Ратуйте Ваше Життя!
Чи ви утікали б від лева, або іґнорували б, коли він реве? Це може здаватись як зайве питання, а однак деякі люди сьогодні байдужно іґнорують найбільш важливою осторогою в історії людства. Читайте ці жахливі факти, а тоді робіть щось! Тобто, якщо ви оціняєте ваше життя.
“ЛЕВ є джентельмен у звірячому світі. Він повільний до злості, бо знає, що він є верховним у силі. Він проходжається маєстатно по африканських степах і рідко коли нападає, хіба хто ранить його або роздратує поза міру.”— Наведено з книжки Спосіб Природи, написав Рой Чапман Андровс.
Єгова, маючи силу як лев і маєстатність, виявляє таку ж шляхетну стриманність в його справленнях: “Єгова повільний до гніву й великий милостю, прощає провини й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого.” (4 Мойс. 14:18, АС) В дійсності, Єгова терпеливий навіть до своїх ворогів, дозволяючи їм сповнити землю лукавством аж по цей день, що викликало сумніви у деяких людях, чи він дійсно буде коли карати.
Сьогодні ті, що критикують Єгову, остро домагаються, кажучи: “Де обітниця приходу його? від коли бо батьки умирають усе так само пробуває від почину сотворення.” (2 Петра 3:4, НС) Заперечуючи, що Бог має якубудь часть в земних справах, один “мудрий чоловік” виясняє це так: “Універс, занім прийшов чоловік, не мав ніякої цілі ані пляну.” Далі він каже, що сучасний людський хаос “можна привести до ладу тільки при помочі відповідної освіти чоловіка,” і що чоловік “не може положити відповідальності за праведність або помилки на Бога або на природу.” Це чисто так, як колишня самовдоволяюча фільософія Юдеїв: “Єгова не робить ні добра ані не робить зла.” (Софонії 1:12, АС) Ось так вони відпихають на бік і іґнорують силу Єгови, занедбуючи всякий доказ, що він дає пересторогу про засудження.
Одначе думаючі студенти Біблії бачать в сучасних світових обставинах грізне віщування для будучини. Прийнявши Слово Боже як правду, як світильник на їх стежці, вони бачать в ньому пересторогу проти неминучої смерті для сучасного ладу. (Пс. 119:105; Йоана 17:17) Як от люди дрожать зі страху й алярмують, коли рикаючий лев біжить і нападає оскаженіло по вулицях, так вони тепер викликують голосно свою пересторогу про вогняний суд Єгови. Як це й пророк Амос так гарно висловився: “Лев став рикати, й хто не злякається? ГОСПОДЬ Бог заговорив, як же пророкам не пророкувати?”— Амоса 3:6, АТ.
ЄГОВА ГОВОРИТЬ
До самовдоволених злочинців, що жили в старинній Самарії в Ізраїлі прийшло слово Єгови через Амоса: “Горе вам, байдужнім на Сионі, що вповаєте на гору Самарийську.” Так, горе тим, що байдакують, марними забавами та святами й моцними напитками в умі своїм і відкладають лихі дні, бо “за те вони тепер у неволю начолі перед полонянами пійдуть, та й скінчаться веселощі випещиних. Самим собою поклявся Господь Бог.”— Амоса 6:1—8, АС.
Сьогодні знову голос Єгови промовляє до тих, що свідомо рабують його з його власті над землею і присвоюють її собі: “Котрого власть — власть вічна і котрого царство — від родів до родів. Проти нього всі, що живуть на землі, не значать нічого: по своїй волі він робить, як з небесним воїнством так із тими, що живуть на землі, й ніхто не може стати проти руки його й сказати йому: Що ти робиш?”— Даниїла 4:31, 32, АС.
“Ах”— скажуть ругателі—”це дуже гарні слова, але які докази ви можете показати, що Бог коли небудь уживав такої власті над земними справами?” Таким людям Петро відказує: “Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були з давнього часу, і земля з води, і в воді стояла слово Божим, для чого й тогдашній світ водою затоплений погиб.” (2 Петра 3:5, 6, НС) Ось тобі відповідь, пане Ругателю, та й не марнуй своїх слів, що потоп за часів Ноя ніколи не стався, бо роблячи так ти арґументував би, як девядесять ріжних історичних оповідань по цілому світі свідчать про справжність потопу, а опріч цього ще й археольоґія й ґеолоґічні слідства доказують це. Тут знову, як доказ показує, Бог втрутився й підтвердив свій авторітет у світових справах через знищення лукавих містів, Содому і Гомору, і через кормування знищення народу Ізраїля в 607 перед Хр. і знову в 70 році після Хр.
