“Нехай шлюб буде чесний між усіма”

1. Чому слова в Жидів 13:4 є відповідні при кінці Павлового листа?

ЦІЛИЙ настрій листа апостола Павла до Жидів скріпляє Божих людей проти їх упадку назад у грішний стан цього світа, який ми покинули. Отже це з доброї причини, що він при кінці сього листа запустив оце застереження: “Нехай шлюб буде чесний між усіма, і подружнє ложе непорочне; блудників же і перелюбників судитиме Бог.” (Жид. 13:4, НС) Цей лист був написаний прямо до єврейських християн. Вони знаходились дещо в кращому положенню, тому що посідали Мойсеїв Закон з його заповіддями проти неморальности, як от “Не перелюбкувати меш”, і “не поривати меш очей на жену . . . ближнього твого.” Та впродовж християнської доби, добру новину проповідували всім народам і людям, включаючи і тих, що не знаходилися під законом Мойсея і його моральними засадами. Намір цього був: спасти грішників, включаючи перелюбників та чужоложників. Перелюбники, це нежонаті люди, що поповняють неморальність. Чужоложники, це жонаті особи, що добровільно мають полові зносини з кимось противного пола, що не їх законним подругом.

2. Коли колишні неморальні особи прийдуть до пізнання правди, то чого вимагається від них?

² Навіть в його часі Павло сказав, що він проповідував і привів до правди перелюбників, ідолослужителів, чужоложників, содомітів або чоловіків з неприродними хотінням та чоловіків, що лягають з чоловіками, і т. п. Всі вони були надто великими переступниками проти морального закону. Самий Ісус сказав поверховно моральним священикам та реліґійній старшині, що митники й блудниці попередять їх в царство небесне. (1 Кор. 6:9—11, НС; Мат. 21:31, 32) Тепер же вони були очищені правдою. Не можуть вони дальше приноровляти себе до звичаїв та міродайностей цього світа, а мусять пристосувати свої думки, почування та життя до Божої правди і заповідей. Отже, коли такі люди приходять до правди й Бог приймає їх у свою теократичну орґанізацію, то вони мусять ґрунтовно змінити їх життя, включаючи й їх домашні порядки. Це була правда дев’ятнадцять століть тому в часах апостолів, і це є правда й сьогодні.

3. Ставшися християнином, чи багатоженець може далі перебувати так на підставі закону Кесаря? Чому, або чому ні?

³ В апостольськіх часах багатоженство, що значить, що один чоловік жонатий з кількома жінками, було законним в многих краях. Так воно є й сьогодні. Ось багатоженець стався християнином. Чи може він далі жити з кількома жінками й мати Боже признання через Христа, тому що багатоженство є місцевим законом і звичаєм? Ні! В такому случаї він не може жити по закону “Кесаря” цього світа. Він мусить віддати Богу те, що він тепер винуватий Богу, а іменно, чисте почитання. Він не може використати Кесаревого закону ради задоволення своїх самолюбних хотінь. Це робити значить відступити від закону Божого, що є вищий і цілком праведний. “Ми мусимо слухати Бога, як володаря, радше чим людей.”— Діян. 5:29, НС.

4. По словам Ісуса, який є християнський рівень шлюбу?

⁴ Ісус надто ясно указав який був Божий закон відносно християнського подружжя, іменно, християнський рівень подружжя є той, що його Бог установив в початку в Едені, де Він дав звершеному чоловіку тільки одну жінку. Тоді Ісусові вороги старалися заставити Його зробити уступку в справі шлюбу, як це й сьогодні дехто старається заставити Божу орґанізацію зробити уступку відносно тієї справи. Про це ми читаємо: “І приступили до Його Фарисеї із наміром спокусити, і кажуть: ‘Чи годиться чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?’ Відказуючи Ісус сказав: ‘Хіба ви не читали, що хто сотворив їх в почині — чоловіком і жінкою сотворив їх? І каже: “Тим то чоловік покине батька й матір та пригорнеться до жінки своєї, й будуть у двох тіло одно”? та що вже не двоє, а тіло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.’ Кажуть вони Йому: ‘На що ж Мойсей звелів давати розвідний лист і розводитесь із нею?’ Відказав їм: ‘Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у почині ж так не було. Кажу ж вам: Хто розведеться в жінкою своєю — хіба за перелюб — та ожениться з іншою, робить чужолоство.’ ”— Мат. 19:3—9, НС.

