Ісус проявляє «Божу мудрість»

1—3. Як Ісусові сусіди реагували на його навчання і чому?

СЛУХАЧІ були приголомшені. У синагозі перед ними стояв молодий чоловік, на ім’я Ісус, і навчав. Це не був якийсь незнайомець: він виріс у їхньому місті й роками працював там теслею. Можливо, дехто з присутніх жив у домі, який допоміг збудувати Ісус, або ж обробляв землю плугом чи користувався ярмом, зробленим його рукамиa. Але як ці люди реагуватимуть на навчання колишнього теслі?

² Більшість слухачів здивовано запитували: «Звідки в цього чоловіка така мудрість?». І також говорили: «Хіба він не тесля, син Марії?» (Матвія 13:54—58; Марка 6:1—3). На жаль, Ісусові колишні сусіди думали: «Цей тесля такий, як і ми,— звичайний тутешній чоловік». Хоча слова Ісуса були наповнені мудрістю, ці люди відкинули його. Вони навіть не здогадувались: мудрість, якою він ділився з ними, була не його власною.

³ І справді, звідки в Ісуса була така мудрість? Він сам пояснив: «Те, чого я навчаю, походить не від мене, а від того, хто мене послав» (Івана 7:16). Апостол Павло написав, що Ісус «став для нас Божою мудрістю» (1 Коринфян 1:30). Отже, мудрість Ісуса походила від самого Єгови. Ісус віддзеркалював мудрість Бога настільки точно, що міг сказати: «Я і Батько — одне» (Івана 10:30). Розгляньмо три способи, як Ісус відображав Божу мудрість.

Про що Ісус навчав

4. а) Якою була тема Ісусової звістки і чому вона була надзвичайно важливою? б) Чому поради Ісуса завжди були практичними і приносили користь?

⁴ Перший спосіб — це те, про що Ісус навчав. Тема його звістки — «добра новина про Боже Царство» (Луки 4:43). Вона була надзвичайно важливою. Чому? Тому що завдяки Царству Єгова освятить своє ім’я, зокрема доведе, що лише він є найкращим Правителем. Крім того, він відновить на землі Рай, де люди зможуть жити вічно. Ісусове навчання також включало мудрі поради на щодень. Він довів, що є передреченим «Чудовим порадником» (Ісаї 9:6). А хіба могло бути по-іншому? Він досконало знав Писання і Божу волю, дуже добре розумів людську природу і щиро любив людей. Тому його поради завжди були практичними і приносили слухачам користь. Ісус промовляв «слова вічного життя». Отже, дотримуючись його порад, ми зможемо жити вічно (Івана 6:68).

5. Яких питань торкнувся Ісус у Нагірній проповіді?

⁵ Нагірна проповідь — це яскравий приклад незрівнянної мудрості, яку видно у вченнях Ісуса. Ця промова записана в Матвія 5:3—7:27. Вона досить коротка, і, щоб її виголосити, ймовірно знадобилося б лише 20 хвилин. Однак поради в ній не старіють з часом: сьогодні вони такі ж актуальні, як і тоді, коли Ісус їх дав. Він торкнувся багатьох питань, зокрема того, як поліпшити стосунки з людьми (5:23—26, 38—42; 7:1—5, 12), залишатися морально чистим (5:27—32), знайти зміст у житті і бути щасливим (6:19—24; 7:24—27). Але Ісус не лише розповідав слухачам, як поводитись мудро, він переконував їх у цьому, пояснював причини і наводив приклади.

6—8. а) Які причини наводить Ісус, щоб допомогти нам уникати тривог? б) З чого видно, що в Ісусових порадах є мудрість, що згори?

⁶ Візьмімо, для прикладу, Ісусову мудру пораду про те, як боротися з тривогою через матеріальні речі (6-й розділ Матвія). Ісус сказав: «Перестаньте тривожитись про своє життя — що вам їсти чи що пити, а також про свої тіла — у що одягатися» (вірш 25). Їжа та одяг є основними потребами людини, і турбуватися про них — цілком природно. Але Ісус каже перестати тривожитися про такі речіb. Чому?

