Розлучення й розвід задля спокою
1. Якщо, помимо того всього, невіруючий вирішить полишити й жити окремо, то що повинен віруючий подруг робити?
Є НЕЗЛІЧИМІ случаї де посвячені, охрещені віруючі, що послухали поради апостола Павла й пробували з невіруючими подругами й нарешті отримали радість ‘що спасло’ подругу. А що про віруючого, котрий вживає Божого духа й переносить переслідування й опозицію у змаганні затримати подружжя разом, але котрого невіруюча подруга ще знаходить непогодження й нарешті розлучується, і жиє незалежно десь інде або розводиться або лєґально розлучується? Павло відповідає: “Коли ж невіруючий розлучається, нехай розлучається; не приневолюється бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог.”— 1 Корин. 7:15.
2. Якщо розлучення й станеться, то чи є грунт в Писаннях для розводу, що має слідувати через подруження вдруге?
2 Задля власного добра і христіянського мира, віруючий може дозволити невіруючому другові відлучитися й жити десь інде. Відлучений невіруючий може і не одружитися вдруге, не більше як відлучений віруючий христіянин може зробити так: “Коли ж і розлучиться, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помириться; та й чоловік щоб з жінкою не розлучався.” (1 Корин. 7:11) Покинутий віруючий немає ґрунту в Писаннях для набуття лєґального розводу, тобто, на підставі розлуки або несумнісної ріжниці в релігії. Отже, коли б і дістав розвід, він не буде мати свободи по Писанню, щоб звільнити себе з незадоволяючої лєґальної самітності через подруженняся вдруге. Ісус Христос самий каже що ні, слідуючими словами:
3. Що Ісус каже про цю справу в Маттея 19:3—9?
3 “І приступили до Нього Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годиться чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину? Він же, озвавшись, каже їм: Хіба ви не читали, що хто втворив у почині,— чоловіком і жінкою втворив їх? І каже: “Тому чоловік покине батька й матір та пригорнеться до жінки своєї, й будуть у двох тіло одно? Отже вони вже не є дальше двоє, але одно тіло. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує. Кажуть вони йому: На що ж звелів Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? Каже їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у почині ж не було так. Кажу ж вам: Хто розводиться з жінкою своєю — хіба за перелюб — та ожениться з іншою, робить перелюб; і хто з розвідкою ожениться, робить перелюб.”— Мат. 19:3—9; також 5 Мойсея 24:1—4.
4. Чи Ісусові слова підтримують закон проти розводу, і який є найкращий спосіб зменшити або не допустити до розводу?
4 Отже Ісус не сказав, що розвід повинен би бути заборонений законом краю на всякій підставі, навіть на перелюбстві. Релігійні священики сьогодні, котрі наполягають на такий закон, щоб унеможливити розвід, бажають звязати невинну подругу з перелюбим мужом або навпаки. Таким законом вони схороняють перелюбну подругу й також заохочують і підносять подружню невірність, недозволяючи на звільнення для невинної сторони. Коли б вони дозволили невинній стороні розвестись з перелюбним, тоді це уневажнює прощення при сповіді яке священики дають перелюбній парі. В такім случаю перелюбна сторона не буде схоронена відпущенням від священика або оставленням гріхів перелюбному, котрий тільки визнав гріх, але не навернувся. Спосіб Писання, це найбільше діючий спосіб, щоб зменшити лєґальний розвід через навчання моральности з Святих Писань й тримати христіянський собор вільним від перелюбників, а не через цілковито протирозвідний закон. Такий закон не стримує перелюбства.
5. Який розвід спочиває на основах Писання, й які привілеї він дозволяє невинній розвідці?
5 Божий закон під його новою угодою, зазначений Ісусом його наведеними повище словами, напевно дозволяє на розвід на властивій основі. Тією основою є Писання або в Новій Угоді перелюбство. Розвід на тій підставі звільняє невинну сторону одружитись без поповнення перелюбства через одруженняся вдруге. Розвід на всяких інших основах не звільняє лєґально розлучених одружитись, щоб не стались винними перелюбства в Божих очах й тому були негідними в Його соборі під Христом. Ось так Ісусові слова в Проповіді на Горі мається розуміти. Він відносився до розвідного закону записаного пророком Мойсейом в 5 Мойсея 24:1, й дальше сказав: “Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу. . . . Сказано ж, Що хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист. Я ж вам кажу: Що хто розводиться з жінкою своєю, хіба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.”— Мат. 5:27—32.