5. Отже що багатоженець мусить зробити серед ріжних обставин?

⁵ Ось так Бог створив тільки з двох “одно тіло”, чоловіка й його одну жінку, а не три або чотири або більше в одно тіло. Отже, коли такий багатоженець, у цілком добрім відношенню і звичаї і законі серед суспільства в якому він живе, бажає статися дійсним християнином, то він мусить позбутися своїх інших жінок. Може бути, що він мав дітей від них, і в такому случаї місцеві закони і звичаї можуть вимагати, щоб він опікувався такими відпущеними жінками і їх дітьми покіль ті жінки віддадуться за іншого чоловіка. Коли закон не позволяє йому розвестися з тією надвишкою жинок, тоді що? Він відпускає їх від супружого стану з собою й затримує тільки одну з тих жінок і признає тільки їй одній право шлюбу. Він не позволить жодній іншій жінці шлюбного права з ним, хоч би він мусив з конечности одержувати їх і їх дітей на своїм господарстві. Вони ділають тільки як його слуги або наймички ради їх піддержки, але він явно признає тільки одну жінку за свою супругу згідно з християнською мірою життя.

6. Чому багатоженство не позволяється ніде між християнами? Чи це можливим є спростувати його?

⁶ Без сумніву, що багатоженство представляє трудні обставини для спростування й справлення. Але ж ради цієї причини Божа орґанізація не може робити уступки, позволяючи на один рівень шлюб, скажім, в Африці з причини тамошніх законів, а забороняючи його деінде і настаючи на інший рівень в Християнстві, тому що закони улегшують його. Є тільки один рівень шлюбу, який Ісус установив. Навіть в краях багатоженства, то за Божою поміччю й духом можна пристосувати його. Наприклад, одна трудність, яка перешкаджала нашій роботі в Танґаньїці, в Східній Африці, було багатоженство. Такий був звичай між людьми там, як в інших місцях на континенті. Там шлюб не є дуже строгий, і такі люди, як вожді мають і по 25 жінок і більше, підчас звичайні люди мають по три або чотири. Свідки Єгови як правдиві християни не можуть глядіти через пальці на такі звичаї зі сторони людей, що прийняли християнство, охрестилися й ділають як Свідки Всевишнього Бога. Отже світський звичай багатоженства був очищений з між них.— Гляди Річну Книжку Свідків Єгови, на 1951 р., стор. 226, також Вачтовер з 1 серпня, 1949 р., стор. 240, “Про Багатоженство”.

МОРАЛЬНІ ПРИКЛАДИ

7. Чому багатоженці не можуть займати відповідальної позиції служби?

⁷ Багатоженець, якщо він далі остається таким, заперечує свого Власника, що купив його, тому що його Власник Ісус Христос установив рівень шлюбу, що його послідовники можуть мати тільки одну живу жінку. Багатоженця не можна назначити до відповідальної позиції служби в християнському зборі через видиме правлюче тіло теократичної орґанізації Єгови. Апостол Павло належав до правлючого тіла в першому століттю. Пишучи до свого помічника Тимотея відносно здібностей людей для призначення до урядової служби у зборі, він сказав: “Коли хто сягає по уряд надзирательства, доброго діла бажає. Отже назиратель повинен бути непорочний, однієї жінки чоловіком, . . . своїм домом, щоб добре правив, дітей держав у слухняності з усякою повагою.” Чи така вимога була тільки для найвизначніших слуг у зборі? Ні. Відносно підрядних слуг також сказано: “Нехай слуги міністрів [диякони] будуть чоловіками однієї жінки, дітьми добре правлять і своїми домами.” Та й Тит знаходився в чужинецькому краю, одначе йому не дозволено установити іншого рівня в тій справі. Йому дано подібний наказ: “Настановляй по всіх городах старшину, як я тобі заповів. Коли хто непорочний, однієї жінки муж, має вірних дітей, недокорених за розврат і непокору. Треба бо надзирателеві без пороку бути, яко Божому доморядникові.”— 1 Тим. 3:1, 2, 4, 12 і Тита 1:5—7, НС.

