Зустрічаючи кінець довірливо

1, 2. Чому Свідків Єгови не можна не добачити сьогодні, і чому проти них нарікають, ложно?

ЗАМІСТЬ залізти в яму, як от пустельники, зі страху про кінець світа, то Свідки Єгови виступили явно й стали найбільше визначними між усіма народами. Усюди через їх сміле свідкування, люди цього ладу не можуть не добачити і нехтувати їх активність. Будучи розярені цією активністю, вони нарікають, що це, що Свідки Єгови є активні, то це добре, але ж вони відтягнули їх активну піддержку цьому ладові у світі і не мають підбадьорливого слова надії сказати їм. Ізза цієї причини вони нарікають, що Свідки Єгови ненавидять людство.

² Та це дурний висновок. Цей закид подібний до того, що колись люди Римської Імперії робили проти христіянів першого століття за їх відмовлення брати участь в політичних, соціяльних, розривкових та мілітарних справах цього світа.

3. Чому вони не хотять піддержувати цього світа, і як хто?

³ По Писанню, Свідки Єгови є єдині люди, що працюють для вічного добра людства на сталих основах. Чому ж нам піддержувати злющий занепад, якому грозить тепер вчасна погибель? Боже непомильне Слово, книги якого були скінчені в першім століттю, предсказало, що цей світ прийде до нещасного упадку. Новочасні наслідки його діяння, як і многих століть, доказують, що цей світ є безнадійною невдачею, отже це оправдує Слово Боже про цей предмет. Ми сьогодні маємо стільки доброго розсудку й здорового змислу, що й Ной мав у минувшім світі. Ми питаємо, де був би знаходився цей теперішній рід людський, як би не той один чоловік Ной, і коли б він і його родина були не відтягнули їх піддержки від передпотопного світа і не приготовилися до його кінця через збудування великої скрині або ковчегу для чоловіка й звірят в якому вони пережили той потоп? Аж до сьогодні наука ніколи не могла доказати неправдивість ґлобального потопу за Нойового часу, і вона не може вияснити, як людство перейшло той потоп живим. Тільки Біблія може вияснити це вдоволяюче; і археольоґічні знаходи і розповсюднені лєґенди, що указують на той самий почин, доказують це.

4. Яке було средство для утечи від Потопу — Еден чи що?

⁴ Роки потім, як він був вигнаний з городу Еден, Адамів перший син Каїн збудував город і назвав його імям свого сина Еноха. (1 Мойсея 3:1 до 4:17) Проте в часі потопу за Нойового часу те місто, як і інші передпотопні міста (залишки котрих недавно відкопано), були затрачені, і також безлюдний город Еден. Коли Бог Єгова перестеріг Ноя про кінець, який зустрінув світ через ґлобальний потоп, то Він не сказав Нойові ані його родині йти в город Еден ради безпеки в часі потопу. Бог тоді не заперечив себе і не відчинив наново Раю, навіть для цих благородних потомків від Адама. По наказу Божому той город Еденський був забороненою країною для чоловіка тоді Його вхід був бережений славним херувимом і обертаючимся вогненим мечем. Він не був “прибіжищем” навіть для Божих слуг. Отже коли прийшов Потоп, то він залляв і Еден також, і тоді той райський город перестав існувати не полишивши навіть сліду, щоб бодай сьогодні можна пізнати де він знаходився. Нойові й його родині не сказано, щоб вони зайшли у печеру ради їх забезпеки. Ані Нойові не сказано, щоб він збудував міжпланітарне ракет-судно, щоб видістатись із землі й залюднити якесь небесне тіло. Ні; він мусів остатися на землі. Отже Бог, знаючи, що навіть город Еденський не мав бути прибіжищем, поучив Ноя збудувати ковчег і дав йому розміри й начерки. Чоловік тоді іще не мав повернути до райського Едену.

5. Якою єдиною дорогою треба ходити, щоб бути оптимістом тепер? Чому?

⁵ Перед Потопом Ной і його родина пішли шляхом цілком відмінним від цього світа. Історія в 1 Мойсея 6:9 каже: “Ной ходив з Богом.” Нехай люди, що існують сьогодні на землі подякують йому за це, бо всі вони до одного є потомками Ноя. Нехай ті люди що знають про кінець світа і є розумні, наслідують їх старинного праотця. Як він зробив, так нехай і вони відтягнуть свою піддержку цьому засудженому світу і ходять з Богом. В такий єдиний спосіб можна ходити й бути оптимістом, бо це допровадить, що вони зможуть пережити кінець цього світа, як це сталося за днів Ноя.

6. Не як Христіянство, за що ми працюємо? і чому Бог піддержує нас?

