Бубайте відважні та сильні у вірі

“Стій твердо й мужно, і думай про те, щоб чинити все розумно й по закону.”— Ісуса Навина 1:7.

1. Як Юда показавсь бути зрадничим агентом диявола, і що указує, що його пляни були уважно уложені?

ЦЕ БУЛО 14-го Нісана, 33 р. по Хр. В Єрусалимі пізно тієї ночі кувалась зрада. Зрадник добре уложив свої пляни, не лишаючи нічого непевним. Місяць був уповні, але зрадник думав, що можливо він потемніє, і можливо в тому прекрасному городі оливних дерев Господь сидіти ме в тіні їх листя. Отже потрібно було смолоскипів та ліхтарів, щоб світити дорогу до Оливної гори, де Ісус напевно мав бути. Зрадник “Юда, взявши роту воїнів та архиєреських та Фарисейських слуг, приходить туди з ліхтарнями та смолоскипами, та й зі зброєю.” Нарешті дияволський агент Юда показавсь бути невірним учеником Ісуса Христа, ставшися провідником юрби, що мала незабаром схопити Сина Божого. Він “знав це місце, тому що Ісус і ученики його збирались там почасту.”— Йоана 18:2, 3.

2. (а) Чому зрадження в руки ворогів не здивувало Ісуса? (б) Як він указав відвагу в їх присутності?

² Це не був несподіваний напад для Ісуса. Він знав, що він мав бути зраджений тієї ночі і що він мав умерти тієї самої пасхальної ночі на дереві тортур. “Перед святом пасхи Ісус знав, що прийшла його година зійти із світу цього до Отця; він любив своїх, що були в світі, аж до кінця.” (Йоана 13:1) Це була та година, і почувши топтання по землі многих ніг і побачивши світила наближаючихся, “Знаючи Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і промовив до них: Кого шукаєте? Відказали йому: Ісуса Назорея. Каже їм Ісус: Це я.” (Йоана 18:4, 5) Щоб сказати такі слова, він мусів мати відвагу! Він знав, що це значило смерть йому.

3. (а) Будучи зі своїми вірними учениками у вищій кімнаті в Єрусалимі як Ісус знав, що чекало його? (б) Як Ісус показав відвагу в молитві в городі Гетсемейськім?

³ Кілька годин передтим “у просторій вищій кімнаті” в місті Єрусалимі, Ісус увів своїм одинадцяти вірним ученикам щось нове. Юда навіть і не знав про це. Він не був присутний з Ісусом, коли він “узявши хліб, віддавши хвалу, переломив і дав їм, кажучи: Це значить тіло моє, що за вас дається. Це чиніть на мій спомин. Так само й чашу після вечері, кажучи: Ця чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.” (Луки 22:19, 20) Ісус знав, що він мусів умерти, щоб виконати волю його Отця. В городі Гетсеманськім Ісус молився до свого Отця із такою щиростю та палкістю, що “піт його як каплі крови, каплючі на землю.” Він молився: “Тільки ж не моя воля, а твоя нехай буде.” (Луки 22:42, 44) Треба було відваги, щоб молитися так.

4. Порівняй Ісусову відвагу і Петрову хоробрість?

⁴ Ісус Христос мав внутрішню силу, повну віру в Бога Єгову Його Отця, коли він виступив у повнім світлі місяця, горючих смолоскипів та ліхтарнів, зустрінувши тих людей з їх зброєю, мечами, киями та тичками. Після того, як він дав себе пізнати, “відступили вони назад та й попадали на землю. Знову ж спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея. Відказав Ісус: Сказав вам, що це я.” (Йоана 18:4—8) Він не мав страху до чоловіка. Він надіявся на Єгову! Він був спокійний, проте відважний. Але, Петро, будучи поривним,— він то виступив, щоб показати хвилеву відвагу. Історик Марко каже нам, що зрадник Юда “зараз приступив до него, й каже: “Учителю!” і поцілував його лагідно. Отже вони положили руки свої на нього і взяли його під варту. Тоді один із тих, що стояв збоку, взяв меча й відрубав ухо слузі архиєрея.” (Марка 14:45—47) Імя того слуги було Малхус. Але ж Ісус сказав до Петра: “Вергни меч у похву. Чашу, що дав мені Отець, хіба не пити її? Тоді рота, й тисячник, й слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали його. І повели його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреєм того року.”— Йоана 18:10—13.

5. Навіть серед найбільшого натиску ворога, який напрям Ісус відкинув, і як він виявив їх методу операції?

