Визначні Асамблеї в Кореї й Аласці
ЩОДО активности Царства, то Корея таки справді спішиться. У квітні, 1956 року, 1,506 вістників енерґічно проповідували у більших містах і у многих відокремлених місцевостях того краю. Ново заінтересовані люди безнастанно приходять до соборів і бажають довідатися про цю роботу й чому свідки є так відмінні. Ті люди є дуже здивовані, але й дуже вдячні, коли вони бачать американців місіонарів проповідуючи від дому до дому і ще до того говорять до них їх мовою. Коли духовники Христіянства, а особливо з сильніщих церков (як от пресвітеріянські й методиські) говорять проти Свідків Єгови, тоді люди ще більше цікавляться. Тут і між невіруючими людьми знайдеш велику пошану до Біблії. Тут часто можна бачити Біблії в руках людей, що йдуть собі вулицею. Задля цієї причини праця в Кореї є дуже корисна.
Всі Свідки Єгови радісно виглядали асамблеї в місті Сеул, від 27 до 29 квітня (1956). Брати працювали тяжко і поспішно. В корейській мові часто почуєш такі вислови як “нема часу” або “нумо скоріше.” На всі засідання асамблеї брати найняли шкільну авдіторію, опріч на недільну публичну лєкцію. Сподіючись великого натовпу людей, вони найняли також стадіон де знаходився став для купання у місті Сеул. Плакати були на кожному трамваю в місті й написі у вікнах всюди по місті. Кілька день наперед сестри приготовляли величезну скількість рису, риби й інші корейські потрави. Із цим приготуванням росло також і хвилювання. Брати розмовляли ні прощо тільки про конвенцію.
Нарешті прийшов день 27-го квітня. Рано того ж дня зійшлось 800 братів з ріжних соборів на це поле служби. Доси ніякого звідомлення не було відносно часу, коли мали прибути представники Товариства, бо здавалось, що не многі із них зможуть прибути туди. Одначе, відділовий слуга і місіонарі постаралися, щоб стрінути гостей.
З причини сильного вітру той літак запізнився, але вже о год. 12:30 чотири повні бус-мотори привезли корейських свідків на летовище — що не було надто великим дивом, з огляду на звісну щирість тих братів. Десятки із них, представляючи процвітаючі собори в Сеул і інші, енерґічно привітували, брали знимки своїми камерами й дискусували біблійні питання під час коли ніжний легіт пурхав листками їх Бібліїв. Корейці дискусують правду всюди. Більшість із сестер були одягнені в повні їх шати, стилю корейського — яскравого й приємного. Сині відзаки на вилозі ототожнювали всіх Свідків Єгови.
Коли літак приземлився і його величезні двері відчинилися, зараз вийшли брати Кнор, Баррі й Адамс усміхаючись до вітаючих братів. Що за видовище! Коли брат Кнор зходив вдолину по сходах, його зустрінули брат слуга відділу і брат юг Ван Чанґ, котрий є міністром реконструкції для республики Кореї. Ті гості вельми оцінили той живий ентузіязм величезного привіту делєґатів.
Того пополудня конвенція почалась в авдіторії середньої школи Гуі Мун. Ще перед отворенням сесії, то зал був заповнений вщерть. Для сидіння були там лавки, а на передній часті авдиторії розстелено соломянні мати. Те що люди сиділи на матах заощадило місце для більше людей, а Корейці призвичаєні сидіти на долівці. Пильно, з ясними лицями, молоді й старі, слухали привітної промови брата Дон Л. Сліта, що є відділовим слугою в Кореї. Потім наступили промови місцевих братів і місіонарів. Того вечора братів серця тріпотіли від радості, коли вони перший раз слухали промову брата Кнора. Слухачі із 1,330 осіб повернули домів відсвіжені й щасливі, але жаждущі ще більше. Тут в цім змагаючимся краї, в новій республиці, Свідки Єгови дійсно є живі, проповідують про Єгови новий світ праведності.
В суботу в дещо холоднім проте яснім поранку зійшлись разом, щоб вислухати викладу про хрещення. При закінченні промови, промовця попросив кандидатів устати. Справді це був чудовий вид бачити 303 осіб устали з усіх слухачів присутних, що їх було около 600. Устали там 202 жінки й 101 чоловіки. Ця пропорція 2 до 1 була особливше заохочуючою, бо два роки тому там було три жінки до одного чоловіка. В тому часі бракувало мужщинів, але тепер багато мужщинів співтоваришать із товариством Нового Світу. Між тими кандидатами був один американський вояк, котрий прийшов до правди за вісім місяців перед тим; також жінка ґенерала армії Кореї і дочка колишнього премієра Кореї.
