Як І Чому Його Треба Проповідувати Сьогодні (Докінчення)
13. По якому часі як вязень Павло почав проповідувати?
НЕ проминуло й три дні, як Павло знов “проповідував слово”. Як? Чи через утечу з вязниці? Ні! Чи може він дістав дозволення полишити вязницю й вийти на осторонь в товаристві сторожа? Знов, ні. Він післав по слухачів, щоб прийшли до нього. Ми читаємо: “Сталося ж по трьох днях, скликав Павло передових з Жидів, і, як посходились вони, сказав до них: Мужи брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцівським, передано мене, яко вязня, в руки Римлянам. . . . Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом цим сковано мене.” Тоді Павло розпорядив з ними про зібрання. “Призначивши ж йому день, поприходили до нього в оселю многі, й викладав їм, свідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й із закону Мойсеєвого й з пророків, [як довго?] від ранку до вечора. І деякі увірували в слова його, а інші не увірували.” Успіх показавсь на першому зібранню.
14, 15. Як довго це він робив? Також перед ким? З яким наслідком?
14 Впродовж цілого часу таких обставин, що здавались бути “не в час” Павло робив те, що він пізніше заповів робити Тимотею. Замість гнити там як вязень в домі під сторожю і бездільно ожидати на свій суд і на увільнення з вязниці, Павло постаравсь, щоб люди приходили до нього, коли він не міг іти до них. Він обернув свою вязничну кімнату й своє обмеження у відповідний стан для свідоцтва, так що книга Діяння Апостолів закінчується оцими словами завваги: “І пробував Павло цілих два роки в найнятій хаті, і приймав усіх, хто приходив до него, проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сміливостю, без заборони.” (Діян. 28:16—24, 30, 31) Воїн, що стеріг Павла, мусів слухати всі ті проповіди Павла, які він розказував відвідуючим його.
15 Як сторожі змінялись день і ніч і від часу до часу, многі з них чули свідоцтво про Царство. Ми можемо бути певні також, що Павло свідкував прямо тим воїнам-сторожам, коли там не було нікого іншого до розмови. Це так впливало на вояків імперіялістичної сторожи, що Павло міг пізніше написати до збору у Филипії, кажучи: “Хочу ж, щоб ви, браття, зрозуміли, що те, що сталось мені, більш на користь благовістя вийшло, так що кайдани мої в Христі обявились у всьому судищі і по всіх інших місцях, і більше братів у Господі, упевнились кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху говорити слово.” (Филип. 1:12—14, Поп. Стан. Вер.) Отже Бог благословив змагання Павла, що працював “не в час”. Це Він також робить і для тих, що наслідують Павлів спосіб і сьогодні.
ЧОМУ ОСОБЛИВШЕ ТЕПЕР
16. Що Павло напоминав Тимотея проповідувати завжди?
16 Десь около 65 р. по Хр., Павлів конець наближився. Тож Бог поміг йому успішно написати другий і останній лист до Тимотея з римської вязниці, напоминаючи йому “проповідувати слово” всякого часу і під усякими обставинами. Чому Павло напоминав Тимотею так поступати? Це для доброї причини; причини, яка сталась більше заохочуючою для нас сьогодні чим для Тимотея девятьнацять століть тому. Тимотей мусів використати якнайбільше свій час і нагоду. Чому?
17, 18. Ради якої важної причини Павло напоминав Його проповідувати?
17 Павло пояснює: “Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителів, ласкані [од них] слухом, і від правди одвернуть, а до байок прихиляться.” (2 Тим. 4:3, 4, Поп. Стан. Вер.) Отже проповідуй покіль іще маєш людей, що мають уші до слухання. Незадовго, вони набудуть собі так багато навчителів, що будуть навчати по вподобі до їх слуху, що повстане багато ложних наук і множество небіблійних навчань до поборювання. Робіть що можете тепер, щоб помогти іншим побороти той нахил до свербячого слухання людських філософій і переказів. Треба наперед узброїти братів проти грозячої небезпеки, яка має повстати. Вже Павло бачив свербячі уши які розвивалися між збором в Коринтії. Отже він писав їм: “Боюся ж, щоб, як змій Еву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, [одвернувшись] від простоти в Христі. Бо коли б хто, прийшовши, іншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа іншого ви приняли, або інше благовістя, котрого не одержали, то ви підчинилися б цьому охочо.” (2 Кор. 11:3, 4, Поп. Стан. Вер.) Отже проповідуй постійно, щоб відперти змагання ворога.
