Відрізнення між Божим Собором а Його Царством

ЩО є Божий собор? Що є Боже царство? В який спосіб Біблія відрізняє між цими двома? За нашими відповідями підемо, не до много суперечних думок теологів, Католицьких й Протестантських, але до Божого власного Слова, пильнуючи апостолської поради: “Бог правдивий, усякий же чоловік омана.”— Рим. 3:4.

Коли відноситься до Божого собору, писателі Християнсько-Грецьких Писань вживають слова екклезія, з котрого походить англійське слово “екклезія.” Воно, знову, походить від двох Грецьких коренів, ек, “ви”, й кален “кликати.” Воно відноситься до групи одиниць, асамблеї або собору, що викликаний або скликаний разом, офіціяльно або неофіціяльно.

Відносно слова екклезія, Імперіял Байбл Словар зазначує: “Слово екклезія ніколи, в Новім Завіті, не означує дійсного будинку в котрім Християни збираються для публічного почитання; перша згадка про будівлю такого роду являється довго по апостолськім віку.” Коли це так, то краще тлумачити його “собор” або “асамблея,” як це тлумачить Нового Світу Переклад, радше ніж “церква,” як це тлумачать більшість з англійських версій. Для більшости з людей “церква” підгадує будинок для релігійного почитання радше чим собор зайнятий в почитанні.

Слово екклезія не має релігійного значення, хоч воно дістало релігійну спільність. Вживання його для світової асамблеї знаходяться в Діяннях 19:29—41, де читаємо про асамблею Ефесян скликану або зібрану разом, щоб протестувати проти впливу проповідування апостола Павла й його товаришів, на будування святинь. Можна сказати про Ноя, що він й його родина була перша Божа екклезія або собор, бо вони були напевно викликані або відлучені від їх сучасників, лукавих передпотопних людей, через їх чисте почитання Бога й через їх роботу в будуванні ковчегу.

Отже, перші, що особливше були названі як екклезія або собор в Писаннях, це були сини Ізраїля. Повторюючи Грецький переклад Септуаґент вживає вислів екллезія відносно собору, ще від часу Мойсея. (5 Мойсея 9:10) Також так Псальміст Давид писав: “Хвалити му тебе серед собору (громади).” Лука вживав це саме слово і наводить Стефанове відношення до народу Ізраїля в пустині: “Це той (Мойсей), що був у зборі в пустині з ангелами.”— Пс. 22:22; Діян. 7:38.

Напевно, що Ізраїль був екклезія, або собор, тому що Бог через Мойсея, викликав їх з Египту, як це він пізніще сказав через свойого пророка: “Коли ж Ізраїль був ще малолітком, я полюбив його, і з Египту покликав його — сина мого.” В Септуаґент слово на “викликав” тут приходить від того самого кореня, що екклезія.— Осії 11:1.

ХРИСТИЯНСЬКИЙ СОБОР БОЖИЙ

Народ Ізраїля дальше мав бути Божою асамблеєю, екклезією або собором тільки до П’ятидесятниці, 33 року по Хр.; опісля Бог почав викликувати інший собор, християнський собор. Перші члени його були покликані із відкиненого Жидівського собору, відкиненого за їх невірність, що вони відреклись Божого Сина як їх Месії. Починаючи з Корнелієм, члени цього християнського собору були також покликані із поганських народів. Властиво його названо християнський собор, бо Ісус Христос говорить про нього як “мій собор.” Й влучно він це зробив, “як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї.” Але, ще більше, це “собор Божий,” бо він включає Ісуса й його тіло послідовників.— Мат. 16:18; Ефес. 5:25; Діян. 20:28; Галат 1:13.

Коли ж вислів екклезія або собор ніколи не відносився до будинка, то писателі Християнсько-Грецьких Писань вжили його що найменше в чотири відмінні способи. Перше зі всього, цей вислів вжитий, щоб пристосувати до всього “собору первородних, котрі були записані в небі,” й котрі, писання показують, були ограничені до 144,000. Цей вислів також пристосований до всіх покликаних живучих в різних часах. Отже Павло радить Християнам: “Не будьте спотиканнєм ні Жидам, ні Грекам,” то є, іностороним ані “церкві Божій.”— Жид. 12:23; 1 Корин. 10:32; Одкр. 7:4; 14:1, 3.