Після молитви, кандидати в рядах очікували на найняті автобуси. Коли буси прибули коло моста ріки Ган на північному берігу, сотки щасливих людей їхали до місця, де хрещення взяло місце.
Тут би пригадати, що на цій гарній сцені тільки три роки тому на цих самих горбках рачки лазили вояки й точили кроваву війну. Тепер все здавалось бути в мирі. Ті горбки тепер поміряні прегарно на городи, включаючи травники на яких знаходяться хатинки тут і там. Серед літа ріка сповняється човнами і прогулковими суднами, де тисячі відпочивають від спеки у місті. Прибувші на цю асамблею раділи, що вона відбувалася з початку зими.
На місці хрещення уживалось малого дому як убиральні, розділений на секції. Брати й сестри скоренько змінювали свої одіння, і по пять виходили нараз, ступаючи відважно в холодну воду. Холодне повітря не стримало нікого від посвячення. Одного разу з початку зими, то вони пробили лід для хрещення.
Сотки людей приглядались хрещенню, а 515 інших були зайняті на полю служби. Порядок служби для цілої асамблеї був кермований місцевими соборами. Всі сім Залів Царства у місті (опріч одної) знаходяться в окрузі за двацять хвилин ходу. Хоч населення міста Сеул тепер виносить на 1,500,000 осіб, то мешкання є дуже натовплені, а це робить область міста дуже малою. З причини ревної активності 700 вістників у місті Сеул, то кожний дім буває відвіданий кілька разів. Робота Свідків Єгови є там добре відома, бо місто Сеул є найчастіше оброблене зі всіх містів в Азиї.
НЕЗВИЧАЙНЕ ЗАІНТЕРЕСОВАННЯ КОРЕЙСЬКОЇ ПУБЛИКИ
Протягом тижня асамблеї, відділ публичного споріднення уважно застановлявсь над оголошенням. Отже написано відповідні статті для кожного часопису у місті, і знимки з брата Кнора були поміщені в часописях. У провідних журналах Кореї появилися також дуже гарні артикули. Опріч того, брат Кнор мав інтервю через радіо. Цим інтервю провадила молода женщина, що була оголосником на провідній радіостанції у Сеул. Вона має студію з одною місіонаркою.
В неділю прийшов вершок конвенції, коли брат Кнор виголосив публичну промову на тему “Все Людство буде Одно під Творцем.” Холодний вітрець і ясне сонце обіймали сидячих і стоячих людей навкола великого порожного ставу в середині Сеул Стадії — ідеальне оточення для публичної промови. Люди постійно приходили, аж нарешті стало ясним, що вони наповнять зал ущерть. А щодо Свідків Єгови присутних, то їх радість аж переливалась, побачивши, що їх сподівання перейшли й благословення Єгови обявилося. Коли товпа вже осілася, хор з братів відспівав кілька пісень Царства через мікрофон. Протягом девятьдесять мінут лєкції, яку доручив президент Товариства через товмача, 3,473 зібраних осіб слухали уважно, більшість із них записували собі цитати з св. Письма у своїх нотатках. Бачити було ту товпу (половина котрої були люди доброї волі), приносило дійсну радість, а особливо для місіонарів, що люблять працювати в Кореї.
Після лєкції сотки із тих слухачів негайно відїхали автобусами назад до школи на кінцеві сесії асамблеї. Точно одну годину пізніще, помимо великої трафіки, 1,408 осіб зібралося вислухати кінцеву промову Адамса й кінцеві завваги брата Кнора. Потім, попоївши ще раз смачного рису, “кімчі” і інші потрави, брати оставили шкільний двір і впустилися вдорогу до дому. Сповнившися новими правдами й порадами, вони розмовляли про будучу працю, щоб знайти ще інших, що бажають пізнати Єгову.
Ця перша народня асамблея Свідків Єгови в Кореї не тільки покріпила уже чудову ревність братів, але помогла усім оцінити як вельми потрібно є ступати до зрілости. В Кореї звичайно люди бачать правду дуже скоро. Навіть люди на високих становищах не дозволяють, щоб їх гордість стримувала від признання, що їх реліґійне вірування є помилкове. Коли раз переконані, вони стають дуже пильні в студії й проповідуванні. Приклад цього був в інтереснім досвідченні, який розказали на асамблеї.