⁶ Політики, воєнні герої, науковці, комерційні провідники і сектанське духовенство працюють для невдачі, коли вони працюють для цього світа. Ми, що повірили в Боже слово як Ной увірував, працюємо для успіху. Псевдо-Христіянство упало, але не правдиве христіянство, якого воно не прийняло. Теольоґія так званого Христіянства упала, але Біблія ні. Ми взяли Біблію за свого провідника і стараємося наслідувати христіянство, про яке вона навчає. Отже це наша повинність доказати людству, що Біблія й правдиве христіянство не упали, але живуть сьогодні й є сильні провадити людей до дійсного успіху, до життя у вічнім щастю у безпечнім й розумнім новім світі. Всемогучий Бог також бажає доказати, що Його Слово Біблія, і вірне наслідування Його Сина Ісуса Христа, не є невдачею й не приупаде. Отже, коли ми є щиро посвячені Йому і на Його службу, згідно з Його наміром, то Він скріпить наші змагання на оправдання Його і Його Слова.

7. Як Петро показує, щоб не противилися цьому, коли хто думає про нас, як диваків?

⁷ Не торбуйтеся тим, що хтось вважає вас за чудака. Апостол Петро, якого слова ми вживаємо як предмет нашої студії, каже, що тодішні христіяни за часів апостолів, здавались також бути дивовижніми. Та й проти них злорічили, тому що вони не хотіли прилучитись до тодішного світа, над яким панувала Римська Імперія. Тут є написані власні слова Петра: “Чим же то, коли Христос страждав за нас тілом, то й ви тією самою думкою оружіться; хто бо страждав тілом, перестав грішити, щоб уже не по хотінню чоловічому, а по волі Божій, жити остальний час у тілі. Доволі бо з нас минулого часу життя, що чинили волю народів, ходячи в розпусті, пристрастях, пиянстві бенкетах, напитках і мерзьких ідолослуженнях. Чим і дивуються, що ви не біжете разом з ними на розлив розпусти, хулячи; котрі то люди дадуть одвіт Тому, що готовий судити живих і мертвих.”— 1 Пет. 4:1—5, НС.

8. Як Ісус сказав ми повинні відчувати, і як Ноїв наслідок погоджується з цим?

⁸ Це, що світ думає про це як дивачність і незвичайність, не повинно непокоїти нас. Про це, що про нас говорять з погордою й наругою, не треба чутись погано або відчувати осуду. Це щось за що треба чутись вдячним Богу, тому що ми маємо привилей терпіти зневаги разом з Ним і Його Сином. Як це Його Син Ісус сказав: “Щасливі ви, коли вас безчистити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правді ради мене. Радуйтеся й веселітеся: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.” (Мат. 5:11, 12, НС) Ми можемо уявити собі, як люди мусіли були говорити про пророка Ноя і його родину за те, що він не брав участи в насильстві, і втілесній розпусті, і в лихих уявах, плянах і лицемірній реліґії того останного століття перед Потопом. Це тому було так, бо Ноїв напрям докоряв світові. Але їх безчещення і осудження Ноя і його родини не доказали, що Ной помилявся, бо оці пережили потоп, а злоріки погибли у потопі.

ДЕ СУД КАРАЄ НАЙПЕРШЕ

9. Що Петро сказав до христіянів, і чому довгий час до кінця не було виправданням поринати у світськість?

⁹ Апостол Петро промовляючи до христіянів до яких він писав, не як до сталих, або частей цього тимчасового світа, але як до “тим часових осадників розсіяних”. (1 Пет. 1:1, НС) Свідомі христіяни знають, що вони є тимчасовими осадниками в цім світі, бо вони знають, що він є засуджений на знищення. Отже вони і не стараються осістися в цім світі й мати співучасть в його гріхах і бути засудженим із ним і бути знищеним разом з ним. Ось так відчували про це ті христіяни за Петрового часу. Вони виглядали кінця цьому світу. Для цієї причини вони стояли осторонь від нього і тримали себе несплямленими ним. Чи вони були безумні в цім згляді? Чи можемо признати їх безумних коли ми бачимо до чого світ йде сьогодні? Цілком ні. Та дехто скаже: Кінець світа тоді був девятьнацять століть віддалений. Ну, то що? Головна точка є, що вони не помилялися, що він таки закінчиться, і тому вони не хотіли бути частю засудженого світа. Навіть коли б вони й знали були, що він був ще девятьнацять століть далеко, то чи вони були б сказали: “Ну, цей старий світ потриває ще девятьнацять століть, отже тому, що він не закінчиться в моїм часі, я буду мати багато часу втішатися ним, і це я буду робити аж близько моєї смерти. Тоді я зірву всяку звязь із цим світом і приготовлю себе до смерти в гармонії з Богом”? Ні; вони знали, що бути приятелем цього світа значить бути ворогом Бога, і що хто любить світ, то любов небесного Отця не пробуває з ним.

