Воскресення мертвого тіла чи мертвої душі, котре?

“Має бути воскресення мертвих.”— Діяння 24:15.

1-4. (а) Яка ідея може повстати в читачах Вартової Башти як нова й незвичайна, і це з огляду на яке досвідчення Павла в суді в Атенах? (б) Яка наша надія відносно таких читачів і чому?

БУДУЧЕ життя померших людей залежить від воскресення з мертвих. Ця думка може здаватись читачеві як щось нове або незвичайне. В такий спосіб порозуміли її учені судді найвищого суду Греції в давних часах. Це був суд Ареопаги або із Гір Марса, і вони мали перед собою чоловіка обвинуваченого за релігійну єресь. Ним був Павло христіянський апостол. Він говорив їм про Бога, котрому вони приносили жертви, але котрий був незнаний їм. Він був незнаний їм щодо сили й намірів, бо ті судді були познайомлені лише з поганською грецькою філософією. Отже вони були здивовані, коли Павло показав їм яким суддею цей Бог був, кажучи:

² “Отже не зважаючи на часи незнання, Бог тепер повеліває всім людям усюди каятися; бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всім, воскресивши його з мертвих.”— Побач Діяння 17:30, 31 в Святій Біблії.

³ Як саме ті премудрі світські судді з Атен, Греція, віднеслись, то про це каже нам Діяння 17:32—34: “Чуючи про воскресення мертвих, деякі сміялися, інші ж казали: Послухаємо тебе знову про це. І так Павло пійшов з посеред них. Деякі ж люди, приставши до него, увірували, між котрими був і Дионисий Ареопагит, і жінка на імя Дамара, і інші з ними.”

⁴ Подібна реакція читачів цієї студії про Боже чудо воскресення не була б надзвичайною, але ми надіємося, що реакція (відношення) декотрих читачів буде така, як судді Дионисия, Дамари та інших, що увірували. Бо, якщо люди докажуть, що вони не є гідні воскресення, то яка надія остається для них після смерти?

5. Чи було воскресення перед нашою христіянською добою, і які докази є про це?

⁵ В старинних часах, заки Бог воскресив того через котрого він замірив судити залюднену вселенну, було воскресення з мертвих. Про це ми читаємо у пятдесят-восьмій книжці Святої Біблії, іменно, в листі до Жидів 11:35, де сказано нам про людей, що мали віру в Всемогучого Бога і його силу воскрешати з мертвих: “Жінки приймали мертвих своїх з воскресення; інші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучше воскресення одержати.” Одна із тих жінок була вдова з Фінікії з міста Зарефат, котрої сина Божий пророк Ілія воскресив назад до життя. Інша була жінка Ізраїльтянка з міста Шунем, котрої молодого сина Божий пророк Елисей воскресив до життя. Пізніше, як довго після того про це невідомо, сини тих обидвох жінок померли знову, а тепер вони чекають на воскресення з мертвих з решта людства, в новому світі, де Бог дасть їм нагоду жити вічно в раю на землі під Божим царством.— 1 Цар. 17:8—24; 2 Цар. 4:8—37; Луки 4:25, 26.

6, 7. (а) Чому Павло знав про що він говорив до тих суддів з Ареопаги? (б) Як він підкреслив цю важну правду для інших?

⁶ Відносно воскресення про яке апостол Павло згадав Суддям з Ареопаги в Атенах, це сталося девятнадцять сот літ тому, що Бог воскресив цього особлившого чоловіка як запевнення, що прийде день в котрому Бог буде судити осадників землі у праведності. Павло знав про що він говорив, бож він самий зустрінув був цю воскресшу особу, котрий ототожнив себе Павлові як Ісус Христос, Син Божий.— Діян. 9:1—19.

⁷ Як наслідок того зустрічення, Павло обернувся від гонення послідовників Ісуса Христа а стався як один послідовник його. Ісус Христос умер як невинний чоловік із рук своїх релігійних ворогів. Задля тієї причини Всемогучий Бог підніс його з мертвих і цим чином дав запевнення, що колись прийде день суду для добра тих, що померли й воскреснуть. Апостол Павло підкреслив цю важну правду, не тільки перед суддями з Ареопаги, але також і в листі, котрий він написав: “Тепер же Христос устав з мертвих: первістком між мертвими стався. Яко ж бо через чоловіка прийшла смерть, так через чоловіка й воскресення з мертвих. Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживають.”— 1 Кор. 15:20—22.