8. Чи одноженства вимагається тільки від таких слуг? Які вимоги від вдовиць показують, чи це так було?

⁸ Від таких слуг вимагалось, щоб вони були мужами тільки однієї живучої жінки. Цього не треба розуміти, що одноженства вимагалось тільки від слуг, а багатоженство було дозволене для всіх інших у зборі. Та й це певно, що багатоженства не практикували жінки; вони не мали многих живучих чоловіків. Отже це не багатоженство жінок, що заставило зробити список старих вдів, щоб їм дати матеріальну поміч у зборі. “На список поставити вдову, що не менше шістдесят літ віку, і щоб була жінкою одного мужа.” (1 Тим. 5:9, 10, НС) Обмеживши себе до одного мужа, така вдова показала, що вона має самоконтроль над звірячими пристрастями. Вона йшла за Павловою порадою відносно вдів в 1 Коринтян 7:8, 9, 39, 40: “Я кажу нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануться, як і я. Коли ж вони не мають самоконтроля, нехай женяться, бо ж лучше женитись як розпалюватись пристрастями. Жінка зв’язана законом увесь час доки живе її чоловік. Коли ж її чоловік смертю засне, вільна вона віддаватись за кого хоче, тільки в Господі. Щасливша ж вона, якщо так пробуватиме по моїй думці; певно, що й я маю духа Божого.”— НС.

9. Отже що показує такий приклад призначених слуг відносно цілого збору?

⁹ Отже одноженство відноситься до християнських жінок як і до чоловіків. Тим що назначені зборові слуги, надзирателі й помічники міністрів, мали бути прикладами для християнського збору, для всіх Христових послідовників, що чоловік мав тільки одну живучу жінку, як це в почині Бог установив з Адамом в Едені.

ХРИСТИЯНСЬКА ПІДСТАВА ДЛЯ РОЗВОДУ

10. Як це Маттея 19:9 опрокидає всяке багатоженство, і як розуміють цей текст деякі духовники?

¹⁰ Ісусові слова в Маттея 19:9 про розвід ясно виключають всяке багатоженство між християнами: “Кажу вам, хто розведеться з жінкою своєю — хіба за перелюб — та ожениться, робить перелюб.” (НС) Коли ожениться з іншою жінкою покіль перша безвинна жінка ще живе, то це перелюб, тоді як християнин може практикувати баготоженство без поповнення чужолоства? Деякі реліґійні духовники розуміють Ісусові слова, що вони значать, що всякий розвід загороджений від християнина, навіть на підставі перелюбу. Нью-Йоркський Таймс, з 13 грудня, 1948 р., повідомив про таке: “Розвід не є оправданий серед ніяких обставин, хоч би як ‘болючі або жорстокі’ так заявив всеч. Ансельм Ліґай в своїй проповіді про другий Адвент катедрі св. Патрика. Він назвав новочасні розводи ‘успішним багатоженством’ і опрокинув їх як ‘перелюбників і перелюбниць’ тих людей, що розводяться і наново женяться за життя подруга. . . . Його необмежний осуд проти розводів був потверджений монсіньором Роберт Е. МіКорміком, який накликував [Нью-Йоркський] законодавчий орган заборонити законом розвід і напав на ‘теперішний рух, щоб улекшити розвід в нашому штаті, як загрозу для суспільности.‘ ”

11. Як Ісусові слова в Маттея 5 або Марка 10 осуджують всякий розвід?

¹¹ Взявши таку позицію, ті духовники осуджують Бога Єгову за Його позволення Жидам розводитись згідно з божественним законом, що був даний через Мойсея. (5 Мойс. 24:1—4) Одначе Ісус в Маттея 19:1—9 не осудив цей розпорядок для розводу, ані не сказав, що він не був “оправданий серед всяких обставин шлюбу, без різниці як за ‘болючі або жорстокі’ ”. Ані Його подібні слова в Проповіді на горі не осуджують Його, коли Він сказав: “ ‘Хто розводиться з жінкою нехай дасть їй розвідний лист.’ Я ж кажу вам: Що хто розведеться з жінкою своєю, хіба за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” (Мат. 5:31, 32, НС) Він також сказав, що жінка може бути причиною для розводу, кажучи: “Хто розведеться з жінкою, і ожениться з іншою, робить перелюб з нею. І коли жінка розведеться з чоловіком своїм, та вийде за іншого, робить перелюб.”— Марка 10:11, 12, НС.