⁵ Ісус не показував своєї відваги через воювання тілесною зброєю, ані він не бажав, щоб і його ученик показував її в цей спосіб. Отже він притулив те ухо чоловіка, яке Петро відсік, й загоїв його. Тоді із спокійною відвагою “сказав Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями? Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та це ваша година й власть темряви.” (Луки 22:52, 53) Сатана ворог Бога Єгови і Сина Божого не схопив Ісуса в часі широкого дня під час його проповідування в храмі. Кратькома він післав своїх боягузів виконати цю брудну роботу вночі. Особа сповнена ненавистю, як Сатана є, не може бачити світла. “Хто говорить, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той в темряві аж досі.” (1 Йоана 2:9) О, як правдиві Ісусові слова: “Це ваша година і власть темряви.” Тут треба було відваги, щоб не протидіяти.

6, 7. (а) На кого Ісус вповав під час суду, і чому? (б) З другої знову сторони, як поступили Ісусові ученики в часі його увязнення?

⁶ Підчас такої розмови, ученики Ісуса відступили назад “І, покинувши його, всі повтікали.” (Марка 14:50) Однак, як вони провадили так Ісуса й увели його в дім архиєрея, Петро йшов за ними з подалека. “Пійшовши же слідом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той другий ученик був знаний архиєрейові, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський. Петро же стояв перед дверима знадвору. Вийшов тоді той другий ученик, що був знаний архиєрейові, і сказав дверниці, і ввела Петра.” (Йоана 18:15, 16) Але чи ті два ученики мали досить відваги, щоб станути в обороні Ісуса тоді? Чи вони мали віру й силу потрібну стояти самим, як Ісус тепер стояв перед жидівськими релігійними провідниками, а пізніше перед римськими управителями? Аджеж така проба мала прийти на них. Ісус тоді переходив найвишу пробу своєї відваги. Він тоді вповні розумів ту боротьбу яка відбувалась між ним і Сатаною. Ісус вповав на Єгову! Він ставив правильний приклад для всіх любимців життя, щоб вони наслідували. Він міг сказати: “Май відвагу в серці, і дожидай помочі від Єгови.”— Пс. 27:14.

⁷ Перед тим тієї самої ночі, на 14 Нісана, Ісус сказав був до своїх одинацяти вірних учеників: “Ви ж пробували зі мною в спокусах моїх. І я завітую вам, як завітував мені Отець, царство. Тоді Ісус звернувся зі своїми словами до Петра і сказав: “Симоне, Симоне, ось Сатана жадав собі вас, щоб просівати як пшеницю, я ж молився за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти, колись, навернувшись, утверди братів твоїх.” Тоді Петро сказав до нього: “Господи, я готов з Тобою і в темницю, і на смерть іти.” Але Ісус відказав: “Кажу тобі, Петре, не запіє сьогодні півень, перше ніж тричі відречеся мене, що не знаєш мене.” (Луки 22:28—34) Ісус знав, що Сатана буде старатися пересіяти всіх христіян, як пшеницю, і тому вони всі потребували більше віри. Вони потребували помічника, святого духа, від Бога, і це Ісус обітував їм. Він сказав: “Тільки ж я правду кажу вам: Лучше вам, щоб я пійшов; як не пійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю його до вас. А той прийшовши, докорить світові за гріх, і за правду, і за суд.”— Йоана 16:7, 8.

Поміч для відваги

8. Яку поміч для відваги дано в Пятидесятницю, у сповнення котрого пророцтва, і які були наслідки?

⁸ Цей помічник прийшов пізніше в Пятидесятницю, коли вірні послідовники Ісуса Христа отримали вилиття святого духа, і цей дух Божий порушив їх промовити ріжними язиками, “про величчє Боже.” (Діян. 2:11) Це, як Петро заявив, було сповнення пророцтва Йоїла. “І буде останнього дня, говорить Бог, виллю я духа мого на всяке тіло,” на сини й дочки, на молодих і старців як і на рабів. Тоді Петро з підкресленням заявив: “Цього Ісуса воскресив Бог; Йому ми всі свідки. Вознісшись по правиці Бога і обітування святого духа прийняв від Отця, злив це, що ви тепер бачите і чуєте.” (Діян. 2:17, 32, 33) В день того празнику в Пятидесятницю “пристало душ тисяч зо три,” до христіянського собору. Люди бачили й чули силу цього помічника в день Пятидесятниці, і люди тепер бачуть вплив його на свідках Єгови.

9. Як Петрів досвід в часі Ісусового увязнення показав потребу Божої помочі?

