Збирання людей з усіх народів в одно стадо

Цю промову доручив президент Товариства Вартової Башти Біблії і Брошур в часі закінчення науки 21-шої клясі Біблійної Школи Гілеад Товариства Вартової Башти на 19-го липня, 1953 р. перед асамблею Товариства Нового Світу з Свідків Єгови в Єнкі Стадіюм, Ню Йорк, З.Д.А.

“Як вівчар провіряє свою отару, коли вона була розбіглась, так і я провіряю вівці мої, й приверну їх назад з усіх тих місць, куди вони хмарного дня під темряву були порозбігались.”— Езек. 34:12.

1. Які бажання серця відносно людської родини будуть задоволені, і чому скоро?

ЦЕ є серце звеселяюче подумати, що люди з усіх многих ріжних народів будуть зібрані в одно стадо. Всі люди вийшли з одного тіла, всі є людської раси, добробут одного значить добробут усіх; як щирі серця тужать за часом, коли всі, що живуть на землі, будуть зєдинанні як одна родина, з справедливістю і ревностю радіти муть усі і любовю звязані члени неподільно один до другого! Те бажання серця тих, котрі слабнуть напогляд самолюбного людства розколу і на неймовірний поділ між собою, буде задоволений, і то скоро. Ніхто так не бажає єдности роду людського, як це Самий Творець чоловіка, і це Він постановив привести в існування. В писаннях про його імя, Він сказав нам це, і Він ніколи не позволить своєму написаному Слові статись тільки куском паперу, несповненим. Його власне імя є загрожене; тривале добро людства зі всіх народів є загрожене. Ці річи високо стосуються до само-поважного Творця, задля котрої то причини Він збере всі люди доброї волі в одну мирну кошару. Ми жиємо в вибранім часі для Нього робити це, і то є чудовий час в котрім жити і свідкувати про Його діла.

2. Як всі люди були подібні вівцям, і чого їм потрібно?

² Всі люди подібні вівцям, з ріжних поглядів. Люди можуть погибати без зрозуміння їх Творця, і то в так величезнім числі, як жертви мордерчого вбивця, як жертви смерти в загалі, вони можуть бути вівцями. Натхнений псальміста точно описує їх стан, кажучи: “Кладучи їх, як овець, в підземну країну, шеол, а смерть пасе їх; просто в гріб вони ісходять, і тіло їх зникає, шеол стає домівкою для них.” (Пс. 49:14, РС) Як вівці, вони похильні наслідувати проводаря загалом, але на їх жаль і знищення, вони наслідували і поручили себе ложним проводарям. Амбітні люди настановили себе бути пастирями людства, щоб тільки використати їх і послужити собі, і тоді залишити їх у небезпеці і віддати їх на кровопролиття. Рід людський пішов самопас і був відданий на всякого рода угнетенням без жадної потіхи. Вони потребували правого пастиря, дійсного з лікуючим почуттям до овець, до котрого вони могли б бути льоальними і покірними з перфектною забезпекою для себе самих.

3. Хто, особливо, можна б сподіватися, буде дбати про бідних овець-людей, і чому?

³ Від кого можна б сподіватись, щоб подбав за ті бідні людські вівці більше, як несамий Творець, коли б не дбав про інтереса своїх сотворінь, головно сотворінь з почуттям, і сполягливі на Його охорону і провізію і потреби Його охорони від ворогів. Правдивий і живий Бог не є без почуття, само-осередним творцем, без співчуття і застанови, чим це людський пастир має до його овець. Та сама якість почуття і любови, що скромний пастир почуває до довірливих, послушних, та нешкідливих сотворінь, була вкорінена в людських серцях від часу коли Творець сотворив совершеного чоловіка і приказав йому панувати над всіма нижчими звірятами. (1 Мойс. 1:26—28) Це ласка для роду людського, що Бог Творець уподобив людей до овець, бо це відкриває миле почуття, що Він має для Його людських сотворінь. Якщо вони є як вівці для Нього, тоді Він уважає себе як їх Пастир. Він також оціняє свою відповідальність, що приналежна Йому як їх Пастирю, коли вони знаходяться в небезпечних обставинах. Коли ж вони зблукали і загубили їх дорогу і стались жертвою злобним людям або звірям, тоді це Його повинність іти, і старатись відшукати бідну вівцю за всяку ціну. Але ж це викликає велику напружність з Його сторони, любий Творець, вірний до Його сотворінь, не гаїться від виконання своїх відповідальностей як Пастир людства. Обітуючи взяти акцію в часі нашої найбільшої потреби, Бог Єгова Творець приказав свойому пророкові заявити це:

4. В Езекиїла 34:11—16, яку акцію Єгова обіцяв взяти відносно овець?