12. Коли всякий розвід не є заборонений, то який є ґрунт для цього?

¹² Це не загороджує цілковито християн від розводу, але позволяє їм тільки на підставі неморальности як оправданий ґрунт в Писаннях, щоб дістати розвід. Хто жениться з особою, що розвелась на іншій підставі чим неморальність, такий поповняє перелюб, бо в дійсності той шлюб не був уневажнений в очах Божих через законний розвід. Та це не каже, що християнин, який дістане розвід через полове збочення своєї дружини, може тільки позбутися її і позбавити її ліжка й харчу, а не може женитися знов з іншою християнською жінкою. Під Божим законом для Ізраїля, чоловік, що міг дістати розвід від своєї морально збоченої жінки, не був здержаний від шлюбу з іншою ізраїльською жінкою. Отже Ісус не пояснював розводу християнина в такий спосіб, щоб заборонити йому знов женитися. Точно сказати, Ісусові слова значать оце: Якщо християнин дістане розвід на іншій підставі чим неморальності його дружини, то такий християнин поповняє перелюб, коли він знов жениться.

НЕПОРОЧНЕ ЛІЖКО

13. Як деякі краї, що мають закони проти розводів, в дійсності одобрюють багатоженство? Яку трудність це витворує для шукаючих правди?

¹³ Установлення закону, що забороняє розвід серед усяких обставинів, не послужило як підйом для пошани шлюба, ані не перешкодило чужоложстві та перелюбстві. В краях в яких існує закон проти розводу, багатоженні люди нехтують його і йдуть шляхом своїх власних пристрастей. Через одну або другу причину чоловік лишає свою жінку або жінка покидає свого чоловіка. Вони не можуть дістати законного розводу. Отже чоловік або жінка женяться на “віру” коли іще шлюбний подруг живе. Таким поступком чоловік або жінка обидвоє поповняють чужолоство і практикують багатоженство або поліґамію. Місцевий уряд, хоч тримається реліґійного канонічного закону проти розводу, тепер глядить через пальці на таку поліґамію або в дійсності схвалює його, коли не вводить насильно закон і не карає тих, що порушують його. Це витворює трудність як справити їх справи подружжя, коли такий чоловік або жінка приходять в стичність з правдою про Царство і бажають статися Свідками Єгови.

14. Як деякі не дотримують навіть шлюбу “на віру”, і що такі переступники повинні зробити прийнявши правду?

¹⁴ В деяких краях де є реліґійні заборони і економічні утиски, шлюб “на віру” загально практикують. Люди в такій громаді не глядять на це з пониженням ані розрізняють проти тих, що практикують це. Та є там і такі, що надуживають навіть цей звичай. Вони мають одну таку жінку на віру о одній місцевості, іншу в іншому, а ще іншу в іншій місцевості, і так вони одвідують кожну впротязі якогось часу. Ті жінки в цім случаї знають, що їх муж ходить до іншої жінки або інших жінок і має регулярні стосунки з ними, та ради одержання, яке вони дістають від такого чоловіка, вони не противляться цьому і позволяють йому приходити й жити з ними по черзі. Такий чоловік практикує багатоженство, та й жінки винуваті за перелюб. Коли такий чоловік або жінка прийде до пізнання правди й бажає співтоваришувати з Божою орґанізацією, тоді така особа неминуче мусить зірвати всяку зв’язь з таким перелюбством та багатоженством. Такий чоловік мусить обмежити себе до одної жінки, жінка обмежити себе до одного чоловіка, і кожне нехай буде вірне й правдиве одно другому від того часу.

15. Що християни, які одружені “на віру”, повинні робити, хоч духовника і не потрібно для посвячення шлюбу? Чому?

