Часть 1. Ісусова Родина
КОЛИ прийшов час для Єгови помазаного Сина жити на землі як його Месія, тоді Єгова вибрав відповідну ревну родину, щоб вона була центром кола до якого збігалися б разом вірогідні слуги Божі, які б могли статися здоровим щитом і впливом для його власного Сина. Як показалось, то Ісусова родина з Назарет разом із Ним сталися найбільше драматичними мужами віри й борцями за правдиве почитання Єгови, яких коли цей світ бачив. Це була їх щедра данина праведних діл як проповідників, які помогли привести теократичну славу до кінцевої ґенерації жидівської системи.
ЙОАН ХРЕСТИТЕЛЬ
Йоан Хреститель був останний з довгого ряду пророків, яких Єгова висилав до своїх завітуючих людей, Жидів. На підставі великої роботи, яку він виконав у публичній службі за один рік в суспіль з ґрупою учеників й приближно два роки у тюрмі, Йоана названо як одного з найбільших перед-христіянських пророків, які Бог висилав. (Мат. 11:11) Єгова так покермував, що цей великий пророк був другим кузином Ісуса й був старший від Його тільки зо шість місяців.
Ісусова мати Марія й Йоанова мати Єлисавета були першими кузинами. Не тільки це, але раньше вони заснували були тісну приязнь основану на подібних високих привілеях даних їм Єговою. (Луки 1:39—45) Як здається, то мати Марії (про котру традиція говорить, що вона була названа Анною й котру католики називають св. Анна) і Єлисаветина мати були тілесними сестрами, потомки з роду Левія. Коли мати Марії одружилась з Галієм з роду Юдиного, то це зробило матір Марії дійсною Юдейкою, бо мати Єлисавети одружилась з мужом священичого дому Арона, а це зробило дітей не тільки Левітами, але як синів Аронових з найвищого дому Левітів. Отже Єлисавета, що була пра-дочкою Арона, віддалась за Захарія, що був потомком священичого дому Арона. (Луки 1:5) Їх син, Йоан Хреститель, був із священичого дому подвійного права, через свого батька й свою матір.
Що за драматична історія з цього вийшла! Помазання Соломона з дому Давидового як царя над Ізраїлем було виконане священиком з роду Арона, Садоком. (1 Цар. 1:39) Також, всіх будучих царів Юдеї помазував первосященик з Аронового дому, що жив в тому часі. Отже коли найбільше царське помазання зі всіх часів відбулося тут на землі, то цей образ виконано цією лінією. Для цієї високої події Єгова розвинув свого власного вірного представника з Аронового дому, не потребуючи сполягати на єрусалимського лукавого первосященика з Аронового дому, котрий пізніще убив Ісуса. На цій оказії помазання, Ісус з роду Юдиного й з царського дому Давида представив себе до хрещення через свого власного другого кузина, Йоана Хрестителя, з роду Левія й з Аронового священичого дому. В той час Ісус стався лєґально помазаним із неба святим духом, як Цар духового Ізраїля.
ЙОСИФ
Йосиф, опікун-родич Ісуса, мусів бути чоловіком по Божому серці, як й Давид, його світлий праотець був. Зогляду на великий авторітет й позицію впливу, яку мав родич в ізраїльській родині, Йосиф мусів був бути вельми Богобоязливим чоловіком і довіря. Чому так? Тому, що Живучий Бог знайшов його гідним, щоб йому припоручити збереження найдорощого скарбу у всесвіті, життя єдинороднього Сина Єгови, найдорощий скарб Божого власного серця. Дитя Ісус був власним Сином Єгови. Він не був природним сином Йосифа.
Йосиф був членом провідної родини з жидівського народу, бо він походив з царського дому Давида. Йосиф мав божественне царське право до престола. Задля цієї причини він мусів був подорожувати до Вефлеєму згідно з Кесаровим приказом за днів Квірінія, римського управителя Сирії, за податки, щоб зареєструвати себе як податковець, тому що записки царського дому Давида знаходилися у Вефлеємі, в рідному місті Давида. (Луки 2:1—3) Роки пізніше бувший митник Матей, котрий був знавцем про родові реєстрації, зміг пійти до Вефлеєму і записати для нас цю лінію, котра сягала взад до Давида й Авраама. (Мат. 1:1—16) При цій точці Йосиф сяє як чоловік несамолюбності, бо помимо його славного царського одідичення він таки не вагався чинити волю Божу, але охоче згодився прийняти Ісуса за свого лєґального первенця сина й так передати йому лєґальне право до престола Давидового. (Луки 4:22) Від того дня Ісус був знаний як син Йосифа, син теслі, й первородний наслідник Йосифа.— Мат. 13:55.
