“Єгова у Храмі Своїм Святім”

“Єгова — у храмі своїм святім; нехай вся земля мовчить перед ним.”— Аввакума 2:20, АС.

1. Від закінчення першої світової війни, як реліґія була дотикнена присутністю Єгови в його храмі?

ЧИ ви коли небудь дивувалися чому реліґія переходить такі тяжкі часи від закінчення першої Світової Війни в 1918 році? Це тому, що “Єгова у храмі своїм святім,” і вся земля замовчала перед ним. У вічі його присутності в його храмі наступило найбільше реліґійне очищення і реліґія вже не може діяти як перед тим без швидких та нещасних наслідків. (Пс. 11:4—6, АС) Отже де є храм Єгови і як ми можемо бачити його присутність там, щоб й нам з пошаною мовчати перед ним?

2. Яку відповідальність відносно його образового храму Єгова повірив членам старинного покоління Левія?

² Бог Єгова має тільки один храм у всесвіті. Колись він мав один храм на землі, і через сотки літ він знаходився у святім місті Єрусалимі в землі Юди. Туди всі Ізраїльтяни заносили їх особисті жертви, які приносили в офіру Божі висвящені священики, між котрими був архиєрей і його многі підсвященики, всі походили від родини Арона, сина Левія. Священики і Левіти були під обовязком тримати почитання Бога Єгови чистим і неопоганеним. Вони мали наказ не тільки служити в храмі дотично жертв і празників, але також навчати народ про Божий закон і інформувати покоління Ізраїля про його волю.

3, 4. Який був завіт Єгови з Левітами? Хто і як зопсував його?

³ Бог зробив угоду або виразив свою волю відносно покоління Левія, що служба в храмі повинна бути їх виключним привілеєм, і що Він буде їх насліддям, бож вони не посідали землі в Ізраїлі. Ця угода з Левієм отримала виразні умовини в словах Єгови, якими Він одобрив Фінегаса, правнука первосвященика Арона за те, що він виступив проти просякнення ідолопоклонства і моральної розпусти серед Ізраїля. “Фінегас, син Елеазара, сина Арона священика, одвернув ярость мою від синів Ізраїлевих, ревнуючи за мене проміж ними, щоб не я вигубив синів Ізраїлевих в ревності моїй. Тим же то промов: Це я даю йому завіт мого примиря. І він мусить послужити як завіт священства віковічно для нього й його потомків після нього, за те, що він не терпів суперництва проти його Бога і спокутував за синів Ізраїля.”— 4 Мойсея 25:10—13, НС.

⁴ Описуючи дальше угоду з Левієм, Єгова сказав до священиків, які занедбували їх обовязки: “А тепер, О священики, ця заповідь для вас. І ви будете знати, що я дав цю заповідь для вас, щоб мій завіт удержати з родом Левіїним, говорить Єгова Саваот. А той завіт мій із ним був завітом життя й мира, а дав я його задля страху, та й він боявся мене й страхався перед імям моїм. Закон правди був в устах його, і неправди не було на язиці в його. В мирі й правоті ходив він передо мною, тай відвернув многих від гріхів їх. Бо уста священиків мають виявляти знання, і з уст його вони шукають закону, бо він — післанець [ангел] Єгови сил. Та ви відвернулись з цієї дороги, стались спотиканням для многих; ви знівечили завіт Левія, говорить Єгова сил.”— Мал. 2:1, 4—8, АС; Да, замітка.

5, 6. (а) Коли і як присутність Єгови в його храмі була перший раз символічно представлена? (б) Як вона була символічно представлена після того, як Ізраїльтяни вступили в Обітовану Землю?

⁵ Першим будівничим храму для Єгови був Левіт пророк Мойсей, брат Арона. Коли Мойсей скінчив будувати храм або намет і поставив його в пустині в 1512 р. перед Хр., тоді вельми значуча подія взяла місце. “І так закінчив діло Мойсей. Ось хмара почала накривати намет згромадження і слава Єгови сповнила храм. І Мойсей не міг увійти в намет згромадження, бо хмара й слава Єгови сповнила намет.” (2 Мойс. 40:33—35, НС; 1 Сам. 1:9; 3:3; 2 Сам. 22:7) Це чудо символічно представляло, що Господь Єгова прийшов до свого храму і тепер перебував у своїм храмі святім. Вісім день пізніще, або на восьмій день після висвящення архиєрея Арона і його синів як підсвящеників, вони самі приносили жертви за себе і за народ Ізраїля. При вершку ще інша ознака явилася: “Тоді зняв Арон руки до людей, і благословив їх; та й зійшов у низ після того, як приніс жертву за гріх і жертву всепалення й жертву мирну. І ввійшли Мойсей та Арон у соборний намет; і вийшли та й благословили людей. І явилася слава Єгови всім людям. І вийшло поломя сперед Єгови, і пожерло на жертівнику жертву всепалення й кусні жиру; і бачили всі люди, і загукали з радощів та й попадали на лиця свої.” Те божественне прийняття жертв, які приніс Арон і його сини, було доказом, що Єгова прийняв їх посвячення на священиків згідно з його угодою з Левієм. Хмара, яка спочивала над наметом, послужила як знак, що Єгова був у своїм святім храмі.— 3 Мойс. 9:22—24, 1, НС; 2 Мойс. 40:1, 12—17, 31, 32, 36, 38.

⁶ Трицять девять років опісля, коли народ Ізраїля перейшов ріку Йордан і осівся в Обітованій Землі, тоді вже не потрібно було перевозити намет з вандруючими людьми, та й стовп хмарний не являвся над наметом. Одначе, присутність Єгови у храмі його святім була символічно представлена через ковчег завіту, що була свята скриня на віку котрої знаходилися два ангели, а в середині були святі знаряди. Цю скриню ставили у кімнаті Святая Святих намету, а на верху скрині являлося чудотворне світло. “В хмарі бо обявлятись буду над віком,” сказав Єгова. (3 Мойсея 16:2, НС) Отже “як увійшов Мойсей у громадський намет промовляти з ним, так почув голос, що промовляв до його з віка, що на скрині свідчення, і спроміж обох херувимів; і промовляв до його.” (4 Мойсея 7:89, НС) Кожного року в День Примирення входив туди архиєрей і кропив кровю перед ковчегом, і цим чином являвся перед присутністю Єгови в Святая Святих.— Жид. 9:7.

