Теократична орґанізація Єгови сьогодні (Докінчення)
ЧОМУ МИ ПРЯМО ВІДКИДАЄМО МІЖВІРУВАННЯ
17. На які дві великі дивізії церкви псевдо-Христіянства розпалися, і чи котра небудь із них подає “покарм у властивій порі”?
МНОГІ люди в псевдо-Христіянстві сердито скажуть, що Свідки Єгови беруть на себе надто багато. Оце й Кораг супротивлявсь Мойсейові. (4 Мойс. 16:3) А однак факти показують, що це Свідки Єгови проповідують установлене Царство, і перестерігають всі народи про наближенняся Армаґедону. Їх орґанізація управляється теократично, і вона роздає духовий покарм, що на часі. Котра із правовірних реліґійних орґанізацій в псевдо-Христіянстві подає новий духовий покарм в цих лютих часах? Чи фундаменталісти далі не подають ту саму суху полову, далі базікають ті самі століття-старі вірування, і одностайно повторяють знов і знов їх кілька основних наук, які вони пожичили від поганів? Справді, “їх реліґія, це наруга, це тільки традиція, вивчена на память.” (Іса. 29:13, Мо) Знов церкви модерністів увели нові науки, що відповідні до часу, але ті їх нові предложення не є відповідні проповідувати, як євангелию. Замість того, вони знівечили Біблію, відкинули її як вигадку й казку, але держать як добру літературу, і предложують науку й єволюцію, психольоґію і психиятрію, у змаганні бути популярними з матеріялістичною цивілізацією. Бог виразно каже, що псевдо-Христіянства “казки є повні блюватини”. Між ними панує скрайна духова голоднеча. Що за ріжниця між станом їх послідовників а Свідками Єгови! — Іса. 28:8; 65:13—15; Ерем. 2:13; Амоса 8:11, 12.
18. Що повинні памятати ті, що осуджують виразну мову, як нетерпимість?
18 У заміні старинного поганства або модерної фільософії за правди, що знаходяться в Біблії, реліґії псевдо-Христіянства є подібні до відступного Ізраїля, який визнавав себе за людей Єгови: “Віл знає господаря свого, й осел — ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє.” (Іса. 1:3, АП) Вони поставили себе в позицію острого осуду, проти чого вони кричали як нетерпимости. Але ж чи не самий Бог тут каже, що вони менше розумні ніж віл або осел? Його Слово називає їх “німими псами” і “захланими псами”. Ісус Христос назвав їх дурними і брехунами і синами Диявола. Глуму, насмішки та наруг ужито проти ложних реліґіоністів. Завважте, які слова Йов виповів проти таких: “Ой, як же ти поміг мені, безсильному, як піддержав руку слабому! Що ж то за раду ти подав немудрому, й як основно вияснив річ!” Ще один приклад глумливої іронії завважте в словах Ілії до ложних поклонників, коли їх бог не відповів на умовлення по многих годинах: “Кличте голосніше, бо він бог; може він задумався, або чим занятий, або в дорозі, або може спить, то й прокинеться.” (1 Цар. 18:21—28, АС; Йова 12:2, 7, 8; 26:2, 3, АП; Іса. 56:10, 11; Мат. 23:17; Йоана 8:44) Це повинно застановити тих, що гаряче лають Свідків Єгови за те, що вони виразно говорять проти ложної реліґії. Щоб засудити таку виразну мову, то вони мусять також засудити Біблію й самого Бога!
19. Отже чому христіянин не може прилучитися до міжреліґійного руху, і що мусів би зносити, коли б зробив так?
19 Все повище сказане ясно доказує, що христіяни не можуть прилучитися до руху, щоб зілляти віри в одно. Не більше чим Авель міг це зробити з Каїном, або Ізраїль з Египтом або Канаанцями, або Ісус із письменниками, Фарисеями та Садукеями, або ранішні христіяни із Константиновим злученням поганства із відступним Христіянством. Для христіянина вступити в міжреліґійну загороду значило б, що він мусів би зносити поганські науки під христіянським пятном, зносити вірування трьох-в-одному Богу, зносити науку, що Бог по дикунськи мучить душі у вогняному пеклі, зносити зневагу, що Бог за гроші увільняє терплячі душі з палаючого чистилища, терпимо зносити гру в бінґо, зносити погляд, що Ісус не був Месія а шахрай, зносити диявольську науку про еволюцію, зносити лицемірство духовенства й політичні вмішування, зносити реліґійно-воєнні зазіхання й благословення капелянами, щоб христіянин вбивав христіянина — і так безнастанно плила б струя зневаг, які христіянин мусів би зносити мовчки. Він мусів би дивитись крізь пальці на гріх, замкнути свої очі на зло, затулити свої уші на богохульство, і язик свій замкнути, щоб мовчки зносити зло. Із страху, щоб не образити людей словом або ділом, він образив би Бога через зношення в імя терпимости всяку сатанську сіть, що поставлено в його дорозі. Він став би також невідповідним і брудним для служби Єгови, і тоді приповість сповнилася б на йому: “Пес вертається до своєї блюватини, а свиня, скупавшись,— валятися у калюжі.” Повернути до бруду цього світа по тім, як ми були відлучені й очищені з нього, це зробило б нас невідповідними предметами для дальшого милосердя від Єгови. (Жид. 10:26; 2 Пет. 2:20—22; Одкр. 18:4, НС) Отже із незаслуженої ласки Єгови стараймося оціняти й триматися видимої теократичної орґанізації, яку Він установив у нашім часі.