Святий Дух Третя Особа Трійці Чи Божа Активна Сила?

“А приймете силу, як зійде святий дух на вас і будете мені свідками . . . і до краю землі.”— Діян. 1:8.

1, 2. Яка значна подія взяла місце в Єрусалимі в Пятидесятницю 33 року по Хр.?

СЦЕНА — Єрусалим. Час — при кінці травня в 33 році по Христі. В послушенстві до Мойсейового закону більше як міліон Жидів стовпилися в місті де Єгова положив своє імя, щоб святкувати свято Пятидесятницю. В одній із виших кімнат міста ми бачимо одинацять зібраних апостолів, разом із 109 інших учениками Ісуса, включаючи його мати й його тілесні півбрати.

² В той час, “раптом,” як це описує Лука, “роздався гук із неба, мовби від віючого вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи. І явились їм поділені язики, ніби вогняні, і сіли на кожного з них, І сповнились усі духом святим, і почали розмовляти іншими мовами, як дух давав їм розуміти.”— Діян. 1:2—4.

3. Який є ‘загальний погляд Христіянства відносно Божого святого духа? Який погляд Унітаріянів?

³ З дуже кількома вийнятками вірування Христіянства кажуть, що Божий святий дух є третьою особою трійці, рівний в суті й вічний з Отцем й Сином. Біблійні словарі й реліґійні енцикльопедії роблять зусилля, щоб доказати не тільки, що святий дух є особа, але що він є божественна особа. Винятком є віровчення Унітарів, котрі вважають, що святий дух є тільки “вплив Божий на уми його слуг, . . . мешкаючі в серцях віруючих, як джерело їх духового життя.”— Словар Реліґійного Знання, Аббот.

4. Які погляди панували в 380 році (по Хр.) щодо ототоження Божого святого духа?

⁴ Хоч сьогодні реліґійне навчання Христіянства приписує божество Божому святому духу, то так все не було, наприклад, словар Неандера, про котрого МкКлінток і Стронґа Енцикльопедія каже: “Універсальне припущення є далеко більше екклєзіястичних істориків.” Хоч самий трінітаріян, він писав: “В 380 році по Хр., велика розбіжність перемагала між ріжними партіями відносно цієї доґми, так що тодішний сучасник міг сказати, ‘Деякі з наших теольоґів вважають святого духа просто за спосіб божественної операції; інші, як сотворіння Боже; інші, за їх Бога; а ще інші кажуть, що вони не знають котру думку прийняти з їх пошани до св. Писання, котре нічого не говорить про цей предмет.’ ”

5. Які питання виринули відносно Божого святого духа?

⁵ Чи Слово Боже є двозначне про предмет святого духа? Чи воно не говорить ясно чи Божий святий дух є самий Бог, або сотворіння Боже, або спосіб божественної операції?

ДУХОВІ ОСОБИ

6. Які Єврейські й Грецькі слова переложено на “дух” в Писаннях, і які значення цих слів?

⁶ Щоб зрозуміти, що Біблія має казати про Божого святого духа, то ми мусимо перше завважити значення Єврейських й Грецьких слів, що переложені на “дух,” іменно, єврейське слово ру’агг а грецьке слово пнеу’ма. Обоє ці слова мають значення “дихання,” “продувати,” або “вітер,” й є перетлумачені в ріжні способи. Анґлійське слово “пнеуматик” походить від цього грецького слова “пнеу’ма,” як от пнеуматичний ґумовий обруч повний вітру. Коли вислів “Голі Ґовст” являється около девятьдесять разів в версії Короля Якова й Дуя, то це в дійсності є старий англійський вислів, бо “ґовст” походить з німецького слова ґеіст, що значить “дух.” Тому вираження “Ґолі Говст” не являється в новочасних тлумаченнях.

7. В кількох ріжних сенсах термін “дух” є ужитий в Писаннях? отже які поради ми мусимо слухати?

