Серія часть 16. “Нехай буде воля твоя на землі”
Щоб постачити “Царя для уведення Всевишнього волі” Ісус народився з жидівської дівчини у Вефлеємі, щоб він міг статися сталим наслідником угоди, яку Бог Єгова зробив з Царем Давидом про віковічне царство. Ісус виростав до мужеського стану в Назаретах. Коли його предтеча, Йоан Хреститель, почав проповідувати, що царство небесне наближилося, тоді Ісус знав, що це був Богом предсказаний час для нього представити себе як наслідника того царства. Отже Він пішов, та не до столичного міста Єрусалиму, але до Йоана, щоб охреститися в Йордані. Там Йоан охрестив Ісуса, та не у символ, що він був грішником і каявся за свої гріхи проти закону Єгови, але у символ, що він прийшов виконувати дальшу волю Отця призначену для нього. Після свого хрещення, він далі уживав своєї волі в гармонії з Божою волею.
22. Йоанове хрещення було ознакою чого, а особливо для Ісуса, отже ради чийого добра Ісус посвятився Богові?
22 Оцей охоплюючий-душу факт муситься памятати: Хрещення водою, яке Бог почав через Йоана, було знаком, що царство небесне наближилося! Йоанове хрещення Ісуса було ознакою, що царство Боже наближилося; і в дійсності те царство Боже прийшло між Жидів із зісланням Божого духа на Ісуса після його хрещення у воді. Тоді самий Бог охрестив свого Сина святим духом. Це, що Ісус прийшов до місця хрещення щоб чинити волю Божу, і указати символом ту посвяту через зануренняся у воді — це був перший Ісусів крок до Божого Царства. Тоді він зрікся свого столярства в Назаретах. Тепер Він виступив, щоб служити інтересам царства небесного, котре Йоан проголошував. Він посвятився інтересам Божого всесвітнього суверенства, котре було представлене в тому царстві.
23. В який спосіб хрещення, що почалось з Ісусом, ріжнилося від хрещення Йоанового для покаяння Жидів?
23 Хрещення яке почалось з Ісусом було відмінне від Йоанового хрещення, котре накликувало Жидів покаятися за їх гріхи проти Мойсейового закону. Хрещення водою, яке розпочав Ісус, було хрещення для всіх віруючих в нього і в його небесного Отця, віруючих, котрі так само охрестилися як Христос, щоб чинити волю Божу. Це хрещення було у признання або “в імя Отця і Сина й святого духа.” (Мат. 28:19) Це хрещення з символом посвячення віруючого на службу Всевишнього Суверена Бога Єгови, щоб чинити Його волю обявлену відносно його Царства. Отже це не є ніяким збоченням, що Бог Єгова тепер оживив між його свідками на землі цілковите хрещення через занурення у воді, як символ невідкличної посвяти чинити волю Божу через наслідування Його помазаного Царя Ісуса Христа.
24. Яким знанням і освіченням Ісус відкинув предложення Сатани дати Йому царство цього світу?
24 Від часу його хрещення у воді й помазання його духом, Ісус, тепер Христос, жив для Божого Царства небесного. В часі спокуси серед Юдейської пустині Ісус відкинув предложення Сатани Диявола дати Йому всі царства цього світу і славу їх, якщо Ісус упаде і поклониться йому, як “богові цього ладу”. Ісус добре знав, що він був наслідником царства згідно з Божою угодою з Давидом. Він знав, що він щойно був помазаний Божим духом бути Наслідником царства небесного. Отже він відкинув дешеве предложення Сатани і сказав: “Геть від мене, Сатано! Написано єсть: Богу Єгові покланяти меш ся і йому єдиному свято служити меш.” (Мат. 4:8—10) Ісус також знав, при помочі освічення Божого духа, що він був помазаний проповідувати добру новину смирним людям.— Іса. 61:1—3; Луки 4:16—21.
25. Після увязнення Йоана, що Ісус почав проповідувати, і який доказ він предсказав про установлення Божого царства?
25 Після того, як Йоан Хреститель був увязнений і стриманий від проповідування й хрещення, Ісус Христос почав проповідувати явно Царство, кажучи: “Покайтеся, бо царство небесне наближилося.” (Мат. 4:12—17) Він самий вибрав собі дванадцять апостолів, котрих він навчав як проповідувати і котрих він висилав по двох проповідувати добру новину про Царство. Він предсказав конець Сатаниного світу і установлення Божого царства, і предсказав це як один з доказів про його установлення в небі: “І проповідувати меться ця добра новина Царства по всій залюдненій вселенній у свідоцтво всім народам, а тоді прийде конець.”— Мат. 24:14.