⁴ “Так бо говорить Господь Єгова: Самий я відшукаю собі вівці мої та й буду їх дозирати. Як вівчар провіряє свою отару, коли вона була розбіглась, так і я провіряю вівці мої, й приверну їх назад з усіх тих місць, куди вони хмарного дня під темряву були порозбігались. І повиводжу їх ізпроміж народів і позбіраю з країни, та й приведу в їх землю, і пастиму їх по горах Ізраїлевих, поблизу потоків і по всіх осаджених місцях всієї землі. По гарних пасовищах пастиму їх, а будуть пастівники їх на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати на гарному пастівнику, і пастись на травному пасовищі,— на горах Ізраїлевих. Сам я пастиму вівці мої, і сам указувати їм місце опочинку, говорить Господь Єгова. Котре заблудило, я відшукаю, котре відлучилось, заверну; поранене перевяжу, недуже покріплю, а надто жирне й буйне витрачу; буду їх пасти по правді.”— Езек. 34:11—16, АС.

5. Що це показує, коли самий Господь Єгова буде діяти як пастир і йти на ратунок Його вівцям?

⁵ Це справді мусить бути серіозна ситуація, коли самий Господь Єгова буде виконювати часть пастиря і шукати і винаходити своїх овець. Людство в такім страшнім жалюгіднім стані, як воно є сьогодні, то здається, що це час зі всіх часів, коли Господь Єгова буде чутись примушений сповняти своє власне пророцтво і йти на ратунок. І так є! Активність божественного Пастиря можна ясно бачити у виповненні пророцтва. Сумне оточення овець виявляє страшний занепад і нечесну акцію зі сторони деяких. Спевністю це був занепад і зрада, та не зі сторони Господа Єгови, але зі сторони людей, котрі підпринялися пасти Божих овець для самолюбної цілі, і кажуть Богу Єгові тримати Його руки геть.

6. Кого можна легко пізнати, як шкідливих пастирів і на яку небезпеку вони виставили своє стадо сьогодні своїм мильним поведенням?

⁶ Воно не тяжко розпізнати тих шкідливих пастирів. Кожний знає кого люди з Христіянства добровільно наслідують або були зобовязані наслідувати як їх проводарів. Реліґійні духовники є добре знані, що вони привлащували конґреґації як їх стада, над котрими вони є пастирями. Але в Святих Писаннях і про політичні князі говориться як пастирів, правлючи та доглядаючи людей. Так політичні правителі народів, що називають себе бути христіянами, є також клясовані як пастирі. З такими політичними пастирями реліґійні пастирі кооперували. Вони наслідували і піддержували другорядних пастирів в їх політичних інтригах, ба навіть коли вони пішли до скрайности, щоб захопити диктаторські або тотальні сили; вони благословили їх армії нападу, ведучи до винищення міліони овець з їх стада статись з ними активною участю в цім зопсутім світі. Задля фінансової і іншої піддержки політичних пастирів, вони були готові позволити їх реліґійним стадам лежати в позадницкім стані умово і економічно. А особливо вони повздержали від їх стада духову поживу з Божого написаного Слова, отже полишили їх в жалюгіднім стані в несвідомості про Біблію. Все це лишило їх стада виставлені на загрозу з боку нових політичних пастирів, безбожницький комунізм, що загрожає самому Христіянству. Показуючи цей результат напрямку таких реліґійних пастирів. Ню Йорк Таймс з 21 травня, 1953 р., під редакторським заголовком “Фашізм супроти Демократії”, писало що, помимо біліонів долярів американської піддержки виляті в той раз-фашістський край, “Італія має найбільше комуністичну партію у світі поза Совітським блоком” і мала б тепер комуністичний режім, коли б не наша поміч”.

7. На чиї вівці такі пастирі наїхали і розкинули — і чого Христіянство не змогло витворити?

