Взірець побожности, щоб задоволити Бога

ЩО ЗНАЧИТЬ для вас задоволити Бога? Чи ви є з тих многих осіб, що кажуть: “Релігія родичів моїх вистарчить мені”, або “Я народився в моїй релігії й умру в ній?” Або, чи ви відкладаєте релігію, щоб насамперед забезпечити вашу позицію в світі, або, щоб доглянути чогось іншого? Можливо ви є цікаві знати, чи є яка користь задоволяти Богові, бути Його другом. Без різниці, яка ваша позиція в життю, ваше життя є за дуже дороге для вас набирати які-небудь із цих припущень коли є подостатком інформації запевнити вас, що найкраще вам робити, щоб набути найщасливіших та корисних наслідків.

Речовий взірець для нашого проводу можна знайти в життю чоловіка Авраама, який був один із дуже кількох осіб, що стався Божим другом. Застановитися над його історією переконає щирого допитувача, що всяке змагання з його наслідками не можна порівняти до користей, які приходять із приятельства з Богом. Але той, хто бажає набути цього дорогоцінного приятельства мусить бути охочим робити поступ, бо Бог є Богом учинків і Він вимагає дійового послуху від тих, що хочуть угодити Йому.— Якова 2:23.

Авраам народився в десятім роді після Ноя, через родину Нойового вірного сина Сима. Нимрод, правнук Хама й перший цар стародавнього Вавилону, не доказався бути, так як його послідовники надіялися, тим насінням, що було обіцяне в городі Еденському й яке мало розчавити голову Великому Змієві. Ні, те насіння мало прийти через родину Сима, що була єдина родина, яка рід за родом, продовжалася через усі книги Біблії аж до її кінця з приходом правдивого Насіння Божої жінки. Це правдиве насіння доказалося бути Сином Бога Єгови.— 1 Мойс. 10:1; 11:10—26; Луки 3:23—38.

Біблійна історія починається з Авраамом (якого тоді називали Аврам), живучи з його батьком у халдейськім місті Ур, що було дуже старе місто південної Вавилонії. Воно сталося столицею Шумеру. Люди в Шумері почитали багато богів. Але кожне місто мало свого власного бога, якого воно уважало бути його захисником.— 1 Мойс. 11:28, 29.

Так як Мардух (Меродах) стався богом міста Вавилону, то Син був богом міста Ур. Син був богом місяця й його почитали, тому що вавилонці обходили місячний рік і це робило місяць дуже важним у їх численню часу. Цього бога уважали бути невидимим господом міста Ур і його території в часі спокою й провідником його війська під час війни.

АВРААМ ТРИМАЄТЬСЯ ОСТОРОННИМ ВІД ВАВИЛОНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ

Чи такі обставини уподібнювали стан Авраама до нашого дня? Так, бо сьогодні ми також маємо багато богів і багато фальшивих релігій. Також їх релігія мала багато до діла з політикою — з Державою, так як сьогодні. С. Леонард Вуллі, в книжці “Шумери” видана в 1929 р., на ст. 128, 129, ось що сповіщає:

Застановляючись над їх священством ми мусимо пом’ятати, що шумерська держава була головно теократична. Бог міста дійсно був його цар; людський провідник, патесі (губернатор) або цар, лише був його представником — “наймачем” бога. Було трудно розпізнати цивільну посаду від церковної. Цар або сам губернатор був священиком, по суті в патесі, релігійна точка була старша й — за ранніх днів більше важна; . . . Обожування шумерських царів лише приводило їх до правильного заключення, а це що вони володіли в ім’я якогось бога. Зворотно, первосвященик в одному з більших храмів сам був особою великої політичної важлшвости й часто його вибирали з царського дому. Церква була так близько зв’язана з державою, що коли державу уважали бути теократією, то церква сталася політичною інституцією й державна релігія була її політичним знаряддям.

Дуже правдоподібно, що Терах, батько Авраама, брав участь у такому ідолопоклонстві, бо в Ісуса Навина 24:2, НС є сказано ізраїльтянам: “По тім боці річки (Ефрат) мешкали ваші батьки від віків, Терах, батько Авраамів і батько Нахорів, і вони служили іншим богам”.— Також побачте 14-ий стих.

Незважаючи на релігію батька свого, Авраам (який народився в 2018 р. перед Хр.) показував віру в Бога Сима, який ще був живим. Християнський мученик Стефан каже нам, що Авраам ще жив в Урі коли Єгова наказав йому: “Вийди з своєї країни, і від родини своєї, і з дому батька свого до країни, що Я покажу тобі... і всі племена будуть благословитися тобою”.— 1 Мойс. 12:1—3, НС; Дії 7:2—4.

Від Ур до Харан на Белік ріці, шістдесят миль від місця де вона сходиться із рікою Ефрат, була довга подорож. Терах помер у Харані й Авраам, тепер сімдесят п’ять років віку, перейшов ріку Ефрат у землю де мешкали потомки Ханаана, Нимродового дядька. День у який Авраам перейшов Ефрат ріку був 14-го Нісана, 1943 р. перед Хр.— 1 Мойс. 12:4, 5; 2 Мойс. 12:40, 41.