⁷ Подивись, які переконливі аргументи наводить Ісус. Єгова дав нам життя і тіло, то хіба він не зможе забезпечити нас усім необхідним для життя, як-от їжею і одягом (вірш 25)? Якщо Бог годує птахів і дарує вишукане вбрання квітам, наскільки ж більше він подбає про людей, які йому поклоняються (вірші 26, 28—30)! Більше того, надмірна тривога нічого не змінить. Вона не продовжить нам життя навіть на митьc (вірш 27). А як боротися з тривогою? Ісус радить постійно ставити поклоніння Богові на перше місце в житті. Ті, хто так робить, можуть не сумніватися, що небесний Батько додасть їм усього, чого вони потребують на кожен день (вірш 33). Зрештою Ісус дає надзвичайно практичну пораду: зосереджуйте увагу на одному дні. Навіщо додавати тривоги завтрашнього дня до тривог сьогоднішнього (вірш 34)? Також для чого надмірно хвилюватися про те, що, можливо, ніколи не трапиться? Якщо ми будемо слухатися цих мудрих порад, то уникнемо багатьох проблем і зайвого стресу.

⁸ Безсумнівно, Ісусові поради такі ж практичні у наш час, як і були тоді, коли він їх дав,— майже 2000 років тому. Хіба ж це не свідчить про мудрість, що згори? Навіть найліпша порада людини, як правило, з часом стає неактуальною, і згодом її коригують чи замінюють іншою. Проте вчення Божого Сина витримало випробування часом. І в тому немає нічого дивного, адже Чудовий порадник промовляв «Божі слова» (Івана 3:34).

Як Ісус навчав

9. Що охоронці сказали про Ісусове навчання і чому вони не перебільшували?

⁹ Другий спосіб, за допомогою якого Ісус відображав Божу мудрість,— це його методи навчання. Одного разу кількох охоронців послали арештувати Ісуса. Ті повернулися ні з чим, кажучи: «Ми ще ніколи не бачили людини, яка б говорила так, як він» (Івана 7:45, 46). І вони не перебільшували. З усіх людей, які коли-небудь жили, Ісус, прийшовши «згори», мав найбільше знань і досвіду (Івана 8:23). Він справді навчав так, як не могла навчати жодна інша людина. Розгляньмо тільки два методи, які використовував цей мудрий Вчитель.

10, 11. а) Чому приклади Ісуса були такі ефективні? б) Що таке притча і чому Ісус їх використовував? Наведи приклад.

¹⁰ Ефективні приклади. «Усе це Ісус розповідав натовпам за допомогою прикладів. І без прикладів він до них не говорив» (Матвія 13:34). Яке ж це мистецтво — навчати глибоких істин на прикладі простих, буденних речей! Землероби сіють зерно, жінки готують закваску на хліб, діти грають на ринку, рибалки витягують невода, пастухи шукають загублених овець. Такі життєві ситуації Ісусові слухачі бачили не раз. Коли важливі істини пов’язані з чимось знайомим, вони швидко й глибоко закарбовуються в розумі та серці (Матвія 11:16—19; 13:3—8, 33, 47—50; 18:12—14).

¹¹ Також Ісус часто використовував притчі — короткі розповіді, які містили в собі мораль і вчили духовних істин. Такі розповіді було легше зрозуміти і запам’ятати, ніж якісь абстрактні ідеї. Завдяки їм Ісусові вчення надовго закарбовувалися в розумах людей. У багатьох притчах Ісус описав свого Батька, використовуючи яскраві, незабутні образи. Наприклад, мораль притчі про блудного сина дуже проста: коли людина зійшла з правильної дороги, але щиро кається, Єгова пожаліє її і, як добрий батько, прийме назад (Луки 15:11—32).

12. а) З якою метою Ісус використовував запитання, коли навчав людей? б) Як Ісус змусив замовкнути тих, хто поставив під сумнів його владу?

