Чи Бог Дійсно Дбає?

Чи Бог покинув землю? Чи він дбає про те, що люди кажуть або роблять? Чи він цікавиться справами землі або її долею? Багато людей сьогодні кажуть, що в дійсності він не дбає, що він не бачить зла, що він не буде стримувати його. Чи Біблія погоджується з цим поглядом? Чи факти пасують йому? Чи Бог вже не дбає про чоловіка? Або, чи це чоловік не дбає про Бога?

ЩОБ зобразити це подумайте про чоловіка з великими посілостями. Одну із його олюблених посілостей він дає під нагляд своїм дітям, щоб вона належала до них і їх потомства після них. Ця посілість — це широкий край надмірної природної красоти, продуктів всього, що її осадники бажають. Отець навчає дітей піклуватись землею й живою твариною на ній. Усього там подостатком, й потрібної інструкції не бракує. Помилки прощають, справлення милосердно подають. Він посилає своїх представників провадити й справляти, і листи свої, щоб навчати й справити. Але діти збунтувались, їх потомки схилились до злого. Вони замурали красу краю, руйнують її землю, використують її природні багаства, вбивають її дике звіря і провадять війну між собою. Вони іґнорують їх отцем, зневажають його інструкції, відмовляються читати або сповняти його листи, переслідують і вбивають його представників. Задля цього їх горе збільшується, але вони затверділи у їх лукавім напрямі й навіть звернулись до іншого пана. За свою невдячність, невірні, нелюблячі, їх злидні побільшаються і гіркість встрягає глибоко у корінь. І хоч вони відмовляються поправитися і повернути в послушенстві до їх отця опіки, вони підносять їдкий крик, що він в дійсності не дбає про них, що він покинув і забув про них. Чи ці оскарження їх не є глузливі? Чи не вони перевернули все навпаки? Радше чим їх отець забув про них, чи не вони забули його? Радше чим їх отець не дбає, чи це не вони, що не дбають?

Так справа мається із Богом Єговою і людьми на землі. Бог сотворив всесвіт. Його добра є великі, безграничні. Земля і повня її належать йому. Він сотворив чоловіка, й умістив його на ній, наказав йому сповняти її, обробляти її, дбати про неї і про життя звірят на ній. Він повчав чоловіка, і коли чоловік помилився він справив його. Він відправляв священиків і пророків як своїх представників, але вони були переслідувані й повбивані. Його власного сина вони брутально замордували. Його листи були зложені в книжку званою Біблія. Вона знаходиться в мільйонах домах, але її читають дуже мало, а сповняють ще менше. Люди взагалі полишили Єгову, його дороги, і звернулись до цього світу під Сатаною, що є “богом цього ладу.” “Цілий світ лежить у силі лихого.” Їх язики можуть казати, що вони служать Єгові, але їх діла кажуть, що вони служать Сатані: “Хіба не знаєте, що кому оддаєтесь в слуги на послух, того ви й слуга, кого слухаєте.” Через їх використування землі, зрубання лісів, зруйнування землі, видовбування дорогоцінних її металів для зловживання, марнотратне вбиство звірят і кроваве вбивство своїх ближніх, лукаві світські люди доказують, що вони служать Сатані. Вони видають його овоч. Їх шепіт уст став затоплений сильним гуком їх діл.— 2 Корин. 4:4; 1 Йоана 5:19; Рим. 6:16, НВ.

Але окрім незаперечного забуття Бога людьми цього світу, дехто кричить в гіркості, що Бог забув про людей, що він дійсно не дбає про землю або людей на ній. Всякий хто думає, що Єгова іґнорує землею той доказує, що він іґнорує його Словом. Бог не є сліпий відносно добра й зла людського хоч многі люди закрили свої очі до обітниць нагороди і відплати від Бога. “Бо ж очі Єгови обіймають усю землю, щоб піддержувати тих, що їх серце цілковито йому віддане.” “Очі бо мої на всіх стежках їх; не сховані вони від мене, й не закрита неправедність їх від очей моїх. У двоє одплачу їм за гріхи їх.” “І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.” Люди, котрі сьогодні думають, що Бог не дбає, не є перші, що так грубо помиляються.— 2 Паралип. 16:9, АС; Ерем. 16:17, 18, AT; Жид. 4:13, НВ.