⁷ Термін “дух” є ужитий в семи ріжні способи в Біблії, й пристосуваний до людей й до безособових річей. Очевидно, знемога розріжнити між цими сімома сенсами “духа” принесло замішання про цей предмет. Щоб пересвідчити правду, то ми мусимо слухати Павлової поради: “Старайся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючи слово правди.”— 2 Тим. 2:15.

8. Які дві основні характеристики вітру мають спільність з “духом”?

⁸ Чому писателі Біблії вживають слів ру’агг і пнеу’ма в семи ріжніх значеннях й пристосовують їх до людей й до речей? Це тому, що всі ці сенси мають спільність з двома основними характеристиками вітру, іменно, невидимість й сила. Завважте, наприклад, вітряне судно, що вітер жене. Ми не можемо бачити вітру, але фактом є, що вітрила схилені і те, що судно пливе по воді, показує силу в роботі. Ось так ми завважуємо вплив витворений невидимою силою. Підкреслюючи ці характеристики “духа”, пророк каже: “Та ж і в Египті — люди, а не Бог; та й їх коні — тільки тіло, а не дух.”— Іса. 31:3, ПС.

9-11. (а) Чому термін “дух” пасує влучно до Бога Єгови? (б) До Ісуса Христа від його воскресення? (в) До ангелів, добрих й лихих?”

⁹ Логічно, то вислів “дух” відноситься перше зі всього до Бога Єгови, бо він невидимий, і жадний чоловік не видів його, і він сильний — всесильний, в дійсності. (2 Мойс. 6:3; 33:20) Як Ісус сказав, “Дух — Бог”; і Павло написав, “Єгова же дух.”— Йоана 4:24; 2 Корин. 3:17.

¹⁰ Писання також говорять про Ісуса як духа. “Перший чоловік Адам стався живою душею,” наводить Павло, порівнуючи його з останнім Адамом Ісусом, що “стався животворящим” в часі його воскресення, “був умертвенний по тілу, но ожив духом.” А тепер він живе в “світлі неприступному,” й знаний як “Бог кріпкий.” Вислів “дух” влучно відноситься до нього.— 1 Корин. 15:45; 1 Петр. 3:18; 1 Тим. 6:16; Іса. 9:6.

¹¹ Ангели добрі й злі, також названі “духами.” Павло каже, що ангели є “духи для прилюдної служби.” Ці добрі ангели є невидимі й сильні, як це Біблія часто показує. (2 Цар. 6:16, 17; Іса. 37:36) Про лукавих ангелів також говориться як про духів, котрі Ісус часто виганяв “словами” із біснуватих людей. І Павло говорить про Сатану як духа, що тепер “оперує в синах перекору.” (Мат. 8:16; Ефес. 2:2) А що ці духи є також сильні, то це можна бачити з книги Даниїла 10:13, 20, де нам сказано, що один із них зміг стримувати одного з Божих невидимих післанців через двацять один день!

СЛОВО “ДУХ” УЖИТЕ НЕОСОБОВО

12-15. (а) Які причини й писання показують, що “дух” є ужитий, щоб визначити життя силу? (б) щоб визначити умовий настрій? (в) відзначіть духовне висловлення?

¹² Одно значення слова “дух” відноситься до небесної речи, до сили ужиття, яку Бог вдихнув у чоловіка після сотворення його із пороху земного, і цим чином дав йому життя. Відносно цієї сили життя, ми читаємо в 1 Мойс. 7:22 (Ро) що “усе в чиїх ноздрах був дух життя вимерло задля потопу. Або, “все в чому сила життя була діяльна . . . вимерло.” І апостол Йоан каже, що видів видіння що в певні свідки увійшов “дух життя” і поставив їх на ноги, коли вони були мертвими через три дні з половиною. (Одкр. 11:11) При смерті “порох вертається до землі звідки взятий, а дух [ру’агг, ане неф’еш або душа] вертає до Бога, що дав його.” (Еккл. 12:7, ПС) Ця сила життя напевно є невидима й сильна, й тому підхожа назві “дух”. Науковці пробують дуже пильно відкрити цю силу життя або “принцип життя,” але Єгова у своїй мудрості затримав цю тайну для себе.— Пс. 36:9.

