Будьте чесні в усьому
ТІ, ЩО хочуть угодити Богові приймають до серця християнський рівень чесности. Вони розуміють, що “крутій є бридка річ перед Єговою, але праведні є дружбою в Нього”.— Прип. 3:32.
Зразу для багатьох чесність можливо не буде представляти великої проблеми. Можливо такі люди відчувають, що вони не практикують нечесність навмисно, не брешуть, не шахрують або обкрадають інших. Але бути чесним включає щось більшого. Людина може відчувати, що вона дотримує всі рівні чесности й в тім самім разі може брати участь у вчинках, які дійсно не є чесні. Отже воно було б добре для кожного переглянути свою позицію в цій справі в світлі слідуючої інформації, щоб вирішити чи його мислення й поводження треба змінювати, щоб приєднати їх до християнської чесности.
ЧЕСНІСТЬ ЩОДО УРЯДІВ
Декотрі роди нечесности, як от крадіж або брехня, є більше явні від інших. Але інші є більше зрадливі й проти цих треба уважно стерегтися.
Одно місце де треба стерегтися є в спорідненню, яке християнин має з цивільними властями. Він мусить чесно віддавати урядам те, що їм належиться, хоч уряд не буде чесний з ним. Ісус Христос сказав: “Віддати кесареві — кесарове а Богові — Боже”. (Матт. 22:21) Чи уряд накладає різні податки на його городянів? Тоді християнин не повинен шахрувати цих цивільних властей. Наприклад, він не повинен підробляти свій прихідний податок привласнюючи більше знижки як йому належиться або казати, що він дарував гроші до добродійних організацій коли він не робив таких дарів, або підвищувати свої датки поза, те, що він дійсно дарував таким організаціям.
Хтось можливо буде оправдувати таке шахрайство у податках і казати, що уряд накладає за тяжкі податки, але християнин не має права нарікати. Кесар не нарушує ніяких Божих законів коли він вимагає справедливих податків. Коли уряди накладають завеликі податки, або зловживають їх, то вони тоді будуть відповідати перед Богом за їх поступ. Але християнин не може судити в таких справах. Він знаходиться під обов’язком не лише до урядів, але також і до Бога, платити того чого вимагають від нього. Християнський апостол Павло сказав: “Нехай кожна людина кориться вищій владі. . . Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито”.— Рим. 13:1, 7.
Споріднено з цим є практика контрабандитства, що купувати щось у сусідській країні і потім перекрадати його через кордон, щоб не платити довізний податок. Хоч це може бути звичайна практика по декотрих країнах, то християнин не повинен практикувати її, бо цим він заперечує урядам того, що законно належить до них. Цивільна власть має право накладати податки коли вона бажає. Коли це не противиться Божому законові, тоді християнин мусить дотримувати його. Християнин, що перекрадає товар поводиться нечесно й поліція як і християнський собор можуть затримати його відповідальним.
Декотрі можливо не будуть уважати себе за контрабандитів, але час від часу коли вони подорожують поза кордон, чи вони чесно виповняють митну декларацію? Чи вони поправді виказують все чого закон вимагає, або чи вони стараються штудерувати як їм перекрасти щось, щоб не платити податку? Воно не робить різниці чи річ є мала чи велика, або чи хтось лише уважає її бути малою. Відносно чесноти, то єдина річ над якою треба застановитися є: Чи уряд вимагає, щоб я платив податок? Коли так, то християнин мусить заплатити такий податок. Не платити його значить бути нечесним.
Уряди також накладають закони трафіки, щоб захищати публічну безпечність. В багатьох країнах червоне світло значить цілком стати, так само як таблиця, яка каже стань. Але чи ми лише пристаємо на таких сигналах, щоб побачити чи нема поліцая й потім далі їдемо? А що про обмеження швидкости? Чи ми ламимо такі закони лише тому, що ніхто не дивиться? Такі є нечесні практики. Чому? Тому, що тут ви не коритеся “вищим властям”. Можливо хтось буде насміхатися з законів трафіки з якими він не годиться, але “нерозумні сміються з гріха”. (Прип. 14:9) Кесар має право вирішувати які закони будуть орудувати трафікою й вони є людям на охорону. Якщо ці закони не ламають Божого закона, то християнин мусять коритися їм неначе Богові.
В РОБОТІ
Підприємства також мають свої закони. Можливо хтось відчуває, що він ніколи не може красти грошей або товару від його роботодавця, бо цим він не буде чесний. Але чи він бере поштові марки, папір або щось інше, що належить до такого підприємства й вживає їх для своєї особистої користі? Так, навіть брати олівець або скобку без дозволу його роботодавця не буде чесно, бо такі речі належать до нього.
