Мудрі Слова Для Сучасного Дня
“Здобувай мудрість, і всім, що маєш, набувай розуму.”— Прип. 4:7.
1. Чому життя в щастю не є самолюбним бажанням, й як його можна надбати у звершенім світі?
ЖИТТЯ в щастю — це, що ми всі бажаємо, чи не так? Це може звучати як самолюбне питання. Одначе, чоловік від початку був сотворений щоб жив, й був щасливим в життю. Отже щасливе життя — це натуральне бажання. Щоб доказати себе гідним вічного життя, ми оправдуємо Бога Життядателя. В гармонії із тим, Бог Єгова сотворив першого чоловіка звершеним й умістив його в городі розкошей, городі Еден, де було можливим для нього жити вічно у звершенім задоволенні. А що ми всі були тоді в поясниці того первісного чоловіка, й ще мали народитися від нього, то та можливість про вічне життя в цілковитім щасті була нашою також. Але наша нагода народитися від звершених родичів в раї щастя була втрачена для нас. Як? Через нерозсудливість наших перших родичів Адама; й погляньте в якому стані ввесь рід людський знайшовся в так званім новочаснім дні! Рід людський є нічим тільки нещасним, його надія на життя є далеко менша чим пересічно сто років, й всяке існування цілого роду людського тепер здається загрожене несподіваним страхом про вибух людської бомби у третій світовій війні найновішого виробу. На щастя наш Творець, Бог Єгова, відтворив нагоду для любимців життя, що вони можуть набути вічне життя в досконалім світі. Набувати його як? Мудрістю!
2. Як така життя-даюча мудрість ріжниться від мудрості цього світу?
2 Така життя даюча мудрість ріжниться далеко від тієї, що її має цей світ. Мудрість цього світу привела його до страшного стану, і через мудрість цього світу неможливо ні видістатися із цього жахливого стану або набути життя в щасті. Мудрість цього світу є знизу, земна, від упавших самолюбних людей, котрі сполягають на їх власне вирозуміння. Оскільки вона походить від країни поза людством, т. є., від невидимого світу, отже вона приходить від лукавих демонів, від дияволів, отже вона демонська. Мудрість цього світу не знає, що “бог цього світу” є Сатана Диявол, великий противник Єгови і чоловіка. Ніщо інше не може вияснити того, що рід людський дійшов до такого принизення, нелюбовности, самолюбности, що не може жити один з одним і не може тримати мира й гармонію між членами своєї власної родини, але йде дорогою, що провадить до його власного самолюбства в атомній війні за політичні расові й економічні ріжниці. Дуже відмінна є мудрість, що провадить до безконечного життя в щасті у вільнім світі, який приходить ізвиш. Оскільки вона походить не від чоловіка, а від Бога Єгови, великого Бога життя, мира і щастя.
3. Отже якою мудрістю ми мусимо бути мудрі, й звідки ми мусимо дістати її, як це зображено наймудрішим царем старинного часу?
3 Отже щоб жити, ми мусимо бути мудрими відмінно від цього світу. Ми мусимо набути її з єдиного місця де можна отримати її, від Бога Єгови. Від наймудрішого царя старинного часу ми маємо оцю пораду: “Бо тільки Єгова дає премудрість і з його уст виходить знання й розум. Він заслоняє тих, що ходять в невинності.” (Прип. 2:6, 7) Із цього самого джерела він дістав свою власну мудрість, так що він знає, що сказати нам. Він був молодим чоловіком, коли він стався царем дванацяти поколінь Ізраїля в 1037 році перед христіянською добою. Коли Бог Єгова явився йому у сні й запитав молодого царя Соломона чого він бажає, Соломон відповів: “То дай мені мудрість і знання, щоб я міг виходити й входити перед цим народом твоїм великим, бо хто може правити цим народом твоїм великим? Вподобалась Богу ця просьба, і він дав Соломонові надзвичайну мудрість й знання. (2 Паралип. 1:7—12; 1 Цар. 5:12) Історичні записки кажуть нам: “І була мудрість у Соломона більша ніж у всіх, що жили на востоці, і більша ніж у всіх Египтянів.”— 1 Цар. 4:30.
4. Йдучи до деякої Соломонової мудрості сьогодні, то як це порівнати з активностю старинніх часів, й чию мудрість ми дійсно студіюємо?