¹³ Друге вживання терміну “дух”, ру’агг, пнеума, а Писаннях відноситься до безособовости, а саме, до умової диспозиції або настрою. Так ми читаємо: “Попереду погибелі йде гординя, а попереду упадку — гордий дух.” І: “Довготерпеливий дужчий від силача; і гамувати свого духа — це більш, ніж місто звоювати.” (Прип. 16:18, 32, ПС) Самого умового настрою не можна видіти, але він має силу, що виявляє себе в діяннях, котрі є видимі, як от коли людина стратить само-контролю й червоніє та трясеться з лютості. Ісус ужив “духа” в цім змислі, коли він подав пораду, “Пильнуйте та моліться, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тіло ж немошне.” Людський настрій рівнож влучно названо “духом”.— Мат. 26:41.

¹⁴ Друге значення в котрім вислів “дух” є пристосуваний до неособових речей є “надхнені вираження.” Пророцтво, надхнене Богом, це пропоцтво або божественний вислів або вираження, отже коли наводиться пророцтво, то можна властиво пояснити, що це “дух” говорить. Так і Павло каже, що “дух явно каже, що в останні часи відступлять декотрі від віри.”— 1 Тим. 4:1.

¹⁵ Диявол і його аґенти роблять надхнені вирази, але вони не є пророчі. От ряд комуністичної пропаґанди, що виходить у формі новинок, тепер називають як “надхнений вираз.” Сатанську сучасну пропаганду по всьому світі проти царства Єгови названо як “три нечисті надхнені вираження.” або “нечисті духи,” подібні до жаб, що збирають усіх людей до Армаґедону. (Одкр. 16:13, 14, 16) Апостол Йоан перестерігає христіян, щоб вони не далися звести надхненими вираженнями: “Любі, не всякому духові віруйте, а досліджуйте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки ввійшли у світ.” Цей вже факт, що Йоан тут сполучує “духів” з фальшивими пророками, показує, що це відноситься до того, що ті пророки кажуть, а не до духових сотворінь. Ми, будучи людьми, не можемо випробувати духових сотворінь, але ми можемо пробувати вирази надхнені через духів, щоб збагнути чи вони є добрі або злі. Оскільки такі ідеї є самі невидимі й можуть сильно впливати на людські уми, то вони властиво названі як “духи.”— 1 Йоана 4:1, АП.

16, 17. (а) Що Атанасійське Вірую каже відносно святого духа, й як заважне це навчання вважається (б) Що заперечує цій позиції як незгідне Писання?

¹⁶ Сьоме й останнє значення терміну духа є “святий дух,” котрий тринітаріяни перетлумачують і звичайно пишуть початковими великими буквами як от “Святий Дух.” Згідно з Вірую Атанасія, котре виразно навчає про тійцю як її розуміють, і на якого найбільше сполягають трінітаріяни, “то святий дух,” або “Голі Ґовст,” є третім членом трійці, несотворений, співіснуючий і співрівний з Богом Єговою Отцем. Духовник може заперечувати надхнення Біблії, і що кров Ісуса очищує нас від гріхів, й що Ісус творив чудеса і був піднесений із смерти, але помимо цих заперечень його уважати муть за доброго христіянина; але нехай він заперечить трійцю, його зараз напятнують як єретика! Каже Римо Католицька Енцикльопедія відносно цього навчання: “Трійця це вислів, щоб означити осередню доктрину христіянської реліґії.

СВЯТИЙ ДУХ НІ ОСОБА АНІ БОГ

¹⁷ Якщо святий дух рівний Богу Єгові, як про це навчає Вірую Атанасія, і якщо трійця є центром навчання христіянської реліґії, як це твердить Католицька Енцикльопедія, то чи не повинні ми сподіватися цих речий ясно зазначених многими словами в Біблії? І чи це не повинно бути виразною наукою з погляду на твердження (духовниками), що наука про трійцю “зі всіх обявлених правд є найбільш незбагнута для розуму,” а однак спасення залежить від прийняття її? Цей факт, що Слово Боже виразно не зазначає ані не вияснює трійці, то це вже само собою є доказ, що наука про трійцю фальшива. І це також можна підтвердити тим, що Біблія навчає про святого духа.

