Щастя в даванні

“Більше бо щастя в даванні, ніж у прийманні.”— Діяння 20:35, НВ.

1. Як більше щастя набувається?

ЩАСТЯ приходить по більшій мірі через давання. Чи мали ви колибудь таку приємність? Так, ви скажете, я роздав багато річей людям котрих я люблю, що зробило мене дуже щасливим. Але чи таке щастя не було тільки хвилеве і без постійности? Або, чи ви коли небудь відчували, що ви мусите дати подарунок комусь, тому що та особа подарувала вам щось, отже ваша повинність відплатитися їй? В такому даванні щастя немає. Ви давали під примусом, бо відчували, що ви мусите відплатитися. Так часто буває в цій системі; цей старий світ оперує на оцій підставі: Ти дай подарунок мені, а я дам подарунок тобі. В цей спосіб люди зобовязують себе одні до других. Таке стається всякого часу в політичнім, реліґійнім та комерційнім світі.

2. Як можна дістатися на гостину в царстві Божому?

² Люди цього світа не наслідують ту світлу пораду Ісуса, як це про неї говориться в Луки 14:12—15 (НВ): “Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелів твоїх, ані братів твоїх або кревних, ані багатих сусідів. Часом і вони можуть запросити тебе і відплатитися. Ні, коли справляєш гостину, запрошуй вбогих, калік, кривих, сліпих; і будеш щасливий, бо не мають чим віддати тобі; віддасться бо тобі у воскресенні праведних.” “Почувши це один з гостей, сказав Йому: Щасливий хто є на гостині в царстві Божому.” Чи ви бажали б бути на гостині в царстві Божому? Ви можете бути, якщо наслідувати мете пораду Господа і не наслідуватимете звичаїв цього світа.

3, 4. (а) Як довго Єгова давав, і в який спосіб? (б) Що ми можемо указати у відповідь, і як?

³ Тепер погляньмо далеко назад і довго перед тим, як ми появилися на землі. Єгова вже тоді роздавав дари для нашого добра. Він давав із запасів своєї великої сили, своєї мудрости, знання й любови. Він давав завжди в такий спосіб, що воно дотикає наше життя тепер. Він і далі дає. Благи безнастанно пливуть від Нього для Його сотворінь, і ми приймаємо ті дари від “щасливого Бога”. (1 Тим. 1:11, НВ) Бог Єгова дає нам із своїх незміримих достатків. Він не бажає звернення, але ми можемо указати нашу вдячність.

⁴ Чи ви указуєте вдячність за ті многі благословенства, якими Єгова наділив нас? Він радів із того, що Він дав нам. Чи нема чогось, що ми можемо дати Єгові? Все, що ми посідаємо, ми отримали від Нього від першу; отже коли маємо дати йому щось, то що це буде? В дійсності, все, що Отець, Творець чоловіка бажає від своїх сотворінь на землі, то щоб вони дали своє правильне почитання, правдивий поклін. Це значить почитати Єгову в святім строї. Це щось, що виходить із серця, із чистого ума. Коли б ми почитали Бога у спосіб, який Він розпорядив у своїм Слові, Він був би вдоволений. Наше почитання Його — це наше служення Йому. Його треба виконувати у безплямлений спосіб, а це ми зробимо через схоронення Його заповідей.

5, 6. (а) Що Приповісти 2:6 кажуть, що Єгова дає, і хто може отримати це? (б) Діставши це, що нам робити із ним?

⁵ Мудрий чоловік з кількох століть тому писав: “Єгова дає мудрість; з Його уст виходить знання й розуміння.” (Прип. 2:6, АС) Подумайте, яке багаство інформацій є відоме для Творця. Подумайте про незміриме знання й Його мудрість. Все це Він посідає, однак Він не тримає його для себе. Навпаки, Він обявляє свою мудрість своїм розумним сотворінням. Він посилає її через своє Слово й дає її нам для нашого благословення.