26. Як спір про царство стався визначним при розпяттю Ісуса, і що сталося коли він умер?
26 Нарешті Ісус Христос умер як мученик, як свідок для Божого царства, будучи вірний своїй посвяті чинити волю Божу, вірний свойому помазанню проповідувати Царство. Перед римським управителем Понтійським Пилатом многі жидівські священики, що очолювали товпу, відкинули Ісуса, кажучи: “Ми не маємо царя тільки Кесаря.” І коли Ісус умер на дереві страстей, над його головою повішено напись: “Ісус Назорей Цар Жидівський.” (Йоана 19:15, 19) Це сталося у пятницю, на 14-го Нісана, 33 р., по середині сімдесятого тижня з років, які предсказав Даниїла 9:26, 27. В часі його смерти повстав землетрус і важка подвійна завіса у храмовій святині в Єрусалимі роздерлась на двоє, від верху до низу.— Мат. 27:51.
27. Чому надармо Сатана зранив Ісуса у пяту, і як Ісус був признаний за Сина Божого?
27 Той “первісний вуж”, Сатана Диявол, зранив Насіння Божої жени в пяту; але дарма! Бог Єгова не міг поламати своєї угоди з Давидовим Наслідником, Ісусом Христом, яку він зробив про царство. Він не міг занехати своєї обітниці, щоб Насіння Його жени було зранене Вужем у голову. Він також сплодив Ісуса Христа до духового життя в небі через святого духа після Його хрещення у воді. Він мусів іще привести цього помазаного Сина до повного уродження в небесах. Серед ніяких обставин Божий Син не міг оставати в смерті. У точно предсказанім часі, на третий день після його смерти, небесний Отець підніс його до життя в небі, як “первородня з мертвих”, і цим проголосив його як Божого безсмертного небесного Сина. “Про Сина народженого з насіння Давидового по тілу, обявленого Сина Божого в силі, по духу святости, через воскресення з мертвих, Ісуса Христа.”— Колос. 1:18; Рим. 1:3, 4.
28. Для чого Ісус воскрес із мертвих, і що він тоді зробив?
28 Божою невідпорною силою Ісус був піднесений з його хрещення у смерть, щоб він міг виконувати дальше волю Його Отця в небі. Він стався “новим сотворінням” у всякому змислі. Він воскрес як духова особа, з духовим тілом, бож “був умертвенний тілом, но ожив духом.” (1 Петр. 3:18) Тому що він воскрес як дух, він міг вознестися до неба у сороковому дні після його воскресення, щоб явитися в присутності Бога на добро тих, що увірували в його, і тоді він сів по правиці Бога як “Господь” Давида.— Жид. 9:24; 10:12.
РОЗДІЛ 7
СВЯТІ, ЩО БУДУТЬ ЦАРЮВАТИ
1. Як Ісус дістав перших учеників, і закого вони признали його тоді?
ІСУС Христос вибирав своїх учеників з між чоловіків і жінок, котрих Йоан Хреститель приготовив йому. Ангел Гавриїл сказав був, що Йоан “приготовить людей для Єгови.” (Луки 1:13—17) Коли охрещений Ісус повернув із сорок-денного посту, де він досліджував Слово і був спокушений в пустині Юдейській, Йоан побачив його йдучого і покликнув: “Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи світа!” (Йоана 1:29) Наступного дня, ученики Йоана, Андрей і Йоан син Заведеї, почали ходити за Ісусом. Андрей зустрінувши свого брата Сімона Петра, сказав до нього: “Ми знайшли Месію [що значить перекладом Христос].” Сімон Петро, довідавшись про цю правду, почав і він йти за обітованим Месією або Христом. Пізніще Ісус знайшов Филипа з Ветсаїди і сказав до нього: “Йди слідом за мною.” Бажаючи поширити цю добру новину, Филип зустрінув Натанеїла. Ісус указав чудесне предвидження про цього Натанеїла, котрий тоді сказав: “ти єси Син Божий, Ти єси Цар Ізраїлів.”— Йоана 1:35—49.
2. Яке визнання показує, що Ісусові апостоли були того самого переконання при закінченню Його служення, і що тоді Ісус сказав Петрові?