ДІЯЛЬНИЙ В БОЖІЙ СЛУЖБІ

Авраам не стався недіяльним, але зараз почав почитати Єгову й звіщати Його ім’я мешканцям тієї країни. Він і Лот, що був його племінником, якого бездітний Авраам взяв зі собою, займалися скотарством. Нарешті вони розлучилися й Авраам, не бувши матеріалістичним, дозволив Лотові вибрати собі рясну округу недалеко Йорданської долини, яка була дуже плодотворна, “подібна до города Єгови”. В цій окрузі знаходилися міста Долини, а саме Содома, Гомора, Адма, Цевоїм і Белай або Цоар.— 1 Мойс. 12:8; 13:5—13; 10:19; 14:2, 8.

Наколи Авраам перше зайшов у ту околицю він доказався бути рішучим та дійовим борцем за правдивим почитанням. Бо п’ять ханаанських царів із округи де Лот замешкався збунтувалися проти царя Кедор-Лаомера з Еламу, країна на схід від Вавилонії, який тримав їх дванадцять років у неволі. В чотирнадцятім році, цар Кадор-Лаомер з трьома іншими царями, між якими був Амрафел, цар Шинеару, прийшов до битви в долині Сіддім, коло Содоми. Вони побороли тих п’ятьох ханаанських царів і забрали Лота, Авраамового племінника і співпоклонника в неволю до Шинеару або Вавилонії.— 1 Мойс. 14:1—12.

Авраам тоді мешкав у Мамре, недалеко Геброну. Довідавшись про поневолення Лота він, вийшовши з Шинеару на завжди, не хотів, щоб Лота забрали назад туди. Отже він згромадив своїх 318 вишколених слугів і разом із трьома союзниками пігнався за ними. Це не була собі якась коротка гонитва, але довгий примусовий марш аж до Дану, більше як сто миль на північ від Єрусалиму й трошки менше як сорок миль від Дамаски. Його ворогів було більше, але при помочі божественної мудрости, він розділив свої сили, поборов і загнав їх аж за Дамаску, відбираючи все майно, а головно Лота, свого племінника.— 1 Мойс. 14:13—16.

ПОКЛОННИКИ ВСЕВИШНЬОГО БОГА

А хто був відповідальний за цю перемогу? 1 Мойсея 14:18—20 каже нам, що коли Авраам вертався назад до Єрусалиму “Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. І поблагословив він його та й промовив: ‘Благословенний Авраам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю. І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх’. А Авраам тоді дав йому десятину з всього”.

Отже Авраам не був перший внести правдиве почитання до тієї країни, бо тут ми знаходимо дуже важного поклонника Бога Єгови, який вже мешкав там, по суті, першого священика або когена згаданий в Біблії, який був священиком єдиного живого й правдивого Бога й в тім самім часі бувши царем, ставшись помазаний самим Всевишнім Богом. Він був царем Салиму. Згідно з стародавнім жидівським і християнським розумінням Салим було первісною частиною того, що пізніше сталося Єрусалим. Отже в цім стародавнім місті Авраам зустрінув когена або священика Бога Єгови десь около 1933 р. перед Хр.— Побачте Псалом 76:1, 2; 147:12.

Мелхиседек був потомком Ноя й тілесним поклонником Всевишнього Бога, а не утіленим ангелом. Але Біблія не каже явно, що він був Нойовим сином Симом, який ще жив тоді. Вона навмисно виключає всяку інформацію про його спадщину, потомство й смерть, так, щоб він послужив за пророчий образок обіцяного Насіння Божої жінки, який стається вічним Первосвящеником Всевишнього Бога, принести жертву, якої наслідок буде вічне спасення для людства.

Павло пишучи до Жидів 6:20 до 7:7, сповіщає величність цього чоловіка кажучи: “Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя (в записаній історії) уподобився Божому Синові, і пробуває священиком завжди. Побачте ж який він великий. . . Але цей (Мелхиседек) що не походить із їх (левітських священиків) роду, десятину одержав від Авраама (з якого левіти походили) і поблагословив того (від Бога Єгови), хто обітницю мав. І без усякої суперечки більший меншого благословляє”.

Цар Давид із Єрусалиму пишучи під надхненням показав, що цей надходячий буде більший Первосвященик, подібний до Мелхиседека, буде небесним Первосвящеником, коли він сказав: “Промовив Єгова Господеві моєму: ‘Сяд праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком ногам твоїм’. Берло сили своєї Єгова вишле із Сіону, . . . Єгова заклявся (і не буде жалувати): ‘Ти є священиком до часу необмеженого за чином Мелхиседековим!’ ”— Пс. 110:1, 2, 4, НС.

Мелхиседек, цар цього міста, що пізніше сталося Єрусалимом, доказав себе бути проти Вавилону, бо він благословив Авраама за те, що цей прогнав і відібрав здобич від царя Шинеару та його союзників. Це показує, що з самого початку Божі слуги ставали проти Вавилону, бо Авраам не лише вийшов із нього за Божим покликом, але також коли треба було, воював проти царя Вавилонії (Шинеару). Авраам віддав Богові честь за його перемогу коли він подав Мелхиседекові, Божому священикові, десятину його здобичі й не брав нічого для себе.