⁶ Кожне з Його сотворінь, будь воно молоде чи старе, може дістати частину з тієї мудрости й знання. Воно не робить ріжниці, чи ви є новим вістником Царства в зборі Свідків Єгови, або є піоніром, або місіонарем, або членом в домі Бетель або в офісі відділу Товариства Вартової Башти — ви можете отримати ті чудові річи від Бога. Одначе ви мусите застосувати себе й зробити змагання, щоб осягнути це знання і тоді показати мудрість в поширенні її. Ми не бажаємо бути схожі на губку, що тільки втягає воду, а тоді потрібно когось щоб видушив її з нас, щоб ті добрі річи, які ми пізнали, були на користь іншим. Воно не потрібно, щоб інші люди видушували з нас правду силою. Ми повинні сповнитися правдою й розумінням Божого Слова так, щоб воно безнастанно випливало з нас. Воно було б краще бути схожим на журчасте джерело, яке завжди видає свіжу воду життя дармо і нікому не потрібно копати за водою правди. Не забуваймо, що це “більше щастя в даванні.” Отже чому не журчати як джерело, і “хто жадний, нехай прийде, і хто хоче, нехай приймає воду життя дармо.”— Одкр. 22:17, НВ.

7. Щоб зазнати щастя в даванні, з яким напрямком ми мусимо це робити?

⁷ Дати значить наділити чимось без винагороди. Коли Бог дав нам подарунок із свого єдинородного Сина, то Він не сподівався, що ми зможемо відплатитися Йому в такий же спосіб. Ні, Його дар життя для нас був повний і щедрий. Він є наш, щоб тримати його, якщо ми будемо вірні й послушні Його волі. Також, коли ми подаємо цю добру вість життя іншим, ми не сподіємося винагороди грішми, або іншими посілостями за втрачений час над тими, що приймають нас. Ми прийняли вість життя від нашого Отця як подарунок, і ми бажаємо дати дармо те знання яким ми втішаємося, щоб і вони дістали надію на життя вічне. Отже, якщо нам мати дійсне щастя в даванні, як це Єгова робить, то ми мусимо зробити щось для інших людей без надії на відплату від них. Чоловік не може нічого добавати Богові; та з огляду на многі подарунки, які він дістав від свого Творця, він напевно повинен указати вдячність і ступати шляхом правдивого почитання й служення Єгові. Це служення приносить щастя.

8. Що це щастя, і що його відсутність у зборі значить?

⁸ Щастя — це стан добробуту й приємного вдоволення. Щасливий чоловік має спокійний стан ума й має утіху. Але ж ми не завжди знаходимо наших братів і сестер в орґанізації Єгови в утішному стані ума й в мирі, потішаючи одні других. Часом вони бувають занепокоєні; щось іритує їх або турбує. Коли мира нема в зборі, тоді легко можна бачити, що щось бракує. Хтось не приносить дарів, і як наслідок цього інші не отримують дарів, які вони отримували б, коли б щасливий стан існував у зборі. Любов відсутна. Хтось забув, що Ісус сказав: “Ви мусите любити Єгову Бога вашого цілим серцем вашим і цілою душею вашою і всім умом вашим і всією силою вашою.” І “мусите любити ближнього вашого, як себе самого.” (Марка 12:30, 31, НВ) І це що є: хтось не любить свого ближнього, як це Ісус сказав ми повинні любити.

ТАЄМНІСТЬ ЦЬОГО

9. Де ми вчимося про тайну щастя, і що вона є?

⁹ І справді нема приємності в житті, коли нема щастя. Звернувшися до Слова Єгови, ми знаходимо таємницю до щастя; і ми можемо посідати те щастя день-у-день через цілий рік, навіть через цілу вічність, якщо ми стараємось про неї. І справді, знайшовши цю таємницю до щастя, ми повинні бути пильними, щоб показати її іншим. Та тайна до щастя є не тільки в прийманні, але більше в даванні. Якщо це так, тоді даваймо те, що ми прийняли, іншим. І те, що маємо для давання, як христіянські поклонники Верховного Суверена вселенної, є правда, найбільший дар, про знання Бога Єгову. Ми знаємо вимоги Єгови для правдивого почитання, і ми повинні давати це знання іншим.

10. Що робить щастя більшим у даванні, як це показано в Божій справі?

¹⁰ Єгова має велику приємність і утіху в обдарованні своїх сотворінь. Він дав нам багато в своїм початковім сотворінні, указуючи далі свою любов і дав сонце, дощ, овочі й городину, вовну й одіж, дерева й захисток, але понад усе, своє слово життя. Єгова велів апостолові Павлові написати нам: “Любов . . . не шукає користей.” (1 Кор. 13:4, 5, НВ) Єгова напевно не шукав користей, коли Він дав теплі весняні дощі, щоб розвинути цвіти в овочі, або сонце для дозрілости пшениці, або вівці для вовни, або дерева на будівлю. Всі ті річи були подарунком і благословенням для людства. Вони були виразом Божої любови. Бог давав і далі дає всі ті річи й багато інших для людства, і Він є “блаженним Богом” у своїм даванні. Якщо ми наслідуємо цю саму засаду любови, тоді, коли ми даємо щось, ми не шукаємо своїх інтересів. Любов не діє в такий спосіб. Тимбільше, більше є щастя в даванні іншим, коли вони не можуть відплатитися. Єгова дозволив, що дощ падає на праведних і неправедних; Його сонце світить на добрих і лихих. Ми не повинні робити вибору в нашім даванні доброї новини иншим. Ісус велів проповідувати добру новину всім народам, і це цим робом, що ми отримуємо щастя.