2 Звідси видко, що його ученики від першу признали Ісуса як обітованого Месію і як Сина Божого. В дійсності. Йоан Хреститель сказав своїм ученикам, що в ріці Йордан, під час хрещення Ісуса, він бачив Божого духа, що зійшов у видимій формі (голуба) на Ісуса, отже був свідком правді, що “це Син Божий.” (Йоана 1:29—34) Йоанові ученики увірували, коли Йоан указав на Ісуса як “Божого Агнця.” Однак, Ісус прилюдно не проголошував себе людям, що він був Месією або Христом, хоч він говорив про себе як Сина Божого, і безнастанно указував, що небесний Отець післав його. Між Жидами, котрі чули проповіді Ісуса і бачили його чуда, думка ріжнилась щодо того, хто він був. Але чи його первісні ученики мали те саме переконання відносно Його, як у початку? У третьому році його місії, коли вони були близько Филипії в Кесарії, Ісус запитав їх: “Ви ж як кажете? хто я? Сімон Петро відповів: “Ти єси Христос, Син Бога Живого.” Ісус назвав Петра блаженним і сказав йому, що це небесний Отець обявив йому. Потому Ісус додав: “Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на цьому камені збудую церкву мою, і ворота пекольні (Гадес) не подужають її.”— Мат. 16:13—18.
3. Про яку скалу тут згадується, як це самий Петро заявив?
3 Петро не погоджується з римськими реліґіоністами, котрі твердять, що Ісус тут сказав, що Петро був “скалою” на котрій побудовано духовий дім, собор. У своїм першім листі Петро зрекається, що він є скалою (петром), а відноситься до Ісуса Христа, і каже: “Приступаючи до Нього, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого, і самі ви, яко живе каміння, будуйте дім духовий, священство святе, щоб приношено духові жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.” (1 Корин. 10:3, 4) Отже Петро був живим каменем в духовім домі збудований на Ісусі Христі. Із цією правдою Павло погоджується з Петром, кажучи: “І всі ту саму їжу духову їли; і всі той самий напиток духовий пили; бо пили з духової скелі, що йшла за ними, скеля ж була Христос.” (1 Корин. 10:3, 4) Отже Ісус Христос відносився до себе як “скали” або “петра”; і це на самому собі як Христові, Сину Бога живого,” що він будує собор, котрого не подужає і саме Гадес. “Гадес”, що значить звичайний гріб людства, не зміг подужати самого Ісуса Христа, тому що на третий день після його смерти і похорону, Всемогучий Бог воскресив його до життя.
4. Що показує чи Ісус збурив синаґоґи, щоб установити христіянський собор на собі?
4 Ісус не збурив жидівської синаґоґи, щоб збудувати христіянський собор на собі, як символічній скалі. Він навчав у многих жидівськіх синаґоґах. (Мат. 4:23; 9:35; 12:9; 13:54) Будучи зраджений в руки ворогів і ставши перед жидівським найвищим судом в Єрусалимі, обвинувачений за єресь й богохулу, Ісус сказав до первосвященика Аннанія: “Я говорив ясно світові; я завсіди учив у школах і церкві, куди Жиди завсіди сходилися, і потайно не говорив нічого.” (Йоана 18:19, 20) Отже виходить, що перед його розпяттям і воскресенням із мертвих, Ісус не орґанізував своїх послідовників у собор, як духовий дім або храм Божий.
“ГОСПОДНЯ ВЕЧЕРЯ”
5. Де і коли Ісус обходив останню Пасхальну вечерю, і чому він відпустив Юду Іскарйотського від неї?
5 Це сталося в четвер пасхальної ночі, на 14-го Нісана в 33 р., в роковини первісної Пасхи Ізраїльтянів під проводом Мойсея в Єгипті зараз перед їх визволенням. Ісус зібрав дванадцять апостолів до себе у велику горішню кімнату в Єрусалимі на обходини того свята. При столі він сказав: “Бажанням забажав я цю пасху їсти з вами, перше ніж прийму муки; кажу бо вам: Що більше не їсти му її доки сповниться в царстві Божому.” (Луки 22:14—16) Це значило, що це була послідна буквальна Пасха, яку він їв з натуральними Жидами. В часі цієї святочної вечері Ісус відпустив Юду, і цим дав йому волю зрадити його тієї ж ночі.— Йоана 13:21—31.
6. Яку нову річ Ісус установив для своїх учеників, щоб вони святкували на 14-го Нісана кожного року, і як Маттей описує це?