¹² Влучні запитання. Ісус використовував запитання, щоб його слухачі самі робили висновки, перевіряли свої мотиви чи приймали рішення (Матвія 12:24—30; 17:24—27; 22:41—46). Коли релігійні провідники піддали сумніву те, що Ісус мав владу від Бога, він запитав: «Звідки Іван отримав владу хрестити: з неба чи від людей?». Спантеличені таким запитанням, вони почали думати: «Якщо скажемо: “З неба”, він запитає: “Чому ж ви йому не повірили?” Але як ми скажемо: “Від людей”?». Релігійні провідники «боялися натовпу, бо всі вважали, що Іван дійсно був пророком». Зрештою вони відповіли: «Не знаємо» (Марка 11:27—33; Матвія 21:23—27). Поставивши просте запитання, Ісус змусив їх замовкнути і виявив, що їхні серця були зіпсутими.

13—15. Як притча про милосердного самарянина свідчить про Ісусову мудрість?

¹³ Іноді Ісус поєднував ці два методи, вставляючи у приклади запитання, які спонукували до роздумів. Якось один єврей, який добре знав Закон, запитав Ісуса, що необхідно робити, аби отримати вічне життя. Ісус нагадав йому, що за Мойсеєвим законом треба любити Бога і ближнього. Бажаючи показати свою праведність, чоловік запитав: «А хто мій ближній?». У відповідь Ісус розповів історію. Один єврей подорожував наодинці. На нього напали розбійники і, побивши, кинули ледве живого. Повз нього пройшло два євреї — священник, а потім левіт, і жоден з них не допоміг йому. Аж тут над’їхав самарянин. Змилосердившись, він обережно обробив та перев’язав побитому рани і дбайливо довіз його до безпечного заїжджого двору, де той зміг би одужати. Завершуючи розповідь, Ісус запитав: «Як ти думаєш, хто з цих трьох став ближнім чоловікові, який був жертвою розбійників?». Обізнаному в Законі єврею не залишалось нічого, як відповісти: «Той, хто повівся з ним милосердно» (Луки 10:25—37).

¹⁴ Як ця притча показує Ісусову мудрість? За його днів євреї вважали, що «ближнім» є лише той, хто дотримується їхніх традицій. Про самарян вони точно так не думали (Івана 4:9). Якби Ісус розповів історію, в якій жертвою був самарянин, а рятівником — єврей, чи це б усунуло упередження? Божий Син мудро побудував розповідь так, що саме самарянин співчутливо потурбувався про єврея. Також Ісус уміло використав запитання в кінці притчі. Він звернув увагу на слово «ближній». Той знавець Закону, по суті, запитав: «Кого я повинен вважати своїм ближнім і виявляти до нього любов?». А Ісус запитав у відповідь: «Як ти думаєш, хто з цих трьох став ближнім?». Ісус зосередив увагу не на тому, кому виявили доброту, тобто не на потерпілому, а на тому, хто її виявив,— на самарянині. Справжній ближній бере на себе ініціативу, проявляючи любов до людей, хоч би яким було їхнє етнічне походження. Навряд чи можна було це пояснити ще ліпше.

¹⁵ Тепер зрозуміло, чому «люди були вражені тим, як він навчав», і тягнулись до нього (Матвія 7:28, 29). Не дивно, що одного разу «великий натовп людей» слухав Ісуса аж три дні і не покидав його, навіть щоб поїсти! (Марка 8:1, 2).

Як Ісус жив і поводився

16. Як Ісус показав, що керувався Божою мудрістю?

¹⁶ Ісус відображав мудрість Єгови ще в третій спосіб — своїм життям. Мудрість — практична і приносить добрі результати. «Хто серед вас мудрий і має розуміння?» — запитав учень Яків. А тоді відповів: «Нехай він покаже це своїми добрими вчинками» (Якова 3:13). Своїми добрими вчинками і поведінкою Ісус показав, що керувався в житті Божою мудрістю. Розгляньмо, як Ісус виявляв мудрість та врівноваженість у поведінці і ставленні до інших.

17. Які є докази того, що Ісус виявляв бездоганну врівноваженість у житті?