18. Які біблійні освідчення показують, що святий дух не може бути рівний Богу?

¹⁸ Отже як може святий дух бути рівний з Богом Єговою, коли йому дано другорядну позицію в Писаннях? Даниїл, Стефан і Йоан у видінні бачили зображення Отця і Сина, але ніколи не бачили зображеного святого духа. Чому ж ні, коли святий дух рівний Богу й Сину у славі, силі, і т. п.? “Вірую” може казати, що хіба ми віруємо, що святий дух є рівний Богу, інакше ми пропадемо, але Ісус, даючи нам правило для життя, навіть й не згадував про святого духа: “Це ж життя вічне в тому, щоб прийняли знання про Тебе, єдиного справедливого Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.”— Йоана 17:3.

19. Як хрещення святим духом вказує, що святий дух не є особою?

¹⁹ Далеко від навчання про рівність з Єговою, Писання показує, що святий дух не є навіть особа. Ось Йоан Хрестилель каже, що Ісус буде хрестити “святим духом й вогнем,” як і він був хрещений водою. Охрестити значить занурити, заглибити, поринути. Чоловік може хрестити інших водою, занурити їх у воді, як це Йоан робив, й чоловік може хрестити інших вогнем через занурення їх у поломя або спричинити їм знищення; але як хто може хрестити інших другою особою? Оскільки ні вогонь ані вода не є особами чи не розсудним заключати, що й святий дух також не є особа? Крім того, Петро зазначив, що Бог вилив ‘дещо із своєго духа’ на все тіло. Чи можемо ми уявити, щоб якусь особу можна вилляти на тисячі інших осіб, як це сталося в Пятидесятницю потім як Петро проповідував Жидам? — Мат. 3:11; Діян. 2:17, 38, 41.

20, 21. Як цей факт, що Божий святий дух не має відмінного імя, арґументує що він не є особа?

²⁰ Що святий дух не є особою, то на це вказує факт, що він не має особового імя. Бог, Творець, має багато характерестичних назв. Його імя є Єгова, і він є єдиний “Бог,” або “Правдивий Бог,” і тільки він є “найвиший” і “Всесильний.” Він ясно відзначений від інших богів або могутніх. Так й його Син, Ісус Христос. Є тільки один на те імя, Тільки один “перворідень,”‘тільки один Лоґос або “Слово.”

²¹ Але не так з святим духом. Єгова, Христос і вірні ангели — всі ангели — всі є святими духами. Чи і святий дух є “найвишим святим духом”? Якщо так, то в який спосіб він перевищує Єгову й Христа чи то як дух або як святий? І більше ніж сотня разів про святого духа говориться як про “дух Єгови,” “Божий дух,” “Мій дух” і “дух Ісуса Христа.” Всі такі власницькі уживання святого духа дальше підтверджують арґумент, що це знаряд радше чим відділена і відмінна особа.— Суддів 3:10; Мат. 3:16; Діян. 2:18; Филип. 1:19.

22. Як питання про місцевість арґументує, що Божий святий дух не має особовості?

²² І завважте ще іншу точку, а саме місцевість. Біблія каже нам, що Бог домує в небі, й що він урядує там. Також, що Ісус в його передлюдськім існуванні втішався присутностю свойого Отця, що він прийшов на землю виконати особлившу місію, а головно коли він прийшов як чоловік, й що він тепер повернув до неба. Де ж був або є тепер святий дух, якщо він особа? Чи “він” зійшов на Ісуса в Йордані й там остався, або чи він повернув знову в пятидесятницю? Чи “він тепер у небі з Богом і Христом, або “він розкинутий по всій землі де тільки Христові послідовники знаходяться?

23. Як Біблійні тлумачі затемнили правду відносно святого духа?