¹⁵ У многих случаях люди, що поженилися й живуть “на віру”, приходять до правди. Ради добра правди й задля їх власної забезпеки проти якогобудь докору, вони повинні здійснити їх подружжя шлюбом. Це робить почесним їх стан подружжя. Це правда, що по Писанням то обряд шлюбу не є так званою св. Тайною, яку реліґійне духовенство має виключне право виконувати. Не потрібно ніякого духовника, щоб дати шлюб. Але ж це не є арґумент проти узаконення шлюбу а в користь подружнього життя “на віру”. В теократичній державі Ізраїля не було ніякого шлюбу на віру, і то помимо того, що реліґійне духовенство не було покликане посвятити шлюб. А однак зроблено розпорядок для узаконення шлюбу. Посередник або староста робив справу між родичами або опікунами молодого чоловіка і жінки, які бажали одружитися, і тоді зроблено контракт між ними. Від того часу чоловік і жінка уважались бути зарученими або засватаними. Неморальний акт з боку жінки нім жених узяв її до свого дому уважавсь за зломання угоди подружжя, і такий чин становив перелюб за який вона могла бути каменована на смерть. Така річ малась з Йосифом і Марією, коли вона стала запліднена Божим святим духом. Якийсь час по зарученню, жених узяв свою невісту з дому її родичів. Він прилюдно вів її до свого помешкання серед радості й добрих побажань сусідів, по чому відбувалась весільна забава. Ось так таке подружжя сталось загально відомим при якому було багато свідків.

16. Як звичай Ізраїльтянів показує, що реєстрація шлюбів потрібна? Ради якої доброї цілі?

¹⁶ Дальше, в селі або місті знаходився урядовий осідок в якому тримали родовід родин, і діти від такого подружжя були записані і так кожна дитина могла дослідити своїх предків. Також муж був зареєстрований як законний син свого тестя. Цілий цей розпорядок був зроблений ради законної охорони прав мужа й жінки і також їх дітей. Він тримав кожного відповідальним за особисту поведінку в родині і в подружнім спорідненню. Жиди були перші, що сталися християнами і вони перенесли цей розпорядок у християнській збір. Тому що це є правильно й на місці для тих, що живуть на віру сьогодні, й сталися посвяченими християнами, щоб вони потвердили законом їх шлюб і цим зв’язали себе перед законом і перед Богом бути правдивими і лояльними одно другому. Це відчиняє їм дорогу ввійти вповні в привілеї теократичної орґанізації й служити як назначені слуги в ній.

17, 18. Чому слова в Жидів 13:4 є на часі тепер? Щоб шлюб був чесний, то що самітні особи і вдовиці не повинні робити?

¹⁷ Це день, коли пропорція жонатих пар розводиться 1 на 4 в Сполучених Штатах, а 1 на кожних вісім в Англії й Уельсі, і коли то розпусне подружжя й неморальність панує у всіх краях. Отже це крайня потреба для посвячених християн бути послушними апостоловому розказу: “Нехай шлюб буде чесний між усіма, подружнє ложе непорочне.” Правдою є, що шлюб є почесним всякого часу, тому що цей розпорядок вийшов від Бога. Це не робить різниці, що ми знаходимося в “часі кінця” або іще перед битвою Армаґеддон, шлюб може бути чесним між тими, що бажають або відчувають потребу женитися. Ніхто не повинен критикувати їх, що вони ніби запізнилися з часом для цього світа. Але ж нехай християни женяться в почесний спосіб. Нехай ніяка самітня дівчина не заманює самітнього чоловіка в полові зносини з нею із наміром зобов’язати його женитися з нею. Це становить чужолоство для обидвох, хоч би він опісля й чувся зобов’язаний женитися з нею. Правдоподібно, однак, її легка чеснота витворить в нім погорду до неї і він бажатиме оженитися, не з нею, але з жінкою чесною, яка відпирає всякий наклін або гадку про неморальність. Нехай же молода вдова із звірячою пристрастю не приманює або піддається чоловікові ради полового вдоволення. Павло каже: “Хочу ж, щоб молоді вдовиці йшли заміж, роджали дітей, правили домом і ніякої причини не давали противному до поговору.”— 1 Тим. 5:11—14, НС.