6. Чи біблійний або небіблійний розвід робить жінку предметом перелюбства, або яка ріжниця, якщо є яка, є там?
6 Якщо посвячений христіянин розводиться з своєю жінкою задля перелюбу, то як він робить її предметом перелюбу? Вона ж вже є перелюбницею через її власний поступ і вибір. Це не буде розвід, що провадить її до перелюбства. Але ж, коли чоловік розведеться з своєю жінкою задля якої іншої причини, навіть з причини признаних законом краю, окрім за чужоложство або перелюбство, тоді він виставляє її на перелюбство в будучому. Як? Тому що після Божого закону перелюбна жінка не є розєднана від її чоловіка таким небіблійним розводом. Вона далі є його жінкою, отже не є вільна одружитись й мати полові стичності з іншим лєґальним чоловіком.
7. Отже який рід розводу Ісус розумів, коли він сказав, що хто подружиться з розвідкою чинить перелюб?
7 Тим то Ісус сказав, що “хто подружиться з розвідкою жінкою робить перелюб,” він не має на увазі кожну розведену жінку зовсім. Він має на увазі всяку жінку лєґально розведену “хіба за чужоложство”; то є, за перелюб з розведеною жінкою. Цей самий принцип стосується котрого жена розвелась хоч він непоповнив перелюбства. Всяка жінка що одружиться з ним провадить його до перелюбства й сама стається чужоложницею.
8, 9. (а) Що значать слова записані Марком і Лукою для всіх розведених? (б) В гармонії з чим можна пояснити Слова Марка й Луки? І чому перелюбство дійсно ламить єдність подружжя й отверає дорогу для біблійного розводу?
8 В Марка 10:11, 12 Ісус зазначує про розвід як читаємо: “Хто розведеться з жінкою своєю і ожениться з іншою, робить перелюб з нею, і всякий, хто жениться з розведеною з чоловіком робить перелюб.” Луки 16:18 читаємо подібне ж: “Всякий, хто розведеться з жінкою своєю, і жениться з іншою, робить перелюб; і всякий, хто жениться з розведеною з чоловіком, робить перелюб.”
9 Оці вірші не забороняють розводу. Але, вони кажуть, що жадні розведені не можуть дружитись вдруге, тільки після смерти розведеної дружини, і женитися другий раз протягом життя розлученої пари значило б поламання Божого закону проти перелюбства. Отже, цих два вірші Ісусових слів про розвід можна пояснити у світлі повнішого звіту записаного апостолом Маттейом, котрий показує, що те, що Марко й Лука написали про розвід є правдою, якщо основа для отримання розводу є нічим більше як перелюбство з невірної сторони. Самітна людина, котра поповнить чужоложство з облудною жінкою, робить себе “одним тілом” з жінкою, що не є його жена. Також перелюбник робить себе одним тілом не зі своєю лєґальною женою, але з неморальною особою з котрою він нелєґально злягається. Ось так перелюбник грішить проти свойого власного тіла. Та, не тільки проти свойого власного тіла, але також проти його лєґальної жени, котра до того часу була “одно тіло” з ним. (1 Корин. 6:16, 17) Задля тієї причини, перелюбство дійсно ломить звязь подружжя. Тому то розвід на підставі перелюбства формально й рішально розвязує лєґальну єдність подружжя. Він звільняє невинну подругу знову дружитись вдруге з почесною й без плями на добрій моральності протягом життя винної розлученої сторони.
10. До чого розвід перелюбника звільняє невинного подруга?
10 Розлучитись з перелюбною не виставляє розлученого правонарушника до перелюбу. Радше, лєґальне подружжя, так довго як воно триває, не могло схоронити невірного від неморальности. Тому, хто дружиться з перелюбною розвідкою жениться з нечистою особою з неморальною історією; й це подружжя вдруге не спричиняє перелюбну розвідку статись перелюбницею перший раз. Якщо невинна сторона розводиться з перелюбною подругою, то це звільняє невинну сторону дружитись вдруге. Правильний розвідник не розводиться, щоб тільки позбути перелюбну особу, що вже не є люба ані безпечна, щоб жити і мати сполучність. Такий розвідник дійсно звільняє себе від одруження другий раз, якщо це розумним, задля потреби вірного, посвяченого товариша життя. Через розлучення перелюбної сторони, розвідник прямо дозволяє перелюбному мати таке життя якого він бажає, неморальне життя.