8. Чому воскресення є можливе, але яке питання можуть деякі читачі піднести відносно потреби його?

⁸ Як неможливим воскресення може нам умираючим людям здаватись, то воно цілком є можливим для Всемогучого Бога. Він же не сказав би людям того, що він не може зробити. Ангел Божий сказав був до Мариї, матери Ісусової: “Бо не буде неможливе у Бога всяке слово”. І самий Ісус сказав: “Неможливе у людей — можливе у Бога.” (Луки 1:37; 18:27) Однак, з огляду на нашу неспромогу зрозуміти спершу, то наука Біблії про воскресення з мертвих може піднести певну трудність. Наприклад, якийсь читач може сказати: Як може бути воскресення з мертвих як людська душа безсмертна; вона не вмирає, і тому померших нема. Чому ж потрібно воскресення? Що має воскреснути?

9. На це питання що може відповісти той, що твердо вірує в релігійні вірування?

⁹ Інший читач подумає, що він має відповідь на це і відповідає: ‘Як це ти кажеш душа є безсмертна, і вона не потребує воскресення, бо ж вона далі живе після смерти людського тіла. Отже це тіло, що воскресне, і це тіло воскресших людей є взяте або на небо у вічне щастя з Богом або кинуте у палаюче пекло на вічну кару у вогняному поломеню із сіркою. В нашій церкві ми повторуємо “Апостольське Вірую”, і між іншими речами, так сказано: “Я вірую в Бога Отця Всемогучого, Творця неба й землі, і в Ісуса Христа його єдиного Сина і нашого Господа, . . . у прощення гріхів, у воскресення тіла; і в життя вічне. Амінь.” Ось тобі доказ!’

10. Але чому це не є доказом, і з яким доречніш питанням ми самі зустрічаємось, із відповіддю з якого джерела?

¹⁰ Одначе, ми мусимо сказати, Ні, це не доказує цього; тому що це Вірую не було зложене дванадцятьма апостолами Ісуса Христа. Воно було зложене, що найпізніше, в третьому століттю опісля. a Із того, що надхнені апостоли й ученики написали в послідних двадцяти й семи книжках Біблії, то ніхто не може доказати, що має бути воскресення того самого тіла у котрому померший умер. Всі мусять признати, що те питання піднесене деякими людьми є розумне, що коли людська душа не може умерти, але живе далі в невидимій країні, то як можуть бути померші для воскресення і чому зовсім потрібно воскресення? Для цієї причини ми самі зустрічаємо це питання: Чи то воскресення мертвого тіла або помершої душі? Котре із них? Для нашого повного вдоволення, нехай надхнена Свята Біблія відповість нам на те питання.

ЦЯ РІЧ, ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ “ДУША”

11. Над чиїм поглядом про “душу” ми тут застановляємось?

¹¹ Надхнені писателі Біблії, єврейські або жидівські, і також Ісус,— вони розуміли що слово “душа” значило. Поганин не-Жид мав своє власне розуміння того, що вони називали “душа”. Чи ті обидва розуміння про “душу” погоджуються? Релігійне духовенство так званого Христіянства, в загалі, підтверджує, що вони погоджуються, тому що (духовники) прийняли поганську науку про людську душу і прикладають її до написаної Біблії через Євреїв і христіянських Євреїв. Але чи ті два погляди погоджуються?

12, 13. (а) Що редактор нового перекладу “Тораг” виданий лише цього року каже про “душу”? (6) У згоді із тим, що Словар Бровна, Дрівера та Бріґґса говорить про душу?

¹² В січню цього року 1963 Жидівське Видавниче Товариство Америки випустило новий переклад перших пять книг в єврейській мові як Тораг або по грецькі Пентатевх, інакшими словами, перших пять книг написані Божим пророком Мойсейом.b Та заки цей новий переклад з первісної єврейської мови був випущений, один репортер від Ню Йорк Таймс мав інтервю (розмову) з головним редактором перекладачем, др. Гаррі М. Орлінські, що є професором Біблії в Єврейській Колєгії, в місті Ню Йорк. Після того інтервю, тут подаємо частинний звіт що той репортер писав в часописі з 12-го жовтня, 1962 р.:

Слово “душа” було майже цілком усунене із цього перекладу, сказав др. Орлінські, тому що “єврейське слово в цім случаю є ‘Нефеш’.”