4 В піддержку цього історія Біблії дальше каже нам: “І вирік він три тисяч приповістей, а пісні його дійшли до тисяча й пять.” Книжка в Біблії знана як Приповісті досить підхоже прийшла з під пера Соломона. Вона починається оцими словами: “Приповісті Соломона Давиденька, царя Ізраїльського, щоб пізнати премудрість й слова розсудні; щоб присвоїти собі правду в розважуванні, правосуді, в суді та правості; Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знання й обачність; мудрійшим, а розумним щоб знайшов мудрі ради; Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх.” (Прип. 1:1—6) В біблійній історії записано: “І приходили з усіх народів, послухати премудрості Соломонової, від усіх царів земних, що зачували про його мудрість.” (1 Цар. 4:32, 34) Оскільки всі люди землі, включаючи й царицю Себу, приходили з ріжних далеких країв почути Соломонової мудрості, то це мудрість і з нашої сторони сьогодні йти до його мудрості, котру Божа сила схоронила для нас в книжці Приповістей. Оскільки ця книжка була написана під небесним надхненням, й коли Соломонова мудрість була дійсно яку “Бог положив на його серце,” тоді коли ми студіюємо книжку Приповістей ми дійсно студіюємо не тільки Соломонову мудрість, чоловічу мудрість, але й мудрість Бога Єгови. (1 Цар. 10:23, 24) Ці приповісті зсумовують вічну правду й вони є так правдиві сьогодні, як вони були тоді.
ТАЙНА МУДРОСТІ
5. Яка це тайна мудрості, яку Соломон дає нам, й чому найбільший свідок Єгови на землі порівнював Соломона з собою?
5 Соломон, цар Єрусалиму, в своїх приповістях дає нам тайну правдивої мудрості. Ось вона: “Почин премудрості — страх Єгови, а пізнання святого — це розум. Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя.” Також: “Почин премудрості — страх Єгови. Безумні нехтують і розум і науку.” (Прип. 9:10, 11; 1:7) Із цих слів ми можемо бачити, що Соломон заохочував знання й страх до Єгови, й він був свідком Єгови: в дійсності, найбільш визначним свідком Єгови в його часі. Найбільший свідок, який коли жив на землі, порівнював Соломона з собою. Це був Ісус Христос, котрий сказав був девятьнацять століть тому: “Полуденна цариця (цариця Себа) встане на суд із кодлом цим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший від Соломона.” (Мат. 12:14) Це буде інтересним бачити як цар Соломон написав про Ісуса Христа, що був мудріший й більший за Соломона.
6. Отже що найперше зі всього є конечним для всіх шукаючих життя, і відносно цього що свідки Єгови сьогодні роблять так, як Соломон робив?
6 Одначе, коли життя-даюче знання й мудрість мають свій початок в знанні й страху Єгови, то найперше зі всього конечним для всіх шукаючих життя боятися Бога Єгови. Заки ми можемо розуміти як боятися його, то ми мусимо знати його, не так як ті реліґійно-помішані христіяни навчають про нього, але так як Приповісті й решта Божого написаного Слова кажуть нам про нього. Й як цар Соломон свідкував відносно Бога Єгови, так свідки Єгови цього новочасного часу дуже активно приносять всім людям правдиве знання про Бога через друковані сторінки й через слово уст, як це самий Соломон предсказав.
7. Перше зі всього, що ми мусимо знати, й чому це?
7 Перше зі всього ми мусимо знати, що Бог Єгова є Творцем всіх річей видимих й невидимих, й на основах того знання ми мусимо мати віру або життя, переконуючу віру, що він існує. Чому? Тому що “без віри не можна угодити, вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджає.” (Жид. 11:6) Видиме твориво довкола нас й також видимі сили з котрими познайомлені є чудом для всього роду людського, навіть для Матеріялістичних науковців, котрі не вірять в особистого творця. Чим більше вони студіюють й вчаться, тим більше вони зобовязані визнати, що твориво виявляє знання, мудрість й розуміння, котрого вони не можуть ніколи дігнати. Й чому ні? Тому, як це надхнений Соломон пише: “Премудрістю Єгова оснував землю, а розумом утвердив небо. Його премудрістю створились (морські) безодні, і хмари кроплять росою.” (Прип. 3:19, 20) Тим що він є джерелом всього творива видимого й невидимого, то був час у вічній минувшині, коли Бог Єгова був самий, бо ж він предвічний.
8. Хоч був самий, то яке знання він посідав?