²³ Фактом є, що правда про святого духа була затемнена упередженням перекладачів Біблії. Це, що вони уживали великих буквів не може бути доказом, що святий дух особа. Чому ні? Тому, що в часі коли Писання були писані, то й властиві й звичайні іменики не були відрізнені одні від других. Та сама правда відноситься до даного означеного артикулу да (анґ. мові) перед святим духом в сотках случаях, де біблійні Писання не робили цього. Викинути означені артикули виглядає невластивим для таких тлумачів Біблії, але не для писателів Біблії. Тим то Павло писав, що царство Боже значило “мир й радість з святим духом,” а не “з особовим святим духом.” Й Петро самий писав, що Божі слуги говорили, будучи “народжені від святого духа,” а не “через особу святого духа.”— Рим. 14:17; 2 Петр. 1:21.

СВЯТИЙ ДУХ — БОЖА АКТИВНА СИЛА

24. Що це Божий святий дух?

²⁴ Коли ж святий дух не є Богом і не є членом трійці, не є спів-рівний, й навіть не є особою, то чи це є “Божий вплив на умах його слуг,” як це деякі твердять? Хоч Бог уживає св. духа, щоб вплинути на уми своїх слуг, то ця операція далеко більша. Це є Божа активна сила, а не сила Єгови пробуваюча в нім, але це його енерґія, яка виходить з його для виконання його намірів. Оце що певні ранні “церковні отці” називали “спосіб божественної операції.” Будучи невидимою і сильною, її властиво можна назвати ру’агг, пнеу’ма або дух. Одначе це не є сліпа, неконтролююча сила, як от сила “натури,” блискавиці, гурагану й тим подібне, але як Божий святий дух він всякого часу є під його контролею, виконуючи його святий замір, й тому його можна уподобити до проміня радару.

25. Які є деякі речі, що Божий святий дух виконував в минулих часах?

²⁵ Це було при помочі його святого духа або активної сили, що Бог сотворив всі речі, як це в Йоана 1:3 показує, через свого Сина. Як Еліуй сказав: “Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життя.” (Йова 33:4; гляди також 1 Мойс. 1:2; Псальма 104:30.) Ця активна сила сходила на вірні старинні мужі, як Гедеона, Яфтая і Самсона, подавши силу їм здобути визначні побіди. Ісус свідкував, що “через святого духа Божого” він виконував чудеса. І апостол Павло показав, що це святий дух помагав христіянам виконувати ріжні ознаки й діла. Це включало також й писання Біблії. Сказав Давид: “Дух Єгови говорить в мені,” І Петро: “Бо ніколи із волі чоловіка не виповідано пророцтво, а від духа святого розбуджені, промовляли святі люди Божі.”— Мат. 12:28; 2 Сам. 23:2; 2 Петр. 1:21.

26-28. Як Божий святий дух був активний в користь його духових сплоджених синів, починаючи з Ісусом Христом?

²⁶ Писання дальше показують, що це при помочі його святого духа або активної сили, що Бог роджає своїх духових синів, перший з котрих був Ісус Христос. В часі його хрещення Божий святий дух зійшов на Ісуса в виді голуба, після того Бог призначив його за свойого духового Сина. (Мат. 3:16, 17) І так Павло говорить відносно Христових послідовників: “Котрі бо духом поводяться, ті сини Божі.” І що (святий) дух самий свідкує нашому духові (умовій диспозиції), що ми діти Божі.”— Рим. 8:14, 16.

²⁷ При помочі святого духа ці духові сини Божі були помазані, назначені або призначені Єговою навчати. І так Ісус, на початку своєї місії, читав з Ісаїї 61:1, 2, і пристосував до себе: “Дух Єгови спочив на мені бо він помазав мене на те, щоб принести благу вість убогим.” Це помазання духом Божим що призначало їм проповідувати, і прийшло на послідовників Христових в Пятидесятницю у сповнення пророцтва Йоїла, як це Петро показує: “І в послідні дні, каже Бог, виллю я духа мого, . . . й пророкувати муть.”— Луки 4:18; Діян. 2:16—18.