7, 8. Після викінчння храму Соломоном, як присутність Єгови була видимо указана?

⁷ Після 446 літ служби в Обітованій Землі, намет згромадження був замінений деревяним храмом, і з каміння та дорогоцінного металю і клейнод на горі Морія в Єрусалимі. Цар Соломон, син Давидів, будував його звиш сім років. В день посвячення того славного храму, прийшов був час, щоб перенести символ присутності Єгови у внутрішю кімнату цього чудового будинку. Про це ми читаємо: “І внесли священики скриню завіту Єгови на її місце, у Святая Святих.” І що тоді сталося? “Як же повиходили священики зі святого місця, хмара сповнила дім Єгови. І священики не могли за хмарою стояти і виконувати службу, бо храм Єгови сповнився славою Єгови.” Більше ніж та положена скриня завіту в святій кімнаті, ця чудотворна хмара означала, що Єгова прийшов і перебував у своїм святім храмі. Обома тими знаками, ковчегом у Святая Святих і хмарою слави, що сповнила святе місце, присутність Єгови була видимо представлена цими видимими символами.— 1 Цар. 8:6, 7, 9—11, НС.

⁸ Тоді цар Соломон признав вірність Єгови і благословив усіх людей присутних там у храмі. Стоячи тепер перед великим вівтарем на котрому положено жертви з звірят для Бога, Соломон виповів довгу молитву за вибраних людей Єгови і також за будучих поклонників із іноземних країв. Тоді Єгова указав, що Він вислухав молитву Соломона. “Як скінчив Соломон молитву, спав вогонь з неба й поглинув всепалення й жертви, й слава Єгови сповнила храм. І не могли священики ввійти в дім Єгови, бо слава Єгови сповнила храмину Єгови. І всі сини Ізраїлеві, вглядівши, як зійшов вогонь і слава Єгови на дім, припали лицем до землі, на поміст і поклонилися, і славили Єгову, бо він благий, бо віковічна милість його.” (2 Паралип. 7:1—3, НС) Вогонь з неба, який запалив дрова на новому жертівнику і пожер жертви на ньому, показав, що Єгова прийняв храм і його вівтар. Він показав, що він одобрив перенесення його почитання від старого намету до цього святого місця на горі Морія. Тепер Він був присутний в цім храмі, як Він був передтим присутний в наметі.

9. В який інший спосіб присутність Єгови в Соломоновім храмі була обявлена?

⁹ Це не значить, що Єгова був буквально присутний в матеріяльному храмі, не більше чим він був присутний у менше виставному наметі, який збудував Мойсей. Ні, той храм ані намет не могли помістити великого Бога універсу. Самий Соломон признав цей факт при посвячені храму, кажучи в своїй молитві: “Та чи Богові домувати з людьми на землі? Глянь, небо небес не поміщає тебе, оскільки менше цей дім, що я збудував його?” (2 Паралип. 6:18, НС) Єгова був присутний у святім храмі на горі Морія в Єрусалимі тільки тим чином, що він вислав туди свою силу від свого небесного престолу і її операцію видимою в храмі через небесну хмару й через вогонь з неба. Він також був присутний в тому храмі через звернення своєї уваги на неї і через вислухання молитов, які були виповіджені там, або коли віруючі молилися із зверненим лицем до нього. Як і самий Соломон сказав у своїй молитві при посвяченні храму: “Зглянься на молитву й благання слуги твого, Єгово, Боже мій! Почуй взивання й молитву, якою твій слуга молиться перед тобою. Нехай очі твої споглядають на храм цей в день і в ночі, на місце, де вислуховуєш молитву, якою раб твій буде молитися на цьому місці.” (2 Паралип. 6:19, 20, НС) Як це самий Єгова сказав до Соломона пізніще в Габаоні: “Я освятив цей храм, що збудував ти, оселивши там на віки імя моє, й мої очі й моє серце будуть там віковічно пробувати.”— 1 Царів 9:3, НС.

ГОСПОДЬ (ГА-А-ДОН) ПРИХОДИТЬ ДО СВОГО ХРАМУ

10. Коли і чому присутність Єгови була забрана з храму Соломонового, і з яким наслідком?

¹⁰ Прийшов час, коли Єгова відтягнув свою присутність від того храму Соломонового, тому що священики і Левіти добровільно опоганювали “завіт Левія” і народ Ізраїльський поламав всі закони угоди, яку Єгова зробив з ними. Коли його присутність відступила, храм стався предметом знищення Вавилонськими арміями в 607 році перед Хр. і декотрі пережитки з народу, що опоганив святиню, були забрані у Вавилон. Сімдесять років пізніще, коли вірний останок молився, звернувшись до місця колишнього храму в Єрусалимі і показав сердечне бажання відновити чисте почитання там, тоді Єгова визволив їх з Вавилонської неволі. Він привів їх назад в Юдею й Єрусалим, щоб вони відбудували храм і привернули божественне почитання там в його чистоті. Під управителем Зарубабелем і архиєреєм Йозуєм, той храм і вівтар були відбудовані на старому місці. Той храм, відбудований через розкаяних і привернених останків, показавсь бути не так славним як храм Соломона. Але у звязку цього відбудування храму через приверненого останка, Бог Єгова дав послідне пророцтво перед христіянською добою через пророка Малахію, включаючи оці значучі слова: “Ось я посилаю післанця мого [ангела], і він приготовить дорогу передо мною; і Господь, котрого ви шукаєте негайно прийде у храм свій, і Ангел завіту, що його бажаєте; ось, він йде, говорить Єгова сил.”— Мал. 3:1, Да.

11. В якому відношенні храм, відбудований в Єрусалимі Зарубабелем, ріжнився від храму Соломонового?

¹¹ Цей храм збудований через останка під управителем Зарубабелем, не мав у своїм Святая Святих ковчегу завіту Єгови. При його присвяченні в 516 році перед Хр., хмара слави не сповнила його; вогонь з неба не зійшов і не спалив жертви на вівтарі. Одначе Божа присутність була відновлена в храмі й чисте почитання його було привернене як за часів Мойсея.