8 Хоч він був самий у безконечнім просторі який він знав; він знав про себе й він знав, що не було нікого іншого у безграничній ширині. Він був добре познайомлений зі всією силою яку він посідав, бо він був Всесильний, котрому ніщо не є неможливим. Він знав час від початку його творення. Коли той час прийшов, він почав уживати мудрості.
9. Як Єгова показав незрівнану мудрість прямо від початку творення, й Єгова тоді ужив свойого єдиного Сина виконати що, й чому?
9 Від самого початку творення він виявив незрівнану мудрість. Що ж, тоді, було його перше сотворіння? Син — його первородний син, його єдиний прямий син. Він не був земним, як от ми, тому що земля тоді ще не існувала. Він був дух, як його небесний Отець, отже він міг видіти, чути й говорити з Отцем, й бути в його особистім товаристві. Як саме Бог Єгова називав свого Сина в той час, цього ми не знаємо. Але Бог Єгова дав йому незміримо більшу мудрість, як він дав цареві Соломонові; так багато наче б Бог назвав мудрість життям, неначе особисте сотворіння. Це наче сама мудрість була сотворена особою, так досконало цей Син показав мудрість свого небесного Отця. Навіть самий Син відноситься до себе як мудрості. Як от часто буває на землі, що син працює з своїм отцем, так Бог Єгова бажав, щоб його Син працював з ним. Він знав, що воно було не гаразд для такого здібного Сина бути бездільним. Це було б марнованням талантів його Сина не уживаючи їх в його службі. Цей мудрий Син не був лінивий. Охочий до роботи, він бажав робити те, що його небесний Отець й Творець й Життя-давець бажав, щоб він робив. В гармонії з цим, Бог Єгова ужив цього єдиного Сина свого в творенні всіх інших річей видимих й невидимих, живих і неживих.
10. Про що небесний Син говорить, й чому він говорить про себе як мудрість, хоч Єврейське слово “мудрість” є жіночий рід?
10 Під надхненням Божим, Приповісті Соломонові зображають небесного сина як втілену мудрість, і тому говориться про нього як творчу роботу від самого початку. В Жидівській мові слово “мудрість” є женського роду, але коли Син Божий ужив слова “мудрість” він означив себе, то це не значило, що він був жіночого роду або жінкою. Він тільки відносився до визначеної якості, яку Бог дав йому й він вживав її як своє імя, щоб показати, що ця чеснота Божа була активна через нього в роботі творення. Він каже:
11. Що має сказати уособлена мудрість відносно творення, в Приповістях 8:12, 22—31.
11 “Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання. Єгова мав мене перед розпочатком путей (Одкр. 3:14) своїх, перш ніж що сотворив, з правіків; від вічності мене він помазав, від почину, перед настанням землі. Я родилась, як ще не було безодень, як ще ніде джерела водою не дзюрчали. Родилась, як ще з землі не воздвиглись гори, перше ніж горби постали; Як іще він не сотворив ні землі, ні степу, ні грудок тих, що з них зліпив круг земний. Як розпростирав він небо, була я там. Як він закругляв кружило безодні. Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безодні (надземної), Як давав морю приказ, щоб води не переступали границь його, як він підвалини землі закладав,— Тоді була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час, Веселячись на земному крузі його, радість же моя була — діти людські.”— Прип. 8:12, 22—31.
12. Отже чому можна сказати, що “Єгова самий в мудрості заснував землю,” і як мудрість втішалась синами людськими?
12 Отже в дійсності, можна сказати, що “Єгова самий у мудрості заснував землю,” бо він ужив свого мудрого Сина, як свого “керівника робітника” у виконанні цього. Це в повній згоді з тим, що христіянський апостол пізніше каже нам, як все сотворення прийшло до існування. (1 Йоана 1:1—3) Цей сотворений Син Божий тоді ще не знав, що довго потім як Єгова сказав до нього: “Сотворім чоловіка в наш образ,” він самий мав статися чоловіком, щоб він міг відкупити рід людський від страшних наслідків необачности цього першого чоловіка, що согрішив проти простого приказу Бога Єгови. Ось так в особлившім сенсі Син Божий показав, що як це він сказав, “Радість же моя — діти людські.” На землі він був далеко мудріший ніж цар Соломон, й він сказав до своїх вірних апостолів тоді, коли вони мали давати свідоцтво перед політичними володарями цього світу, “Я дам вам уста й премудрість відказувати, котрій не здоліють противитись, ані встояти усі противники ваші.” (Луки 21:15) Один з його апостолів званий Павлом визначив ріжницю між мудрістю цього світу, а мудрістю його грецьких фільософів і мудрістю Божою. Він сказав:
13. Як Павло, в 1 Корин. 1:20—30, визначує ріжницю між мудрістю цього світу а Божою?