11. Що приносить вдоволення для життя? Як можемо його дістати, і як на довго?

¹¹ Якщо щастя є те, що приносить нам задоволення в житті й робить наше життя вартісним, тоді за таким щастям треба шукати. Життя в цім часі не було б приємне без щастя; отже як ми можемо побільшити наше щастя? Ми тепер живемо тільки короткий протяг часу, але ми бажали б жити безконечно, по віки. Петро знав, що розуміння слів Всевишнього приносить життя. Він то сказав до Ісуса: “У Тебе слова життя вічного.” (Йоана 6:68, НВ) Якщо ми наслідуємо Слово Єгови й Ісусову науку, ми не тільки дістанемо життя, але життя із щастям. Тим то Павло сказав: “Більше бо щастя в даванні, ніж у прийманні.” (Діяння 20:35, НВ) Жити у щасті напевно було б утіхою для всякого.

12, 13. Як Павло самий зобразив давання і його власне напоминання: “Тим достерегайте себе і все стадо”?

¹² Написавши багато інформації й інструкцій для нашої помочи в цім часі, Павло пригадує нам, що правдиве і повне щастя приходить в даванні. Почавши від Діяння 20:27 (НВ), застановімся на що він звернув нашу увагу. Він сказав: “Я бо не ухилявсь розказувати вам всі повеління Божі.” І справді він роздавав те знання, яке він посідав. Як? У двацятім вірші того ж розділу він показує, що він навчав “прилюдно і по домам”. Отже він не здержувався від ніякої активности. Тепер той приклад даний Павлом є корисний для всіх Божих слуг до наслідування. Чи ви є також проповідником від дому до дому? Оцей напрям діяння, який Павло узяв як проповідник, зробив Його щасливим. Далі він сказав: “Тим достерегайте себе й все стадо.” (Вірш 28) Отже, чи ви робите собі найбільше добро й Божому стадові також? Павло цікавився всіма своїми братами. Він знав, що стадо Боже потребує уваги. Він не бажав побачити, щоб вівці Божі були розкинуті, отже він напоминав про властивий провід. Павло знав, що станеться по його відході з тими учениками, який він привів до правди, і тому він повторив Ісусову пересторогу проти вовків: “Після мого виходу прийдуть вовки хижі між вас і не будуть обходитися із стадом ласкаво.”— Вірш 29.

¹³ Павло не тільки подавав добру новину про жертву викупу Ісуса Христа і про обітоване царство небесне, але також давав потрібну пересторогу тим, що змагалися дістатися до Божої орґанізації. Він говорив виразно, хоч з любовю, бо він любив собор Єгови і той новий лад, який впровадив Ісус. Павло знав, що Ісус сказав був про гноблючих вовків, які увійдуть між собор і спричинять велике занепокоєння. (Побач, що в Йоана 10:7—16 сказано.) Павло вельми інтересувався своїми братами і він давав скілько міг свої напоминання і приклади. Павло знав про навислі погрози, які могли впасти на христіян в Ефесії, і що перестерегти значить наперед узброїти. Через те він сказав: “Тим то пильнуйте і памятайте, що . . . я не переставав із слізми напоминати кожного.” (Діяння 20:31, НВ) Чи всі Божі люди сьогодні приймають цю пораду? Чи вони читають Біблію? Чи вони студіюють її? Чи вони збудовують себе? Памятайте: “Тим то достерегайте себе.” Отже запитайте себе: Що я роблю, щоб дати приклад для стада? Яка є історія моєї служби?

14. Як це, що Павло не був фінансовим тягарем для собору, і від якої любови нема більшої?