Один визначний правник і його жена зустрінули місіонарів около рік тому і упорядкували студію. Будучи пресвитеріянами, вони обидвоє сильно вірували в доктрини їх церкви. Протягом біжучих місяців той правник, пан Ким, відкладав дві годині від своєї роботи кожного четверга ради дуже докладної студії Біблії. Отже треба було багато біблійних доказів для їх переконання, але помалу й дійсно вони почали бачити правду. Отже вони перестали підтримувати церкву всупереч протестів жіночого батька, котрий був визначним місцевим духовником. Сталося так, що корейський уряд вислав пана Кима з одним ділом до Америки і цим чином він міг відвідати Бетель і друкарню в Брукліні. Він радісно проповідував у Ню Йорку, але пише, що він бажав повернути домів, щоб помогти проповідувати там. Іноді й його жінка стала дуже ревною в службі й була занурена в хрещенні на одній асамблеї.
В понеділок, на 30 квітня, до полудня в четвер 3 травня, брати Кнор, Адамс і Баррі, відвідали офіс відділу й там застановлялися над місійними та відділовими справами. Там було виложено, що місіонарі в Кореї мають особлившу відповідальність відносно тієї великої товпи людей, котра негайно увійшла в орґанізацію, щоб її привести до зрілості. Вони пильно й тяжко працюють, щоб доконати це. Щоб довершити це, то найважніще потрібно опанувати мовою і цим робом статися діючим місіонарем. За один рік ті нові місіонарі зробили добрий поступ; бож тільки при помочи відповідної мови тих людей місіонар може передати біблійні й орґанізаційні точки братам і людям доброї волі. Всі, що отримали корисну й розумну пораду в любові змогли вельми оцінити і пильно виконати суґестії президента.
Оті були вельми зайняті шість днів, і хоч місіонарі жалували, що гості мусіли відїхати, проте вони були жадні ужити те знання, яке вони набули. Коли вже літак відлетів і зник з їх виду на синіх облаках, тоді ті міністри Єгови обернулись і побачили свій край і свою відповідальність до його осадників. З подякою в їх серцях, вони пригадували той чудовий привілей, який вони мають служити Єгові повночасно у такім покірнім краї як Корея.
Тепер ті три подорожні мусіли звернутись до Японії, де брат Баррі остався, а брати Кнор і Адамс полетіли до Аласки. У леті назад до Токио сцени були чудові, літак піднісся високо понад горбувату та дещо мальовничу область Кореї, а тоді понад Японським морем до прекрасних гір Фуджіама. Приємно було побачитися з місіонарамі в Токио через два дні. Цей раз вже не було землетрусу, який був тиждень раніше саме перед тим, як брат Кнор промовляв в часі служебного зібрання в одному Залі Царства в Токио, коли він почав свою промову, кажучи: “То була моя початкова нервовість.”
АЛАСКА
На летовище в Токио в суботу вечером (травня 5) о годині 6:30 пп. брати Адамс і Кнор попрощали ту щасливу товпу місіонарів і інших свідків Єгови. Через цілу ніч і більшу часть наступного дня ми летіли понад островами Алеутськими, і нарешті приземлилися в Анкораж, Аласка, о 2:30 годині в суботу пополудні. Як дивно воно виглядає, коли людина переживає той самий день два рази! Тут вони знову перелетіли міжнародню межу дати (часу). Заким взяли літака до міста Фейрбенк, ми перебули кілька годин з братом і сестрою, котрі не мали спромоги поїхати на конвенцію. Вони зустрінули подорожних на летовищі, показали їм новочасне і живозростаюче місто Анкораж, і потім повели їх до нового Залу Царства — якою могли б почванитися собори денебудь. Хоч та будівля не була цілком скінчена, то вже можна було бачити, що вона станеться визначним місцем для асамблеї Свідків Єгови.
Літак до міста Фейрбанкс злетів того ж пополудня, але сонце ще світило ясно навкола Анкораж і на узгіррю — чудовий вид! Грубий поклад снігу покрив стрімкі скали й луги так далеко, як око могло бачити. Вище усіх стояла гора МіКінлей, що є найвищою в Північній Америці (20,300 ступнів вище рівнини морської), вище навкола краю чим яка інша гора у світі. Хоч ця величава гора знаходилася пядесять миль на захід від дороги до фейрбенкс, то вона стояла як памятник незміримої сили її Творця. Її верх серед сприяючих обставин дає спромогу бачити панораму області поверх 200 миль в промірі.