13 “Чи не обернув Бог премудрість світу цього в дурощі? Коли бо у премудрості Божій не пізнав світ Бога премудрості, то зволив Бог дурощами проповіді спасти віруючих. Коли Жиди ознак допевняються, і Греки премудрості шукають, ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі, самий же покликаний, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість: тим, що премудре Боже мудріще . . . щоб не величалось ніяке тіло перед Ним. З Него ж і ви в Христі Ісусі, що стався нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченням, і викупленням.”— 1 Корин. 1:20—30.
14. Чому теперішня мудрість для нас є наслідувати Христа, й чому вона мудріша як політиків цього світу, коли ми прийняли його як Царя?
14 Отже шлях нашої премудрості в цім новочаснім дні є статись Христовими учениками й наслідувати Христа. “В котрому всі скарби премудрости і розум заховані.” Тим то й апостол Павло перестерігає нас: “Глядіть, щоб хто не пожакував вас фильософією і марним підступом, по переказу людському, по первотинам світу, а не по Христу, бо в Ньому живе вся повня Божества тілесного.” (Колос. 2:3, 8, 9, побічна заввага) Або, наводимо Автентичний Новий Тестамент (1955) перекладу Г. Й. Шонфіелда: “Бо це в нім, що неосяжність божественної мудрости спільно домує.” Він є утіленням всієї Божої мудрості. Наше прийняття його як того, котрого Бог постачив для нашого спасення із смерти, яка виринула від Адамової немудрості, провадить до життя. Як уособлена мудрість, він каже: “Бо хто знайшов мене, знайшов життя, й одержить ласку від Єгови; Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всі, що цураються мене, люблять смерть.” (Прип. 8:35, 36) Це мудріше чим політика цього світу для нас прийняти в чудовім прославленні Ісуса Христа як Єгови помазаного Царя Нового Світу, бо він далеко мудріщий як цар Соломон. Йому навіть ангели небесні кажуть: “Достоєн Агнець, заколений, прийняти силу й багатство, й премудрість і кріпость, і честь і славу.” (Одкр. 5:11, 12) Він має все, що Цар Нового Світу потребує.
ЗНАННЯ, МУДРІСТЬ Й РОЗУМІННЯ
15. Чому Адам не потребував їсти із заказаного дерева, щоб отримати знання, й що він втратив через непослушенство?
15 В Приповісті цар Соломон мав багато розказувати про знання й мудрість й розуміння або розпізнання. Він лучить їх одну з другою. Застановімся чому. Перше знання. Воно приходить від Бога Єгови. В городі Еден, першім домі роду людського, Бог посадив між іншими деревами “дерево знання пізнання доброго й злого.” З цього дерева Бог приказав першому чоловіку Адамові не їсти, якщо він бажає оминути смерть. (1 Мойс. 2:9, 15—17) Книжка Приповістей, як і решта Біблії, наполягливо показує нам, що Всемогучий Бог Єгова міг дати Адамові зрозуміння добра й зла в Божий власний час, коли б Адам був слухав Бога і не їв із заказаного дерева пізнання доброго й злого. Через його непослушенство до Бога, Адам відпав від страху свойого Творця й так загубив знання, бо, як в Приповісті 1:7 сказано: “Почин премудрості — страх Єгови.”
16. Чому Бог не бажає, щоб чоловік попав в незнання, і, також, чому Соломон наполягає на нас, щоб ми слухали що він має сказати?
16 Бог не сотворив чоловіка несвідомим й він не бажає, щоб чоловік впав у незнання, бо це не вийде на добро. “Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.” (Прип. 19:2) Знання повинно послужити, щоб стримувати нас від поквапного вступлення на шлях, що провадить до гріха проти Бога. “Розумний з розглядом діло робить, а дурний виносить на показ дурноту.” (Прип. 13:16) Знаючи користі із знання про Бога, надхнений писатель Приповістей напоминає всіх шукаючих його слухати, що він має сказати через цю книжку Біблію: “Прихили ухо твоє до слів премудрого, й оберни серце твоє до знання мого.”— Прип. 22:17.