⁹ Цього помічника або дару духа святого ні Петро ні інші ученики не мали в часі, коли Ісуса схопили й звязали й поставили перед архиєрея. Отже ми знаходимо Петра знадвору, котрий приглядавсь і дивувавсь, що станеться з Ісусом. “Каже тоді слуга дверниця Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той, Ні.” (Йоана 18:17) Лука дає нам зворушаючий образ, як Петро прилюдно заперечив, що він був Галилейцем, як Ісус. Сказав Петро до іншого запитуючого чоловіка: “Чоловіче, не знаю, що кажеш.” “І зараз як ще говорив він, запіяв півень. І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І пригадав Петро слово Господнє, як сказав йому: Що перше ніж півень запіє, відречешся мене тричі. І вийшовши геть Петро, заплакав гірко.” (Луки 22:60—62) Петро потребував Божої помочі, віри, святого духа і спілкування з його христіянськими братами. З другої знову сторони Ісус показав чудову віру в свого небесного Отця. Він не мав тілесної помочі. Все що він міг робити і робив — надіявся на Єгову! Отже він був відважний.

10. Яким чином Ісус приготовив своїх учеників на проби, які вони мали зустрінути, і чому йому було потрібним умерти?

¹⁰ Хоч Ісус сказав ясно своїм ученикам про ті самі події і дав пересторогу, що будучність мала для непохитних Христіян. Він сказав: “Це я говорив вам, щоб ви не поблазнились. Вилучувати муть вас із синагог; ба прийде час, що всякий хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу. І це робити муть вам, бо не знали ні Отця ні мене. Та це сказав я вам, щоб як прийде час, згадали про це, що я говорив вам; бо з вами був. Тепер же йду до Пославшого мене; і ніхто з вас не питає мене: Куди йдеш?” (Йоана 16:1—5) Маючи Ісуса так близько себе, і він, будучи досконалим чоловіком, і Сином Божим, і Месією, і творцем чудес, для учеників трудно було оцінити, що він мусів умерти на дереві тортур і воскреснути з мертвих, щоб установити своє вічне царство про яке він навчив їх молитися. Але все це він сказав їм, бо знав, що вони зрозуміють, коли приймуть святого духа. Але їх отримання святого духа було звязане з його смертю і воскресенням з мертвих, щоб він міг пійти до Отця свого і приготовити місце для його 144,000 вірних послідовників.

11. Що уможливило Павлові сміливо наполягати, щоб отримати нагороду вищого поклику?

¹¹ У виді цього приготованого небесного місця, апостол Павло сказав: “Біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христі Ісусі.” (Филип. 3:14) Щоб осягнути ту небесну нагороду, Павло відважно добивавсь до неї. Чи він дозволив, щоб гнет покрушив його? Чи він дозволив, щоб гнет і горе розбили його на куски? Він відповідає на ці питання, кажучи: “Хто нас розлучить від любови Христової? Чи горе, чи тіснота, чи гонення, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? Яко ж написано: Задля тебе вбивають нас увесь день, як овечок полічено нас на зарізь. Та у всьому тому ми побіджаємо через Возлюбившого нас.” (Рим. 8:35—37) Отже так Павло міг бігти наперед відважно.

12. (а) Як Ісусова перемога над світом сталась джерелом сили для його послідовників? (б) Отже як христіянин відноситься до інших людей?

¹² Павлова віра була так сильна, що вона не похитнулась серед всіляких трудностей. Чи й ваша так сильна? Павло тепер оціняв через свої власні досвідчення, що Ісус сказав апостолам пасхальної ночі: “Ось прийде час, і нині прийшов! щоб ви розсипались кожний у свій бік, а мене самого оставили; та я не самий, бо Отець зі мною. Це сказав вам, щоб у мені впокій мали. У світі горе мати мете, тількиж бодріться, бо я побідив світ.” (Йоана 16:32, 33) Коли Ісус сказав: “Я побідив світ”, то під цим він розумів, що коли його ученики наберуть відваги, то й вони побідять світ. Ісус мав зєдинене серце вільне від страху до людей. (Пс. 86:11) Так і його лоальні послідовники мусять мати відважні серця, сильні вірою й надією в Єгову. Із такою відвагою кожний послідовник Христів, що виконує волю Єгови, не буде боятися жадної релігії, політики або крамаря, тому що він буде лише прославляти імя Єгови. Він може шанувати людей, але ніколи не обожати або страхатися людей. “Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Єгови, буде безпечний.”— Прип. 29:25.

Історичні приклади

13. Який приклад відваги ми маємо в Мойсею?