18 Та не тільки свербячий слух до науки треба поборювати, але щось більше чим це. Люті обставини мали напевно розвинутися й прийти до вершка по цілому світу в останні дні. “Це ж відай,” каже Павло в тім самім листі до Тимотея, “що в послідні дні настануть времена люті. Будуть бо люди самолюбці, сріблолюбці, пишні, горді, хулителі, родителям непокірні, невдячні, безбожні, без природного почуття, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра, зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, ніж Бога, мають образ благочестя, сили ж Його відцуралися. . . . І всі ж, хто хоче благочестиво жити в Христі Ісусі, гонені будуть. Лукаві ж люди та звідники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.” (2 Тим. 3:1—5, 12, 13) Ради цеї то причини Павло напоминав Тимотея: Тримайся сильно правди, якої тебе навчено з правдивого джерела і через Теократичні канали, і дальше навчай і проголошуй завжди тільки правдиву науку.
19. Чому такі причини є більше спонукуючі для нас сьогодні?
19 Всі ті обставини були перед Тимотеєм. Ми сьогодні нічого не можемо зробити, щоб не допустити їх прийти. Вони є з нами! Ми знаходимося серед горя послідних днів і серед усяких предсказаних обставинів, які сповнилися в Христіянстві. Для цеї причини ми знаємо, що ми знаходимося в послідних днях. Сотки міліони з так званих христіян показали свій свербячий слух і нагромадили собі сотки тисяч реліґійних навчителів, щоб вони лестили їм по згоді їх світських бажань. Коли Свідки Єгови проголошують їм здорову науку з Святих Писань, то сотки міліони свербячих слухів не можуть знести її. Вони відвертаються від правди про Царство і нахилилися до людських байок і наук бісовських. Вони мають поверховну побожність, але в її нема правди; і в їх життю бракує дійсної побожности. Вони дійсно показались ложними до всякої справдішної побожности. Реліґіоністи стались ненависниками тих, що є добрими, і тому вони стались нетерпимими до правди й переслідують Свідків Єгови. Та не через те, що Свідки Єгови вмішуються в політику й поширують безбожну політичну систему, але за те, що вони стараються жити побожним життям в єдності з Ісусом Христом і держать себе подалеки від цього світа; і такий напрям опрокидають світські реліґіоністи. Чим цей світ заплутується у більші трудности, тим більше й більше реліґійних, політичних і економічних теорій виринає, і їх обманство є так слизьке, що вони зводять навіть самих обманників. Нема найменшого сумніву, що ми знаходимося в послідних часах. Ми живемо в “часі кінця” цього світа. Трицять пять літ із того періоду вже перейшло і 1950 р. вже прийшов, то це справді вже пізніше чим вони думають! Яка ж тепер є найважніща, наймудріша і найцінніша річ до виконання?
20, 21. Тож що треба робити? Чому? Як Павло доказує це?