12-14. Чому наглий прихід Єгови до його храму був предсказаний, і коли він стався?

¹² Чому ж тоді пророк Малахія, около сімдесять років пізніще, сказав “Господь [га-а-дон], якого ви шукаєте, нагло прийде у храм свій, і Ангел завіту, якого ви бажаєте”? Це тому, що у міжчасі священство храму сталось зневажливим до вівтаря Єгови і опоганило його завіт з Левітами. Тим більше, тому що священики занепали в їх Богом-даних завданнях, загал людей став матеріялістичним. Вони сумнівалися, чи воно було варто служити й почитати Єгову, і чи він справді був присутний в своїм храмі й бачив що там робилося під плахтою реліґійного лицемірства. Вони неначе утомлювали Бога своїм повторенням: “Всякий, хто чинить лихо є добрий в очах Єгови, і він любується ними; або, Де є Бог суду?” (Малахія 2:17, Да) Якщо він утомився слухати такої зневажливої та визовної мови, чи не повинен він щось зробити про це, діючи несподівано? Так. Чи вони не питали: “Де є Бог суду?” Тепер вони знати муть де він є, коли він нагло прийде судити свій храм.

¹³ Господь за яким вони ніби то шукали і котрий нагло прийшов у свій храм,— це самий Бог Єгова. Він є Адон (по єврейськи), або пан до якого храм належить і котрого імя на йому, прийшов до місця в якому його повинні почитати. Але коли він прийде цей раз, то він прийде не самий, а в товаристві з “Ангелом завіту.” Задля строгости суду, який візьме місце після його приходу з його Ангелом завіту, Єгова обітував, що він з милосердя післе свого післанця, а цей приготовить дорогу перед ним. Коли б обставини не були приготовані між його поклонниками храму нім він поверне до храму, тоді цілий народ мав знайтися в небезпеці знищення, як от Содома й Гоморра, що були охрещені вогнем з неба.

¹⁴ Це пророцтво про прихід Господа Єгови у свій храм з Ангелом завіту не сповнилося на храмі Зарубабеля. Замість Зарубабелевого храму, Ірод Великий з Ідому побудував куди кращий храм, коли він став царем над Юдеєю і Єрусалимом за наказом Риму. Аж на цьому храмі сповнилося пророцтво Малахія, але й це було тінею подій нашого часу в цім двацятім столітті.

15, 16. (а) Як Господь храму, Єгова, нагло прийшов до нього після приготовлення Йоаном Хрестителем? (б) Як і коли суд Єгови у храмі був виражений?

¹⁵ Самий Ісус Христос указав хто тим післанцем для приготування дороги був в його часі; іменно, Йоан Хреститель, котрий закінчив свою роботу і котрий знайшовся у вязниці де йому відсікли голову. “Це ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу свою перед тобою.” (Матв. 11:10, НС) Йоан почав проповідувати й хрестити приближно шість місяців перед Ісусом і приготовив малий останок з Ізраїльтянів для приняття його. Цей факт не значив, що Ісус був тим Господом, котрий нагло прийшов у свій храм. Ісус не є Єговою, отже не є Господом храму. Він є Єгови “Ангел завіту”, котрий співтоваришив з ним до храму; а та угода — це завіт, який Єгова зробив з вірним Авраамом, кажучи: “У насінні твоєму [потомках] всі народи землі будуть напевно поблагословенні.” (1 Мойс. 22:18, НС) А що післанець приготування вже прийшов був, отже це в часі Ісуса, що Господь Єгова нагло прийшов у свій храм, щоб показати де Бог судів був. Це не значить, що Господь Єгова прийшов особисто й видимо до храму — ні, не більше як він прийшов видимо до намету в пустині коло гори Синай, або до Соломонового храму в Єрусалимі. Це Ісус Христос його Ангел завіту благословенств прийшов видимо до храму Єгови в тому часі. Він прийшов як видимий представник Господа Єгови, і через положення свого духа на Ісуса, Єгова був з ним в тім приході до храму в Єрусалимі в 33 р. по Хр.

¹⁶ Після охрещення Йоана в ріці Йордан, Ісус отримав сплодження з духа, коли голос Єгови прийшов з неба, кажучи: “Це Син мій любий, котрого я вподобав,” і тоді він був помазаний на царя через духа Єгови, який зійшов на нього у виді голуба. (Мат. 3:13—17, НС) Три з половиною літ опісля Ісус їхав як цар у день коронації до царського міста Єрусалиму. Тоді він пішов до храму, але архиєрей не прийняв його і не помазав його на царя жидівського, щоб опісля всі священики й Левіти привітали його. Ні, вони опоганили завіт Левія; вони не прийняли великого жертвенного Агнця Єгови за гріхи людства, та й закону правди не було в їх устах. Вони з обуренням противилися, коли многі хлопці в храмі привітно покликували до Ісуса: “Осанна сину Дивидовому!” (Мат. 21:15, 16, НС) Тому що ні священики ані Левіти не вигнали міняльників, що продавали птиці й тварини, з храму, тому Ісус це зробив, кажучи: “Написано [в Ісаїї 56:7], дом мій буде зватися домом молитви для всіх народів. Ви ж зробили його вертепом розбійників.” (Марка 11:15—17, НС) Оці були слова Єгови, які Ісус навів, і цим чином Єгова був зі своїм Ангелом завіту в цім висказанні суду в храмі, очистивши його що найменше від цього реліґійного гандлю.

17, 18. Як це сталося, що за кілька день пізніще, що більше присудів виражено в храмі єрусалимському?

¹⁷ Один день пізніще Ісус заявив, що Єгова мав оставити або забрати свою присутність від храму, кажучи до письменників та Фарисеїв і народу єрусалимського: “Ось дім ваш опущений вам!” Не лишаючи ніякого сумніву, що це значило знищення Іродового храму, як знищення Соломонового храму через Вавилонців у 607 році перед Хр., Ісус сказав до своїх учеників в часі оглядинів храму: “Чи бачите те все? Направду кажу вам, що не останеться тут каменя на камені, щоб не був збурений.” (Мат. 23:38; 24:1, 2, НС) Два дні пізніще священики, що опоганили завіт Левітів, сказали: “Де є Бог суду?” і тоді вони видали Божого Ангела завіту в руки необрізаних Римлянів на страчення серед прилюдної зневаги на дереві, як злочинного невільника.