¹³ У життю Божих посвячених людей можна бачити численні приклади справдішньої відваги. Як це Ісус напоминав своїх учеників набирати відваги, так і Мойсей давно передтим напоминав Йозуя і ввесь народ, щоб набирали відваги. Мойсей мав відвагу, коли він стояв перед Фараоном і розказував йому про десять пораз, які мали прийти на Египет. Опісля Мойсей мусів бути відважним, щоб випровадити синів Ізраїля з Египту і через Червоне море у пустиню Синай. Треба були також відваги йти самим на гору Синай і приймити від Бога Єгови Десять Заповідей і охоче провадити синів Ізраїля під тими законами.

14. Яку дійсну відвагу показано в розгляненню Обітованої Землі?

¹⁴ Та й відвагу мусіли мати ті дванадцять шпігунів, котрих Мойсей вибрав пійти в Обітовану Землю, щоб довідатися наперед який край це був. Ті люди пішли на північ до Негабу, а звідси у гори, щоб вивідати які люди жили в тому краї. Чи вони були сильні чи кволі? Чи їх там було мало чи багато? Чи земля була добра чи кепська? Вони мали розглянути міста, будівлі, табори та укріплення. Чи земля була урожайна чи худа, і чи там були дерева? Заки шпігуни пійшли, Мойсей сказав: “І бувайте сьміліві, та принесіть з плоду землі.” Так вони й зробили. “І вернулись вони після розглядин під конець сорок днів.” (4 Мойс. 13:17—25) Яке ж було справоздання? Земля текла молоком та медом, і вдоказ вони принесли дещо овочів. Всей звіт був добрий; але десять із тих підглядачів боялися людей, що там жили. Вони розказали про дуже укріплені великі міста. Зо страху вони казали, щоб не йти в той край. Але ж Калеб, відважний розвідник як Йозуя, сказав: “Пійдемо таки та й займем її, стане бо сили в нас впокорити її.” (4 Мойс. 13:30) Та Ізраїльтяни налякались ізза звіту більшости розглядачів. Вони не вповали на Бога Єгову. Вони нарікали на Мойсея і брата його Арона, і многі говорили між собою: “Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землі!”— 4 Мойс. 14:2.

15. Що стримувало Ізраїльтян, що вони не увійшли в Обітовану Землю, але як Йозуя і Калеб старались заохотити людей?

¹⁵ Страх до людей, страх до уряду, який посідав Обітовану Землю, стримав синів Ізраїля йти вперед хоч і рік передтим вони перейшли через Червоне море, осягнувши визволення із Египту під провідництвом Бога Єгови. Все це повинно було бути свіжим в їх памяті. Мойсей і Арон побачивши настроєння людей, впали на свої лиця перед усім собором Ізраїля. Йозуя і Калеб, два вірні підглядачі того краю, роздерли свої одежі, “І промовили вони до всієї громади синів Ізраїля. Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра. Коли до нас милость Єгови, так приведе нас він в ту землю, та й дасть нам її, земля ж та тече медом та молоком. Тільки проти Єгови не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій україні; бо вони будуть хлібом про нас. Защити в них не стало, а Єгова із нами, не лякайтесь їх!”— 4 Мойс. 14:5—9.

16. Чого Ізраїльтянам бракувало, що вони мусіли скитатися по пустині?

¹⁶ Коли б ті Ізраїльтяни мали духа Давидового, котрий жив століття пізніше, вони були б палко закричали: “Будьте сильні й майте в серці відвагу, ви всі, що вповаєте на Єгову.” (Пс. 31:24) Тоді вони були б рушили вперед. Але їм бракувало відваги й тому осталися скитальцями у пустині. Вони не мали віри, і через те відваги. Тепер вони сталися скитальцями через сорок років аж покіль ціла невірна генерація не вимерла. Що за ганьба, коли з відвагою вони мали бути переможцями!

17. Як Мойсей, у віку 120 років, показав віру, коли він давав пораду Ізраїльтянам?

¹⁷ Коли бунтівники вимерли в тих сорока роках, прийшов був час для того народу перейти ріку Йордань в Обітовану Землю. Мойсей, 120 років віку, мав незабаром умерти. Але його віра не послабла, бо із сильним переконанням він сказав до народу: “Но Єгова, Бог твій, перейде через його перед тобою; і він сам підневолить тобі ті народи, щоб ти прогнав їх. Йозей же перейде через його перед тобою, як і заповідав Єгова.” Тепер приходить дуже сильне напоминання від Мойсея до всієї нової генерації: “Стійте кріпко й твердо, не бійтесь і не лякайтесь їх! Бо сам Єгова, Бог твій, буде з тобою; не загаїться він і не покине тебе.”— 5 Мойс. 31:3, 6.