10. Як ранішні христіяни поставили добрий взірець, і з огляду на надходячий суд, що ми мусимо робити тепер?

¹⁰ Ті христіяни бачили такі справи в їх правдивім світлі, і через те вони могли розсудити, чи ті річи були справді цінні або безвартісні. Вони бачили, що вони в минувшині стратили багато часу на дурниці, на безкорисні суєти цього старого світа. Вони бачили, що той безконечний новий світ праведности приходив і що вони від того часу мусіли доказати себе гідними, щоб жити в нім, без ріжниці як далеко його установлення було. В цей спосіб вони установляли властивий приклад для нас сьогодні. Як і вони, ми не повинні самолюбно думати, що ми можемо втішатися цим світом як довго він стоїть і тим самим заризикувати вернутися назад до рівня цього світа занім ми помремо або нім цей світ перейде. Як і вони, ми мусимо бути розумні й оціняти, що ми тепер творимо історію нашого суду перед Богом. Щоб той суд був такий, щоб міг нагородити нас життям вічним в новім світі, то ми мусимо жити й робити достойно від тепер. Не обманюймо себе. Наша відповідальність числиться від тепер. Це тільки через відвернення нашої любови і піддержки тепер від цього світа, що ми можемо утікти від осуду й страчення з ним. Зустрічаймо несправедливу критику цього світа за чинення цього.

11, 12. Чому це більше критичний час чим за Петра щодо суду, і чому ми оминаємо далі перебувати в гріху?

¹¹ Наспів час, щоб бути поважним. Петро каже: “Бо пора початись судові від дому Божого; коли ж найперше від нас, то який кінець тих, що не коряться благовістю Божому?”— 1 Пет. 4:17, НС.

¹² Девятьнацять століть тому, в часі Петра, кожний христіянин зокрема був суджений, себто, тоді робилась історія на підставі якої їх будучий суд мав бути оснований. Але сьогодні, в “часі кінця” цього світа, то не тільки християни особисто є суджені, але ціла реліґійна система, що називає себе “домом Божим” є на суді. Отже це є більше критичний час. Якщо суд відбувається найперше на домі Божому, якого ми кажемо ми є частю, тоді ми не можемо оминути вирішення божественного Судді не більше чим так зване Христіянство, що називає себе “Божим домом”. Коли ж ми неслухняно живемо в гармонії з благовістям Божого царство, то якого суду ми можемо надіятися від Бога, що “може спасти й знищити”? Воно важко для праведносхиленого христіянина триматися своєї невинности в цім упідленім світі, щоб виробити собі спасення, а що ж сказати про тих, що не мають ніякого христіянського відпору, але піддаються цьому світу і його розпусті тільки ради приємности гріха? Петро запитує: “І коли праведний тільки що спасеться, то безбожник і грішник де явиться? Вони знайдуть себе ще більше привязаними до цього світа, через їх довший вплив гріха, і через те не зможуть розпучливо увільнитися в послідній хвилі й успішно навернутися нім божий суд буде виконаний.

13, 14. Як ми можемо терпіти, як вбивці, злодії, злоріки і бунтівники, і чи таке страждання є для нашої користи?

¹³ Отже Петро дає пораду з правильного та безпечного погляду, коли він каже: “Тільки ж ніхто з вас нехай не постраждає, як душегубець, або злодій, або лиходій, або як бунтівник, що вмішується в справи інших людей; коли ж як христіянин, то нехай не соромиться, а прославляє Бога за цю участь.” (1 Пет. 4:15, 16, НС) Та, ви думаєте собі, я ніколи не боюся, що будуть страждати як вбивця. Ні? А чим же ви є, коли ненавидите брата свого, або поводитесь яко такий? Це не приносить вам радости, а тільки страждання й шкоду. Отже, як ви страждаєте? і як Бог буде судити вас? Аджеж у спосіб в який Він зазначив в 1 Йоана 3:15: “Кожний, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жадний чоловікогубець не має життя вічного в ньому пробуваючого.”— НС.