²⁸ Божий святий дух також просвічує його слуг й помагає їм зрозуміти його Слово. В дійсності, його не можна зрозуміти без помочи Божого святого духа. Тим то письменники, Фарисеї, й Садукеї й законники, хоч були дуже познайомлені з Писаннями, не розуміли їх. Так, як це апостол Павло показує: “Ні, яко ж писано: чого око не виділо, ні ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.”— 1 Корин. 2:9, 10.

РОЗГЛЯНЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕНЬ

29. (а) Які заперечення повстали, що святий дух є Божою активною силою (б) Як певні “церковні отці” вірували що святий дух був?

²⁹ Але можливо при цій точці сильно віруючий в трійцю заперечуючи, запитає: ‘Чи Біблія не вказує в ріжні способи, що Божий святий дух є особа? І чи ранні церковні отці не вірували, що святий дух був божественною особою? Оскільки Ісус застеріг про відступництво, й Павло і інші казали про відступництво, що вже орудувало в їх часі, то виходить, що ранні “церковні отці” помилялися. Одначе особовість не все була приписана Божому святому духові. Юстин Мартир вірував, що “святий дух був впливом або способом оперування Божества.”a Гіпполитус, котрий згідно з Католицькою Енцикльопедієї, був “дуже важним теольоґом й найбільше плодючим реліґійним писателем Римської Церкви перед Константинською ерою,” і в його писаннях він “рішучо не приписує особовости святому духові.”b І як ми вже завважали (параґраґ 4), тоді була ріжниця в думці відносно натури святого духа в четвертому столітті. Тому ми й читаємо, що” хоч Василь Кесарії [при кінці четвертого століття теольоґ] бажав навчати про божество святого духа в його церкві, то він посмів представляти його поступово,” задля сильної опозиції до цього нового навчання.— Історія Христіянської Доґми, Неандер.

30-32. Чому особового займеника відносно Божого святого духа не можна вжити, як доказ, що він є особою?

³⁰ Отже ранньої історії церкви не можна вживати як доказ погляду трінітаріянів про святого духа. Ані цей факт, що часом уживається особливого займенника відносно святого духа, не доказує, що святий дух є божественною особою або навіть сотворінням. Наприклад: Ісус казав, що він пішле своїм апостолам Утішителя, Помічника або Заступника, “духа правди.” Коли Грецьке слово пара’клетос є в мужиськім роді, то це було льоґічним для Ісуса також ужити особистого займеника, коли він відносився до святого духа в цій активності. Цей обіцяний Помічник прийшов у Пятидесятницю.— Йоана 14:26.

³¹ З другої знов сторони, ми знаходимо, що Ісус часто уживав неособового займеника, коли він відносився до Божого святого духа, а це було б зневажливим, коли б святий дух був третьою особою з трійці, рівний й співіснуючий з Богом Єговою. “Дух правди, котрого, світ не може прийняти; бо не видів його, ані знає його, ви знаєте його, бо з вами пробуває і в вас буде.” (Йоана 14:17, НС; АП; ЕД) Правда, деякі перекладачі ужили тут особового займеника, хоч оригінальний грецький рукопис має неособовий займеник, отже виходить, що перекладачі дозволили їх реліґійним упередженням вплинути на їх переклад. За подібним случаєм глядіть в Римлян 8:26, де до святого духа відноситься займеником “самий”, а в деяких перекладах (ПС, Дя) як до середнього роду. (НС, АВ, АП, Ро, ЕД.)

³² З огляду на факт, що ми знаходимо, що до народу Ізраїля й Божої універсальної орґанізації й христіянського собору, повторно відносяться в Писаннях під символом жінки, то це не повинно здивувати нас, що часами про духа говориться як про особу. Але коли святий дух є третьою особою з трійці, рівний Богу й Христу в славі й честі, як це кажуть вірування, то чому Писання відносяться до святого духа як середнього роду?

33. Які ще інші арґументи подають, що ніби підтримують навчання, що Божий святий дух є особа?

