Питання від читачів
● Які принципи св. Письма руководять у вихованню дітей вдома, де одно з родичів є посвяченим християнином і Свідком Єгови, а друге ні? — Підстава многих запитів.
По Писанню, то чоловік й батько є головою дому. Якщо він є посвяченим християнським, Свідком Єгови, то це він повинен доглянути, щоб його родина отримала духовий і матеріальний покарм. (1 Тим. 5:8) Хоч би його жена й була невіруюча, то він мусить подбати, щоб його діти отримали властиве християнське освітчення й виховання, як вдома так і в Залі Царства, і він повинен робити все можливе, щоб помогти своїй жінці побачити правду з Божого Слова. В той же час він повинен дати жінці свободу почитати Бога в її власний спосіб, і часом вона може наставати брати дітей до її місця почитання. Дозволяючи їй свободу почитання може довести, що треба дозволити їй мати крісмас деревце в одній кімнаті протягом тих свят, хоч віруючий чоловік не позволить ніякої декорації в інших кімнатах або на дворі. Дозволяючи на таку свободу, він цим указує любов до неї, як він любить і себе.— Ефес. 5:28, 29.
Також невіруючий батько, оскільки він голова дому, може подиктувати релігію своїм дітям. Однак, з огляду на факт, що мати відповідальна за поведінку дітей у відсутності батька, вона мусить запускати в них добрі принципи і може свідкувати їм принагідно. У случаях де чоловік дуже противний, то вона не може брати їх у поле служення або на зібрання, якщо він забороняє це. Але вона може різними способами навчати дітей про біблійні принципи й правди. Якщо діти питають про щось, вона має право відповісти їм.
Та припустім, що такий батько суперечається про салютування прапорові. Оскільки кожний християнин навчений Божим Словом обороняти свою віру і напрям свого поступку, то й посвячена мати має право обороняти і дати пояснення, не тільки своїм дітям, але й чоловіку, щоб усі в родині могли побачити її вірність до християнських принципів. (1 Пет. 3:15) Оскільки батько в цій справі противиться матері відносно біблійної позиції дітей щодо салютування прапорові, тоді, опріч вияснення дітям, що Писання кажуть про цю справу, мати не має права наполягати, щоб діти виконували принцип Біблії в цім згляді, тому що чоловік, як голова дому, вимагає, щоб діти брали участь в тій церемонії. Діти мусять подумати про бажання їх отця, і мати не може висилати листа до навчителя наказуючи, щоб її діти були виключені від такої церемонії в школі. Однак, якщо діти пізнають позицію матери і побачать, що згідно з Писанням це є воля Божа, і з їх власної волі вони рішать відмовитись в школі й деінде брати участь у таких церемоніях, тоді такий чин не є наполягання матери, але це з власної волі дітей, і тому чоловік не може знайти вини в неї. Бо ж це відповідальність дитини стати згідно з її сумлінням, і якщо батько покарає дитину за сумлінне стримання від патріотичних церемоній, тоді дитина терпить за праведність.— 1 Петр. 2:19, 20.
В гармонії з порадою в 1 Петра 3:1—6, християнська посвячена жінка буде прикладом для невіруючого і цим вона покаже глибоку пошану до її чоловіка і поучить своїх дітей. Однак, вона не занехає брати участь активно в правдивім почитанню, і при помочі її вірної поведінки і її навчання вона осягне сильний вплив на її чоловіка і на дітей, щоб і вони могли спастися.— 1 Корин. 7:14, 16.
У случаї коли дитина покаже оцінення біблійних правд від її віруючого родича, тоді вона мусить прийняти й християнські принципи. Невіруючий родич може наполягати, щоб дитина ішла до церкви, і мала дитина, підчинена її родичові, мусить це робити; але в церкві вона сумлінно не може брати участи в ідолопоклонних церемоніях, і під час дискусії, діставши нагоду, вона буде обороняти Слово свого небесного Отця. Коли невіруючий родич вимагає чогось, що прямо нарушує закон Бога Єгови, тоді така дитина буде поводитися вказівками з Біблії: “Більше треба коритись Богу ніж людям.” “Хто любить батька або матір більше мене, недостойний мене.” “Діти, слухайте своїх родителів у Господі, це бо по правді.”— Діян. 5:29; Мат. 10:37; Ефес. 6:1.
Ось так у всіх случаях члени розділеного дому показують властиве оцінення їх оточення. Вони признають, що їх перша відповідальність є до Бога, і згідно із цим вони коряться Богом даним інструкціям, признаючи головування в домі і показують їх любов і глибоку приналежну пошану.