¹⁴ Можливо, ви скажете, що ви не крадете матеріяльних річей від інших людей, і через те ви ніколи не постраждаєте за крадіж. Але чи ви не крадете доброго імя вашого співхристіянина через обмову? Або, через вашу амбіцію, щоб сияти й бути почитаним братами,— цим чином крадите хвалу й почитання, яка належиться Богу, як це Вуж зробив був в Едені? Чи ви завжди шукаєте добра ваших братів і Божих загублених і розкинутих “інших овець”, або може ви самолюбно, із заздрости або з обуренням і непрощально стараєтеся ушкодити братам вашим? Чи ви цікавитесь і інтересуєтеся справами інших людей більше ніж потрібно, і стараєтеся як клопотун самовільно наставляти і руководити ними радше чим доглядати своїх власних справ і стояти при Божій роботі приписаній вам? Страждання за такі річи не принесуть вам співчуття й одобрення від Бога. Всі такі страждання не є по Христу, а навпаки, вони приносять сором вам.

15. Якщо ми терпимо як христіяни, то як нам доконати намір тих, що завдають нам терпіння, і чому?

¹⁵ Коли ж, однак, ви терпете, як христіянин, за імя Христове, тоді вам нічого соромитися. Те, що страждаючий Петро говорив повище, було вимірене до нас, щоб ми залишили займатися тими неправедними річами. Одначе, коли ми терпимо як христіяни, то нам не можна піддаватися намірові ворога. Нам не можна залишати прославляти Бога, але ми мусимо показати, що хто носить імя христіянина, той є лоальний Богу і нерозривно поручений служити й прославляти Його. “Тим то,” каже Петро, “й страждаючі по волі Божій, як вірному Творцеві, передають душі свої, роблячи добро.” (1 Пет. 4:19, НС) Ваше страждання, як вірного христіянина, не є знаком Божого докору, але є в гармонії з Його волею. Це та частина чаші, яку небесний Отець налляв для своїх дітей і вони мусять випити її.

16. В часі виконування добра, як ми можемо поручити наші душі Богу, і що це значить для нас?

¹⁶ Не відчуваючи осуду від Бога, страдаючі христіяни можуть мати довіря, що Він не відкине їх геть, але що вони можуть поручити Йому душі свої для охорони. Він є Творець усіх душ. Якщо Він присудить вам, що ви є гідні спасення на життя вічне в новім світі, то Він поновно сотворить вас, як душу у воскресенню з мертвих. Ось так Він може схоронити ваше право до життя, як душу для нового світа. Він не забуде вашої історії вірного служення Йому, та й Він ніколи не відмовить вам того що вам належиться. “Не є Бог неправдивий, щоб забути ваш труд і любов, яку ви указали для Його імя, послугувавши і далі послугуючи святим.” (Жид. 6:10, НС) Отже Бог схороне ваше право до обіцяного життя в новім світі. Отже всякого часу, коли ви чините добро, ви повинні довірливо поручати ваші душі Йому, знаючи, що вони є в безпечних руках, і щоб люди не чинили вам, то вони не можуть в дійсности ушкодити вічному добрі душ ваших. Чудова це буде річ, коли Армаґедон вибухне, як виконання божественних присудів, і знайде нас виконуючи Божу волю і що ми поручили наші душі нашому вірному Творцеві! Тільки в такий спосіб ми можемо сподіватися пережити Армаґедон.

17. Чому ми віруємо, що кінець цьому світу прийде вчасно?

¹⁷ Отже ми довірливо можемо зустрічати вчасний кінець цього світа. Ми є певні його кінця, як і Ной був певний вчасного закінчення старинного безбожницького світа, тому що Бог Єгова сказав йому це. А однак хтось спротивиться цьому і скаже: “Ах, коли Петро сказав, ‘цілковитий кінець усьому наближився’, то той кінець був ще девятьнацять сот літ віддалений, як же ви можете бути певними, що той цілковитий кінець не є других девятьнацять сот літ віддалений?” Петро, пишучи цей лист яких сім років перед знищенням Єрусалиму в 70 р. (А.Д.), можливо був спонуканий так написати, але ж нинішне Христіянство — це позаобраз невірного Єрусалиму, і нинішне Христіянство знаходиться ще в гірших муках чим Єрусалим був перед його кінцем. Тому що ми бачимо сповнення від 1914 р., всіх нарисів ознаки цілковитого кінця, які Ісус описав для нас у своїм пророцтві, тому ми маємо повну віру, що Петрові слова є тепер остаточне й повне сповнення. (Мат. 24:3—14) Повний кінець усіх річей цього світа вже наближився, і той час, що лишився, є найбільше дорогоцінний тепер.

18. Як ми можемо доказати нашу вчасну сподіванку, і чому ми даємо такий доказ?

¹⁸ Якщо це наша віра, тоді ми мусимо доказати, що ми сподіємося цілковитого кінця вскорі. Як ми можемо це зробити? Аджеж нашим життям і вчинками. Доказ нашої вчасної сподіванки ми рішились дати, щоби показати нашу віру в Бога і натхнути довіря в інших і так спонукати їх до властивого діяння.