“Господня вечеря” (Докінчення)

“Щоб Господню вечерю їсти. . . Скільки бо раз їсте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню звіщаєте, докіль Він прийде.”— 1 Кор. 11:20—26, НС.

11. Отже через що ті інші вівці не будуть відповідні брати Спомин, хоч апостоли, будучи такими, опісля сталися відповідними?

ОТЖЕ факт, що ті одинадцять апостолів не були іще сплоджені з духа, не може бути ужитий як арґумент, що віруючі, які не були сплоджені з духа, можуть брати участь у символах Спомину. П’ятдесят один день пізніше святий дух був виллятий на апостолів і вони були сплоджені як духові сини Божі. Після того вони святкували Спомин як духові сини Божі. Тії ж, що становлять велику громаду з інших овець, не є наслідниками царства небесного і ніколи не будуть сплоджені Божим духом і не воскреснуть до духового життя. Тим вони ніколи не стануться духовими Ізраїльтянами, до яких апостол Петро писав: “Приступаючи справді до [Христа], що каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого, і самі, яко живе каміння, будуйте дім духовий для цілі святого священства, щоб приносити духові жертві приняті Богу через Ісуса Христа. . . . ви ж рід вибраний, царське священство, нарід святий, люди для особлившої посілости, щоб сповіщали чесноти покликавшого вас із темряви у своє чудове світло.”— 1 Пет. 2:4—9, НС.

НЕ Є ПРОТОТИПОМ НА ПАСХУ

12. Які арґументи виринають, щоб інші вівці брали участь в ньому?

¹² Та дехто скаже: Останок і інші вівці тепер становлять “одно стадо і один пастир”. Інші вівці є так посвячені як і останок. Це посвячення було представлене через жидівський обряд обрізання, чи не так? І чи ті чужениці, що співтоваришували з Ізраїльтянами в дорозі, не мали дозволу брати участь у пасці, якщо вони стали обрізані? Отже чому останок і інші вівці або кляса з чужинців не можуть разом брати участи у спільному оціненню Ісусової жертви викупу? Чи ж ті обрізані чужениці, що брали участь у пасці, не становили мішаної громади, яка вирушила з Египту з Ізраїльтянами, і чи вони не представляли великої громади інших овець сьогодні? Тож чому не всім брати участь в Спомині?”— 2 Мойс. 12:48, 49; 12:38; 4 Мойс. 11:4.

13, 14. Чому це не є дійсним арґументом для них брати Спомин?

¹³ Ми відповідаємо: Все це є правдою; але співучасть в жидівській пасці не становить арґументу для співучасти в Господній вечері. Чому ні? Тому що та пасха не є прообразом на Господню вечерю.

¹⁴ Пасха яку їли природні Жиди й обрізані чуженці, що перебували з ними, складалась з печеного агнця з опрісночним хлібом, і гірких зелів. Перед вечерею, кровю з пасхального агнця кропили одвірки й притулки ізраїльських домів і тоді святкуючі заходили до середини кімнати під кров’ю і щоб влаштувати пасху. (2 Мойс. 12:1—27) При установленню ж Спомину, Ісус узяв опрісночного хліба, поблагословив його і переломив і роздаючи його, сказав: “Це значить тіло моє, що має бути дане за вас. Робіть це на спомин мій.” Опісля Він узяв вино, що представляло Його кров, але Він не сказав ученикам покропити вином так як кровю агнця кроплено в Египті. Замість того, Він подав їм вино в чаші й сказав їм всім пити його, себто, пити символічну кров, кажучи: “Ця чаша значить воний завіт силою моєї крови, що буде проллята за вас.” (Луки 22:19, 20, НС) Коли б учасники пасхи пили були кров агнця, то цим вони були б поламали Божу угоду з Ноєм відносно святости крови. Отже це мало вимагати смерти тих, що пили її. Але Ісус сказав своїм ученикам пити символ крови, вино. Отже з дуже поважної причини, між пасхою і Спомином нема схожости, і пасха не є прототипом на Спомин. Святкування пасхи не представляло обходження христіянського Спомину.

15. Що Ізраїльтяни перше святкували, а опісля що погани?

¹⁵ У перших чотирьох святах Спомину (А. Д. 33-35) Учасниками були Жиди, нововірці й обрізані Самарітяни. Оці не були звичайні Ізраїльтяни, що були уповажнені брати участь у пасці. Вони були останком з Жидів, що прийняли Ісуса, як Месію посланого Богом, і які охрестилися. Три і пів роки опісля, як Ісус установив Спомин, апостол Петро був посланий до дому італійського сотника Корнилія. Від того часу необрізані не-Жиди або погани звертались до Бога Єгови і приняли Ісуса як Месію й хрестилися в Його ім’я й дістали приступ до стола Спомину й його символів. Єгова Бог Отець сплодив їх як своїх синів і помазав їх своїм духом проповідувати царство Боже. (Діян. 10:1 до 11:8; Даниїла 9:24—27) Впродовж минулих дев’ятнадцять століть ті духові сини Божі, ті помазані “посли замість Христа”, єдині святкували достойно правдивий Спомин.

ЗНАЧЕННЯ СИМВОЛІВ ПОМАГАЄ РІШИТИ

16, 17. Що значіння символів помагає нам рішити? Які слова Ісуса пояснюють їх значіння?