СУД ПРОТИ НЕМОРАЛЬНИХ
11. Опріч лєґального подружжя, до якого більше серйозного нещастя може перелюбство довести, особливше, від коли Єгова прийшов до свойого храму?
11 Поповнення перелюбу може спричинити нещастя лєґальному подружжю через спричинення розводу. Але воно певно спричиняє нещастя людині, в спорідненню до Бога, котрий тепер прийшов до свойого духового храму і виконує суд через свого післанця Ісуса Христа: “Прийду до вас, щоб судити суд, й буду скорим свідком проти чарівників, перелюбників і тих, . . . що не бояться мене, говорить Єгова Саваот.”— Мал. 3:1, 5; також Жидів 13:4.
12. Які судові вирішення є подані відносно такої неморальної особи, і в який єдиний спосіб неморальний чоловік може спастися від вічного знищення?
12 Цей божественний суд є виражений через вилучення перелюбників із собору. Соборове судове вирішення є дане: “Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбником, . . . з таким і не їсти. . . То ж вилучіть лукавого з між себе.” (1 Корин. 5:11—13) Поза Божою моральною організацією нема вічного життя. Отже відлучення чужоложника й перелюбника може бути початковий суд, що указує на вічне знищення винної людини, хіба вона покаже нелицемірне і сердечне покаяння до Бога й поправиться з щирою постановою, щоб затримати моральну чистоту й не занечищувати Божого собору й не стягати зневаги на його. Тоді Бог уповажнить свій собор привернути покаяного, наверненого грішника, ставлячи його на період випробування аж доки він приведе себе до стану довір’я чистого собору.
13, 14. (а) Коли подруг поповнить перелюбство, то як може шлюбна звязь бути схоронена й та пара остатись разом? (б) Якою акцією може собор затримати невинного, прощаючого подруга й жити з вилученим чоловіком? (в) Хоч перелюбному може бути прощено, то що мусить статися із всяким відвічальним обовязком або служенням яке та особа може занимати в соборі, і чому?
13 Якщо перелюбна сторона признається й покаже щире покаяння й постановляє бути правдивим й вірним до шлюбу подружжя від тепер, і благає прощення, тоді невинна сторона може простити й відновити подружні споріднення й не розводитись з перелюбним. Під певними обставинами це не тільки схороняє звязь роздружених, але також затримує невинну сторону щоб жити, їсти й спати з відлученим; що було б духовно трудна ситуація. Як?
14 Неморальність шкодить привілеям якими людина може втішатись у соборі. Задля цієї причини перелюбна сторона повинна також визнати гріх представникові собору. Ці відвічальні слуги собору можуть застановлятись над покаянням винуватого, й чи це була перша образа. Вони можуть милосердно шанувати прощення невинної сторони за покаяння й навернення; щоб схоронити духовну єдність в подруженій парі, отже вони не вилучать перелюбника. Вони уважають невинну сторону відвічальною присилувати випробування на прощеному грішникові так довго, щоб доказати чи привернений грішник є доброї моралі; й вони будуть перевіряти винну особу кожного місяця через цілий рік, щоб помогти в реформації. Однак, якщо грішник занимав яку відвічальність у служебнім призначенні в соборі, тоді соборовий представник мусить відобрати від грішника таке урядове призначення. Чому? Тому, що згідно з біблійними кваліфікаціями для затримання позиції відвічальностей й особлившої служби в собору, такі слуги мусять бути взірцевими, зрозумілими, чистої совісти, а понад усе без догани від Дияволських агентів. (1 Тим. 3:1—9; Тита 1:5—9) Отже, хоч наверненому перелюбникові простила невинна подруга тієї пари й соборовий комітет, то він мусить уважатись негідним для уряду або спеціяльної служби.
15. В яких обставинах прощення невинної подруги не схоронить від вилучення винуватого?