⁷ Ці реліґійні і політичні пастирі стригли і обдирали їх власні стада і кормили себе їх коштом і гнали їх шляхом, який вінчився смертю і знищенням. Не тільки це, але вони були винуваті за вдирання на правдиве стадо Господа Єгови і розкидали Його овець. Це появлялось особливо протягом, що Єгова називає “хмарні і темні дні”, період Світової Війни І, коли Свідки Єгови були заметені хвилею переслідування по цілому світу через підбурювання реліґійних пастирів Христіянства. Предбачивши ясно це, Бог Єгова пророчо сказав до пастирів Христіянства: “А правили ними жорстоко й насильно. І розсипались мої вівці без пастуха й стались жиром усього польовому звіррю та й розбіглись. По всіх високих узгірях блукають мої вівці; розсипалась отара моя по всіх країнах, ніхто не розвідується про них, ніхто не шукає їх.” (Езек. 34:4—6) До цього дня від першої світової війни христіянство не змогло видати пастиря або орґанізацію пастирів, щоб змогли зібрати людей зі всіх народів в одну гармонійну отару в одну безпечну кошару. Цивілізація, якою воно хвалиться, є загрожена знищенням.

ОДИН ПАСТИР-ВОЛОДАР ЛЮДСТВА ПІДНЕСЕНИЙ

8. До кого ж мусить вівця глядіти за ратунком, і що Він зробив точно так як обітував?

⁸ Без помилки, це було полишено цілковито Творцеві Богу Єгові, рятувати овець тих з роду людського. На Нього мусять вповати всі загублені, заблукані, слабі, хворі, розбиті вівці, котрі голодні і прагнущі справедливості. Якщо вони роблять це, захоплюються Ним в Його Слові, вони намарно вповати не будуть. “Я самий буду пастиром моїх овець,” так Він заявив. Він так чинить як Він сказав. Як? Через піднесення одного здібного, провіреного пастиря вишукати всіх їх овець і зібрати їх разом в одну Божу родину. Це є як раз те, що Він обіцяв кажучи: “То я допоможу овечатам моїм, і не будуть вони вже чужою користю, я розсуджу між вівцею а вівцею. І поставлю над вами єдиного пастиря, що пастиме їх — слугу мого з роду Давидового; він буде їх пасти, він буде пастиром над ними. І буду я, Єгова, їх Богом, слуга ж мій Давид буде князем серед них. Я Єгова, сказав це.”— Езек. 34:22—24, АС.

9. Хто є цей Пастир-Князь, і чому не літеральний Давид?

⁹ Хто це той Пастир-Князь, котрого Єгова тепер настановив над Його вівцями схороняти їх і годувати їх? Це великий Син Давида, Ісус Христос. Він є Наслідником Царства угоди, що Єгова зробив з Царем Давидом. Цей заповіт запевняє, що Він піднесе до Царя Давида насіння або наслідника, що сидітиме на престолі навсегда і котрого царство не буде мати кінця. (2 Сам. 7:12—17; Пс. 89:34—37; Луки 1:31—33; 22:28—30) Девятьнацять століть тому, коли Він їхав по царськи в місто Єрусалим, множество в Його процесії викликували: “Осанна сину Давидовому.” Інакше сказати: “Спаси, ми молимо, Сину Давидів!” (Мат. 21:15, НВ) Тисячі років, як Цар Давид умер, але ми не потребуємо ждати на його воскресення з мертвих для Єгови сповнити Його обітування. Імя “Давид” значить “Олюблений”, і воно відноситься до Месії Єгови, Його Христа або Помазанника. Ісус Христос є той котрого Бог Єгова сказав з неба: “Це Син мій, любий, котрого я признав.” Отже Він є Більший Давида, або Олюблений. Навіть старинний Цар Давид говорив про Нього, як свого Господа або Найвищого, кажучи: “Єгова сказав моєму Господеві, ‘Сядь праворуч докіль я положу твоїх ворогів під ноги твої.’ ” (Мат. 22:43, 44, НВ; Пс. 110:1, АС) По проповідуванні загубшим вівцям з дому Ізраїлевого, Ісус умер вірний Богу без втрати свого насліддя до угоди про Царство. Отже Бог підніс Його із смерти і прийняв Його до неба і посадив Його по Своїй правиці на престолі Єгови, значно вище земного престолу Його праотця Царя Давида.

10. Чиєю вівцею Давид признав себе бути, чиєю вівцею був Ісус, і в якім занятті він наслідував Його?