6 Вони скінчили їсти Пасхального ангця з опрісночим хлібом і вином, згідно з вимогами Закон-угоди Єгови зі старинним Ізраїлем. Ісус указав, що тепер мав початися новий розпорядок із вірними поклонниками Єгови. Ісус згадав їм про нову угоду, угоду про царство, отже згідно із цим він установив нову вечерю для обходження на 14-го Нісана кожного року, після Мойсейового калєндара. Апостол Маттей був тоді присутний і брав участь в тій першій вечері, і він розказував нам, що там взяло місце: “Як же вони їли, взяв Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав ученикам, кажучи: Прийміть, їжте: це значить тіло моє. І взявши чашу, віддавши хвалу, подав їм, кажучи пийте з неї всі: це бо значить кров моя нового завіту, що за многих проливається на оставлення гріхів. Кажу ж вам, що не пити му від нині з цього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами у царстві Отця мого. Потому, заспівали пісню хвалення, вони пішли до гори Оливної.”— Мат. 26:26—30.
7. До якого тіла Ісус відносився в своїх словах про хліб?
7 Коли Ісус сказав своїм одинацяти апостолам, що той хліб представляв його тіло, апостоли властиво зрозуміли, що під цим він розумів його особисте тіло з мяса і костей. Ісус ніколи не казав їм, що той собор, який він мав збудувати на собі як скалі, мав бути його духове “тіло” над котрим він мав бути небесним Головою. У всіх чотирьох життєписах про Ісуса, написані Маттейом, Марком, Лукою і Йоаном, є сказано, що Ісус ужив слово “собор” або “церква” лише один раз в Маттея 16:18; 18:17; але він не сказав, що це мало бути духове тіло під Ним, як Головою. Отже слова, “Це значить тіло моє,” не відносилися до духового тіла, що є христіянський собор під Ним, як його Головою. Він відносився до свого власного тіла, яке він отримав від дівчини Жидівки Марії, і котре Бог чудом приготовив йому.
8. Що мало статися з людським тілом його, і для якої цілі?
8 Що ж мало статися з його тілом? В євангелиї Луки 22:19, Ісус сказав: “Це значить тіло моє, що за вас дається. Це чиніть на мій спомин.” Це значить, що його тіло мало бути пожертвоване невідклично, неповторно на їх користь і користь всього людства, хто увірує в нього і прийме його жертву. В доказ цього в листі до Жидів 10:10 сказано: “По цій то волі освячені ми одним приносом тіла Ісус-Христового на всі часи.” Його людське тіло було прийнятною жертвою Богові, як звершене, безгрішне тіло, представлене через хліб в якому не було квасу, бо квас у Біблії є символом гріха. (1 Корин. 5:8; Жид. 7:26—28) У своїм тілі Ісус носив гріх за тих упавших, грішних людей, котрі увірують у вартість і силу Його жертви. І Петро пригадує христіянам: “Христос страждав за вас, оставляючи приклад вам, щоб ви йшли слідами та його стопами. Він не поповнив гріха, ані не знайдено підступу в устах його . . . . котрий гріхи наші самий підніс на тілі своїм на дереві, щоб для гріхів умерши, правдою жили, і котрого ранами ми сцілились.”— 1 Петр. 2:21—24.
9. Що мало статися з Ісусовою кровю, і чому це?
9 Оце просте значення оприсночного хліба є підтримане виясненням яке Ісус дав про чашу з вином, що є “плід виноградини”. Він подав їм, щоб вони пили, кажучи: “Це значить кров моя завіту, що пролиється за многих на оставлення гріхів.” Ось так вино сталося символом його крови. Коли вона була у жилах його людського тіла, вона підтримувала його людське життя в досконалості. Творець Ісусового тіла сказав довго перед тим: “Бо в крові душа тіла, і призначив її для жертівника, щоб роблено покути за душі ваші; кров бо це, що чинить покуту через душу в неї.” (3 Мойс. 17:11) Ісусова кров, будучи пролита, мала значити його смерть як чоловіка. Це про людські гріхи тут розходилося, отже потрібно було пролиття крови досконалого чоловіка, щоб нею покропити Божий жертівник. “Не можна бо, щоб кров волова та козляна знимала гріхи.” (Жид. 10:4) Ісус знав, що він мав робити зі своєю кровю, бож він знав Боже повеління: “Без пролиття крови не буває оставлення.”— Жид. 9:22.
(Далі буде)