¹⁸ Бог суду бачив, що коли священики і Левіти підуть назад до їх обовязків у храмі, то вони підуть туди із закривавленими руками від крови Ангела завіту. Отже коли його вмираючий Ангел завіту виповів послідні слова, “Скінчилося!” “Отче, в руки твої віддаю духа мого,” тоді самий Єгова прийшов у храм, і звернув свою силу прямо на Святая Святих. Цей раз він не сповнив дому славною хмарою, ані не пожер жертвів вогнем з неба на храменому вівтарі, але він спричинив землетрус під храменим містом і розколов скалу і закрив сонце, щоб не світило, і роздер завісу святині на середині, роздерши її, як листок паперу від верху до споду; ця завіса будучи трицять ступнів висока і подвійно груба на один цаль, і цим чином він відкрив, що в Святая Святих не було ковчегу завіту.— Мат. 27:50, 54; Йоана 19:30; Луки 23:45, 46, НС.

ДІЙСНИЙ ХРАМ ЙОГО ПРИСУТНОСТІ

19. Коли і як Єгова цілком опустив типічний храм?

¹⁹ Трицять сім років пізніще, не тільки Святая Святих була наїхана, але цілий храм Єрусалимський підпалили переможні Римляни, і зрівнали будинок з землею, так що не полишився камінь на камені, у сповнення Ісусових слів. Із чотири місячної облоги Єрусалиму лишилося 97,000 Жидів, котрі “були позаймані у полон до всіх народів,” місто було збурене, родинні записки священиків і Левітів і царської родини були знищені або загублені, і природні Жиди по цілій землі осталися без діючих священиків. Справді їх святий дім був оставлений їм Єговою.

20. На місці знищеного матеріяльного храму в Єрусалимі поставлено що?

²⁰ Але чи Єгова лишився без храму? Чи він ніколи вже не міг бути присутним у своїм святім храмі? Ні, бо він замість пропадаючого храму на горі Морія в Єрусалимі здвигнув триваючий, духовий храм. На третий день після того, як він роздер завісу в святая від гори до споду, Бог Єгова підніс “основний угольний камінь” для духового храму. Як? Всемогучий Бог зробив це через воскресення свого Сина, свого Ангела завіту, з мертвих до життя в небесах. Згідно із його присягою Єгова підніс його як царського священика подібного до Мелхиседека, але до божественної натури. Тому що він зложив людську жертву як священик, Ісус Христос тепер стався царським Архиєреєм Єгови, посідаючи заслуги із жертви при помочи котрої він міг робити примирення за гріхи людські і діяти як Посередник між Богом а чоловіком. При помочі святого духа Бог Єгова мешкає в Ісусі, що є живим “основним і угольним каменем” духового храму, і тому Бог не потребує більше храму з мертвих каміннів в Єрусалимі.

21, 22. Хто є Угольний камінь і “живі каміння” духового храму?

²¹ Сорок день опісля Ісус Христос вознісся до свого небесного Отця престолу, взявши з собою вартість свого пожертвованого людського життя. Бог Єгова прийняв це і також положив свого Архиєрея на небесній горі Морія або горі Сион, як “дорогоцінного” і “угольного каменя”. Тому що прославлений Ісус був тільки основним, угольним каменем, то ясним є, що Бог Єгова не мав наміру ужити самого Ісуса за свій живий духовий храм. Отже в день Пятидесятниці, якраз десять день опісля, Бог Єгова почав будувати свій духовий храм на Ісусі, як на живому головному Угольному Камені. Він ужив Ісуса Архиєрея для збудування цього духового дому, як позатипічного Соломона. Отже в Пятидесятницю Бог Єгова сплодив Ісусових вірних апостолів і інших учеників на землі святим духом і цим чином сотворив їх як своїх духових синів. Тоді через Ісуса він вилляв свого святого духа на них, як на членів “царського священства” під Ісусом Христом, Архиєреєм. Він зробив їх “живими каміннями,” що мали бути положені на Ісусі, як на Основному Угольному Камені.

²² Тим то апостол Петро каже до всіх помазаних христіян: “Приступаючи до нього, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого, і самі, як живе каміння, будуйте дім духовий, священство святе, щоб приношено духові жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа. Тим то й стоїть в писанні: Ось кладу в Сионі угольний камінь, вибрий, дорогий. . . . Ви ж рід вибраний, царське священство, нарід святий, люди прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє світло.”— 1 Пет. 2:4—6, 9, НС; Діяння 2:1—36.

23. Для якої цілі збудовано духовий храм?

²³ Отже від Пятидесятниці, Єгова перебував у своїм святім храмі з “живих каміннів”. Через апостола Павла він каже до тих священиків христіян: “Хіба не знаєте, що ви люди є храмом Божим і що дух Божий домує у вас?” “Сам Ісус Христос є усновним угольним каменем. В єдності з Ним цілий будинок, будучи споєний разом, виростає у святий храм для Єгови. В єдності з ним також ви будуєтесь у дім Божий на оселю Божу духом.”— 1 Кор. 3:16 і Ефес. 2:20—22, НС.

24. (а) Після смерті апостолів, чому духовий храм між людьми не розвивався? (б) Протягом минулого століття, яка зміна прийшла відносно “живих каміннів” храму?

²⁴ При кінці першого століття дванацять апостолів Христа повмирали. Вскорі потім будування й зріст духового храму загубилося з виду через відступлення від чистої храминої віри. Тепер настало так, як коли Жиди були у вавилонській неволі і Єрусалим стояв спустошений на землі й Єгова не мав храму на землі де б перебувати, через свого духа. Розуміється, Єгова завжди мешкав в Угольному Камені храму, Ісусі Христі, в небі через свого духа; проте “живі каміння” на землі були давно загублені з виду і були майже не допізнання. Але вскорі після 1870 року, або яких вісімдесять років тому, вони почали знову виходити на вид, бо ті правди з духового храму почались відкривати, і дух Божий почав діяти для витворення послідного останка із 144,000 “живих каміннів” з “духового храму”. “Новочасна Історія Свідків Єгови,” яка подається на сторінках Вартової Башти від початку 1955 року, подає подробиці про це.