³³ Але хтось може запитати, Як можна про неособового духа говорити, що він говорить, навчає, забороняє і призначує? А що сказати про Бога й святого духа, коли про них говориться перемінно, коли ми читаємо, що Бог сказав певні речі, а потім, що це було висказано святим духом? Окрім того, чи ми не читаємо, що Ананія говорив лож перед Богом, й також, що він брехав перед святим духом? Чи це не показує дальше, що Бог й святий дух є одно, члени трійці?

ЗОБРАЖЕННЯ ЯК СВЯТИЙ ДУХ ОПЕРУЄ

34. Як святого духа можна уподобити до електричної сили?

³⁴ В розгляненні повищого питання, безсумніву ужиття ілюстрацій буде помічним, як це найбільший Навчитель, який коли жив, Ісус уживав у такім случаї. Святий дух був уподібнений до вітру. В певних відношеннях він може бути уподібнений до елєктрики. Він може послужити за освітлення (ілюмінацію) і як средство комунікації, і представляє потужну силу, яка може виконати великі речі. Ми не можемо сказати чи людина є сповнена святим духом тільки поглянувши на неї, як ми й не можемо сказати чи батарея є наіскрина тільки подивитися на неї. І як екєктрику уживають певні уряди для страчення кримінальника, так Єгова часами вживає свойого святого духа для страчення лукавого, як от в случаї Ананії й його жени Сафіри.— Діян. 5:1—11.

35. Як Навчання й заборонення святого духа можна зобразити?

³⁵ Ось ще інша ілюстрація: Сьогодні чиновники й жовніри мають сполучність при помочі радіо. Їх офіцер висилає їм вість інструкції й приказує, зоборняє, як там потрібно, через котру мужі на полі або при зайняттю кермуються. Можна сказати, що це радіо виконало все це, бо ж воно було діючою силою. Так само Бог Єгова, уживаючи свойого святого духа, через своє Слово, говорить, повчає й справляє своїх слуг. Про це ми читаємо: “Це промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навчені речі, духом святим духовними словами подаючи.”— 1 Корин. 2:13.

36. Чому можна властиво сказати, що святий дух або Божа активна сила назначує надзирателів?

³⁶ Та сама правда відноситься до святого духа, що призначує і наставляє надзирателів в христіянськім соборі. Він робить це при помочі людей як знарядів. Ми не тільки читаємо, що Павло каже, “що святий дух назначив вас надзирателями,” але також, що Павло полишив Тита в Коринтії ‘щоб оставлене довів до ладу і настановив.’ Тита й інші зробили таке призначення мудрістю й авторітетом даним їм Богом через святого духа, отже можна сказати, що такі призначення були зроблені через святого духа.— Діян. 20:28; Тита 1:5.

37. Дальший арґумент про божество Божого святого духа є уневажнений якими ілюстраціями й писанням?

³⁷ Також це, що Богом наділене знання про його волю для своїх слуг через свого святого духа в минулім часі можна уподобити до передачі новинки по радіо відносно зробленої заяви вождьом держави. Можна властиво сказати, що це радіо казало, замість, що певний коментатор новинок казав це, або, що це вождь держави казав це. Такі висказання є звичайні й не спричиняють замішання. Але тому, що Боже Слово в одному місці каже, що Бог казав певну річ, а в другому місці святий дух казав, то трінітаріяни арґументують, що Бог й святий дух є членами трійці або один Бог.c Такі натягнуті висновки тільки вказують на кволість позиції трінітаріянів. Свідоцтво Біблії є просте й ясне, а не таємниче. Воно показує, що Бог говорить слова в першім місці й що його вірні слуги на землі отримують їх через святого духа.— 2 Петр. 1:21.

38. Як можна сказати, що Ананія скривив перед Богом й також перед святим духом?

³⁸ Такі самі арґументи можна пристосувати до Петрових слів до Ананії, що лож сказана Петрові була ложжю проти святого духа. В тім Петро представляв Бога й говорив за Нього, Ананії лож сказана Петрові була також ложжю перед Богом.— Діян. 5:1—11.

[Примітки]