Бувши інакшим від Нимрода, що противився Богові й так постарався, щоб його місто Вавилон сталося ворогом Божим повсякчас його історії, Авраам отримав благословення від Мелхиседека. Це благословенство, разом із Божою обітницею записане в 1 Мойсея 12:1—3 показувало, що Насіння жінки прийде через Авраама. Він буде мати нащадки, які стануться великим народом і через цей народ мало прийти Насіння Божої жінки.

ЗОБРАЖАЮЧЕ НАСІННЯ ЖІНКИ

Авраам, ще без дітей в його дев’ятдесят дев’ятім році віку, ставшись відвіданий ангелом, якого Бог післав звістити йому, що в надходячім році йому народиться син через його правдиву жінку, Сару. Божа угода благословенства мала перейти до його сина, якого ім’я буде Ісаак, що значить “Сміх”.— 1 Мойс. 17:19; 18:1—15.

На другий ранок Божі ангели знищили чотири лукавих міст у Долині. Якраз на час ці ангели Бога Єгови вибрали Лота із Содоми, разом із його жінкою й двома доньками. Бог не знищив міста Цоар, щоб Лот мав де приміститися та знайти сховок. У дорозі, Лотова жінка не послухала ангельського наказу й була знищена.— 1 Мойс. 19:12—26.

У зв’язку з його любимим сином Ісааком, Авраам мав зустрінути найбільшу пробу своєї віри. Це сталося коли Бог наказав йому взяти Ісаака, який тоді був около двадцять п’ять років віку,a назад до Салиму, не щоб побачити Мелхиседека, але пожертвувати його назад Богові, який дав його йому. Авраам послухав з ділами його віри і пішов на гору Морія на північ від Салиму так як Єгова наказав йому. Там він майже пожертвував Ісаака, свого любимого сина. Авраамова віра була така, що він не гаявся виконувати Божого наказу. Він розумів, що Ісаак був тим, через котрого великий народ мав прийти й він був певний, що Бог дотримає Свою обітницю й воскресить Ісаака з мертвих коли буде потрібно. Коли Авраам був готовий з ножем у руці проколоти Ісаака, Божий ангел звернув йому увагу на баранця, що був замотаний в кущі, якого він пожертвував замість Ісаака.

НЕБУВАЛЕ БЛАГОСЛОВЕНСТВО ЗА ТЕ, ЩО ЗАДОВОЛИВ БОГА

Тепер, при тім вівтарі, Бог Єгова потвердив Свою обітницю Авраамові, пояснюючи, що Ісаак, син Авраамової жінки Сари, був прикладом Насіння Божої жінки. Він промовив через ангела Свого: “ ‘Клянуся Собою’, каже Єгова, ‘що тому, що ти вчинив цю річ і не стримав сина свого, єдинородного, Я поблагословлю тебе й розмножу насіння твоє немов звізд у небі. . . І твоїм насінням всі роди землі будуть благословитися, тому що ти послухав голосу Мого’ ”.— 1 Мойс. 22:15—18; Жид. 11:17—19.

Хоч Авраам не знав цього, то Бог ужив його виконати драму, що є дуже важна для нас. Дев’ятнадцять століть пізніше, Ісус Христос сповістив це кажучи: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого єдинородного, щоб кожен, хто буде покладати віру в нього не був знищений, але мав життя вічне”. Цей Син Божий, Ісус Христос, був той, якого Авраамів любимий син, Ісаак і баранець, який стався жертвою замість Ісаака, представляли. Дійсно той син Божий стався Ягням Божим для спасення людства.— Йоана 3:16; 1:29, 36.

О, яке велике благословенство Авраам отримав за те, що послухав Єговового запрошення вийти з Вавилонії! Єгова запевнив Авраамові Свою угоду благословенства. Він помер, доживши до 175 років віку, маючи запевнення, що він воскресне протягом царського правління Ісуса Христа, Насіння жінки. Єгова особисто передав ту угоду Ісаакові, тоді його синові Яковові. Яків мав дванадцять синів, які складали основу того “великого народа” Божої обітниці.— 1 Мойс. 26:1—5; 28:10—15; 29:1 до 30:26; 35:16—20; Жид. 11:13—16.

Авраам поставив нам гарний приклад віри разом із ділами — ділами в послушенстві до його віри. Він не був задоволений почитати ідольських богів батьків своїх. Він обминав фальшиву релігію й держався правдивого почитання. Він не шукав безпечности в халдейськім місті Ур, що тоді було високо цивілізоване місто. Він пішов до країни про яку нічого не знав і мешкав у шатрах неначе чужинець. Він відпихав великі матеріальні нагоди в місті Ур. Однак, яке щасливе й цільне його життя було й яка гарна нагорода чекає його! Коли ми хочемо набути Божого приятельства, то ми мусимо наслідувати шлях вірного Авраама.

[Примітки]