25, 26. Як, в остаточне сповнення пророцтва Малахії, Єгова нагло прийшов у свій духовий храм?

²⁵ Та побіч цього останка з духових “живих каміннів”, світські реліґійні системи Христіянства називають себе також домом Божим, його правдивим храмом, хоч вони далі відпадають від храминої віри і не мають доказу від Єгови, що його дух живе в них. Вони то утомлювали Бога Єгову їх реліґійними промовами, кажучи, що злочинці були добрі й любі в Божих очах. Отже те питання було висунуте наперед, “Де є Божі суди?” Обставини чимраз більше вимагали реліґійної події важливої на цілий світ у сповнення пророцтва. Якого? Оцього: наглого приходу Господа Єгови до його правдивого духового храму в товаристві з його Ангелом завіту, в остаточне сповнення пророцтва Малахія.

²⁶ Чи Господь Єгова тепер прийшов до свого духового храму зі своїм Ангелом завіту? Христіянство каже, ні! Але це тому, що він прийшов нагло і зловив Христіянство на гарячому нехристіянському вчинку. Воно не більше оціняє прихід Єгови з його Ангелом завіту чим ті храмопоганюючі священики і Левіти оціняли значення Ісусового приходу до храму й очищення реліґійних дворів із злодійських використачів реліґії. Тоді Ісус прийшов і через три з половиною літ після його охрещення, сплодження з духа і помазання в Йордані, виконував це. Тепер Ісус прийшов і почав очищувати (храм) на весну в 1918 році, три з половиною літ після народження царства в 1914 році і небесного укоронування Ісуса Христа, як царюючого Царя.

27. Помимо того за що Христіянство вважає себе, яке помітне відношення воно указало після 1914 року до укоронованого Христа Єгови?

²⁷ Нехай Христіянство заперечує, що в 1918 році Господь Єгова нагло прийшов до свого духового храму як Бог судів, в суспіль з його Ангелом завіту Ісусом Христом. Одначе, час суду вже прийшов на всіх, що називають себе домом Божим, чи правдиво чи фальшиво, і цей суд відбувається від весни 1918 року. Отже воно на місці запитати про пророцтво Малахія: “Але хто видержить день його приходу? і хто встоїть, коли він явиться? Сьогодні, після цих трицяти пять років від 1918 року, Христіянство показує, що воно не видержить і не встоїть, як визнаний дім Божий, тому що Єгови Ангел завіту є як той “вогонь очисний” і як те “зілля очищуєче.” (Мал. 3:2, Да) Христіянство не може прийняти дійсного Христа в його царській і священичій ролі сьогодні від часу народження Царства в 1914 р. Він є надто гарячий для нього, надто очищаючим для нього. В ньому нема дорогоцінних клейнод, воно є готове на спалення. Ані в йому нема матеріялу; воно є все брудне, що має бути очищене лугом. В Армаґедоні виконавчий суд Господа Єгови з його правдивого духового храму випровадить це на світло.

28, 29. (а) Хто тепер добровільно підкоряється вогняним судам Єгови, і ради якої цілі? (б) Що це духові жертви таких очищених одиниць?

²⁸ Але хто це той, що міг зустрінути цей день його приходу до храму з його Ангелом завіту і видержати його? Це ті, що щиро шукали Єгови і котрі радіють в його Ангелі завіту і люблять його явлення. Це ті єдині, що звертали увагу на факт його приходу і присутність в храмі з Ангелом завіту. Це — свідки Єгови. Вони єдині показали охоту підчинитися судам Єгови через Христа, без ріжниці як за вогняні, без ріжниці як за очищаючі вони є, і видержували очищення в їх доктринах, орґанізаціїї та активності.

²⁹ Каже Єгова через Малахії (3:3, АС) “І сяде він до перетоплювання срібла й очистить синів Левіїних і переплавить їх, як золото й срібло, щоб приносили жертву Єгові в праведності.” Старинні сини Левія були слугами храму і сторожами і приносили жертви. Так і позатипічні “сини Левія” сьогодні є останком “Живих каміннів” з духового храму. Вони є останком “царського священства” під Архиєреєм Ісусом Христом, і вони мусять приносити “духові жертви” хвалення і добрі діла для Бога і котрі мусять повідомляти інших про Христову жертву за гріхи. Аж до Господнього приходу з його Ангелом завіту до храму в 1918 році, було багато помилок відносно їх “духових жертв”, які були не гідні Божого вівтаря, тай орґанізація їх не була цілком чиста. Але по закінченні першої Світової Війни в 1918 році, вони переходили крізь вогняне прочищення, щоб “приносити Єгові жертви в праведності.” Тепер цілий світ побачив їх приноси “духових жертв” в праведності від 1918 року, бо найбільша офіра від цього останка позатипічних “синів Левієних” є їх проповідування в послушенстві до пророчого приказу в Маттея 24:14 (НС), проповідування “цієї доброї новини” про Боже царство установлене в 1914 році. По всій залюдненій землі вони старалися розширити це проповідування на свідоцтво всім народам нім закінчиться цілком царство Сатани в Армаґедоні. В протязі трицяти роках від 1918 року Ангел Переплавитель у храмі переплавив цю проповідуючу орґанізацію, зробивши її теократичною в струкції й в операції. Як наслідок цього останок повернув до апостольського способу “старинних днів”, “як в давніх часах,” і все це “подобалось Єгові.”— Мал. 3:4, АС.

30. (а) У нашому часі яка каригідна поведінка духових “синів Левія” викликала гнів у Єгови? (б) Коли він відвернув свій гнів від них, які добрі наслідкі наступили?