¹⁸ Рівно ж нехай самітний чоловік не думає, що він вільний перед шлюбом мати полові зносини з одною дівчиною по другій, аж покіль він зустріне одиницю з моральним рівнем, якого він бажає в жінці. Через таку полову розпусту він ставсь перелюбником і порочником жінок. Християнський збір мусить чувати проти таких мужів, які стараються потайно втиснутися ради таких неморальних причин.

19. Як чоловік і жінка повинні вважати й провадити їх шлюб?

¹⁹ Шлюб повинен бути поважною й відповідальною справою, через узаконення його при свідках і зареєстровання його у відповідних властях краю. Раз одружившись, чоловік і жінка повинні тримати свій шлюб в пошані, будучи вірні одно другому їх шлюбному обіту. Вони повинні трактувати їх супруже споріднення поважно, як щось, що його не можна легко поламати на ніякій підставі тільки через супружу невірність, і то помимо того, що закон краю про розвід є дуже ліберальний і широкий. Шлюб це щось, що забороняє їм мати споріднення з іншими протилежного пола. Для чоловіка і жінки мати полове споріднення, то це не є опоганення супружого ложа а сповнення супружої повинності, згідно з словами в 1 Коринтян 7:1—7. Але для чоловіка або жінки поповнити перелюб з сторонньою особою, то це становить опоганення супружого ложа.

20. Що показує чи розлучення є дозволено? З якими обмеженнями?

²⁰ Чи та пара подружених, що не може жити згідно разом, має право розійтися чи то за спільною згодою або через законне розлучення? Так; бо в 1 Коринтян 7:10, 11, 15 (НС) апостол каже: “Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком. Коли ж і розлучиться, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помириться; та й чоловік щоб з жінкою не розлучався. Коли ж невіруючий розлучається, нехай розлучається; не приневолюється брат або сестра у такому.” А що це тільки розлучення, а не розвід по закону на підставі шлюбної невірности з котрої будь сторони, в такому разі розлучені не можуть на ново женитися або мати полову стичність з сторонньою особою. Зробити так значить поповнити чужолоство, отже опоганення супружого ложа.

21 Отже що християнин повинен оминати, щоб не опоганитися, і як?

²¹ Всякий християнин на стороні повинен шанувати супруже ложе чоловіка й жінки і оминати всяку причину для опоганення його. Коли християнин дістане розвід від подруги, що не поповнила неморальности, і тоді наново ожениться, то це становить нарушення супружого ложа. По навчанню Писань — це багатоженство. Подібно і визнаний християнин, що практикує багатоженство, цим він безчестить шлюб і опоганює християнське супруже ложе. Християнин шанує своє власне подружжя і також інших, тому що його установив Бог. Християнин не буде пожадати дружини від іншого супруга, і не буде поповняти перелюбу або чужолоства. Так робити це гріх і це не подобається Богу. Апостол Павло перестерігає проти таких гріхів, “блудників же і перелюбників судитиме Бог.” Ця правда повинна ділати, як засіб стримування проти обезчещення супружого ложа. Єгова тепер є у своїм храмі, і дає осторогу: “Прийду до вас, щоб судити суд, й буду скорим свідком проти чарівників, і перелюбників, . . . говорить Єгова сил.”— Мал. 3:5, АС.

В КОРИСТЬ ІДЕАЛЬНОГО ШЛЮБА

22. Чому неморальних треба вилучити з між себе?

²² Всевишний Бог матиме тепер чисту видиму теократичну орґанізацію. Отже Він постарається, що від коли Він прийшов до свого храму, то вона тримається чистою від неморальности і інших зневажливих речей. Особа винувата за неморальність може казати, що вона має право мішатися з орґанізацією і може протестувати проти відокремлення його. Вона протестує й твердить, що маючи свобідний приступ до орґанізації, вона матиме поміч побороти твої неморальні зносини із противним полом і цим чином спасеться від лихих наслідків свого поступовання. Але Слово Боже приказує відлучитися від такої неморальної особи, яко вираження Його суду проти неї. Хіба що така винувата особа покається й спростує своє життя, то простити їй не можна і взяти назад в товариство теократичної орґанізації. Інша ж неморальна особа може бути задирлива і казати: “Нумо, відлучуйте мене, як бажаєте! Я маю особисте споріднення з Богом. Отже я не журюся.” Але ж така людина обманює себе, бо Бог осуджує перелюбників і чужоложників і не має ніякого споріднення з ними. Тому то Він забороняє своїй орґанізації мати якубудь спільність з ними.