За годину часу після прибуття до фейрбанкс, брати вже знаходилися в Залі Карпентера де конвенція відбувалася, і де кілька хвилин пізніще брат Кнор доручив свою першу промову до 152 слухачів. Було дуже приємно знаходитися з цією маленькою групою. Тут кожний розмовляв по анґлійськи і це помогло загріти приязнь з братами після промов і в часі обідів. Публичне зібрання в неділю сповнило ущерть залю 231 особами, і брати справді тішилися таким великим зібранням Свідків Єгови, якого не було ніде в Аласці.
Попереднього дня девять осіб прийняло хрещення, а це принесло велику радість місіонарам і іншим, котрі служили вірно в Аласці. Один із братів приготовив хрестильницю у своїй пивниці, бо на дворі вода була замерзла. Аляска, як дехто догадується, є трудна для оброблення. І воно справді так є, але тамошні місіонарі люблять там бути і чуються вдома. Те саме можна сказати і про інші брати, що їздили до Аласки. Вони відчувають свіжість воздуху і свободу великого простору й рішають оставатися там. Коли вони йдуть із свідоцтвом глибоким снігом серед зими, то люди звичайно запрошують їх до середини і там вони мають чудові дискусії про Біблію. Тому що місто фейрбенкс так близько північно-полярного кола (Арктик Цирклю), то дні там дуже короткі у зимі, а на весну й в літі ніколи ночі немає. В дійсності, коли конвенція відбувалась, тоді сонце сходило о годині 2:51 рано. Якщо хто призвичаєний вставати з досвітком, то воно трохи зарані в Аласці. Через цілу конвенцію сонце гарно світило.
Брати приготовили інтервю (розмову) через пятнацять хвилин по радіо, і дві програмі по телєвізії зараз після асамблеї. Місцевий собор дуже радів з того оголошення, бо вони чулись, що це поможе приготовити людей в території для наступного відвідання їх з благосвітям.
День перед нашим відїздом, брати Кнор і Адамс мали приємність попоїсти з місіонарами мясо з муса, яке приготовили брати в місійній службі. Воно радісно було розмовляти з ними про зріст праці в Аласці. Вже вісім років проминуло від коли президент Товариства відвідав ті місіонарі, але вони далі вірно виконують їх службу.
СПРЯМОВАНІ ДО ДОМУ
Ню Йорк був нашою наступною метою, хоч треба було тисячі миль перелетіти до його. Спершу ми летіли над інтересною територією Юкону й Канади. Літак припинився в місті Гвайтгорс, де кількох братів, котрі подорожували автом з фейрбенкс по шляху Аласка, тепер узяли літака на короткий одногодинний скок понад гори до їх собору в Джуна, Аласка. Тут ще інша ґрупа вийшла на летовище, щоб привітати подорожників до Ню Йорку. Ті трицять хвилин відсвіження в дорозі звеселяли серця як подорожників так і місцевих вістників. З літака можна було бачити гарний вид ледової гори Мендегал, як і снігами покриті гори здовж канадийського західнього побережжя. З летовища в Сіятель можна було бачити гору Ранієр у всій її славі, якої верх сягав вище низьких хмар.
Скорий був політ у Сполучених Штатах. Гарно було бачити з повітря новий будинок Товариства, який будувався від літа в 1955 року (а тепер укінчений) в Брукліні. Ось так закінчилося деситьтижневе подорожування, підчас якого ми зустрічали місіонарів, відділових слуг, спеціяльних піонірів, окружних і дистріктових слугів і тисячі інших вістників Єгови царства розсіяні широко від Південного Тихого океану до Далекого Сходу. Всі вони указували любов, що звеселяло серця подорожуючих представників Товариства, що вони мали нагоду послужити їх братам і мати чудову спільність із ними у многих краях. Справді Єгова і його інтронізований Цар далі збирають разом “інших овець” з між усіх народів, родів і язиків, і вже наближається час, коли всі, що переживуть, будуть одно під їх Творцем. Тисячі Свідків Єгови у всіх тих краях висказували їх гарячу любов і привіт для всіх їх співпрацівників по всьому світу, і вони рішилися триматися разом в товаристві Нового Світу, даючи Єгові виключну посвяту.