³⁰ Воно сумно згадувати, що під час першої Світової Війни священичий останок, позатипічні “сини Левієні”, були винуваті за псування “завіту Левієного” через опоганюючий компроміс із цим світом, так що Єгова “гнівався” на них. (Іса. 12:1) Але від 1919 року Ангел Переплавитель у храмі переплавив їх, як дорогоцінний металь. Він визволив їх із світського Вавилону і приказав їм як ‘носіям посудин Єгови’ не дотиркатися нечистих річей вавилонських. (Іса. 52:11) Від тоді вони зрозуміли, що “завіт Левія” вимагав від них бути “післанцем Єгови сил,” тримати знання в їх устах і затримувати закон в їх губах, ходити з Богом в мирі й праведності і відвертати многих від беззаконня. Щоб це робити, вони мусіли зрозуміти, що вони мусіли бути свідками Єгови і проголошувати правди Царства. У признання цього факту, вони відважно прийняли в 1931 році назву “свідки Єгови.” Тепер вони знають, що “завіт Левія” вимагає чистого священства, котре не одобрує перелюбства або чужоложства ні духового ані тілесного, а священства, котре б виключно служило Богу і доказувало це задержання свого почитання чистим у храмі й нелицемірним. Як і безземні Левіти старинні, вони знають, що Єгова є їх насліддям і шо їх надія є небесне царство, і тому вони мусять думати про вишнє. (Кол. 3:1, 2, НС) Отже цілком сумлінно вони стараються додержувати “завіт Левія.” Вони наполягливо додержують правдиве почитання в товаристві Нового Світу.

“СКОРИЙ СВІДОК”

31, 32. Ради якої доброї цілі Єгова дотепер був “скорим свідком” проти злочинів між “синами Якова”?

³¹ Щоб очистити своїх людей, Бог Єгова каже нам котрим річам він буде противитися, коли він прийде й буде присутний у своїм храмі святім, щоб чинити суд і очистити реліґію. “Прийду до вас, щоб судити суд, і буду скорим свідком проти чарівників, перелюбників і тих, що божаться льживо, що вдержують від себе приходня й не бояться мене, говорить Єгова сил. Я бо,— Єгова, я все той самий; через те ви, сини Яковові, й не вигублені.”— Мал. 3:5, 6, АС; АП.

³² Від його приходу до його храму і аж до Армаґедону призначено “короткий час”, щоб спасти духового Ізраїля або духових “синів Якова” від погуби у всесвітній війні, Єгова був скорим свідком у виявленні злочинів і в очищенні каючихся злочинців. Будучи скорим свідком проти чарівників, він дав нам у 1920 р., в 1934 році і в 1955 році три сильні книжечки, які виявляли спіритизм. Він також розмаскував так званих “мудреців зі сходу”, котрі прийшли відвідати диття Ісуса, як астрольоґів, як несвідомий знаряд, якого уживав володар демонів для підбурення царя Ірода, щоб він убив Ісуса. Він також виявив велику Піраміду Гіза, що вона не є “Божим свідком з каменя” або як “Біблія в камені”, але як памятник демонізму, щоб прославити віру в небезсмертність душі або в “життя після смерті.”

33. Як Єгова стався “скорим свідком” проти нечистивих і проти посвячених, що не видержали у своїй посвяті?

³³ Швидко Єгова у своїм храмі свідкував також проти тих, що були винуваті за чужоложство або неморальну нечистоту тілесну або духову, і проти розводів, що не мали підстави у писаннях. Він навчив своїх людей взяти неперелюбну позицію невтральності до всіх політичних та мілітарних непорозумінь цього світу. Він свідкував проти тих, що криво присягали, а особливо проти “лукавого слуги” кляси, що присягнули Богу і підтвердили, що “я буду хоронити твої праведні установи,” але показались бути фальшивими через не виконання їх посвяти чинити Божу волю. Тим що хто криво присягає є схожий до лицемірів, отже Єгова через свого Ангела завіту викинув “лукавого слугу” клясу із своєї орґанізації і стримав дальше духове світло від них.— Пс. 119:106, АС; Мат. 24:48—51, НС.

34, 35. Яким чином Єгова постачив тілесні й духові потреби тих ріжних одиниць, що вповали на нього?

³⁴ Через відкриття свого Слова і перетворення своєї орґанізації й через милосердне взгляднення над усіма покірними, Єгова свідкував проти тих, що гноблять принижиних, що притискають наймитів, які надіються властивої заплати, і вдовиць, головно бездітних, і сироту або хлопця без батька, що відповідальний за підтримання родинного імя. Єгова тепер старається, щоб помогти їм в їх тілесних потребах, а головно в духових потребах, щоб вони могли втішатися вповні духовим життям, беручи участь у всіх духових харчах його людей. Він навчив сильних нести тягарі недужих.

³⁵ Опріч того, Єгова навчив більше людей ніж духового Ізраїля, своїх духових “синів Якова.” Він також навчив далеко більше множество людей, що є схожі на вівці, але не з духових Ізраїльтян. Із виконанням вогняних судів в страшній битві Армаґедон, яка скоро наближається, Бог Єгова, Великий Пастир, любить цих людей, що схожі на вівці. Тому що вони не є духовими Ізраїльтянами, то це не є причина оставити їх на погубу. Його власні духові Ізраїльтяни були такими, потребували милосердя. Отже Єгова позволяє або признає тим іншим вівцям право набути життя в його новім світі. Вони були представлені через супутників Ізраїля, що були тимчасовими або відчужинеми жителями в Ізраїлі, котрих Єгова любив. “Бо Єгова, Бог ваш, це Бог над богами, і Пан над панами великий, потужний і страшний Бог, котрий не зважає на лице ані не приймає підкупу; він виконує суд за сиротину хлопця і вдовицю, і милує приходня, даючим йому хліб і одіж. Ви також мусите любити приходня.”— 5 Мойсея 10:17—19, НС.

36. Від 1918 року, якими ріжними средствами Єгова постачав відсвіження й розуміння тим міліонам, що “зітхають і сумують” задля гидот у Христіянстві?