¹⁰ Як хлопець, Його праотець Давид був пастиром, небоячися зустрінутися з левом і медведем, щоб вирятувати вівцю його отця, або навіть боротись з велитним за визволення людських овець Єгови, народ Ізраїля. В заміну, Давид глядів на себе як на вівцю свого Бога. Він зложив Псалом 23, котрий починається словами: “Єгова мій пастир.” Подібно річ мається із Ісусом Христом. Він визнав Єгову як свойого великого Пастиря, а себе як вівцю Єгови; і Писання говорить про Ісуса, як “Агнця Божого, що бере гріхи світа”. (Йоана 1:29, 36, НВ; Одкр. 5:6, 12) Ісус признав себе, як одного, що Його Бог Єгова помазав берегти Його земних овець, навіть через положення свого життя за них. В чудовій ілюстрації він каже: “Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівці.” А що він наслідував зайняття Його небесного Отця як пастиря, Ісус дальше сказав: “Вівці мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слідом за мною. І я життя вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх ніхто з рук моїх . . . . і ніхто не здоліє вихопити їх із рук Отця. Я і Отець одно.”— Йоана 10:11, 27—30.

11. Ставшись Царем, чи Ісус Христос перестав бути пастиром, і що показує це?

¹¹ Як цар народу Ізраїля, про Давида говориться як пастиря його людей. Єгова сказав до Давида: “Ти пасти меш люд мій Ізраїля, і ти будеш володарем над Ізраїлем.” Ізраїльські судді, що попередили Царя Давида, були названі пастирями, Єгова бо говорить про них як “судді Ізраїля котрим я приказав пасти мій народ Ізраїля”. (2 Сам. 5:2; 7:7, АТ; АС) Це правда також про Ісуса Христа. Коли Його Отець Бог Єгова настановив Його бути Царем нового світу, Ісус не перестане бути доглядачем овець, хоч як низьке це становище може виглядати. Він стане урядовим пастиром усіх Його підданих, бо ж вони є ті, за котрих Він віддав свою людську душу, положив своє людське життя. Його ми вітаємо сьогодні; для Нього ми викликуємо “Осанна! тому що Він є Той, і єдиний Той, котрого Бог Єгова підніс бути Пастиром стада роду людського! В 1914 році, при кінці “призначення часів народу”, Найвищий Суверен вселенної посадив Його на престолі високо на небесах бути царюючим Царем нового світу; і цим чином Він зробив Його Царським Пастиром всіх тих, котрі отримають вічнотривале життя в правдивім новім світі. При народженні Його царства із утроби Божої теократичної орґанізації, оце пророцтво сповнилося: “І породила сина, хлопятко, що має пасти всі народи жезлом залізним.” (Одкр. 12:5) В обороні своїх овець Він буде володіти жезлом залізним проти світових народів, розбивши їх на куски наче б вони були крихка черепяна посудина.

12. Чому при Його коронації на Горі Сион Ісус Христос був назначений бути Пастиром-Князем?

¹² Ми мусимо оціняти чому Найвищий Бог назначив Ісуса Христа бути Пастиром-Князем. Від коли Він був укоронований на небесній Горі Сион, велике було розкинення Його овець на землі, як наслідок Світової Війни 1 і її страшних наслідків. Люди назвали цей повоєнний період Віком Скитальців, але це був радше Вік Розкинутих Овець. Отже що застрашна потреба виринула, щоб збирати овець з між усіх народів, між котрі вони були розкинені, і провадити їх разом в одну мирну громаду! Тим то власне вирішення Єгови, “Як пастир . . . , так буду я доглядати моїх овець.” Звідси, також, ця постанова Його діяти, “І поставлю одного пастиря над ними, і він буде годувати їх, мій слуга Давид.” Виходить, що обширна пастирська активність мала наступити між людьми всіх народів.

ПАСТИРСЬКА РОБОТА

13. Зогляду на досвідчення Давида і Їзраїля, чому ми це повинні чутись розстроєні, тому що Єгова і Ісус не появились видимо і діяли як пастирі?

¹³ Ніхто не потребує розстроювати себе й казати: “Але ж Бог Єгова і Ісус Христос є духи, невидимі, і такими остаються. Вони видно не являлися, щоб шукати і зберати скитальців і розкинених овець з людей. Отже де є щось, щоб показати, що вони прийшли і відшукують і віднаходять загублені вівці?” Памятайте, що псальміст Давид обожательно сказав, “Єгова мій пастир,” хоч великий, люблячий Бог, ніколи наочно не являвсь у строї з палицею і як пастир овець. Помимо того Давид досвідчивсь всякої лагідної опіки ніжної вівці з божественної руки, і він описав це в його прекрасній псальмі. Памятай, що Єгова був Пастиром старинного народу Ізраїля. Каже псальміст Асаф: “Пастирю Ізраїля, послухай! Ти, що ведеш Йосифа, як стадо.” Ще інший Ізраїлів псальміста писав: “Бо Він наш, а ми нарід пасовиськ його; і стадо руки його.” (Псальми 80:1; 95:7) Хоч й оставсь невидимим, Бог Єгова провадив Його народне стадо Ізраїля із Египту, через лякаючу пустиню до їх кошари Палестини, де Він вірно доглядав як Своїх овець, так довго як вони вказувались риси вівці підкорення, довіря і вірности до Нього. Що було можливе й що історично було правдою тоді в Ізраїльськім часі, може бути можливе й є історичною правдою від коли “хмарні і темні дні” Світової Війни І. Сьогодні, ми глядимо на це, воно є дивне в наших очах.

