Життя з Свідками Єгови в Африці
ЧИ ви коли бажали знати яке життя є серед диких дебрів Африки де всі, або більшість, є Свідками Єгови? Що ви сподієтесь знайти?
Найперше загляньмо в типічне Африканське село. Воно знаходиться на маленькій прочищеній площі з якої кущі були зрубані. У цім прочищенню ви знайдете кілька буд, від вісім до дванацять у менших селах, а більшість із сіл є малі. Хатини є збудовані з колів намазані глиною і покриті травою. Загально, дах з трави не дотикається стін, а це лишає місце на повітря і через котре дим з малого вогню, який огріває хатину коли зимно, може утікати. Хатина округлої форми і, окрім провітрення у горі і дверей, нема іншого провітрення. Вулиців в селі нема, бо туземці подорожують піхотою і всі речи переносять на головах, вправлені носити рівновважно тяжкий набір, поставлений на вершку їх сильної шиї. В більшості случаях там нема ніякого пляну на село. Із села на всі сторони виходять добре-зужиті стежки, що провадять у “ліс”; а декотрі ведуть до розкинутих латок городу, інші провадять до інших селів, або до звичайних доріг, що переходять поблизько.
На середині кожного села можна звичайно бачити хату без стін. Її покритий дах підпертий стовпами, а боки полишені відкриті. Ось тут всі справи дотично села розбираються в присутності всіх мешканців, старих і молодих. Тут гетьман переслуховує скарження одного селянина проти другого. Тут молодь села дістає її навчення про ненаписані закони й звичаї слухаючи їх старших дискусії. По цілій Північній Родесії це такого устрою сіл, що в них можна знайти більшість Свідків Єгови, а часами то ціле село йде на соборні зібрання.
ПРАВЛІННЯ СЕЛА
Якщо ви ніколи не були в Африці і не бачили одно із цих малих сіл, ви дивуєтися як життя села є правлене і як воно споріднене до загальних соціяльних і економічних обставин краю. Вкоротці, ситуація є така: В кожнім селі є призначений гетьман, а часто він унасліджує той уряд. Головні задачі гетьмана є доглянути, щоб село було чисте, щоб селяни поводилися мирно і в добрім порядку, щоб вони зростали подостатком поживи для себе і їх родини; доглядали, щоб податки були заплачені кожного року (податок збирають від кожного голови мужчини Африканця раз в рік) й доглянути, щоб малі дороги і деревяні мости були в добрій направі. Цей старшина села відвічальний перед окружним начальником, котрий може мати багато таких сіл під своєю управою. Начальник має окружний суд туземців, що перслуховують справи і має капасос, або післанців, котрі мають ограничену поліційну службу, щоб затримати порядок і т. п. Начальник має “радних,” котрі помагають йому управляти в його області і справах в місцевім суді. Ці місцеві суди мають ограничену власть, й справляються не тільки з цивільними справами, як от з обвинуваченням перелюбства, але також малі кримінальні злочини, як крадіж, битва, і т. п. Яканебудь серйозна справа йде до окружного комісіонаря, до котрого начальник є відвічальний, і котрий діє як суддя.
Ті селяни живуть як суспільність, що можна назвати як патріярхальне розпорядження. Коли таке село приходить до правди, то це не робить дійсного ефекту на начальника, хіба що це гетьманове власне село. У селах нема ні судів ані вязниць окрім в селі начальника. Ані в Африці немає мілітарної конскрипції, бо це було б непрактичне. Єдина форма муніципального зайняття, якщо його можна назвати таким, є, що начальних посилає своїх післанців час від часу, щоб вербувати робітників з кожного села для якоїсь будівничої роботи, як от будувати нові дороги, направляти більше головні дороги, направляти гетьманові доми, і т. п. Ця праця може бути заплачена або ні, залежно від гетьмана.