³⁶ Будучи обурений проти насильства, Єгова у своїм храмі був скорим свідком проти людей, що “відвертають приходня (або, тимчасового осадника) від його права.” (Мал. 3:5, АС) Розбудивши більше зацікавлення в них, Єгова велів проповідувати від 1918 року дивовижню публичну вість, “Міліони Тепер Живучих Ніколи не Помруть,” а в 1923 році він постачив вияснення “приповісті про вівці й козли.” (Мат. 25:31—46) Він показав, що праведні люди землі є “інші вівці”, котрих Його Праведний Пастир мусить зібрати в кошару, щоб зробити їх “одним стадом” з духовими вівцями Ізраїльтянами під одним Пастиром. (Вартова Башта, 15 жовтня, 1923 р. ст. 310) Тоді у своїм часі Єгова показав своєму зібраному останку, що вони мусять звернути повну увагу на цю клясу інших овець, бо в 1931 році він обявив, що останок мусить діяти як той пророчий муж “одягнений в линяну одежу, з писарським приладом при боці в його.” Вони мусіли позначити ті пригноблені одиниці, подібні до овець, на їх чолах, щоб вони були збавлені від Єгового екзекутора в Армаґедоні. Тепер же, коли Єгова приказав позначити їх на чолах, а ми відмовилися це виконати, то цим ми відвертали б позатипічнього приходня або тимчасового жителя від його права. Коли б ми цього не виконали, то горе нам! Єгова є іще у своїм храмі святім і є скорим свідком і указав би свій гнів проти всякого, хто не дбає про тих овець і не займається роботою положення знаку на чолах їх.— Езек. 9:1—4.

“ДІМ МОЛИТВИ ДЛЯ ВСІХ ЛЮДЕЙ”

37, 38. (а) Діючи розсудливо, як Єгова від 1918 року розповсюднив по цілому світі науку про правдиве почитання, між тими, що перестали “вчитися воювати”?

³⁷ Тим що Єгова тепер у своїм храмі святім, щоб чинити суд, пророцтво Ісаїї приходить у сповнення: “Станеться в останні часи, що над усі гори гора дому Єгови вознесеться, й підіймется понад горби, й поспішать до неї всі народи. І підуть многі народи і скажуть: Ходіть, вийдемо на гору Єгови в дім Бога Якова, а він покаже нам свої дороги, й будемо ходити стежками його, бо з Сиону вийде закон, а слово Єгови — з Єрусалиму. І судити ме він [зі свого храму] народи, й картати ме многих людей; і перероблять вони мечі свої на леміші, а списи свої на серпи, й не буде народ на народ меча підіймати, та й не буде більше вчитися воювати.” (Іса. 2:2—4, АС) В давніх часах звичай був почитати Бога на високих місцях. Єгову почитали на визначно-високій горі, на “його горі”, горі Морія, котра сягала в гору 2,400 ступнів вище рівнини Середземного моря і 3,800 ступнів вище рівнини Мертвого моря. Там стояв його славний “дім” або храм.

³⁸ Поставивши своє імя на своєму останку з духового храму і виславши їх бути Його свідками, Єгова цим чином високо возніс своє імя по всій землі в цих “послідних часах.” Дотримуючи “завіту Левія”, і віддаючи виключну посвяту Єгові, останок з храму виставив своє очищене почитання понад усе інше, спеціялізуючи на нім, як першої ваги, згідно з їх священичими обовязками. Жадний народ, ніякий уряд не має права перешкаджати в цьому, і під час суперечності між почитанням Єгови і підкореннямся людським володарям, які противлять йому, то останок храму ставить почитання Єгови на верху і сильно тримається своїх служебних місць в його храмі, даючи перше Богу те, що належиться Богу. (Мат. 22:21) Вони відмовилися перестати приносити свої “духові жертви” на хвалення Бога і проповідувати добру новину про його установлене, тріумфальне царство.

39. (а) Хто і чому обурювався проти таких благородних вчинків дійсних поклонників Єгови? (б) Як були символічно представлені високі вимоги про почитання Єгови в старинних часах?

³⁹ Ця вірність до почитання Єгови перед цілим світом вивисшила “дім Єгови”, дім його почитання, перед усіма народами. Патріотичні світовики обурювалися проти поставлення почитання Єгови, через його дім, понад усі світські уряди й союзи й інші реліґії. Але люди схожі на овець зі всіх народів оціняли це зображення найвищости почитання Єгови. Від храминого останка вони навчилися ставити це почитання на першому місці в їх житті і нехай воно верховодить над усіма системами світу Сатани, котрі є схожі до високих гір. Як Соломонів храм на Морія горі, що була 2,400 ступні вище рівнини Середземного моря, був вищий ніж поганські храми столичних містів Египту, Ассирії, Вавилону, Персії, Греції й Риму, так почитання Єгови є вище від цілої видимої орґанізації Диявола. Це є те високе узгіря до якого призначені люди схожі до овець зі всіх народів в їх житті. Тим то вони приймають присуди Єгови і його вирішення із цього верховного храму. Вони лишають світ Диявола з його реліґійно-політичними горами і їх війнами та воєнними зброями, і виходять на “гору дому Єгови,” щоб почитати його там на цім прекраснім узгірю вище цього зіпсутого і демонського почитання. (Пс. 48:1, 2) Вони стараються бути відповідними до високої міри вимог почитання його. Вони посвятили себе йому через його Архиєрея Ісуса Христа. Вони признають, що їх обовязок почитати його в його домі є вищий за всі підданства до високих як гори держав цього засудженого старого світу.

40. Чому властиво тепер формуються добрі навички послуху між многими, що тепер живуть тимчасово між послідними членами духового “Ізраїля Божого”?

⁴⁰ Побачивши, що Єгова є у своїм храмі святім, ті схожі до овець люди урочисто мовчать, бо вони сподіються із приходом “У дім Бога Якова” що “він навчати ме нас про свої дороги, а ми ходити мемо його стежками.” Отже вони слухають його закону, що виходить з небесного Сиону і його слова, що виходить з його столичної орґанізації, якою є Небесний Єрусалим. Тоді вони ходять його стежками, ставшися членами його товариства Нового Світу. Вони сталися “тимчасовими жителями” між духовими Ізраїльтянами.

41. (а) Яке небувале “право чужиниці” мусять всі правдиві поклонники Єгови тепер признати й піддержувати? (б) Яке сьогодні є глибоке значення Ісусового наведення з Ісаїї (56:7) про його прихід і очищення послідного образового храму в Єрусалимі?