ПРИКЛАДИ, ЯКІ ДОКАЗУЮТЬ ЩО БОГ ДБАЄ

До потопу в часі Ноя “ледарство людське було велике на землі, а люди дбали повсякчасно тільки про лихе.” Чи Єгова дбав? Так дуже, що він “жалкував, що сотворив чоловіка на землі, тай журився тяжко.” Він дбав так дуже, що він рішився діяти: “Вигублю чоловіка, що я сотворив із землі.” Але він не жалкував, що він створив послушних людей таких як Ной і його родина. Він дбав стільки про них, що він навчав їх як пережити потоп, і тому що вони поступили по його вказівках, вони пережили. В тому часі всі окрім Нойової родини займалися самолюбством і тілесними жадобами, що були явні проти волі Єгови і його перестороги. Сьогодні більшість людей поступає самолюбним напрямом не дбаючи про волю або намір Єгови. Наші дні були представлені Нойовими, як це Ісус сказав: “Так як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина чоловічого.”— 1 Мойс. 6:5—8; Мат. 24:37—39, НВ.

Содом й Гоморра були міста, які стались страшно лукавими і упавшими, бо навіть десять праведних не жило там. Але Лот був затурбований їх розпустною поведінкою і “дивлячись і слухаючи про беззаконні діла, день в день мучив праведну душу”. Лот дбав. Так і Єгова дбав, бо він казав ангелам, щоб знищити ті міста, котрі ангели сказали: “бо знявсь лемент проти них перед Єговою, і Єгова післав нас вигубити місто.” Але зіпсовані жителі взагалі не дбали. Коли Лот дав пересторогу тим ругателям “він здававсь як чоловік, що жартував.” Але вогняне знищення яке слідувало не був жарт для тих міст тоді, ані тепер не є, бо ті міста “поставлені перед нас як пересторога вказана через таємне судове покарання вічним вогнем.” І Ісус казав, що як той вогняний і сірчаний дощ злапав їх несподівано,” “Так же буде в день, котрого Син чоловічий відкриється.”— 2 Петр. 2:8; 1 Мойс. 19:13, 14; Юди 7; Луки 17:30, НВ.

Протягом періоду, коли судді радили Ізраїлем, вірний Гедеон думав, що Єгова покинув їх задля їх клопотів, які впали на них від ворогів довкола, і Гедеон сказав: “Тепер же Єгова відопхнув нас та й оддав в руки Мидиянам.” Але так воно не було, бо Гедеон самий був ужитий, щоб визволити Ізраїля від Мидиянів.— Суддів 6:13, НВ.

За часу Соломона дехто думав, що пригноблення й несправедливість були без уваги, але Соломон навчав, що Вищі Власті пильнували лукавство людських урядників: “Як побачиш у якій країні, що тіснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть висший, а над ними ще висший.” Тому що кара здається приходить поволі, люди думають, що вона ніколи не прийде й впускаються на дорогу зла, переконавшись, що Бог не дбає: “Суд над лихими вчинками не хутко судиться; через те й не лякається серце синів людських, чинити зло. Та хоч грішник сто раз коїть лихе й триває в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почуває почесть перед лицем його; А безбожному не буде щастя й, немов би тінь, не довго, проживе такий.” Грішник може здаватись, що процвітає, коли ж праведник терпить, але життя грішника не буде продовжатись й тривати на все в новому світі Єгови. Тепер що паде на праведних булоб більше відповідним, як би воно впало на лукавого, а що стається лукавому, було б більше властивим для праведника: “Праведник постигає те, що заслуговували б учинки безбожних, а з безбожними діється таке, що заслуговували учинки праведних.” Це перекручення справи є тільки тимчасове. Єгова переіначить ті речі на стало в його новому світі, тому що він дбає.— Еккл. 5:7; 8:11—14, AT.