“Інші перекладачі товмачили його як “душа”, що, він сказав, є цілком неакуратне. Біблія не каже, що ми маємо душу. “Нефеш”— це є особа сама, її потреба поживи, сама кров в її жилах, це є її єство.”

¹³ Однак, ми не позволимо, щоб цього єврейського головного редактора слово було остаточним авторитетом в цій справі. Звернімся також до видавців Єврейсько-Англійського словара. От порадьтеся в публичній бібліотеці Єврейсько і Англійського Словара Старого Завіту, основаного на словарі Вільяма Ґезеніуса і виданого трьома духовниками, докторами Бравном, Дрівером та Бріґґсом, в їх поправленім виданні з 1952 року. На стороні 659, під єврейським словом Нефеш цей словар настільки чесний, що признає оце в другій шпальті: “2. Нефеш стається живим єством: через це, що Бог вдихнув нешамат ггайїм в ноздри його басар; про чоловіка в 1 Мойсея 2:7; через імплікацію (втягнення) про звірята в 1 Мойсея 2:19; також Псальма 104:29, 30, порівнай Пс. 66:9; чоловік є нефеш ггаяг, живе, дихаюче єство в 1 Мойсея 2:7; деінде нефеш ггаяг завжди є звіря-тварини в 1 Мойсея 1:20, 24, 30; 9:12, 15, 16, Езекиїла 47:9; . . . 3. нефеш . . . є особливо: а. живуче єство, котрого життя буває у крові . . . (звідси уживання крови як жертви, а забороненім в інших уживаннях. . . .) . . . в. Нефеш уживається як життя в 171 разах, як звірята в Приповістях 12:10, і як чоловік в 1 Мойсея 49:3 . . .”c

14. Що сказано в Словарі Коглєра й Бавмґартнера про нефеш, і з яким відношенням про “грецьке розуміння душі”?

¹⁴ Щоб мати більше як одного свідка про цю справу, звернімся також до Словара Старого Завіту Книг, що його зложили Л. Коглєр і В. Бавмґартнер, у своїм виданні з 1953 р., що подає пояснення в мові німецькій і англійській. На стороні 627, Том 2, цей словар каже під словом Нефеш: “дихаюча суть, що робить чоловіка й скота живими істотами 1 Мойсея 1:20, душа (це цілком відмінне поняття від грецького поняття про душу) гніздо котрої є кров в 1 Мойсея 9:4; 3 Мойсея 17:11; 5 Мойсея 12:23 (249 рази): 3. нефеш ггаяг живуче єство: 1 Мойсея 1:20, 24 (= скот) 1 Мойсея 2:19 . . . 1 Мойсея 2:7; 9:10, 16. 4. душа = жива істота, особа, персона . . . що вбиває особу 4 Мойсея 31:19, . . . знищить життя, особи Езекиїла 22:27; . . . 7. Нефеш дихання = життя (282 рази) . . .” І на стороні 628, шпальта 1: “Нефеш умерлий (це слово розвинулось від особи) 3 Мойсея 21:1; 4 Мойсея 6:11; 9:10; 3 Мойсея 22:4; Аггея 2:13; 4 Мойсея 5:2; 9:6; 19:11, 13. . .”

15. Котре значіння про душу прийняв Ісус і його апостоли? і як Павло показав це в 1 Коринтян 15:45?

¹⁵ Ми зробили б помилку, коли б усунули на повисші авторитетні пояснення лише тому, що ми бажаємо триматися науки якоїсь релігійної секти Христіянства. Повисше значення нефеш або душі прийняв Ісус Христос і його вибрані апостоли. Ми сьогодні також повинні прийняти це значення, якщо ми бажаємо доказати себе як ученики його й пізнати правду, яка увільнить нас. (Йоана 8:31, 32) Наприклад, дискутуючи про воскресення, апостол Павло, в 1 Коринтян 15:45, наводить вірш з другого розділу Біблії, що показує що є людська душа, іменно, 1 Мойсея 2:7. В популярній Уповажненій Версії Біблії, цей вірш каже: “І создав Господь чоловіка з землі польової, і вдихнув йому в ноздрі живе дихання. І став чоловік душею живою.” Цього першого чоловіка названо Адам, і він був “душею”.

