Не турбуйтеся
НАШ є час повний напруги. Світ спотикається від одної крізи до другої, тримаючи людство в постійній тривозі.
Ніхто не може обминути цієї тривоги, бо вона поширилася по цілому світові. В Азії, Африці, Європі, Центральній й Південній Америці, як і в Сполучених Штатах, расова ненависть, революції, партизанська війна й інші перевороти трапляються дуже часто. Маємо недостаток їжі, всякі зарази, землетруси й загрозу цілковитого атомного знищення.
Люди, що покладають свою надію й вповають на цей лад зрозуміло є повні тривоги, бо вони знаходять, що раз-по-раз поради їхніх світових провідників не вдаються. Так як Ісус Христос передсказав, люди всюди “будуть мертвіти від страху та чекання того, що находить на світ”. Здається, що ніде не можна знайти сталости та безпечности.— Луки 21:26.
Однак, в лиці чим раз погіршаючих світових обставин, Ісус заохочував християнів не боятися, не журитися. “Коли ж стане збуватися це”, він сказав, “то випростуйтеся, і підійміть свої голови, бо ваше визволення зближається”. І ранній християнський апостол Петро сказав: “Їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся. А Господа Ісуса Христа святіть у ваших серцях”.— Луки 21:28; 1 Пет. 3:14, 15.
Воно не є легко лишатися без страху або без журби коли наш спосіб заробляти на життя або й саме життя є в загрозі. Тверда віра в Бога є дуже потрібна. Людина мусить вірити, що Бог Єгова існує й що Він дуже цікавиться добробутом тих, що служать Йому. Лише з таким довір’ям до Бога й певністю, що Він є в силі хоронити та постачати, ми можемо бути спокійними й без тривоги коли на нас найдуть проби й труднощі.
Важливість зоставатися близько коло Бога в молитві не можна обминути, бо це є ключ, який поможе нам побороти журбу. Зауважте як апостол Павло пригадував це раннім християнам у Филипії. Він писав: “Ні про що не турбуйтеся, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі”.— Фил. 4:6, 7.
Коли ви молитвою будете держатися близько Бога Єгови й коли будете студіювати Його Слово Біблію, то ви будете оціняти чому світові обставини так страшно погіршилися. Доказ буде дуже ясний, що теперішні турботи є в сповненню Ісусового пророцтва відносно обставин, які будуть зазначувати кінець цього лукавого ладу. Отже ви зрозумієте, що Боже царство вже є дуже близько й що незадовго Бог усунить всякі знаки лукавства з землі й заведе любимців праведности в новий порядок спокою й щастя.— Мат. 24:3—14, 32—34; 2 Тим. 3:1—5; Дан. 2:44; Одк. 21:3, 4.
Це знання поможе вам відпихати журбу. Навіть коли б уряди змінилися й безбожницькі елементи перебрали владу, то ви не будете лякатися й думати, що воно було б краще вибратися до якоїсь іншої околиці. Ви будете оціняти, що ніде нема дійсного спокою й безпечности, бо клопіт може дуже легко початися де-небудь на землі. Отже, ви будете звертатися до Бога за поміччю й будете молитися за Його духом й проводом. Так, в гармонії з апостольським заохочуванням, ви “покладете на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами”.— 1 Пет. 5:7; Пс. 55:22.
Але в цьому змислі, чи Ісус не казав: “Коли вони переслідують вас в однім місті, утікайте до іншого?” (Мат. 10:23) Чи це не показує, що християни повинні втікати з округ де їх переслідують? Як нам розуміти Ісусів наказ?
Ісус не заохочував боязливої втечі. Він лише сказав своїм ученикам “обтрусіть порох із ніг своїх” і іти до іншого місця коли люди не хотіли прийняти їх — не з страху, але щоб досягнути людей, яким вони могли проповідувати вістку про царство. Подібно, коли вони були переслідувані в одному місті тими, що відкидали їх вістку, то Ісус радив своїх учеників утікати до другого міста. Отже коли через його проповідування, загрожували Павлове життя, то він потаємно утік вночі; і коли через переслідування Павло й Варнава не могли проповідувати в Іконії, вони втікали до інших міст.— Дії 9:23—25; 13:49—14:6.
Але що Ісус не мав на думці християнам переставати проповідувати через страх того, що може статися з ними можна бачити з слідуючих слів: “Але не лякайтеся їх... Що кажу вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте — проповідуйте з дахів. І не лякайтеся тих, хто тіло вбивають, а душі вбити не можуть; але бійтеся більше того, хто може душу й тіло занапастити в Геєнні. . . . Отже не лякайтеся”.— Мат. 10:26—31.
Дозрілі християни не покидають своєї служби через страх людей, які можуть убити фізичне тіло. Вони не журяться про свою особисту безпечність або чи вони зможуть набути потрібної матеріяльної провізії. Замість цього вони головно цікавляться, щоб могли духово помогти тим, які показують себе бути праведно нахилені до Бога. Вони вірять, що не якесь фізичне місце на землі, але “ім’я Єгови, є сильна башта. До неї справедливий втече і буде безпечний”.— Прип. 18:10; Мат. 6:25—34; Пс. 37:25, 40; Іса. 41:10.
О як ясно воно є, що лише розвиттям і підтримуванням сильної віри в Бога можна побороти тривоги, які хапають серця людей! Отже вповайте на Єгову. Будьте близько до Нього в молитві й коріться Його наказам. Відважно проповідуйте Боже Слово правди, кажучи “тим, що турбуються: ‘Будьте міцні. Не лякайтеся! Ось ваш Бог прийде з помстою, Бог відплатить. Він прийде й спасе вас’”.— Іса. 35:4, НС.