“Понад усе, що маєш, набувай розуміння” (Докінчення)
НАСЛІДКИ ВІД БРАКУ ЦЬОГО
26. Як це цілком ріжнилося від людського способу ділання?
ЦЕЙ спосіб цілком ріжниться від людського способу. Сьогодні, навіть між тими, що визнають себе за христіянів, можна безпечно сказати, що майже всякий, коли він розважить над повночасною службою, то про першу річ він думає: “Що я маю із земних добрів, на які я міг би сполягати? Можливо я захворію й може ця робота невдасться вдоволяюча; тоді що я буду робити, коли я не мати му дому або інших засобів? Це є природний спосіб діяння людського розуму; воно ставить нас на першому місці, а Бога і Його вимоги на другому. Таке роздумування не є згідне з зрозумінням нашого Господа Ісуса Христа. Воно є тілесне, земне, бісовське. Кожний один, що визнає себе за христіянина зустрічається із таким питанням: Хто є по правді, Ісус Христос, наш Господь і Голова чи я? Всі погодяться, що це Господь правдивий. В такому разі, чи я маю досить віри у Всемогучого Бога, щоб приняти керівництво нашого Господа Ісуса Христа і поступати тим напрямком, який Він визначив для всіх Його вірних послідовників, і котрий то напрямок Його ученики додержували, коли Він був з ними в Його першому приході? Вкоротці, питання є, Чи я приготований продати все, що я посідаю, щоб мати часть в царстві Божому?
27, 28. Чому ми повинні нагромаджувати розуміння, а не тягарі? Поясни!
27 Знаючи наші обмеження і силу наших земних похотей, і жваву пильність Диявола помагати нам вдоволити їх, тому то Господь підкреслив цю справу набуття розуміння із Писань. Він указав, що це вельми потрібна річ дістати розуміння найперше; і коли ми досягнемо цього, ми зможемо оцінити, що це було б справді дуже нерозумним старатися осягнути Царство із многими непотрібними накопиченими тягарами, які напевно перешкодять нашому поступу й зопсують нашу любов.
28 Наприклад: Сьогодні чоловік посідає майно вартости на сто тисяч доларів і він мусить платити приближно чотири тисячі доларів податку на рік, або більше чим триста доларів на місяць. Він не може забрати свого маєтку до неба з собою, якщо він є членом тіла Христового. Що ж він буде робити з цим? Навіть, коли він є Йонадавом, можна сумніватися чи він зможе зберегти його крізь Армаґедон. Отже, чому тратити все той час, енерґію і гроші у змаганню схоронити щось, чого він не може забрати з собою у Царство Боже? Той час, енерґію і мамону можна б ужити в службі Царства і обернути його в скарб на небі для того власника. Інакше, він марнує стільки зусилля. На цю саму тему є сказано про чоловіка, що він посідав велике багатство, був чоловіком гарних засад по мірі світа, і що він осягнув багатство понад його найбільші сподіванки. Він посідав дім у місті, на околиці й край моря; і в однім з тих многих приміщень, на самоті, смерть спіткала його. Все його багатство не могло помогти йому; ні слуги нікого іншого не було коло нього; він помер в тузі і без потіхи від нікого; Його великі нагромадження багатств не дали помочи йому. Коли б той чоловік придбав собі приязнь з Богом Єговою і Його Царем Ісусом Христом через зужиття його енерґії в службі Царства, віддавши все, що він мав, щоб здобути ту “перлину великої ціни”, тоді він був би мав скарб на небі де міль і ржа не пошкодили б ані злодії не вломилися б і вкрали. І коли кінець прийшов, він був би мав спокій, задоволення й щастя, що приходить від співтоваришення із тими великими приятелями, Богом Єговою і Ісусом Христом нашим Господом.
29, 30. Чому напрям вибраний учениками Ісуса був розумний?
29 Велика маса так званих “христіянів” поступає тим напрямком, яким той багатир пійшов через брак розуміння. Вони є засліплені до правдивих фактів життя через Сатану, Диявола, який уживає невірних проповідників як охочих знарядів, і політикерів без засад, і захланних спекулянтів. І вони пропадають через брак розуміння. Це розуміння має пробити всякі людські традиції і підлі, грішні бажання, що люди були виплекали впродовж минулих 6,000 років. Це мусить освідомити нас про факт, що не може бути забезпеки або охорони без Бога Єгови і Його Царя Ісуса Христа.