17. Коли Бог ужив мудрість перший раз, і що це мудрість, й що мудрість потребує й вживає?
17 Через ціле його вічне існування перед сотворенням свого мудрого Сина, Бог Єгова мав знання. Коли він розпочав творити, він ужив те знання в творенні. Це сталося тоді, що він ужив мудрість або обявив її. Мудрість це робітник. Це здібність вживати знання правильно; це ужиття знання в правильний спосіб з добрим наслідком виконати свій замір. Це значить акція з просвітленням. Мудрість потребує знання: “Що мудрий знає, те він ховає, уста же дурного — це близька погибель.” Мудрість уживає знання: “Язик мудрих подає добрі відомости, а уста безумних мелють лиш дурниці. Уста мудрих ширять знання, та не так серце безумних.”— Прип. 10:14; 15:2, 7.
18. Коли Бог мудрістю скінчив творити першого чоловіка й жінку, то що він бачив, і яка конечність для нас, щоб діяти з Божою мудрістю?
18 В творенні всіх інших річей Бог Єгова ужив мудрості, що була уособлена в його першім сині, й ужив її як головного чинника. Коли Бог, своєю мудрістю, скінчив творити першого чоловіка і жінку, “І бачив Бог, що все, що сотворив, було вельми добре.” (1 Мойс. 1:31) Мудрість дає зручний напрям до чоловічої активності, й задля Його мудрості й здібності всі активності Бога Єгови є звершені. Ось так мудрість є більша як тільки знання, більша як посідання інформації в умі. Це заставлення тієї інформації до діла в спосіб який приносить честь й хвалу великому Джерелі знання, Богу Єгові, що вона приносить користі для Бога Єгови, й добро для його сотворінь. Щоб ми могли діяти мудрістю Божою, то ми мусимо мати знання від нього. Ось тому це конечна річ, що ми мусимо йти до Слова Божого, святої Біблії, й студіювати її джерело знання. Набуття знання є конечне для нас, щоб набути життя. Сказала мудрість уособлена до свого Отця: “Це ж життя вічне в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдішнього Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.” (Йоана 7:3) Аж тоді чоловік може бути мудрим й його уста й руки можуть роздавати життя-даюче знання іншим.
19. (а) Які є необхідні потреби окрім знання й мудрості? (б) Чому знання конечне для розуміння, й що розуміння значить?
19 В додатку до знання й мудрості, є ще розуміння потрібне. Так би сказати, Боже вирозуміння є нашою потребою. Ми не можемо ставити наші вирозуміння річей, подій й порядку проти його: “Надійтесь на Єгову всім серцем твоїм, і не покладайтесь на власний твій розум. У всіх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої. Премудрим сам себе не величай; бійся Єгови й остерегайся лихого.” (Прип. 3:5—7; 21:30) Щоб уважати на нього на всіх наших стежках, ми мусимо знати його, що він говорив й зробив. Це ми знаходимо в Біблії. Без знання про нього ми не можемо тішитися благами правдивого вирозуміння. “Почин премудрості — страх Єгови, а пізнання Святого — це розум.” І знову нам сказано: “Ледачі люди не розуміють правди; хто вірний Єгові, такий на все розумен.” (Прип. 9:10; 28:5) Розуміння значить здібність бачити щось в його суцільності, уміти розріжняти речи і видіти й розуміти причину чому вони належать й діють разом, й видіти все це відносно Бога. Це значить проникливість, маючи все на умі Бога. Отже це більше як особиста мудрість, що є здібність й наполягання вживати своє знання, щоб виконати свої заміри до найкращого успіху.
20. Як Єгова показав розуміння у творенні небес, й чому він сотворив чоловіка інакшим від, нижчих звірят сотворінь?
20 У творенні чудових небес видимих для нас, Бог Єгова ужив й обявив розуміння. Від їх початку він знав й розумів всі части небесні й споріднення тих частей одні до других й їх вплив, який вони мають одні на одних. Який вплив вони мали на його сотворіння на землі, то це було також важним для нього розрізняти й предбачити. Він — “Творець, що премудрістю сотворив небеса. . . Він утвердив землю над водами: . . . Він сотворив великі світла. . . Сонце, що має правити в день: . . . Місяць і зорі, що мають правити в ночі.” (Пс. 135:4—9) “Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг мудрістю своєю, і розумом своїм розпростер небеса.” (Ерем. 10:12, АС) Він сотворив чоловіка відмінним від нижчих звірят сотворених з землі, і дотого він дав чоловікові здібність розуміти й бажати розуміти. Щоб остатись живим, чоловік мав розуміти своє споріднення до свойого Творця.