Найкраще признання Йосифу й Марії за успішне батьківство відносно розумного виховання Ісуса є коротка але підхожа записка в Біблії, котра каже: “І був слухнянним їм. . . . І виростав Ісус примудрістю й страхом, у ласці в Бога і в людей.” Очевидно, Йосиф виконав своє завдання добре як опікун і інструктор Ісуса, і в додатку навчав його на знаменитого теслю, котрим то ремеслом Ісус займався аж приближньо до тридцяти років віку.— Луки 2:51, 52; Марка 6:3.
МАРІЯ
Давидів потомок з женського роду, Марія, дочка Гелія з дому Давидового, звеселила б була серце старинного царя серце, коли б він дожив був побачити її виконуючу високий привілей теократичної служби. Кілька заміток про неї в Писаннях дають інтересний образ про неї. Вона була чиста не тільки фізично, але й духово, будучи неопоганеною через відступництво за її часу. Її знання Єврейського Писання було велике й її посвята до Єгови, як її Богу, була виключна й повна.
Будучи сильною у вірі й знанні, вона зацікавилась розмовою з могутнім ангелом Гавриїлом, що був теократичним посланцем з небесним довірям, котрий говорив до священика Захарії у храмі шість місяців раніще. “Радуйся, благодатная, Єгова з тобою.” Це був привіт даний Гавриїлом, щоб розпочати цю драматичну стрічу. Марія була вельме зворушена значенням цього відвертого привіту.
Тоді її поінформовано, що Єгова бажає ужити її як людську матір для витворення при помочі святого духа життя-хлопятко, що буде Сином Вишнього зватися, і дасть Йому Єгова Бог престол Давида, отця його; і царювати ме Він над домом Якововим по віки, і царству його не буде кінця.” Що за славне предложення служби було це! Охоче вона згодилась як визначної віри жінка.— Луки 1:26—38.
Далеко від блискучого відступництва Єрусалиму, під схороненою опікою вірного Йосифа й у тишині в яслах у Вефлеємі, ця посвячена рабиня-діва Єгови, в природний спосіб при закінченні нормальних девять місяців періоду вагітності, породила досконале хлопятко. Він не був утілений як пів дух а пів чоловік, але він був цілком людським тілом у кожному змислі. Мужі доброї волі, вірні пастирі збуджені ангелським хором, прийшли до ясел, щоб бути вірними свідками про цю всесвітню важливу подію народження. Вісім день пізніше він був обрізаний, по звичаю, й названий Ісусом.
Серце Марії зберігало всі ті многі незвичайні речі, які ставались в спорідненні з цим сином Єгови, що вона була упривілейована породити. Щоденно вона доглядала його зростаючими потребами й вживала всякого часу чистого, люблячого впливу, щоб цей її вихованець отримав найкраще теократичне виховання й науку. Тридцять років пізніще, коли Ісус виступив виконувати свою службу, вона пильно слідила його зайняття. Вона також сталася його відданим послідовником. Ніколи протягом його служби Ісус не сприяв їй більше ніж іншим посвяченим жінкам. Він ніколи не кликав її “мати” але все “жено”.— Мат. 12:48; Йоана 2:4.
Вона мала щасливий привілей бути одною із 120 осіб в Пятидесятницю, котрі отримали дар святого духа статися першими помазаними членами Христового тіла орґанізації, щоб вони могли бути уздібнені жити з ним в його небесному царстві. Ось так її надія сталась небесною, не щоб статися царицею небес, але щоб статись одною із 144,000 членів Христової славної небесної невісти. Марія була світлим прикладом для вірного теократичного жіноцтва. Теократичні жінки сьогодні роблять добре, якщо вони стараються ступати шляхом її посвяти, послушенства й вірності.