15 У многих случаях прощення невинної сторони може бути тільки ограничене в її силі, щоб звільнити перелюбну сторону зі всіх серйозних наслідків неморальності. Якщо неморальна подруга поповнить перелюбство з людиною поза собором, як чужоложник або блудниця, то соборові не потрібно виступати проти неморального іносторонця. Такий іносторонний облудник не мусить просити о прощення або спростувати справу з таким неморальним на зовні. Але якщо особа виконує полову нечистоту внутрі собору або іншого христіянського собору, тоді прощення невинної подруги може бути невистачальним для недопущення до вилучення.
16. В случаю коли член поповнить перелюбство внутрі його собору або іншого собору, то чому собор образника мусить вилучити його помимо подруги прощення?
16 Скажім, що перелюбство поповнене з чоловіком або жінкою в тім самім соборі або іншім соборі, або з якоюсь малодітною особою під опікою родичів або опікуна. Тоді в картину ввійдуть інші, що серйозно дотикнені моральною провиною. Чоловік, котрого жена провинилась, або жінка, котрої чоловік согрішив з іншою жінкою, або родичі котрих дитина була зопсута — чи вони прощають? Чи вони не бажають акції-дисципліни проти неморальної жонатої особи? Невинна подруга може прощати задля приватних причин, але ця подруга не може прощати за тих інших, котрі були ушкоджені. Таке особисте, домашнє прощення не полагоджує зовнішніх справ для винуватого. Це не може здушити домагання із зовна для дисциплінарної акції собором або домагання за полагодженням через лєґальну акцію в крайовім суді. Тому собор може рішити щоб вилучити його помимо невинної сторони особистого прощення злочинникові.
17, 18. (а) Наприклад, як може подорожуючий чоловік, з урядовим зайнятям, відвідувати й псувати кволих жінок в соборах, й також молитися під мильнопредставленням? (б) Як Юда описує такого чоловіка?
17 Соборовий комітет повинен застановитись також про жахливість образи. Як за широко розголошена вона? Чи й інші собори дотикнені? й чи чистота їх місцевого собору опоганена? Скажім, наприклад, що жонатий чоловік робив реґуларні відвідини до численних соборів й в усіх або деяких з них він робив невластиві залицяння до самітних або жонатих жінок — де тільки він міг знайти охочих або погоджуючихся сестер. Цим він робить загальне поповнення неморальности, й це в Божім святім соборі. Він опоганює Божу організацію в її кількох соборах. Він надуживає свою відвічальну позицію відносно тих соборів. Під накривалом офіціальної служби, він проковзуєся тільки щоб задоволити свої розворотні хотіння. Він принаджує кволих, боязких сестер, щоб піддались його нечистим намірам. Приватно він молиться до Бога про своє прощення, але він не робить дійсного старання контролювати себе й справити себе. Отже він далі грішить під мильновраженням, що Боже милосердя через Христа уневажнить гріхи які він з приємністю поповняє, без взгляду на чистоту й імя Божого собору.
18 Такий чоловік показує себе як один із тих, про котрого говориться в листі Юди 4: “Повлазили бо деякі люди, давно призначені на цей суд, безбожні, що благодать Бога нашого обертають на розпусту, і самого Владики Бога і Господа нашого Ісуса Христа одріклися.”
19. Чому такий чоловік мусить бути вилучений, хоч би його жена простила йому й не розвелась з ним?
19 В Божім призначенім часі цей відвічальний муж буде виявлений. Його жінка прощає йому, коли він признає свою помилку. Але чи з її прощення є яка користь? Ні! Це не є охоронний щит для нього від заслужених наслідків. Він не може перемінити себе через ніч. Його примусове визнання вини й його вираження жалю не значить жадної реформації. Він є загрозою між собором Божих посвячених людей, сильний кусок квасу який може заквасити ціле місиво. Він є добровільний визнаний осквернитель того, що святе. Він є негідний, небезпечний, непридатний чоловік мати його між нами. Згідно з принципами Біблії він мусить бути вилучений. Божий собор мусить бути чистий й захищений, хоч його жена прощає й не розводиться з ним.
20. Коли нежонатий дорослий чужоложник бажає визнати свій гріх, то до кого він йде, й як собор буде справлятись з ним?