Всі ті викликані або зібрані як Християни в певній ґеоґрафічній місцевості є також названі як собор: “собор котрий був в Єрусалимі,” ‘со’соборові в Ефес, і в Смирні, і в Пергам, і в Тиятер, і в Сардис, і в Филаделфиї, і в Лаодикиї, і так дальше. (Діян. 8:1; 1 Корин. 1:2; Одкр. 1:11) Не те, що ці діяли зовсім незалежно один від одного. Вони всі признавали авторітет правлючого тіла в Єрусалимі, котрий складався з апостолів й інших старших мужів там. В часі апостолів там не було суперних надзирателів або анархії, яка пізніще розвинулась, з папою в Римі, як перемога над іншими.— Діян. 15:22—41; 16:4, 5.

Нарешті, вислів екклезія є вжитий щоб назвати групу з покликаних, які збирались регулярно в певних домах. Вони також були названі собор: “Витайте Прискилу та Аквилу помічників моїх у Христі Ісусі, . . . витайте собор котрий є в їх домі.” Павлів лист до Филимона є адресований, між іншими, “до собору, що в твойому домі.”— Рим. 16:3—5; Филим. 2.

Сьогодні є лише малий останок, около 13,000, із тих, що належать до “собору Божого.” Ці є розкинуті між 20,000 соборами в 176 різних краях, спілкуючи із 800,000 активних Християн, котрі не визнають що вони записані в небесах.” Вони були названі Ісусом як його “інші вівці”, що не з його небесного стада й є описані як “велика громада, котрих ніхто не міг перелічити, . . . стоїть перед престолом (Божим) і перед Агнцем.” А що оці визнають ту саму віру й роботу яку роблять ті, що належать до небесного стада, вони сталися спільниками з сучасним “християнським собором” на землі.— Йоана 10:16; Одкр. 7:9.

ЦАРСТВО БОЖЕ

Що це царство Боже? Після думки популярних Протестантських теологів, це є “організація з людей через любов.” Ці релігійні провідники кажуть, що їх задача впливати на законодавство в справі працюючого чоловіка й пригноблених рас. Вони проповідують, як це вони називають “суспільну євангелію,” й в цей спосіб вони мали б увести царство Боже в уми й серця людей. Одначе, такі релігійні провідники помиляються щодо того, що є замір припоручення христіянському соборові й що є царство Боже.

Боже припоручення христіянському соборові від П’ятидесятниці не є, щоб установити царство Боже, але, перше зі всього, щоб “нести свідоцтво правді”, як це Ісус Христос робив. Чому Бог звернув свою “увагу на народи”? “Щоб взяти з між них людей для свойого ім’я.” Так, вони є ‘покликані із темряви в Боже чудове світло для висказання заміру, для проголошення повсюди про ексцелєнцію Божу.’ Й друге, Божий замір для них є їх освячення, їх приготовлення себе для посади в небеснім царстві через їх вірність до припоручення благовістити й через наслідування напряму, і так побідити світ під Сатанською контролею. Ісус сказав: “Хто побідить, дам йому сісти зо мною на престолі моїм, яко ж і я побідив, і сів з Отцем моїм на престолі його.”— Йоана 18:37; Діян. 15:14; 1 Петр. 2:9; Одкр. 3:21.

А що до царства Божого, це дійсний уряд. Басілеіа є слово що незмінно пояснює “царство” в Христіянсько-Грецьких Писаннях. Воно є визначене як “царство, королівство, край, або селський уряд, царювання; царська гідність, титул й почесть царя.”

Правда, Ісус сказав: “Царство Боже між вами.” (Луки 17:21, АВ) Однак він тут говорив до Фарисеїв, котрих він описав як лицеміри від їх отця Диявола. Напевно царство Боже не могло бути в них. Краще тлумачення читаємо: “Царство Боже серед вас.” Він міг сказати це тому що слово басілеіа також відноситься до царя царства, то є, до “царської гідності.”— Луки 17:21; гляди також ПС, АВ, побічна заввага.