В часі тривоги в Юдеї, вороги Божі є зображені, що вони кажуть до себе: “Бог забуває, закриває лице своє, не побачить ніколи.” Ще пізніше, коли многі з Юдеї були забрані у полон Вавилонський, то ті, що в Єрусалимі думали, що Єгова не буде бачити їх ідольства, що він забув про край, що він не дбає: “І сказав він до мене: Чи бачиш, сину чоловічий, що старші дому Ізраїлевого коять потай, кожен у своїй коморі! бо кажуть: Єгова нас не бачить, Єгова покинув цю країну.” “І сказав він мені: Безбожність дому Ізраїлевого й Юдиного велика, аж надто велика; ця країна повна кривавих гріхів, город же переповнений несправедливістю, бо вони кажуть: Покинув Єгова цю країну, не бачить Єгова.” Але Єгова бачив і відплативсь злочинникам, передавши їх на меч й голод і чуму і полон.— Пс. 10:11; Езек. 8:12; 9:9, АС.

Проголошена ціль Єгови є, що земля буде стояти по віки, і буде в мирі по віки. Тієї цілі не переіначе ні чоловік ані Диявол: “Я бо сказав — і доведу це до кінця: призначив — і здійсню.” Як? За допомогою його обітуваного нового світу праведності. Світ Нойових часів стався лукавим й загинув у потопі. Цей новочасний злий світ є засуджений на вогняне знищення в Армаґеддоні. Тоді наше очікування закінчиться: “Нових же небес і землі нової по обітниці дожидаємось, в котрих правда домує.” Це відносно цього нового світу, що Біблія каже: “Так бо полюбив Бог світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Нього, не загинув, а мав життя вічне.” Так як Ной пережив смерть із перед потопного світу, так є люди сьогодні, котрі вірують що вони переживуть смерть цього перед Армаґеддонового світу. Чому кінець старого і цілковите установлення нового так довго приходить? Не тому, що Бог не дбає, але тому, що він дбає: “Не гаїться Єгова з обітницею, як це декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто загинув, а щоб усі до покаяння прийшли.” Він дозволяє на час для перестороги, щоб була дана, як це він робив часами в минулому, так щоб добрі для спасення могли відлучитись від лукавих, що мають бути знищені.

Але ж це милосердя і довготерпіння є мильно пояснені ругателями, котрих присутність в цих останніх днях була передречена: “Це найперше знаючи, що прийдуть в останні дні ругателі, ходячи по своєму хотінню, і скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так само пробуває від початку сотворення.” Вони добровільно нехтують факти, “по їх бажанню.” В іншім місці предсказано, що “в останні дні” лукаві люди і ошуканці будуть поступати від лихого до гіршого, зводячи інших і себе.” Але їх зріст не є журбою для Свідків Єгови: “Не палай гнівом на злочинників, не завидуй творяшим неправду. Вони бо, як трава, скоро поникнуть, і, як зелене листя, повянуть. Вповай на Єгову, і твори добро.” Їхнє побільшення в числі було предсказане для останніх днів цього старого світу і зараз перед їх знищенням. “Коли беззаконники, як билина, буйно ростуть і всі процвітають, що безчестя творять, то це на те, щоб знищені були на віки.”— Іса. 46:11; 2 Петр. 3:3—13; Йоана 3:16; 2 Тим. 3:1, 13, НВ; Пс. 37:1—3; 92:7, АВ.

БОГ НЕЗАБАРОМ ПОКАЖЕ ЩО ВІН ДБАЄ

В Армаґеддоні Єгова покаже, що він дбає, що він завважує добре і бачить зло, і буде памятати кожну групу на збереження або знищення згідно з їх вчинками. Протягом існування чоловіка на землі Єгова показав, що він дбає. Навіть після того як Адам і Ева згрішили, він постачив для них убрання. Він дозволив їм залишитись для їх ужитку, без жодного розрізнення: “Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.” З любові й милосердя він стримав знищення, коли справедливість кликала за нею. Його терпеливість, щоб дозволити людям прийти до їх розуму і навернутись і поправитись, була мильно пояснена лукавими, як занепад або байдужність зі сторони Бога. Його поблажливість вони мильно вживали, щоб відступити дальше й дальше від Єгови, щоб накопичити ще вище їх надужиття землі й звірят і ближніх. В Армаґеддоні їх відступлення буде приведене до цілковитого стримку, коли Єгова нарешті встане, “щоб знищити тих, що нищать землю.”— Мат. 5:45; Одкр. 11:18, НВ.

