Ревна участь у службі

КОЛИ ми студіюємо життя таких мужів як Езекиїл, Еремія, Егуй, й Ісус, ми є примушені заключити, що вони були мужі надзвичайної ревности до Єгови. Цим мужам була припоручена служба й вони не позволили нічому, щоб стримало їх від повної участи в ній.

Наприклад, Езекиїл був післаний до синів “з безстидним лицем і запеклим серцем.” Його припоручення було, повторяти слова Єгови “чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть.” Це не було легке припоручення, однак Езекиїл сповнив його зі зразковою ревністю. Еремії служення зробило його “щоденнім сміховищем, кожен мене на глум піднімає,” сказав пророк. Однак він далі наполягав, немовчав, але отверто й відважно проголошував суди Єгови. Егуй був чоловік акції. Він їхав оскаженіло, сповнив свою ролю як виконавець, й накликував інших, щоб свідкували про його ревність до Єгови. Й про Ісуса Христа написано: “Бо ревність для дому твого ізсушила мене.” Ці мужі були прикладом цієї конечної ревности в службі Єгови.— Езек. 2:4, 5; Ерем. 20:7—9; 2 Цар. 10:1—19; Пс. 69:9.

Слово “ревність” значить кипіти; а ревний, щирий свідок Божий є, описаний в Писаннях, як гарячий або палкий ентузіязмом для служби Єгови, коли ж невірні, сказано, будуть літеплі. Це ця палаюча прикмета ревности, що порушила мужів розширяти добру новину про христіянство до кінців землі. Др. Ґудспід свідчить цьому фактові, кажучи: “В ранній церкві були мужі палко живі . . . в їх ревності розширювали христіянську вість по тім (Греко-Римськім) світі, (вони) хапались за всякі способи проголошення.”

Христіянина служба сьогодні вимагає рівнож енергічної, ревної кампанії. Й, по найбільшій часті, посвячені христіяни відповідають з ревністю на потребу години. Чарлс С. Браден в книжці “Ці Також Вірують” каже: “Це можна поправді сказати, що жодна інша група у світі не показує більше ревности й наполягливости у змаганні ширити добру новину про Царство ніж свідки Єгови.” Їх проповідування це ревна участь, котра каже більше як тільки, “Я вірую.”

Ревна участь значить, що христіяни мусять ототожнювати себе з орґанізацією Єгови через активне спілкування з нею, та не тільки деколи, але через реґулярне ходження на зібрання. Апостол Павло підкреслює цю точку, кажучи: “Держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв) і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих діл, не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стільки більше, скільки більше бачите, що наближається день.” Павло заохочує активну участь у службі через реґулярне сходженняся разом, щоб заохочувати один другого до любови й добрих діл.— Жид. 10:23—25.

Навіть ще більше вимагається в ревній службі, котру апостол відкрив в цих словах: “Серцем бо вірується на праведність, устами ж визнається на спасення.” Павло відкидає ідею, що хтось може набути спасення тільки через вірування без висказання своєї віри. Людина мусить проголошувати добру новину про Христа, не тільки в присутності віруючих, але й між невіруючими також. Христіянина віра мусить взяти його від дому до дому проповідувати правду відносно Божого царства, так як колись віра провадила ранніх христіян від дому до дому. (Рим. 10:10; Діян. 5:42; 20:20) Павло заявив, що конечність була положена на йому. “Горе мені,” каже апостол, “коли не благовіствую.”— 1 Кор. 9:16.

Від дому до дому служба христіянина мусить бути виконана з ентузіязмом й силою, особливше показана прикладом Ісуса й апостолами. Ваша поведінка в службі не повинна бути неохайною, сентиментальною або байдужною, але живою з ревністю. Проповідь христіянина мусить наділятись вірою; його слова - любовю; його ревність - переконанням. Як от горячість загально спричиняє суть розширюватись, так христіянина ревність мусить творити в собі й інших бажання розширити знання про Бога й його служби.

Ревна участь в службі вимагає великої й фізичної сили. Щоб поступати ревно наперед, то людини життєва сила мусить бути наповнена правдою із Слова Божого, Біблії. Павло запевняє нас: “Живе бо слово Боже і дійственне.” “Хіба ж слово . . . не пожежа?” запитує Єгова. Щоденне студіювання й роздумування над Божим Словом постачить наше паливо і затримає нас “розжареними духом,” апостол радить.— Жид. 4:12; Єремії 23:29; Рим. 12:11.

Щоб тримати нашу ревність живою, то це конечне, щоб ми були свідомі про часи й пори в яких ми живемо, щоб ми тримались “бажаючи в умі присутності дня Єгови.” (2 Петр. 3:11, 12) Свідомість про близькість Армаґедону повинно заманити нас до більшої служби й віддати себе цілосердечно. Ми не можемо бути самозадоволені прямо тому, що ми мали деяку участь в проповідуванні. Наше проповідування мусить бути зі всієї душі; наша посвята виключна; наша любов, цілковита. Ми не повинні бажати стримати нашу життєву енерґію. Як це Павло казав Солунянам: “Оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тільки благовістя Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.” Ісус також не стримувавсь, але “вилляв свою душу на смерть” за вівці свойого Отця.— 1 Солун. 2:8; Іса. 53:12.

Яка ж ваша любов до Єгови й його овець? Чи вона ще гаряча, як вона була на початку, або чи ви дозволили їй остигнути? Любов, коли дозволиться охолоднути, ушкодить ревності. Вона може привести слугу до мертвого стримку. Собор в Ефесах був докорений за це, що дозволив його першій любові охолоднути. Щоб запобігти такій траґедії серед нас, то ми мусимо ‘підперезати наші уми до активности й тримати цілковиту рівновагу.’ Це значить, що ми мусимо бути живими до наших привілеїв і збиратись разом й спонукувати інших до любови й добрих діл.— Одкр. 2:4; 1 Петр. 1:13.

Затримати гарячу любов включає думку про дбання овець Єгови. Коли ми знайдемо людей схожих до овець, ми не будемо трактувати їх як звичайну справу, але будемо глибоко інтересуватись, знаючи, що їх вічне добро є в небезпеці. Ми будемо бажати зробити поновні відвідини скоро потім, як ми знайдемо їх, щоб установити правди в їх серцях і умах й запалити в них любов до Єгови. Ради того ми будемо говорити із запалом про Боже царство й його благословення. Як жаркі слова Єгови запалять іскри вогню і вони стануть ясні його духом. Чим більше ми розшируємо себе, тим більше наша радість й певне наше спасення.