30 Коли ми дістанемо таке розуміння, ми впевні оціняємо, що ученики Ісуса вибрали розумний шлях. Вони приняли їх призначення з радістю. Вони зрозуміли, що тільки Господь міг кермувати їх стопами. І вони радо приняли те керовництво і не сполягали на їх власне розуміння.— Прип. 3:5, 6.
ДЛЯ КОГО МИ ПРАЦЮЄМО
31. Для кого вони працювали? І з яким забезпеченням?
31 Тепер застановімся над Господнім заключенням до Його поради: “Робітник достойний харчі своєї.” Для кого ті ученики працювали? Чи вони працювали для якого людського провідника, хоч би для великого Ісуса з Назарету? Чи може вони робили для людей доброї волі до яких вони заходили і яким вони служили? Ні! Вони були слугами Всемогучого Бога, їх Отця в небі. А він був тим, що запевняв їм поживу, Отже всі земні надбання указували б на брак віри, щоб вповати на Єгову до самого кінця. Ученики не мали такої перешкоди; вони вповали на Єгову. Вони мали віру уперту на розумінню і ділали згідно з ним і дістали нагороду. Вони, як Давид, свідкували їх напрямком життя: “Був я молодим, і зостарівся; та ніколи не бачив я опущеним праведника, або щоб рід його просив хліба.”— Пс. 37:25.
32. Якої віри вони потребували? Хто інший мусить мати її?
32 Відносно Ісуса і Його учеників не можна сказати, що вони не могли осягнути тих земних добрів. Ісус міг був осягнути це все; бож він посідав здібности, яких жадний чоловік на землі не посідав. Але не в цьому була Його радість. Він мав віру основану на розумінню, що коли Він виступить служити Господеві, то Його Отець постарається о подостаток поживи, о потрібне спання й про одежу. Та сама правда відноситься і до Його учеників. Невдача була неможлива, тому що Всемогучий Бог вселенної був Тим, що запевнив ті річи. Це не був відокремлений случай, або щось, що відносилося до особлившого часу. Це була виразна установа, яку Господь поставив для себе й своїх учеників до наслідування тепер як і колись, якщо вони мають осягнути те Царство. Пізніше, коли Він вислав сімдесятьох, такі самі інструкції були дані їм: “Після цього настановив Господь (сімдесять) інших, і післав їх по двоє перед лицем своїм у кожній город і місце, куди самий мав йти. І сказав до них: Жниво велике, робітників мало; моліть Господа жнив, щоб випровадив робітників на жниво своє. Тепер ідіть. Ось я посилаю вас, як ягнят між вовки. Не носіть калитки, ні торбини, ні обувя, і нікого в дорозі не витайте. (Луки 10:1—4, Ам. Перек.) Тих самих засад трималися тоді які Він установив для перших дванацятьох, і ця сама засада мусить бути ужита і сьогодні відносно вірних послідовників Господа Ісуса Христа.
33. Чому ми мусимо полишити мерцям ховати мерців?
33 Пояснення як буквально це упорядковання буває пристусоване є подане нам в Луки 9:59, 60. Один з Ісусових учеників приступив до Нього і сказав: “Позволь мені перше пійти й похоронити отця мого.” (Ам. Перек.) Ісусова порада була: “Ні, приходь і йди слідом за мною. Нехай мертві ховають мертвих; це — їх діло; тим вони займаються. Ви ж взялись за нові справи, і ви не можете обтяжити себе тими річами. Ви є покликані вищим покликом служити Богу тепер і мати участь в Його царстві через цілу вічність.”
34, 35. Отже, як властиво ми можемо випробувати Бога Єгову?
34 Коли б ми могли тямити ті точки завжди, то це було б неоціненим скарбом для нас. Розуміючи, що наш Бог достачить всі наші потреби через нашого Господа Ісуса Христа, і розуміючи, що ми можемо надіятися на Нього в кожній потребі, це помогло б нам зрозуміти повноту христіянського життя.
35 Щоб помогти нам осягнути це розуміння, Єгова через свого пророка запрошує нас: “Випробуйте мене тепер, каже Єгова сил, чи тоді я не відчинню отвори небесні й не пошлю вам благословенства над міру.” (Мал. 3:10, Ам. Стан. Вер.) Як ми можемо переконатись про Єгову, хіба що ми сполягати мемо на Його обітниці? хіба що ми принесемо всі наші десятини в комори і повіримо Йому? Чинячи так, Господь цим виявить себе і уможливить нам оцінити із зрозумінням, як справдішні є Його обітниці і як розумна є його порада.