20 Проповідуй Слово! Такий є Божий приказ через Його Святе Слово. Нерозумні науки нинішні, навчання бісовські, і звідництва обманників — всі провадять маси Христіянства й поганства до раннього знищення у війні Армаґедон. Але між тими біліонами ушей, що мають свербячі уши до таких річей, є й безчисленне число ушей, що бажають почути здорову науку, дійсну правду й чисте Слово Боже. Те Слово єдине розказує нам про імя Бога Єгови на якого треба вповати в цих послідних часах, щоби спастись і отримати Його святого духа. Як і апостол Петро сказав в день Пятидесятниці: “І буде останнього дня, говорить Бог, виллю я духа мого на всяке тіло. . . І буде, що всякий, хто прозивати ме імя Єгови, той спасеться.” (Діяння 2:17—21, Дербі, побічні завваги; Йоїла 2:32) Як же ті, що мають такі уші почують, хіба що ми, маючи Слово Єгови, будемо проповідувати їм словом уст наших або через друковані сторінки? Це ж самий апостол Павло ставить нам такі питання, кажучи:
21 “Всяк бо, хто призове імя Господнє [Єгови] спасеться. Як же призивати муть Того, в кого не увірували? Як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? Як же проповідувати муть, коли не будуть послані? яко ж написано: Що за красні ноги благовіствуючих добру новину? Та не всі послухали благовістя. бо Ісаїя каже: Господи, хто увірував голосу нашому? Тим же то віра [приходить] через слухання, слухання ж через проповідування Христа.”— Рим. 10:13—17, Поп. Стан. Вер.
22. Чому це час і наша відповідальність проповідувати тепер?
22 Стрінувшись із смертельними обставинами цих послідних днів, із чорною темрявою над людьми й коли злющі обманники зводять їх у пропасть знищення, тому Богу потрібно збудити проповідників. Це Він зробив через розбудження своїх вірних свідків на котрих Він положив свойого духа. (Йоїла 2:28—32) Диявол і ціла його орґанізація темряви рішили, що люди не будуть чути і не перейдуть на сторону Бога Єгови і Його Христа. Бог знова рішив, що люди будуть чути і хто бажає зверне увагу. Отже Його свідків підноситься понад шум і галас ложних провідників цього світа: “Проповідуй слово!” Ми маємо Боже обявлене Слово для проповідування. Тепер це залежить від нас сповнити той даний Божий приказ. Чи то ми є урядовими слугами як Тимотей у зборі або ні, то всеж через апостола нам поручено проповідувати в очах Бога і Христа. З огляду на появлення Христа і Його царства, до нас зроблено відозву виконати те поручення. Боже царство під Христом є найбільш замітною наукою в Святім Слові, і щоб проголосити те Слово, то треба проголосити і те Царство. Появлення Христової присутности в царській небесній силі сталось втіхою наших очей віри й розуміння, бо Боже царство народилося в 1914 р. Оце повинно зробити сильну відозву до нас тепер.
23. Який Божий розпорядок ми використовуємо? З якою користю?
23 Від 1914 р. до 1918 р., ми мали почин клопоту “великого горя”, яке прийшло на дияволську світову орґанізацію. Тепер ми знаходимося в перерві із ласки Його через що дні горя є вкорочені перед остаточним горем Армаґедону, всесвітної війни. Приказ окоронованого Царя тепер набирає сильного напору: “І проповідувати меться євангелия царства по всій вселенній на свідкування всім народам; і тоді прийде конець.” (Мат. 24:8, 14, 21, 22) Той конець значить знищення для тих, що своїми свербячими ушима звернулися до людських винаходів і для тих, що не слухали життя-спасаючого Слова Божого і не змогли покликати на імя Єгови і спастись через Христа. Це є грізна година для тих, що потребують чути. Це вимагаюче рішення ви мусите зробити. Якщо ви посідаєте Боже Слово, і слухаєте його, тоді вашої відповідальності ви не можете оминути. Ви мусите тепер проповідувати його як ніколи перед тим. Чинячи це радо і з вдячним послушенством, це принесе вам охорону проти всякого напору від погубної світської пропаґанди. Ваше послушенство також може принести спасення іншим, що почують вас, а понад усе, це принесе оправдання Бога Єгови, якого приказ ви сповняєте. “Пильнуй себе і науки; пробувай у цьому; це бо роблячи, і сам спасешся і ті, що слухають тебе.”— 1 Тим. 4:16, Поп. Стан. Вер.