ЯК НЕ ВСІ ТО ПЕРЕВАЖНО ВСІ В СЕЛІ Є СВІДКАМИ ЄГОВИ
Із цим підложжем на умі людина може лучше оціняти що стається, коли село пізнає правду. Розуміється, в селі може бути тільки більшість, що є посвячені Свідки Єгови або котрі приходять на зібрання, але є кілька сіл де всі є активні христіяни свідки і вчащають на зібрання. В дійсності, випадковий спостерігач на відвідинах такого села можливо нічого не завважає відмінного від інших, окрім однієї видимої речі, а це чистоту в селі. Уліпшення в чистоті і утримання селів, що є залюднені цілком або по більшій часті Свідками Єгови, були часто помічені урядниками і іншими відвідуючими таких округів. В одному звіті про цю справу є сказано таке: “Доми є в рядах із перфектно чистими подвірями. Бананові дерева акуратно розложені. Головна задача гетьмана доглянути, щоб село і доми бути чисті. Коли я запитав його чи він має трудність в цім, він усміхнувся, бо Свідки Єгови помітно співдіють в цім ділі.”
Одначе, коли б хто затримався довше в селі він запримітив би більше помітні ріжниці. Він запримітив би, що там є більше ко-операції і помочі між селянами. Люди є веселі і задоволені, при їх роботі можна почути пісні хвали Єгови, які співають родичі і діти радше чим племенні а часом і плюгаві пісні поганські. Вечорами, замість збиратися пити пиво або на племенні танці і бубнити в бубни селяни сідають довкола вогню й співають разом пісні Царства або помагають один одному в біблійній студії. Все це приносить мир і спокій, відсутність злочину, битви і сварки. Направду, села Свідків Єгови є помічені за ці чесноти і місцеві власті взагалі подивляють їх, хіба вони є надто упереджені. Пропали також поганські звичаї і церемонії посвячення, і т. п., які приносять чимало болів і терпіння для тих, що є піддані звичаям, котрі многі реліґійні орґанізації знайшли трудність винищити.
В багатьох случаях самий гетьман приходить до правди. Він далі остається гетьманом і далі виконує свої обовязки дозираючи чистоти і суспільних обставин у селі. Він може також бути заступником міністра, можливо предсідником собору, і це улекшує його роботу. Якщо він стався одним із Свідків Єгови і є членом собору з деяким іншим селянином як предсідником, тоді гетьман далі доглядає свого обовязку, а предсідник міністер дбає про духові потреби села. Там є добра гармонія і нема трудностей в цій справі. Гетьман дбає, щоб село було чистим; і направду, він буде пильніщим про це, бож він тепер посвячений христіянин і можливо в його селі є соборне зібрання, Зал Царства, отже він бажає, щоб у всім селі відбувалась підхожа атмосфера. Тепер він не має трудності доглянути, щоб податки були заплачені, і він продовжає ко-оперувати з місцевим начальником, який подає квоту праці, що має бути виконана, як і вперед. Один із Товариства Вартової Башти подорожуючий представник рапортує про цю точку в звязку із селами в його території. “Не було ані одного села із Свідків Єгови, щоб завдали клопоту в примусовій роботі; начальникові післанці (‘карасос’) не мають трудностей — вони є найбільше охочі. Кількох із ‘карасос’ є Свідками Єгови.”
ПОВАГА ДАНА ВЛАСТЯМ
Іншими словами сказати, взірець товариського життя продовжається так само в таких селах, опріч того, що є помітне поліпшення в чистоті, мирі і поведінці селянів. Немає там змагання відкладати на бік власті начальника, бо ж це вони признають як конечність для закону й порядку. Є случаї, що деякі начальники йдуть поза їх зазначені функції. Якщо упереджені, то вони стараються використати свідків, пробують накопичити на них невластиву скількість праці. Кількох бажають навіть підлого піддання, яке дорівнює почитанню від тих, що в їх території, а що така підляглість була б переступом христіянського почитання праведному Богу, Єгові, отже Свідки Єгови стримуються від цього. Через це інші часами думають, що вони є нешанобливі. Але так не є! В дійсності, багато селянів Свідки Єгови стались помітними задля їх гостинності і ласкавості до начальника і інших, коли вони відвідують їх. Окружний слуга рапортує про один такий округ і каже: “Коли начальник обїздить села він любить затриматись на нічліг в селах де переважно є Свідки Єгови, бо тут він отримує лучшу гостинність.”