23. Як Бог показує пошану до своєї орґанізації?

²³ Божа орґанізація є більше важна для Нього чим спасення неморального або непослушного сотворіння. Оправдання суверенности Єгови й задержання Його ім’я вище всякого докору є більшою вагою чим схоронення добровільних грішників. Отже ті найважніщі речі мусять мати першенство. Згідно із цим Бог показує належиту пошану до орґанізації, що носить Його ім’я. Він виконує свої присуди проти тих, що оскверняють її, і держить її чистою. Він ділає після оцієї засади: “Коли хто знищить храм Божий, то Бог знищить і його; бо храм Божий святий, котрим то храмом ви є.”— 1 Кор. 3:17, НС.

24. Як ми повинні показати пошану до Його орґанізації, і чому?

²⁴ Тим що Бог так шанує свою орґанізацію, то ми мусимо мати страх і мусимо шанувати її також. Це є наша урочиста повинність чувати над нашою поведінкою й не допустити зневаги на неї або псувати її. Отже одну річ: тримайте супруже ложе неопоганене. Ми не можемо споганити або стягнути зневагу на орґанізацію й остатися в орґанізації, бо це ділало б як дріжджі й заквасило б цілу орґанізацію нечистотою, лицемірством і гріхом. Це зробило б орґанізацію ненависною в очах щирих людей і перешкодило б тим, що соблазнилися, прийти до орґанізації й спастися. Ми не можемо суцільно осягнути спасення для себе і рівночасно перешкодити іншим осягнути його нашою неморальною, зневажливою поведінкою, що вмішує Божу орґанізацію. Отже присуд, який Бог виконує сьогодні, є такий: “Тож вилучте лукавого [що є квасом гріха] з між себе.” (1 Кор. 5:1—13, НС) Якщо ми відречемось Бога нашою поведінкою, то і Він відречеться нас через вилучення нас. Його присуд сьогодні не гається, і знищення нечистивих не дрімає.

25. Чому будучи так близько нового світа ми повинні бути моральними?

²⁵ Ми тепер знаходимося на порозі праведного нового світа. Дотично тих, що ввійшли в божественний уряд того нового світа, написано є: “Ніщо не святе, ані хто творить гидоту та лож не ввійде до нього.” (Одкр. 21:27, НС) Бог Єгова тепер будує товариство нового світа, і воно мусить прийти до міри чистого й праведного рівня, який буде верховодити в новому світі. Тільки ті, що намагаються прийти під міру того ж рівня, будуть охоронені в часі “битви великого дня Бога Вседержителя”, проти цього нечистого світа, і вони переживуть в чистий світ по Армаґеддоні. А тоді багатоженство вже не буде признане, щоб виконати божественний мандат “сповнюйте землю” праведною расою. Тоді ніяка неморальність не буде дозволена, ані тоді не буде розводу між тими, що сповнятимуть божественний мандат. Як потоп за днів Ноя змив геть всякі неморальні засади та звичаї того передпотопного світа, так велика фаля Армаґеддону замете геть моральне зопсуття цього світа.

26. Отже що ми бачимо тепер, що є нашим завданням?

²⁶ Отже ми бачимо тепер, що наше завдання є “важко боротися за віру яку раз передано святим” і це робити через відпертя всякої проникненню неморальності, нечистоти й світськості в теократичну орґанізацію через таких людей, як Валаам і Єзавель. Відносно цього ми маємо оце правило: “Нехай щлюб буде чесний між усіма, і подружнє ложе непорочне.” Нехай чоловіки і жінки будуть в гармонії з цим божественним правилом, і стараються шанувати їх шлюб через поважання його згідно з ідеальною мірою яку Боже Слово поставило для них.— Ефес. 5:21—33, НС.