¹⁷ Чи ти помічав, що люди, яким бракує мудрості, часто впадають в крайнощі? Вони говорять або роблять щось нерозсудливе. Віддзеркалюючи Божу мудрість, Ісус виявляв бездоганну врівноваженість. Але найголовніше — він ставив духовні справи на перше місце у житті. Він ревно й активно звіщав добру новину. «Для цього я прийшов»,— сказав Ісус (Марка 1:38). Ось чому матеріальні речі не були для нього найважливішим, і, здається, Божий Син мав їх дуже мало (Матвія 8:20). Але він не вів аскетичного способу життя. Ісус, подібно до свого Батька — «щасливого Бога», був радісною людиною і дарував радість іншим (1 Тимофія 1:11; 6:15). Коли він був на весіллі,— а така подія не обходилася без музики, співів та веселощів,— то не намагався зіпсувати святкову атмосферу. Коли забракло вина, Ісус перетворив воду на добре вино, «яке серце звеселяє» (Псалом 104:15; Івана 2:1—11). Він часто приймав запрошення на гостини і не раз використовував ці події, щоб навчати (Луки 10:38—42; 14:1—6).

18. Як Ісус виявляв врівноваженість у ставленні до учнів?

¹⁸ Ісусову врівноваженість було видно у його ставленні до людей. Знаючи людську природу, він добре розумів, якими були його учні. Ісус знав, що вони недосконалі. Проте він бачив у них і позитивні риси, а також потенціал, який мають ці люди — люди, яких привів Єгова (Івана 6:44). Попри їхні недоліки, Ісус довіряв їм. Він показав свою довіру тим, що доручив їм серйозне та відповідальне завдання — проповідувати добру новину. І він не сумнівався, що вони зможуть справитися з цим завданням (Матвія 28:19, 20). Як видно з книги Дії, учні вірно виконували те, що Ісус наказав (Дії 2:41, 42; 4:33; 5:27—32). Тож, безсумнівно, Ісус повівся мудро, виявивши до них довіру.

19. Як Ісус показував, що є «лагідний та смиренний»?

¹⁹ Як уже говорилося в 20-му розділі, у Біблії сказано, що по-справжньому мудрі люди є смиренними і лагідними. Найліпший приклад у цьому подає Єгова. А Ісус? Те, як він смиренно поводився з учнями, дуже вражає. Як досконалий чоловік, він багато в чому перевершував учнів, але не ставився до них зверхньо. Ісус ніколи не змушував їх почуватися непотрібними чи непридатними. Навпаки, він зважав на їхні обмеження і терпляче ставився до їхніх помилок (Марка 14:34—38; Івана 16:12). Уяви, з Ісусом навіть діти почувались вільно та невимушено. Вони тяглися до Ісуса, бо відчували, який він «лагідний та смиренний» (Матвія 11:29; Марка 10:13—16).

20. Як Ісус виявив поміркованість у ставленні до жінки-язичниці?

²⁰ Ісус віддзеркалював Боже смирення у ще один важливий спосіб. Він був поміркований, тобто поступливий, якщо цього вимагало милосердя. Це видно з випадку, коли жінка-язичниця благала Ісуса зцілити її доньку, яку мучив демон. Ісус тричі дав зрозуміти, що не допоможе їй: спочатку нічого не відповідав; потім прямо сказав, що його послано до євреїв, а не язичників; і зрештою ввічливо наголосив на тій самій думці, навівши приклад. Але у жінки була дуже сильна віра, тому вона і далі наполягала. Як повівся Ісус? Зробив те, що відмовлявся робити перед тим,— зцілив її доньку (Матвія 15:21—28). Хіба ж таке смирення не вражає? Пам’ятай: смирення — це основа справжньої мудрості.

21. Чому варто наслідувати риси Ісуса, його мову, поведінку і ставлення до інших?

²¹ Ми надзвичайно вдячні Єгові, що Біблія так багато розповідає про життя і вчинки Ісуса — наймудрішої людини в історії! Ісус був досконалим відображенням свого Батька. Тому коли ми наслідуємо риси Ісуса, його мову, поведінку і ставлення до інших, то вчимось віддзеркалювати мудрість, що походить від Єгови. Наступний розділ розповість, як застосовувати Божу мудрість у повсякденному житті.