¹⁶ Що ж ті символи, які Ісус ужив в установленню Спомину, означають? Цей предмет був суперечністю впродовж століть. Правдиве значення на підставі Писань помагає вирішити хто властиво може брати участь в гармонії з символами. Тим що Спомин був установлений зараз після їдження пасхи, то Ісус мав тільки опрісночний хліб. Квас або дріжджі представляє гріх; отже хліб без квасу є властивим символом представляти щось безгрішне. Що ж бохонець такого хліба й чаша такого вина представляють? З переклада Мофата ми знов наводимо історію Маттея дотично Ісусових слів:

¹⁷ “Як же вони їли, Він узяв бохонець, і, поблагословивши, ламав його, подаючи своїм учениками, казав: ‘Возьміть і їжте, це значить тіло моє.’ Узявши чашу, і віддавши хвалу, Він подав її їм, кажучи: ‘Пийте з неї всі: це значить кров моя, нового завіту-кров що проливається за многих на оставлення їх гріхів. Кажу вам, що після цього питиму з плоду виноградини, аж пити му його новим із вами в Царстві мого Отця.’ ”— Мат. 26:26—29, Мо.

18. Чи хліб і вино перемінилися в сутті? Отже як їх уживано?

¹⁸ Звідци ми бачимо, що Ісус не сказав, що той хліб і вино переміняться в Його буквальне тіло й кров; не більше чим та чаша не перемінилась у новий завіт, коли Він сказав: “Ця чаша значить нова угода установлена моєю кров’ю пролитою за вас.” (Луки 22:20, Мо) Той хліб й те вино були тільки символами. Вони не перемінилися словами, які були висказані над ними, але ті слова пояснюють значіння чогось іншого. Чого? Ісус сказав: “моє тіло” і “моя кров пролита за вас”.

19. Як Павло пояснює їх значіння в 1 Коринтян 10?

¹⁹ За поясненням тих слів ми звернемося до Павла, де він сказав: “Тим, любі мої, втікайте від ідолського служіння. Яке мужам розумним я говорю; судіть самі, що я кажу. Чаша благословення, яку благословляємо, хіба не єсть спільність у крові Христа? Хліб, що переломлюємо, хіба не єсть спільність у тілі Христа? Бо один хліб, хоч многі є одно тіло, бо всі учасниками того одного хліба.” (1 Кор. 10:14—17, НС) Задля порівняння ми наводимо ще один переклад тих слів, а це Мофатів: “Ви ж, люби мої, оминайте ідолопоклонство. Я говорю до розумних людей; зважте мої слова для себе. Чаша благословення, яку благословляємо, чи не є вона співучастю у крові Христа? Хліб який ми ламлемо, чи не є він співучастю у тілі Христа? [бо хоч многі ми, один Хліб ми є, одно Тіло, бож усі учасниками одного Хліба].” Із Мофатовим перекладом погоджуються також Американська Стандард Версія; також Ротергама, Дарбія, Кутберта Латтея, Нового Світа Переклад в побічній заввазі, і ін.a

20. До чого Ісус відносився словами “моє тіло”? Які писання пояснюють це?

²⁰ Із цього натхненого свідоцтва можна бачити, що при Спомині Господь Ісус відносився до “збору, що є Його тіло”. Ісус сказав “моє тіло” тому, що Бог “впокорив все під ноги Його, і зробив Його Головою над усім у зборі, що є Його тіло, доповнення Його, що сповняє все у всьому.” (Ефесян 1:22, 23, НС) У дальшому виясненню апостол Павло пише у тім же листі до Коринтян, кажучи: “Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тіла, хоч багато їх, а одно тіло, так і Христос. Бо справді одним духом ми всі хрестилися в одно тіло, чи то Жиди чи Греки, невільні чи вільні, і всі одним духом напоєні. Та Бог розложив члени кожного по одному в тілі, як Йому вподобалося. Коли б вони всі були один член, то де тіло було б? . . . Голова не може сказати ногам: ‘Не треба мені вас’. . . . Ви ж тіло Христове і члени поодинчі. І Бог поставив кожного у зборі.”— 1 Кор. 12:12, 13, 18, 19, 21, 27, 28, НС.

21. Отже що брати участь в хлібі значить? Кого це виключає?

²¹ Отож коли христіянин дійсно посвячений Богу і їсть хліб Спомину, то цим він признає, що він є “спільником у тілі Христа”; він є членом його. Чи він виславив себе або вивисшив себе прилюдно до членства в духовому тілі Христа? Ні; але він стрінув вимоги і він признає, що “Бог установив” його в тілі Христа. Це одно, що виключує всіх “інших овець” від співучасті в символах Спомину, бож вони не є членами Христового тіла. Вони не можуть взяти участь і казати: “Тому що є один хліб, ми, хоч многі, є одно тіло,” себто, “одно тіло” з членами Христового тіла.

22. Отже що мусить існувати між учасниками хліба? Як?

²² Тіло Христове було представлене через “один хліб”, а члени того духового тіла—”всі є учасниками того одного хліба”. Задля цієї причини між ними мусить бути цілковита єдність, бо “ми, хоч многі, є одно тіло”. (1 Кор. 10:17, НС) Наша єдність мусить бути не тільки одного з другим, а головно з Головою Ісусом Христом. Він є Начальник. Ми мусимо пам’ятати про Його. Ми мусимо “держатись Голови, від котрої все тіло суставами й повязами запоможене, і получене, росте зростом Божим.” (Кол. 2:19, НС) Апостол удовідняючи цю важну справу про єдність у своїм першім листі до Коринтян, негайно у десятій голові відноситься до Господньої вечері або Спомину. Він поставив перед ними приклад перестороги з Ізраїльтянів у пустині, які відпали від Бога Єгови і покланялися ідолам, що представляли демонів, і цим вони поповнили духове й тілесне чужолоство. Тоді він попередив своїх співхристиян “утікати від ідолопоклонства”. Як арґумент, щоб вони це робили, він велів їм застановитися над тим, що він сказав їм про Господню вечерю. Основна думка тієї вечері була: єдність з Христом.

[Примітки]