¹⁴ Павло не був тягаром нікому в соборі. Він сказав: “Оці руки мої служили потребам моїм і тим, хто був зі мною.” (Вірш 34) Він не просив у нікого, щоб хтось опікувався ним або перевозив його з місця на місце. Це був би чудовий привілей помагати йому в який небудь спосіб, але Павло був там, щоб дати своїм братам і чинячи це, він приймав щастя. Він не просив їх, щоб вони дали йому, ані даючи їм, він не сподівався відплати. Павло посвятив своє життя для своїх братів, як це Ісус дав приклад, коли він був на землі, віддавши свій час й енерґію своїм апостолам і людям доброї волі, що слухали Його. Ісус Христос віддав все, навіть своє життя, за своїх братів. Він сказав: “Більшої від цієї любови ніхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх. Ви други мої, коли робитимете що я заповідаю вам.” (Йоана 15:13, 14, НВ) Павло наслідував цю мудру раду Ісуса й додержував Його заповіди через служення Його другам. Чи ви робите стільки? Якщо робите, тоді з досвіду ви можете сказати з Павлом: “Більше бо щастя в даванні, ніж у прийманні.”— Діяння 20:17—35, НВ.

15. Чи є яка радість у прийманні? І що Павлів досвід показує?

¹⁵ Павло не сказав, що у прийманні немає щастя; бо воно є. Він знав яка радість і щастя приходить з отримання і слухання правди. Так і ми знаємо. Погляньте, яку вдячність Павло показав, коли він почув голос Ісуса в сяйві Його появлення. (Діян. 9:3—22, НВ) Сьогодні ми радіємо їхати на конвенції й асамблеї, на студії Вартової Башти і книжок, і приймати добру новину від інструктора. Але коли ми раз утягнемо всі ті добрі річи, тоді є більше щастя в даванні тієї правди іншим, більше щастя навіть чим коли ми з радістю приймали її. Чи не так річ малась з Павлом? Так. Отже нехай всі присвятять себе Богу Єгові й мають спільність в Його Слові з іншими, щоб і вони могли жити. “Проповідуй слово.”— 2 Тим. 4:2.

16. Як це сталося, що ми кожний зокрема дістали правду, і що добавило до щастя посідаючи її?

¹⁶ Коли ми читаємо христіянсько-грецькі писання, ми можемо бачити, як всі апостоли давали своїм братам. Подібно так, хтось в якомусь часі й дав вам. Чи ви памятаєте, коли ви вперший раз почули правду? Чи це було від когось, що прийшов до ваших дверей і пояснив вість царства? або ви почули в якийсь інший спосіб? Коли ви зрозуміли, що вам вияснювали, тоді ви зраділи, і в коротці потім ви почали бачити Божу орґанізацію й почали співтоваришити з Його людьми. Ви чулись щасливими, що ви стались частю тієї орґанізації, бо її спосіб діяння був справедливий, праведний і милуючий. Ця правда, навчивши вас думати як Бог думає, почала зміняти цілий ваш хід життя. Хтось дав вам щось безплатно, дармо, і це змінило вас на кращих, і ви стали вдячними тому дателеві. Опісля ви забажали розказувати про це іншим. Отже ви присвятили ваше життя Богу Єгові, і тепер ви знайшли більше щастя в розповсюдженні тієї правди іншим чим коли ви приймили її. Ви заносите їм потіху, радість, приємність, нові думки і духа нового світа; ви можете дати людям надію на життя. Чи це давання тієї доброї новини іншим не приносить вам дійсної радости? Нема бо вдоволення в нагромадженні знання й інформацій в вашім умі й серці без ніякого звільнення їх. Затримувати собі, це робить з вас скупаря, а скупар є нещасною людиною. Його життя є жалюгідне; він тільки думає про побільшення свого запасу. Він ніколи не відчуває щастя в даванні. Чи ви бажали б статися скупарем із своїм знанням? Якщо ви такими є, тоді ви завжди будете такою нещасною людиною, тому що дійсна тайна до повного щастя знаходиться в даванні.

17. Як це може статися, що прийняття знання може обернутися в непридатність?

¹⁷ Щастя не може дрімати; його муситься висловлювати. Щастя мусить дотикнути вас або кого іншого. Чи ви держали своє щастя неактивним? Чи ви держали його сплячим? Чи ви є тим скупарем, що волієте бути нещасним і злиденним ніколи не подавши нікому із того, що ви навчилися? Коли б зібрали навіть усе знання зі світа у ваш ум, то воно було б ні до чого не придатне, коли б ви ніколи не видавали його. З часом воно стало б забутим і ваше знання погибло б із вами. Чому набувати знання, якщо ви не будете уживати його? Правдиві христіяни приймають знання від Єгови. Вони навчені Єговою через Його Слово, і їх щастя приходить через розказування іншим.