21. Чому чоловік за розумінням йде до Божого Слова, й чому він тримається в близькій стичності з мудрістю?
21 Щоб мати розуміння, то ми мусимо знати що ми маємо схопити умом з ясним видінням. “Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.” Пошукування за розумінням приносить винагороду: “Розумне серце здобуває знання і мудре ухо про знання тілько дбає.” Тому, що мудре серце видить Джерело правдивого знання й признає чоловіче споріднення до Бога й чоловічу залежність на Бога про всі речі, як навернення серця до Слова Божого про важне знання, і що Бог дає такому серці проникливість розуміння його Слова: “А як розумного навчають, він приймає науку.” (Прип. 15:14; 18:15; 21:11) Розумна людина не тільки прагне розуміти всі речи, що мають стичність з мудрістю ради здібності й кмітливості, але щоб вжити те знання в гармонії з Богом. Вона держить мудрість близько перед собою. “В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на кінці землі її вбачать.” (Прип. 17:24) Яке розуміння дурний має або показує, то його очі можуть бути так далеко від нього, як кінець землі.
22. Як дурний чоловік ріжниться від чоловіка, що має розуміння, й як цар Соломон помимо його мудрості звернувсь до дурноти?
22 Дурна людина не має Бога в умі або в уяві; розумна ж людина має. Вона не тільки мудра в страсі Єгови; вона має й розуміння. Вона поступає взгоді з своїм божественним страхом. Це самий Бог сказав: “І сказав чоловіку: Страх Єгови — це справдішня премудрість тобі; берегтись від злого — це розум. (Йова 28:28) Розумний чоловік не відкидає докору а потім ругається: “Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скараєш розумного — він ще порозуміє.” (Прип. 19:25) Тільки докір, а не жорстокий удар, вистачає для розумного чоловіка. Помимо всієї його мудрості, він може діяти необережно або неправильно. Для цієї причини він може час від часу потребувати докору, щоб привести його назад до розуму. Обложений старим віком, цар Соломон не зважав тільки на докір. Помимо всієї мудрості, якою Бог наділив його, він звернувся до дурноти. Чому? Тому, що він полишив мудрість. Як? Він дозволив, що його видіння й його бистре розуміння, його споріднення до Бога Єгови стало тупе; він стався наче звір. “Чоловік, що має повагу, а розуму не має, зрівняється скоту, що на зарізь.”— Пс. 49:20.
23. Отже Соломон втратив вирозуміння коли він зробив що, й як можемо ми оціняти велику мудрість від котрої він відпав?
23 Соломон стратив розуміння, коли він занехав своє споріднення з Єговою й наложив на себе ярмо інших богів, богів многих поганських жінок, з котрими він подружився. “І розгнівався Єгова на Соломона, що він зробивсь відступником від Єгови, Бога Ізраїлевого, що обявивсь був йому двичі, Та заповідав йому не ходити за чужими богами; про що Єгова заповідав йому, того він не додержав.” (1 Цар. 11:9, 10) Велика мудрість від котрої Соломон провалився в смерть в Божій неласці, може бути оцінена коли ми звернимось до писань Соломонових, які він зложив під надхненням, як один з свідків Єгови.
24. Чому ми ніколи не повинні висмівати Божих річей, й чому ми будемо пробувати досягнути знання, мудрість й вирозуміння як часть самих себе?
24 Ніколи не висміваймо Божих діл. Ми ніколи не осягнемо життядаюче знання в такий спосіб. Той що розуміє свою творчу звязь з Богом й його цілковиту залежність від нього, той легко пізнає його. “Шукає мудрості безпутний та й не знаходить, мудрому знання легке.” (Прип. 14:6) Отже бачучи як знання, мудрість й розуміння мусять триматись разом, й як потрібно всіх трьох для життя й правильного поведження, ми будемо пробувати зробити їх нероздільною частю нас самих. Ми зробимо їх нашими рідними, членами нашої духової родини. “Скажи премудрості: Ти сестра моя! а розум назви рідним (батьком).”— Прип. 7:4.