Також треба застановитися над уживанням телефонів на особисту користь. Коли підприємство має закон, який забороняє такого вживання телефону, то ламати його значить бути нечесним і воно не робить різниці скільки інших можуть ламати той закон. Християнин є під обов’язком платити за все таке особисте вживання телефону, якщо він вживає прилад, який не належить до нього. Подібна нечесна практика включає вживання телефонічної служби коли не платиться за неї. Цим обкрадається, бо людина затримує гроші, які вона мусіла б заплатити за вживання такої служби. І коли ви думаєте, що не платити за таке вживання телефону не є нечесним, то випробуйте вашу теорію й запитайте телефонічної компанії!
Часами магазини дозволяють своїм робітникам купувати товар за меншу ціну лише для їхнього особистого вживання. Декотрі робітники відчувають, що вони можуть перепродувати такий товар своїм приятелям або родинам й цим заощаджать їм грошей. Але воно не є чесно так робити, бо це не годиться з розпорядком підприємства. Ці мають право укладати закони. А християни мусять коритися їм.
Декотрі робітники мають рахунок витрати, якого вони вживають у їх роботі. Християни мусять уважати, щоб не обраховуватися до найближчого вищого числа, або включати речей, які вони вживали для своєї особистої користі за які компанія не повинна платити. Християнин повинен включати в його рахунок, лише те, що він дійсно зужив і лише те, що його компанія дозволяє, але нічого більше.
Також подумайте про те, що декотрі брешуть роботодавцеві, лише, щоб дістати звільнення від роботи. Те, що інші люди уважають за добру причину брехати не можна оправдувати Божими рівнями чесности. Можливо вони думають, що воно не пошкодить так брехати коли вони хочуть прибути на християнську конвенцію знаючи, що їх роботодавець не дасть їм звільнення. Але як християнин може оправдати його брехню роботодавцеві лише, щоб дістати час прибути на християнську конвенцію де навчають Боже Слово й християнське поводження включаючи й чесність? Таке мислення не є постійне, навіть лицемірське. В більшости з випадків роботодавець буде шанувати вашу чесність коли ви скажете йому правду, що ви хочете час прибути на християнську конвенцію. Але навіть коли ви й втратите вашу роботу шукаючи перше Божого Царства, то Бог не покине вас коли ви стараєтеся робити те, що є правильне.— Матт. 6:33.
Часто християни працюють при домашній роботі, вичищують доми, кухарять і роблять іншу роботу. Коли вони знають, що їм не вільно брати вбрання, начення срібла і т.п., але чи вони розуміють, що воно є так само неправильно брати такі речі, яких брак не буде зауважений. Брати муку, цукор, плід або якусь рослину є крадіж й безчесним так само як коли б хтось украв щось більше дорогого. Коли роботодавець дає такі речі комусь, то це тоді є інакша річ. Але ми мусимо уважати, щоб не думати, що добрість нашого роботодавця на одній оказії оправдить крадіж. Вона не оправдить її.
ЧЕСНІСТЬ У ВСЬОМУ
Також маємо багато інших способів у які можна показувати чесність. Чесність є включена навіть коли ми позичаємо щось від когось. Що б ви не позичили, то ви повинні віддати його в призначенім часі або й скорше. Річ може бути мала й можливо ви думаєте, що затримати її не є важним, але що сталося б коли ви позичили лише трошки грошей від банку й потім не схотіли відплатити їх на час? — Пс. 37:21.
В християнськім соборі є деякі призначені займатися грішми, що є потрібні оплачувати витрату. Вживати такі гроші для себе, не робить різниці на який короткий час, буде нечесним. Коли людині й дуже бракує грошей, то вона ніколи не повинна вживати їх без дозволу власника. Це не є собі мала річ. Юда Іскаріот зловживав гроші, що не належали до нього й його назвали “злодійом”. (Йоан 12:6) Він зустрінув передчасну смерть поза Божою ласкою.
Часами людина вчинить річ, якою вона соромиться. Вона відчуває, що коли б інші довідалися про те, що вона зробила, то вони будуть дивитися згорда на неї. Хоч ми не є під обов’язком виказувати всім наші приватні справи, то однак християнин не є вільний брехати, щоб урятувати свою честь, коли така справа прийде перед соборним судовим комітетом де вимагається, щоб він говорив правду.
Оціняйте, що нечесність у малих справах доводить до нечесности в великих. Така справа має малий початок, але закінчується в великих провинах. Коли не будемо відпирати менших провин, то цим ми постійно приспособлюємо розум до більших. Ісус сказав: “Хто вірний в найменшому,— і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому,— і в великому несправедливий. Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні,— хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні,— хто ваше вам дасть?”— Луки 16:10—12.
Коли ви любите Бога, коли ви хочете жити в його праведнім новім ладі, то ви тоді мусите бути чесними й чинити те, що є правильне. “Бо хто хоче любити життя та бачить добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу. Ухиляйся від злого та добре чини”.— 1 Пет. 3:10, 11.
Так, будьте чесні в усьому. Тоді ви також зможете сказати так як апостол Павло: “Надіємось, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитися”.— Жид. 13:18.