14. Що значить в дійсності Єгови шукання за Його вівцями і піднесення Більшого Давида, і що це значить для політиків і реліґійних пастирів з Христіянства?

¹⁴ Це, що самий Єгова буде вишукувати своїх овець, і що Він підніс Більшого Давида як князя, щоб доглядав їх, не значить, що Єгова вийде з невидимости, але що Він уздібнив вірних слуг тут на землі і вислав їх, як Своїх пастирських представників до всіх народів, щоб вони шукали, збирали, приводили і кормили Його овець, під божественним наглядом. Він каже: “І що ви, люди, вівці мої, вівці пасовища мого, а я — Бог ваш, говорить Господь Єгова.” (Езек. 34:31, АС) Тепер же, кого б Господь Єгова післав в цей широкий-світ виконювати пастирську роботу? Чи може реліґійні і політичні пастирі з Христіянства, бачучи, що новочасне Христіянство є протилежне старинному Ізраїлю? Ні; бо через їх мильне поведження в уряді, тому Він є проти них. “Так певно, як я живу, говорить Господь Єгова, за те, що вівці мої полишені були на здобичу, й отара моя допалась без пастирів на пожер усякому дикому звіррю, а мої пастирі не відшуковали овець моїх — пастухи бо пасли самих себе, а овець моїх не пасли,— За те, ви пастирі, слухайте слово Єгови: Ось, я встану на пастирів, і вимагатиму вівці мої з їх рук, і не дам їм уже пасти овець, та й не будуть уже більше пастирі самих себе пасти; я повириваю з них із рота вівці, щоб не були вже їм їдою.” (Езек. 34:7—10, АС) Час вже прийшов на зміну! Обурений Власник овець рішивсь, щоб відставити всіх тих в Христіянстві, що вважались бути реліґійними і політичними пастирями Його овець “з ласки Божої”, але котрі провадили масу людства в замішання сьогодні. Його скора акція в цім случаї була прообразом, коли Його пророк сказав: “І занапащу трьох пастухів в один місяць.” (Зах. 11:8) Він буде домагатись своїх овець з їх рук.

15. Кого Єгова вислав представляти Його в цій пастирській роботі, і що було перше потрібне в їх случаї?

¹⁵ Кого ж, тоді, Господь Єгова вишле видимо представляти Його в Його пастирській роботі? Хто правдоподібно вони могли бути? Хто б інший міг бути як не ті, котрих Бог є Єгова, котрі не соромляться носити Його імя і говорити в Його імя — власні вірні Свідки Єгови? І як властивим це є, бо ж його “один пастир”, самий Ісус Христос, визнав себе бути “вірним і правдивим свідком”! (Одкр. 3:14) Отже цей Пастир-Цар мавби вживати за своїх людей з Його кляси — Свідків! Однак, при закінченні Світової Війни і останок з Свідків Єгови були самі як стадо розкинуті. Вороги Божого царства подвоїли акцію Юдину і як реліґійні і політичні пастирі Ісусового часу відкинули Пастиря-Царя Єгови. Це вони зробили через відкинення вістки Царства і через переслідування Його послідовників, що розносили вість. Цим вони остаточно сповнили пророцтво: “Побий пастиря, а вівці порозбігаються!” (Зах. 13:7; Мат. 26:31) Отже розігнаний останок мусів бути зібраний перше, якщо вони мали брати участь в пастирській роботі Єгови під Його Пастиром-Царем. Від 1919 року люблячий Творець почав збирати наново Своїх овець, бо ж політичні і реліґійні пастирі цього світу не зробили змагання зробити це. Він спричинив, що Його вівці почули голос Того, що Він підніс і поставив доглядати Його стадо. Цей голос це вість Пастиря-Царя, Більшого Давида. Це запевнило їх, що Боже царство було установлене в Його руках і що “ця добра новина царства” мусить проповідуватися по всій залюдненій землі на свідоцтво всім народам занім цілковитий кінець прийде на цей світ.

(Дальше буде)