ОТОТОЖНЕННЯ ДЖЕРЕЛА НЕБЕЗПЕКИ
Але чому повище згадані случаї повинні обходити нас сьогодні? Тому що знищення, яке спричинила смерть безчисленним тисячам, прийшла як кара за таке ж лукавство, яке тепер скарало нашу новочасну ґенерацію. Люди за часу Ноя мали лихі думки в своїх серцях по всяк час; вони сповнили землю насильством. Содомці були повсюди відомі за їх зоспуту полову розпусту. Ізраїльтяни були винуваті за такі самі злочини й многі інші. (1 Мойсея 6:5, 13; Езекиїла 22; Маттея 23; Юди 7) Коли сьогодні поглянути на заголовки в часописях, то вони досить переконуючі, що нині випадки злочинів і божевілля є вищі за всі часи, і то найпідлішої якості зі всіх часів. Такі самі обставини існують тепер, як і тоді й заслуговують на таке саме знищення тепер, як і тоді.
Але той визов, більший ніж народний гріх, був замішаний в попередніх случаях, як і тепер він є замішаний. Оці не були тільки случайні події, або приклади історії, що часто повтаряються, як от природний спосіб в революційнім змаганні для пережиття. Радше, це були тільки початкуючі сутички у всесвітній “війні богів”, щоб вирішити спір про універсальне правління.
Даниїл, в четвертій голові, згадує про той спір за верховність правління, вживаючи розлогого, схороняючого й родючого дерева, як відповідний символ правління. Знов Езекиїл, у двацять восьмій голові, розказує, як первісне благородне правління землі зістало зіпсоване і як покриваючий херувим, котрий був призначений до того охоронного, обачного посту, але котрий пізніще забажав сили подібної до Творця, і тому допустився амбіції, яка допровадила його в бунт проти Єгови. В 1 Мойсея 3:1—7 показано, як він звербував першого чоловіка й жінку на свою сторону в тому бунті, уживаючи вужа як свого земного знаряду для обману. Пятнацятий вірш того ж розділу 1 Мойсея 3:15 обітовує, що одного дня голова того вужа-зводителя буде покрушена і цим робом він буде знищений. І кінцево, Одкриття 12:1—10 яскраво змальовує, як Ісус Христос, “насіння” Божої “жени” або небесної орґанізації, принижує того архизводителя із всякої небесної власті, обмеживши його до землі аж до часу для його остаточного поторощення на смерть.
Справді той жахливий перехід із сатанського лукавого ладу до Христового праведного царства буде страшний час для всіх жителів в небі й на землі, а особливше для земних, бо їх життя є загрожене в цім спірнім визові про царювання. Але ж коли прийде цілковите передання власті? Чи нам потрібно журитися про такі речи в нашому часі? Дехто каже, що ні, не треба журитися, тому що так далеко історія перейшла й ніяке чудо не сталося. Але ж так сталося й сім день перед потопом, коли Бог дав осторогу Ноєві: “Увійди сам і ввесь дом твій у ковчег.” “Ще бо сім день і дощувати му на землю сорок день і сорок ночей, та й вигублю з лиця землі всяке живе, що сотворив.” (1 Мойс. 7:1—4, НС) Брак попереднього прикладу не стримало знищення, ані він не тримає й тепер.
Але тут знову ми запитуємо: “Коли воно прийде?” Чи Бог дав нам якубудь міру для мірення часу, як він дав її Нойові, щоб знати, коли втікати від знищення? Відповідь є напевно, що так. Тепер вернімся до “дерева” правління, про яке говориться в четвертій голові Даниїла, і там ми знаходимо таку міру для мірення часу. Як колись Бог Єгова говорив до духового ошуканця в Едені під символом особлившого земного знаряду, яким був вуж, так і в книзі Даниїла, Він знову говорить до Сатани Зводителя під символом іншого його земного знаряду, яким був цар Вавилонський. Тут він відносився до Навоходонозорового правління, як “дерева”, котре мало бути зрубане і знову привернене, що показує, як правління Навуходонозорового пана, колишнього “покровителя-херувима”, було зрубане до землі в часі бунту, що завалило те “дерево” праведного царювання, і як у визначеному часі Єговою, те царювання, або “дерево”, знову пустить свої паростки і буде рости властю того, що дасть йому те царювання.— Вірші 15—17.
ЧАС УТІКАТИ
В Навуходонозоровім случаї був визначний виразний період на “сім часів”, тобто, сім рази по 360 літ, протягом котрого то періоду його величне царювання було принижене до звірячого божевілля. Яке ж значення мав цей період для його великого пана, Диявола? Даниїлів супутник Езекиїл дістав подібний символічний час, що мав стичність з визовом царювання, і йому то Єгова визначив оце правило: “День за рік, день за рік, кажу визначив я тобі.” (Езек. 4:6, НС) Отже коли Навоходонозорових сім часів бежевілля помножити на підставі основ призначені Єговою, то це значило, що в цілковитому сповненні Даниїлового пророцтва є так багато років, як тоді було днів в тих “сім часах” того земного монарха. Інакше сказати, праведне правління, занехане Дияволом, зазнає пророчого періоду часу, не з 2,520 днів, але з так багато років.