Завважте слідуючий рапорт про життя в селі в Баротселенд, де, із шістьдесять осіб, є трицять два Свідки Єгови, а решта без ніякого реліґійного визнання:
“Начальник є вістником. Там нема піятики ані танців в селі. Коли інші селяни бажають пити і гуляти, вони йдуть десь інде. Начальник і індунас (дорадник) вибирають це село для нічлігу протягом відвідин округу тому, що вони є тихіщі й чистіщі як другі.” Рапорт додає, що селяни також стримуються від певних племенних звичаїв, як от спиловування зубів і пятнування шкір і ріжні інші звичаї, які вони практикували в стані зрілості, і т. п.
В Л—— соборі предсідник міністер є також гетьманом і братом начальника. Його добре поважають в громаді і начальників суд часто шукає поради від нього.
ПОВЕДІННЯ НОВОГО СВІТУ І АКТИВНІСТЬ
Свідки Єгови в таких селах мають реґулярний розклад часу на зібрання, як і всі інші собори Свідків Єгови по цілому світі. Вони виконують їх христіянську активність, проповідуючи сусідським селам, розказують їм про добру новину Божого царства і новий світ. Вони провадять звичайне моральне сільське життя доглядаючи їх городів, риболовства, і займаються щоденними потребами для себе й їх родин. Загальний звичай є для кожної родини мати свій власний город і доглядати його. Проте, в деяких із цих сіл, де є більшість Свідків Єгови, вони мають спільний город. Доходи з продуктів уживають для прийняття повно-часних представників Товариства або помогти калікам і хворим членам в соборі. Якщо є надвишка, то часами вони продають і дохід дають на працю Царства.
Приміщений в однім кінці села є охайний, чистий будинок досить великий, що примістить всі члени села і інших поблизько. Це — Зал Царства того собору. Він досить великий тому, що це село є головною кватирою для собору і інших членів, що живуть у сумежніх селах. В середині є лавки зроблені із цегли висушеної на сонці, а при кінці є підвишена плятформа. У стінах є отвори для світла й провітреня. В деяких случаях, є другий будинок дещо меньший. Це колишній Зал Царства, але тепер замала для зростаючого собору. Отже її вживають як гостинницю для тих, що з далекої віддалі вчащають на соборові зібрання. Після зібрання ці особи ночують там і тоді повертають до їх селів, можливо пять або шість годин ходу.
Мирна активність і біблійне навчення Свідків Єгови має також вплив на більші африканські громади в Північній Родесії. У великих містах, як от Копербелт, там є африканські дільниці, що часами приміщують і 30,000 осіб. В таких громадах знаходяться великі собори Свідків Єгови, що сягають числа чотири або пять соток. Що стосується до їх активності, місцева часопись дає таку замітку:
“Вартової Башти Христіяни в дільницях Ндола, Кітве, Чінґола, Муфуліра і Луаншия (Північної Родесії міста) є дуже активні, але я радий звідомити, що їх активність є дуже добра і зменшує битви між африканцями в цих частях.
“Коли раз вони прилучаться до Вартової Башти . . . ті христіяни вже не бються між собою, і називають один одного ‘братом.’ Вони не ходять до коршмів на пиво і не мішаються з іншими хлопцями або жінками. Хоч я не є членом їх церкви, однак мушу сказати, що вони мають любов в їх серцях.”— Да Африкан Віклі з 30 серпня, 1950.
Оцими роками в Північній Родесії і в Центральній Африці впроваджено політику між африканцями. Пропаґанда від европейських і африканських політиків затрівожила африканські села, стараючись переконати маси африканців, що в їх плянах і політиці лежить надія на будучий мир і добробут. Але, в селах де вірування в Біблію переважує і де Свідки Єгови жиють разом, як члени товариства Нового Світу, на таку пропаґанду не звертають уваги. Вони не позволяють, щоб їх тривожити і зворушувати людськими теоріями, вони поводяться в їх щоденнім житті тихо, законно і в мирі один з одним, виглядаючи з довірям нового світу Божої будівлі під праведним правительством його Сина, Ісуса Христа.