16. Якого факту Павло не старався переіначити в порівнанню, як це зроблено в еспанськім перекладі із 1943 р., в Торрес Амат Версії в 1 Коринтян 15:45?

¹⁶ Прошу завважте, що апостол Павло, дискутуючи про воскресення, наводить 1 Мойсея 2:7, але він не старається заперечити що перший чоловік Адам був душею. Павло не каже, що Бог вдихнув у ноздри чоловіка душу. Він не змінив склад слів, щоб вони пасували грецькій ідеї про душу або психе. Таку зміну слів зроблено в 1943 р., в еспанській Версії Торрес Амат, в Передмові до Листа, який написав кардинал Копелльо з Аргентини, бо там переложено слова в 1 Коринтян 15:45: “Перший чоловік Адам був созданий з живою душею, останній Адам, Ісус Христос, був сповнений оживляючим духом.”d

17. Отже як Павло показує згоду із єврейським доктором відносно нефеш?

¹⁷ Апостол Павло писав простою грецькою мовою; і хоч він ужив слово грецьке психе замість єврейського слова нефеш, то він писав: “Так і написано: Стався первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим.” (1 Кор. 15:45, АВ) Ось так апостол Павло погоджується із сьогоднішнім доктором Орлінським, що “Біблія не каже, що ми маєму душу. Нефеш (душа) — це сама особа.” Павло також твердить, що людська душа не є дух, але що вона відмінна від духа.— Жид. 4:12.

ЧИ ЛЮДСЬКА ДУША УМИРАЄ?

18. Чи душі звірят умирають, і яке питання виринає відносно людської душі?

¹⁸ Надхнені писателі Святої Біблії називали нижчі звірята, як от птиці, скот, рибу, комахи, “живими душами”, і всі ті сотворіння умирають. Отже в їх случаю, “душа” або нефеш або психе умирає. Але ж чоловік є сотворіння висше від тих звірят і є сотворений віддільно й відмінно від тих звірят. Отже людська душа не вмирає, чи не так? Щоб нам дістати надхнену виразну відповідь, чи нам приймати слово грецьких філософів Питагора і Платона, що жили перед Христом, або чи нам приймати слово Божого пророка Мойсея і інших надхнених писателів Святої Біблії? Тому що ми бажаємо Божої авторитетної відповіди, отже ми йдемо до Богом-надхненої Біблії.

19. Як повисший Словар показує акуратність виразу про “мертву душу”?

¹⁹ Повисше наведений Єврейсько-Англійський Словар звертає нас до кількох біблійних віршів, де говориться про мертву нефеш або душу. Перечитайте ті вірші у вашій Уповажненій Версії (Короля Якова) Біблії, і ви знайдете оце: В 3 Мойсея 21:1; 22:4 нефеш (єврейське слово на “душу”) переложене “померший”, також в 4 Мойсея 5:2; 6:11. Але в 4 Мойсея 6:6 його переложено на “трупа”, у виразі “мертве тіло” ; або в англійській Єврейсько-Халдейській Конкорданції Старого Завіту каже, на стороні 829б, “буквально, мертва душа”. В 4 Мойсея 9:10 слово нефеш являється переложене виразом “мертве тіло”, також в 4 Мойсея 9:6, 7; 19:11, 13 і Аггея 2:13.

20. Як цей Словар показує, що людська душа є знищима, й яку правду Езекиїл 18:4, 20 ясно показує?

²⁰ Опріч того той Словар наводить нам 4 Мойсея 31:19 як случай про забиття нефеш або душі, а в Езекиїла 22:27 говориться про случай знищення нефеш або душі. Оті вірші доказують собою, що Боже написане Слово навчає, що людська душа є смертельна й вона вмирає. Але жадний вірш Біблії не є ясніший про цю правду як Езекиїл 18:4 (АВ), де Господь Бог каже: “Ось бо всі душі — мої, чи душа батькова чи душа синова,— мої вони. Котора душа провинить, тота й умре.” У Езекиїл 18:20 вірші повторається: “Та душа, що грішить, та й вмерти мусить.”— Побач також Езекиїла 13:19, АВ.