18. Промовляючи до Йозуя, яку пораду дав Мойсей, і як люди відповіли на відважний провід Йозуя?

¹⁸ Тоді Мойсей заговорив до Йозуя особисто, як їх провідника і сказав: “Стій кріпко й твердо: Ти бо вести меш цей нарід у землю, що Єгова батькам їх клявся наділити їм, і ти передаси її в насліддя їм.” (5 Мойс. 31:7) Чи Ізраїльтяни показали відвагу, щоб йти за їх сміливим новим провідником? Історія показує, що так. Вони пішли за Йозуєм через Йордан, і Єгова дав їм побіду над їх ворогами.

Відвага зустрічати новий світ

19. Щоб Ізраїльтяни могли увійти в новий край, то чого їм потрібно було?

¹⁹ Для синів Ізраїля це було неначе увійти в новий світ. Це був новий край, не пустиня, але дуже прекрасний край, немов Город Еденський. Вони мусіли трудитись за нього, а в дійсності воювати, але не в їх власній силі. Треба було мати віру в Бога, бо Його слуга Мойсей сказав: “Він самий підневолить ці народи тобі.”

20. (а) Які питання відносно надії на Новий Світ тепер властиво виринають в цих послідних днях? (б) В який спосіб многі доказують свою глибоку віру в Божий новий світ?

²⁰ В цих послідних днях, при закінченню цього ладу, кілько людей має відвагу рушити в новий світ праведности? Ба, кілько із них бажає його? Кілько із них має відвагу проповідувати його прилюдно й від дому до дому? Чи ви вірите, що Більший Мойсей, Ісус Христос, умер за вас, так щоб ви могли жити в обітованім краю на землі, в дійсному новому Городі Еденському? Скільки ви віруєте в новий світ праведності? Чи лише щоб помолитися потиху або в середині релігійного будинку: “Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як в небі, так і на землі”? (Мат. 6:10) Сотки тисяч чоловіків і жінок з усіх народів не лише вірують в цю молитву про те царство, але в дійсності проголошують його голосно, відважно, прилюдно, як це робив Ісус і його вірні послідовники тисяча девятьсот літ тому. Чи це й ви робите?

21, 22. Як ми сьогодні можемо скористати з поради, яку Єгова дав Йозуйові?

²¹ Перечитайте, що Павло написав для нас сьогодні: “Усе ж це прикладами сталося їм, приписано на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.” (1 Кор. 10:11) Чи ви чуєтесь так як Йозуя чувся, коли Єгова сказав до нього: “Стій тільки твердо й ревно думай про те, щоб чинити притьма все по закону, що заповідав тобі мій раб Мойсей; не звертай з його ні праворуч, ні в ліворуч; держи в голові добрий розум, щоб ні задумав. Цю книгу закону повсячасно мусиш держати в устах і міркувати про неї день і ніч, щоб зважувати нею все, що в ній визначено; тоді щаститись ме тобі у всіх задумах твоїх і будеш поступати розумно”? (Ісуса Навина 1:7, 8) Отже віра й відвага доконали цього! Віра й відвага доконає це й сьогодні, якщо всі віруючі не відступлять від повної “книжки закону,” Святої Біблії. Читайте її! Досліджуйте її! Жийте з нею! Зробіть це завданням свого життя, щоб набувати знання про Бога Єгову і його Сина, бож цим і вона єсть.— Йоана 17:3.

²² Ніхто не може звернути на бік від інструкції Бога Єгови, чи то вліво чи направо, і поступити розумно. Мудрість виходить від Бога Єгови. Він є джерело всякого знання, і та інформація, якої люди потребують сьогодні, знаходиться в написаній книзі Єгови, його Слові. Правда, що многі кажуть, що Біблія є старомодна от собі книжка старинної історії. Чи такою вона є? Ваше спасення є написане в ній. Життя або смерть — що ви виберете? Для більшости людей сьогодні треба відваги, щоб заглянути в середину Біблії, а не то вже студіювати або дискусувати її з кимось. Якщо Єгові потрібно було сказати до Йозуя: “Цю книжку закону повсячасно мусиш держати в устах і міркувати про неї день і ніч,” щоб поступати “розумно,” то оскільки більше ми потребуємо сьогодні поступати так розумно! І ми маймо відвагу сьогодні, щоб це робити в цім світі. Людина, що вірує й живе згідно з наукою Христа, мати ме потрібну відвагу так поступати хоч би у вічі переслідування. Сатана, “бог цього ладу” не буде його другом, як він не був й Ісусовим. Сатана був противником Ісуса. Він є противником усіх христіян, але вони можуть відважно побороти його світ.