Ісус Христос приказав своїм послідовникам молитись, щоб прийшло Боже царство й злучив ту петицію з тією, щоб Божа воля була виконана на землі. Якщо прихід Божого царства залежить від уведення Божої волі на землі через визнані христіянські собори, то воно ніколи не прийде, бо ж сьогодні є більше переступів Божої волі на землі як коли вперед. Сили лукавого є надто сильно окопані й самолюбство є надто сильно закоренене в серцях незвершеного людства, щоб успішно ввести царство Боже.

Відносно лукавих й гноблючих народів землі Бог каже до свойого Сина: “Жезлом залізним розібєш їх, як череповину поторощиш їх.” Царство Боже “повалить усі царства, а само стояти ме по віки вічні.” Коли земля раз позбудиться лукавства, тоді всі жителі, що остануться навчуться праведності, включаючи й тих, що ще народяться, й тих, що воскреснуть із мертвих. Більше ніж це, Боже царство перетворить цілу землю в рай, й Христос буде царювати аж всі його вороги, включаючи й саму смерть, будуть знищені. Тоді вже не буде більше сліз, бо “смерти вже більше не буде, ні смутку, ані крику, ані труду не буде вже, перве бо минуло.”— Пс. 2:9; Дан. 2:44; Одкр. 21:4.

РОЗПІЗНАННЯ МІЖ ДВОМА

Коли Писання часами здаються вживають вислови “собор” й “царство” на переміну, то є кілька різниць між двома, які добре нам би зауважати. Отже Христіянський собор є названий як потомок або “сини царства,” але ніколи не говориться про них як сини собору. “Царство” є далеко більше умістимий вислів ніж “собор.” В дійсності, Бог Єгова самий є Джерелом Царства, і сказано що Він дає царство. Опріч того, царство має не тільки царську родину, але також підданих і обшир.— Мат. 13:38; Одкр. 11:17; Дан. 4:17, 25.

Знову, коли собор Божий почавсь в П’ятидесятницю, то сповнення Біблійного пророцтва указує, що царство Боже почалось в 1914 році, після того як Ісус, уподобивши “певного чоловіка високого роду отримати його царство й повернути.” Отже, через дев’ятьнадцять століть, христіянський собор, тепер присутній по всій землі, молився про прихід царства Божого. Ті що сталися нетерпимі й забажали правити перед Божим призначеним часом, поважно помилились і втратили небесну надію. Такі були за часу Павла, в Коринтії, й вони були строго докорені тим апостолом. Коли ми читаємо, що Бог “котрий збавив нас од власти тьми і переніс нас (з Божого собору) у царство Сина любови своєї,” то це тільки значить, що їх вірність була перенесена, та не тому, що вони мають правити в часі їх життя на землі.— Луки 19:12; 1 Корин. 4:8; Колос. 1:13.

Дальше, ми зауважили, що тоді було много соборів христіянських з початку, як й тепер є, але має бути тільки одно Царство. Коли будь від П’ятидесятниці ті покликані бути членами тіла Христового, були христіянським собором, але про них не можна говорити як царство. Також, христіянський собор або екклезія є покликаний із землі й в спорідненню до землі й тому є тільки христіянським собором коли на землі. Однак, Царство небесне буде правити з неба хоч посилати ме свої благословення на землю.

Ми не повинні недоглянути факту, що членство в христіянськім соборі попередить членство в Божому царстві. Людина стається членом собору Бога через узяття певних кроків, як от набути знання, віру, покаяння, навернення й посвячення, й тоді Бог сплоджує такого своїм святим духом до небесної надії. Але членство в царстві Божім приходить тільки після доказання вірности: “І що многими муками треба нам увійти в царство Боже.” Й, нарешті, коли христіянський собор на землі скінчиться, тоді його останні члени, що померли будуть воскресені у першім воскресенню. Однак Царство Боже, ніколи не скінчиться.— Діян. 14:22; Іса. 9:7; Луки 1:33.

Отже ми ясно привели до нашої уяви, що є Божий собор, екклезія або покликані, і що є царство Боже, “басілеіа”, й хоч ці двоє залежні один від одного, то є багато стосунків, котрі ми мусимо розрізнити між двома.