21, 22. Але чи стан людської душі змінився з написанням “Христіянського Нового Завіту”, і що Ісус, Павло і Филип показують про це?

²¹ Можливо деякі наші читачі можуть сказати: ‘Але в христіянськім Новім Завіті ті речі змінені і там показано христіянську правду, що людська душа не вмирає, але є безсмертна.’

²² Але так не є! Чи ж христіянський апостол Павло не сказав, що “перший чоловік Адам був сотворений як жива душа”? Отже коли Адам умер у віку 930 років і повернув у порох з якого він був созданий, то людська душа померла. (1 Мойс. 3:19; 5:5) Коли Ісус казав дванадцяти апостолам не боятись людей, то що він сказав? “Не лякайтесь тих що вбивають тіло, душі ж не здоліють убити; а лякайтесь більше того, що може погубити душу й тіло в пеклі.” (Мат. 10:28, АВ) Послідної ночі в городі Гетсеманськім, що він сказав своїм апостолам? “Тяжко сумна душа моя аж до смерті.” (Мат. 26:38; Марка 14:34) Филип євангелист пристосував тексти до Ісуса з пророцтва Ісаїї 53:12, де сказано: “Він бо вилляв душу свою у смерть.”— Діяння 8:30—35, АВ.

23. Як писання Якова і Одкриття погоджуються з повисшим?

²³ Ученик Яків закінчує свій лист, кажучи: “Браття, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його, нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покриє множество гріхів.” (Якова 5:19, 20) І в самій послідній книжці Біблії ми читаємо в Одкриттю 16:3 (АВ) “А другий ангел вилив чашу на море; і стала кров наче у мерця, і всяка душа жива вмерла у морі.”

24. Чи одна часть Біблії заперечує іншу часть у справі про смерть душі, і котрі слова Біблії не відносяться до “душі”?

²⁴ Ми памятаємо подорожуючого лектора Біблії кілька років тому, котрий зробив визов своїм слухачам, що він дасть їм по пять доларів за кожний біблійний текст який вони покажуть йому де сказано, що людська душа безсмертна. Без потреби тут казати, що він ніколи не мусів дати нікому і одної пятки; бо ж Біблія не заперечує себе про цей факт, що людська душа вмирає через гріх. У всіх її сотках сторінок Біблія уживає слова “несмертний, безсмертний, нетлінний” всього лише шістнадцять разів в уповажненій Версії Біблії (короля Якова), але ані раз Біблія не пристусовує ті слова до безсмертної душі.e

25. Наше виявлення цих фактів зі Слова Божого повинно викликати яке почуття у всіх, і чому?

²⁵ Чому ж декотрі релігійні люди лютяться і не хотять читати дальше лише тому, що ми указали на ті факти про душу із правди Божого Слова? Це ж повинно зробити всіх щасливими! Чому? Тому що при смерті людська душа вмирає й через те не може бути безсмертної свідомої душі пійти в поганське пекло або чистилище, де б вона мучилась й терпіла від вогню й сірки вічно або навіть на короткий час. Цей факт в суспіль із правдою, що має бути воскресення з мертвих, повинно потішити усіх, що люблять Бога й є покірні. Це помагає нам бачити ясно чому має бути воскресення померших людей до життя, щоб вони могли знову жити з нами в новому світі в безконечному щасті.

[Примітки]

Замість казати “мертва душа” або “душа”, то в 4 Мойсея 6:6, 11; 19:13 вживає слова “мертва особа” і “труп” і “тіло” і “особа” і звучить: “По ввесь час, як відлучиться він для ГОСПОДА, до жадної мертвої особи він не приступати ме. Священик . . . спокутує його за те, що опоганив себе коло мерця. . . Всякий, хто доторкнеться мерця, трупа якої людини, що вмерла, і не очиститься, той опоганив храм ГОСПОДЕНЬ; така особа викорениться з Ізраїля.” (Курсиви наші).