⁴¹ Сьогодні надія тих інших овець є пережити Армаґедон у Божий новий світ. У цім короткім посліднім часі до Армаґедону, ті не-Ізраїльтяни, інші вівці з усіх народів, мають право прийти до славного “дому Бога Якова” і почитати там Єгову і дістати спасення. Замість робити щонебудь, щоб їх відвернути від їх права, то ми робім що можимо в послушенстві до Бога, щоб скермувати їх і помогти їм до їх права. Коли Ісус як Ангел завіту прийшов до храму в 33 році по Хр., і очистив його як “вертеп розбійників”, він сказав до тих розбійників: “Чи не написано є, Дом мій домом молитви звати меться для всіх народів?” (Марка 11:17, НС) Сьогодні той же Ангел завіту в духовім храмі запитує те саме питання: “Чи не написано є?” Так; і тому що так написано для нашого часу, Єгова приказує тепер, що його святий храм буде домом молитви для всіх людей, для всіх народів. В часі присвячення храму на горі Морія і після приходу Єгови до храму і сповненням його славою хмари його присутності, цар Соломон молився, щоб той дім був міжнародним домом молитви, бо в його семи петиціях Соломон включив одну за іноземця, який прийшов би з далекого краю задля імя Єгови.— 1 Цар. 8:41—43.

42. Чому тепер єдність між всіма правдивими поклонниками Єгови є першої ваги?

⁴² Чи ви є членом останка? Тоді не думайте, що позаяк ті інші вівці не є духовими Ізраїльтянами з небесним насліддям, то вони не мають права увійти в двори духового храму, щоб там почитати Єгову через Його Архиєрея Ісуса Христа. Або, чи ви може є позатипічний іноземець з далекого краю? Тоді не думайте, що коли ви не є з останка, то ви можете відділитися від свідків Єгови і не можете дістати признання у товаристві Нового Світу, хоч би і прилучилися до Єгови у посвяченні. Це не є Єгови спосіб думання тепер, коли його спасення через установлене його царство вже так близько. Каже Єгова відносно інших овець сьогодні, які приходять з між усіх народів чужих для духового Ізраїля: “Нехай не говорить чужениця, що пристав до Єгови: Єгова зовсім напевно відлучить мене від своїх людей; . . . Ті чужиниці, що прилучаться до Єгови, щоб служити йому, і любити імя Єгови, бути його слугами,— всім, що заховують суботу від опоганення, і твердо стоять при моєму завіті,— тих я приведу на святу гору мою [на верху котрої знаходиться храм], і звеселю їх у моїм домі молитви: всепалення їх й жертви їх будуть любі мені на жертівнику моїм; бо дом мій зватися буде домом молитви про всі народи. Господь Єгова, що збірає до купи розсипаного Ізраїля, ось так говорить до зібраних, я ще й інших буду збірати.”— Іса. 56:3, 6—8, АС.

43, 44. (а) Від 1919 року, чиї уперті зусилля перешкодити роботі зібрання овець Єгови цілком невдалися? (б) Які Богом предсказані голоси й види сьогодні рівночасно існують із поступом всезбільшаючої роботи збирання?

⁴³ Від 1919 року аж до самого 1931 року, Єгова збирав останка з духових Ізраїльтянів, котрі були вигнаньцями в неволю Вавилонського світу. Від того часу він збирає інших у свій храм опріч свого останка з Ізраїльтянів, котрих він уже зібрав. Він збирає тих інших овець. Хто ж тепер може перешкодити йому в цім ділі? Чи “лукавий слуга” кляса? Чи духовенство і їх стада в Христіянстві? Чи політичні диктатори, радикальні уряди, тоталітарні правительства або які інші політичні власті цього світу? Чи може Сатана Диявол і його демони? Ні, бо сьогодні число активних членів з товариства Нового Світу в храмі Єгови зросло до 608,000 навкола 17,000 членів останка храму. Це з любови Єгова в цей день збирає тих позатипічних “чужиниців”, тих “інших овець” щоб “звеселити їх в його домі почитання? Так! Свята “гора дому Єгови” аж дзвонить від їх виклику з радості, коли вони приносять, через його Архиєрея, свої духові “жертви всепалення” і “приноси” на його вівтар і він указує прийняття їх тим, що він благословить їх у службі, свою роботу свідчення.

⁴⁴ Девятьнацять століть тому Архиєрей Ісус Христос дав видіння апостолові Йоанові, в котрому Йоан бачив, що “велика товпа” “чужинців” з між усіх народів, у білих шатах, з пальмами в руках, і зібрана в храмі, вітала Єгову й його само-пожертвованого Сина і приписувала їм спасення й служила Єгові день і ніч в його храмі. Що за славне видіння це було для Йоана! Але, що за зворушаюче досвідчення для нас бачити його в славному сповненні! — Одкр. 7:9—15.

45. У сповнення Богом-даного пророцтва, хто, як і з якою щасливою надією єднаться у правдивім почитанні Єгови в його духовім домі молитви?

⁴⁵ Божественна терпеливість іще продовжається ради спасення тих людей, що є схожі до овець, і Єгова ще не скінчив збирати їх до свого дому молитви для всіх людей. Отже чи ми будемо одно із ним і його Добрим Пастиром в цій роботі? Так, “співдіючи разом із ним,” через проповідування доброї новини про тріумфальне Царство і через виконування просвітної роботи при помочі якої збирають ті люди, схожі до овець. Помагаймо тим схожим до овець чужиницям побачити потребу й нагоду тепер “прилучитися до Єгови, щоб служити йому, і щоб любити імя Єгови, і бути його слугами,” щоб додержувати позатипічну суботу через неопоганення її самолюбними ділами само-праведності стараючись спасти себе у свій спосіб, але триматися сильно нової угоди Єгови через прийняття її храму, її священиків, її посередника, її жертви за прощення гріхів, і її освіту в знанні Єгови для найменших як і для найбільших. (Еремія 31:31—34) Якщо ми будемо це робити, тоді ми не будемо “відвертати приходня або жученця від його права,” але ми будемо любити його як себе самого. Отже в Армаґедоні Єгова у своїм святім храмі не буде скорим свідком проти нас з виконавчим огняним судом, але він признає нас і заощадить нас виконувати його радісне почитання крізь Армаґедон і аж в його новий світ.