Ті часи не почали рахуватися зараз від того, як Сатана збочив в Едені. Радше, вони почили рахуватися значно пізніще, аж після того, як лінія вірних царів, що сиділи “на престолі Єгови”, була цілком відрубана. (1 Паралип. 29:23) Це сталося в 607 р. перед Хр. коли Єгова збурив правління послідного царя Юдеї, Задикею, “аж поки прийде той, що має право до його.”— Езек. 21:27.
Жахливе замішання прийшло між 30 липнем а 3 серпнем, в 607 році перед Хр. Якщо наше розуміння тих сім пророчих “часів” є акуратне, тоді приближно в той самий час, 2,520 років пізніще, повинні явитися світом потрясаючі події, котрі мали до чинення з тим “деревом” правління в руках того, “що має право до його”. Предсказуючи події, які мали тоді наступити, Ісус сказав: “Нарід устане проти народу, й царство проти царства.” (Мат. 24:7, НС) Той період з 2,520 років вже вийшов і світ прийшов до літа в 1914 році (після Хр.) І що сталося тоді? Щось сталося і то майже в той самий день! Між 28 липнем а 4 серпнем того ж року, здивований світ був кинутий в несамовитий вихор різні від котрого він вже ніколи не видужав. Тоді вибухла перша світова війна!
Дійсно 1914 рік, кінець Даниїлових “сім часів” був назначений рік. Тоді многоскладна ознака в Маттея 24 голові почала сповняти в тому визначеному році: голоднеча, пошесть, замлотруси, жихливі страхи і тривога — все це й що більше тепер прийшли на землю.
ДЕ ВТІКАТИ
Не всі ці новочасні історичні факти є собі ще одного історичною фазою, що повторається від часу до часу. Противно, вони становлять сиґнал, що наближається послідна всесвітна “війна богів”, що є початок кінця Сатані й його земному знарядові, божевільним володарям, яких правління принесло стільки гіркого овочу неморальності, злочинів, і насильства. Одкриття, 12 голова, каже нам чому саме земля є тепер в такому жалюгідному положенні: тому що Ісус Христос, у великій небесній війні, скинув Сатану з його небесної позиції, замкнувши його неначе в клітці області цієї землі. Він, як дикий звір, будучи схоплений у вічі неминучої смерті, старається калічити й пожирати всякого у своїй дорозі.— 1 Петра 5:8.
Але його кінець вже певний, бо в часі його знищення до землі залунав крик в небі: “Тепер настало спасення й царство нашого Бога й власть його Христа!” (Одкр. 12:10, НС) Ось так, горе яке Сатана стягнув на землю є певною ознакою для нас, що нарешті сила Єгови була знову обявлена в установленні праведного володіння в особі його Сина, Ісуса Христа. Уже прийшов початок знищення лукавого ладу Сатаниного, і те знищення не стримається, аж він лежати ме в руїні. В другій голові Даниїла описується, як Богом одобрений камінь тепер торощить світові сили на тріски, і розстирає їх на порох. А далі той камінь виросте у велику гору, котра сповнить усю землю.— Вірші 35, 44, 45.
Отже прийшла пора, коли гора дому Єгови вже установлена на вершку гір “і всі народи попливуть до неї.”— Іса. 2:2, 3, АС.
Втікати на гору дому Єгови — це найбільше важлива річ, бо всіх, що осталися в Сатанськіх “горах”, або в урядах, будуть стерті на порох з ними.
У всезростаючому числі тепер богобоязливі люди покидають сатанський старий лад. Вони не тільки не залишили й не відреклися обітниць Єгови для наших прикрих часів, але вони несли відважно свідоцтво про його наміри. З їх уст тепер реве осторога, яку чути по цілому світі, неначе хор з множества горлів, як це й Осія предсказав: “Пійдуть усі слідом за ГОСПОДОМ. Як лев, видасть він із себе голос; дасть голос свій почути,— й вирушають діти з заходу. Прилинуть із Египту, як птаство, як голуби з краю Ассирії, й поселю їх у домівках їх, говорить ГОСПОДЬ.— Осії 11:10, 11, АП.
Навіть коли вони знаходяться в сатанському вміраючому світі, вони таки стаються частю нового ладу. Знаючи, що “приязнь зі світом ворогування проти Бога,” вони навіть тепер живуть праведними принципами нового світу Єгови, формуючи людей товариства нового світу, що є зародком правління праведної землі, яке прийде під очолюванням правлючого небесного Царя, Ісуса Христа. Як посвячені свідки Єгови, вони щиро благають усіх людей доброї волі до Бога: “Возьміть із собою слова, приступіть до Єгови й говоріть до його: Відійми всяке беззаконство й приверни благость.” Ось так поставивши себе під тінь охорони Єгови, вони будуть схоронені на вічне життя в його новому світі без кінця.— Якова 4:4, НС; Осії 14:2, 7, АС.
Так, “лев став рикати, й хто не злякається? Господь Єгова заговорив, як же пророкам не пророкувати?” (Амоса 3:8, АС) Пересторога була дана! Нагла й неминуча смерть надходить! Ратуйте ваше життя!