20 А що про дорослу самітну особу котра поповнить чужоложство й не має подруга кому визнати свій переступ? Коли жалує з розбитим серцем за його злочин, чи може він пійти до когось, щоб поміг йому? Соборовий служебний комітет з духовних зрілих братів служить цілому соборові. Якщо самітна особа буває захоплена в переступі закону Єгови, то він може визнати свою вину комітетові. Комітет мусить тоді рішити яку дисциплінарну акцію він мусить зробити в такім случаю, чи вилучити або поставити на пробу. Вони відвічальні за добро собору й кожного члена в нім й мусять постановити, що є найкраще для добра собору. Якщо вони знайдуть, що та самітна одиниця була захоплена в поквапний акт і це його перша образа, й його напрям показує правдивий жаль й покаяння, то вони є в гряницях їх завдання перед Єговою можуть передати милосердя, так як і в случаю подруженого переступника, й визначити період часу випробування протягом котрого грішник буде рапортувати їм регулярно про своє поведження й зусиля реформації. Якщо він є слугою, то він мусить зрезигнувати з своєї позиції як той, що вже не є бездогани.
ДОБИВАЮЧИСЬ ЗА МИРОМ ЧЕРЕЗ ПОДРУЖЖЯ
21. (а) Протягом 1958—1959 служебного року як багато було вилучених від товариства Нового Світу? Скільки було привернених? (б) Чи цей малий процент вилучених має бути зігнорований?
21 Протягом служебного 1958-1959 року було 6,552 осіб вилучених товариством Нового Світу свідків Єгови за ріжні причини. Многі із цих случаїв була неморальність або чужоложство або перелюбство. Коли було властивим й догідно, милосердя показано і було 1,597 зі всіх вилучених протягом минулих років знову прийняті протягом 1958—1959 служебного року на доказ благородного жалю, покаяння й реформації. Оці були постановлені на пробу на розсудливий період часу, заки їм наділено знову загальні привілеї до всього в соборі. Отже, при кінці сказаного служебного року, зі всіх тих, що були вилучені недавними роками, є 25,143 ще відрізані від собору народу Єгови. Хоч воно не добре, що їх треба було вилучувати, то ми потішені знати, що із всіх соток тисячей, котрі рапортують активність в благовістю по цілому світу, тільки 0,81 процент були відлучені. А це тільки вісім десятих з одного проценту. Але й це мале число є пересторогою для кожного з нас.
22. До чого подружені христіяни були покликані, й як вони повинні хоронити це?
22 Вилучення усуває людину від мирного споріднення з Богом Єговою. Жонаті христіяни повинні оминати зі страхом таке розбиття миру з Богом. Бог покликав одружених христіян до мира. (1 Корин. 7:15) В їх одруженім стані нехай вони ревно хоронять свій мир з ним. Це значить хоронити, оскільки можливо, свій домашний мир між чоловіком й жінкою. Для цієї цілі нехай вони провадять життя вірно до Бога й його Христа й нехай будуть вірні своїй подрузі з ким вони є “одно тіло.”
23. (а) Чому, особливше тепер, нема місця для злого поведження жонатими, не більше як це було в Едені? (б) Що ж повинні подружені христіяни робити, щоб оправдати Постачителя подружжя для чоловіка й жінки?
23 На другій стороні всесвітної війни Армагедону, що вже тепер недалеко, лежить привернений земний Рай. Але навіть і тепер від 1919 року Великий Садівник й Культиватор Бог Єгова привів своїх посвячених свідків на землі в духовий Рай. Там вони втішаються миром, радістю, й всіма іншими овочами святого духа, й вони приводять овощ добрих діл в проповідуванню доброї новини про Царство по цілому світу. В цім духовім Раю, як на початку в городі Еден, коли він був зайнятий досконалими Адамом й Евою, тут нема місця для многоженства або невластивого подружжя поведження або нехтування теократичного споріднення чоловіка й жінки. Нехай же одружені віруючі оціняють цю ситуацію й користають з нагоди працювати для спасення для олюбленого шлюбного подруга. Через їх подружене поведення нехай вони шанують Бога. Велика буде їх нагорода. Їх подружжя послужить його цілі й відограє свою часть в оправданню його за любляче постачання цього величнього, чесного мирного узла чоловіка й жінки.