Люди сьогодні можуть казати, що Єгова не дбає, що він не завважує, що він забув про землю. В дійсності, вони тільки шукають, щоб оправдати їх забуття про Єгову і його Слово. Вони хочуть показати, що Бог понехав їх перше, і тому вони є оправдані відступити від нього. Єгова ніколи не понехав Ізраїля, аж поки той народ не відступив від нього до інших богів: “Ви ж покинули мене та служили богам другим; за те я не стану рятувати вас вже далій. Ійдіть собі та лучше до тих богів, що вибрали собі; нехай рятують вас в тісноті.” Єгова не полишає нікого сьогодні хто тримається його і його служби, хто проваджений його Словом і вповає на його силу. Більшість з людей сьогодні вповають на інших людей, на людські інтриґи і орґанізації, на армії з зброї, на науку і фальшиві боги. Це вибір який вони зробили. Вони не дбають про Єгову, або про його Слово Біблію, або про його вірних Свідків. Противно, вони показали ненависть до Бога і його Слова і його людей. Вони вибрали нових богів. Коли Армаґеддон прийде, нехай вони кличуть до їх вибраних богів за визволенням від помсти Єгови.— Суддів 10:13, 14, НВ.

Єгова сказав до Ізраїля: “Віл знає господаря свого, й осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє. О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходіїв, сини погибелі! Вони покинули Єгову! Той народ не тільки занехав Єгову як джерело правди й життя, але також присвоїв собі смертельні неправди замість його! “Двояке бо ледарство вчинив нарід мій; мене, криницю води живої, покинули, а повирубували собі діраві колодязі, що не держать води.” Як наслідок цього народ був винищений. Такий самий вислід прийде народам й сьогодні, що направду відкинули Єгову, помимо того, що многі лицемірні уста віддають службу йому. Так з чоловіком, так і з народами: “Не обманюйте себе: З Бога насміятись не можна; що бо чоловік сіє, те й жатиме. Бо хто сіє тілу своєму, від тіла жатиме зотління; а хто сіє духу, від духа пожне життя вічне.” Народи сіють по тілу.— Іса. 1:3, 4; Єрем. 2:13, АС; Галат 6:7, 8, НВ.

ЛЮДИ, А НЕ БОГ, ЩО НЕ ДБАЮТЬ

В часі цієї ґенерації Єгова збирає із старого світу людей, котрі дбають про нього й його принципи, котрі докажуть їх любов ділами як і словом. Вони скоро зростають у великій натовп хвалителів, зібрані із кожного народу і раси й мови. Покинувши дороги старого світу, вони є дійсно товариством нового світу, призначені жити вічно в обіцянім новім світі праведності. Чи ви бажаєте бути його частиною? Тоді “не прилучайтесь до віку цього, а переображуйтесь обновленням ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена.” “Старайтеся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим правди.” “Господа Бога святіть у серцях ваших. Бувайте завсіди готові дати одвіт всякому, що домагається від вас слова про вашу надію, з лагідністю і страхом.” Докажіть, що ви любите Христа: “Коли хто любить мене, слово моє хоронитиме. Держіться доброї совісті.” Докажіть вашу любов до Христа. “Це бо любов Божа, щоб хто любить мене, хоронить слово моє.” Докажім нашу любов до Бога, що ми хоронимо заповіді його.”— Рим. 12:2; 2 Тим. 2:15; 1 Петр. 3:15, 16; Йоана 14:23; 1 Йоана 5:3, НВ.

Ось так докажете, що ви любите Єгову, й він буде дійсно дбати про вас. Докажіть, що ви є в грамонії з його заміром відносно землі своїм способом життя тепер, як він сподіється, що жителі нового світу будуть жити. Покажіть, що ви любите красоту землі через збереження її, що ви любите життя її звірят через ласкаве уживання їх, що ви любите мир і мораль і праведність і благородність через шукання за цими річами тепер. Докажіть що ваша любов до вашого ближнього є така велика, як до вас самих, через проповідування доброї новини про цей новий світ йому тепер. Покажіть, що ви дбаєте про Слово Єгови і його оправдання вірою залишаючись невинними не зважаючи на ругателів й переслідування цього божевільного старого світу під його безумним богом Сатаною. Покажіть все це і Єгова дійсно буде дбати за вас, тепер і повіки в обітуванім новім світі праведності.