказав Мойсейові про відбудування жертівника. “Дивися, Я покликав на ім’я Бецаліїла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени”. (2 Мойс. 31:1, 2) Єгова робив усе це з Кіром, не щоб виславляти чоловіка, але щоб придбати Собі славу яко правдивий Бог пророцтва й всесвітній Суверен і виповнити Свої наміри звільнити ізраїльський народ. Він далі сказав Кірові: “Ради раба Мого Якова й ради вибранця Мого Ізраїля, Я кличу тебе твоїм іменням, тебе називаю хоч ти не знаєш Мене. Я — Єгова, і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене [Елогім]. Я тебе підперізую, хоч ти не знаєш Мене, щоб люди дізналися зо сходу сонця й з заходу, що крім Мене немає нікого. Я — Єгова, і нема вже нікого, Я що світло формую та темність творю, чиню мир [для його поневолених людей] і недолю творю [для Вавилону] Я — Єгова, який робить це все”.— Іса. 45:4—7, НС.

То не було Кірове завзяття, але Єгови, який, так як Він Сам сказав, був незнаний Кірові, що підкріпляв його виконувати Божу втіху проти Вавилону і ради Його народу, даючи Кірові “ім’я чести”. Лише тому, що Єгова вибрав та підкріпив його він міг пізніше написати в Кіровім Циліндрові: “Я є Кір, цар суцільності, великий цар, могутній цар, цар Вавилону, цар Сумеру і Аккаду, цар чотирьох вітрів (світу)”.b

Уживаючи Свого слугу Кіра в цей спосіб, Єгова міг покликати на Свої небеса зливати праведні впливи або сили; Він міг покликати на Свою землю, щоб вона відчинилася та видала праведні події й спасіння для Своїх поневолених людей. “Спустіть росу згори, небеса, а із хмар хай спливе справедливість! Хай земля відкривається і хай породить спасіння та правду, хай разом ростуть! Я, Єгова, це вчинив”. (Іса. 45:8, НС) У призначеному часі Його небеса й Його земля відповіли на цей наказ виповнити пророцтво.

КОРИСТІ ПОКЛОННИКАМ БОГА ПРОРОЦТВА

Ізраїльтяни, коли вони сталися поневолені в Вавилоні, не мали сили визволити себе з-під вавилонської руки. Один до якого вони могли звернутися був Єгова. “Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог [Ел], і нема більше іншого Бога! Я Собою Самим присягав. Справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне й Мені скаже. ‘Тільки в Єгові правда та сила! Прийдуть до Нього та засоромляться всі, що на Нього запалюються. Через Єгову усправедливляться, і буде прославлене всяке насіння Ізраїля”. (Іса. 45:22—25) Справді, Ізраїль міг хвалитися, бо з огляду того, що Єгова зробив для них, це доказувало, що вони почитали правдивого Бога й не робили помилки коли вповали на Його пророцтво.

Отже те, що відбувалося з Кіром постачає здорову основу вповати на пророцтво. Воно доказує, що ми можемо користати коли будемо слухати Божого пророцтва. Ті вірні жиди, що слухали пророцтва скористали з нього. Воно зберегло їх від духа цілковитої розпачливости та пригнічення. Воно не лише казало їм те, що ще мало статися, але також служило за пересторогу й провідника тим, що вповали на нього й наслідком цього вони зазнали добробут.

Коли ми будемо слухати пророцтва ми можемо сподіватися користей й обминемо смертельні помилки, яких вавилонці, які вповали на матеріалізм та військову могутність, зробили. Цей приклад показує нам, що почитати Бога, вповати на Нього за визволенням у часі нещастя, є розсудливий, мудрий та безпечний шлях і що охорона не приходить через військову могутність, навіть коли оборони можуть, так як виглядало з мур Вавилону, сягати до самого неба й можуть виглядати бути такі сильні, що ніяка земна сила не може повалити їх.

Ми також можемо знаходити заохочення в тому, що Кір був названий помазанцем Єгови. Він був помазаний або призначений Єговою статися Месією (по-єврейськи) або Христом (по-грецьки, LXX). У цьому він був ужитий за пророчий прообраз на обіцяного Месію або Христа, Насіння Божої “жінки”, в роботі, якої Кір буде виконувати для Бога Єгови. Отже те, що Кір перекинув Вавилон яко світову силу пророчо показувало як Месія або Христос знищить Вавилон Великий у нашому двадцятому столітті, передсказано в останній книзі в Біблії, в Одкритті, 17-ім та 18-ім розділі.

Ця боротьба проти стародавнього Вавилону не була лише, щоб звільнити жидів. Вона також була битвою між богами, так як ми побачимо в наступному числі цього журнала.

[Примітки]