Найбільша людина, яка будь-коли жила
ЧИ МОЖНА з упевненістю назвати когось найбільшою людиною, яка будь-коли жила? Що, на вашу думку, робить людину великою? Її талант полководця? Її фізична сила? Чи її розумові здібності?
Історик Герберт Уеллс сказав, що великою є та людина, яка «залишила щось по собі, спонукала інших думати по-новому, і сила її впливу не ослабла навіть після її смерті». Хоча Уеллс не вважав себе християнином, однак він визнав: «Якщо оцінювати людей з цього погляду, то Ісус перевершує всіх».
Александр Македонський, Карл Великий (названий «Великим» ще за життя) і Наполеон Бонапарт були могутніми правителями. Їхній вплив на підданих був величезним, сама їхня присутність вселяла страх і повагу. Однак, згідно з повідомленнями, Наполеон сказав: «Ісус Христос командує Своїми підданими і впливає на них без видимої тілесної присутності».
Ось уже дві тисячі років вчення Ісуса і його життя, яке стало втіленням цього вчення, сильно впливають на людей. Дуже гарно про це сказав один письменник: «Усі армії, які будь-коли марширували, всі флотилії, які будь-коли були збудовані, всі парламенти, які будь-коли засідали, усі царі, які будь-коли правили,— все це разом не вплинуло так сильно на життя людини на землі».
Історична постать
Як не дивно, дехто твердить, що Ісус ніколи не жив і що його вигадали в I сторіччі. Ось що відповідає таким скептикам поважаний історик Вілл Дюрант: «Думка про те, що жменька простих людей змогла вигадати таку сильну і привабливу особистість, таку високу мораль і такий зворушливий взірець братерських стосунків, здається більш неймовірною, ніж всі чудеса, описані в Євангеліях».
Подумайте, чи могла б вигадана людина так сильно вплинути на всю історію людства? У довіднику «Історія світу очима істориків» (англ.) говориться: «Навіть зі світського погляду діяльність [Ісуса] відіграла набагато важливішу роль в історії людства, ніж досягнення будь-якої іншої видатної особи. Рік його народження став початком нової ери, визнаної провідними цивілізаціями світу».
Варто задуматись і над тим, що навіть сучасне літочислення починається від року, коли, як вважається, народився Ісус. В енциклопедії «Уорлд бук» пояснюється: «Дати до цього року відмічають позначкою “до Р. Х.”, тобто до Різдва Христового, а дати після цього року — позначкою “по Р. Х.”, тобто по Різдві Христовім».
Однак критики заявляють, що про Ісуса говориться тільки в Біблії і що жодних інших документальних згадок того часу про Ісуса не існує. Навіть Герберт Уеллс писав: «Давньоримські історики повністю ігнорували Ісуса; він не залишив сліду в історичних документах свого часу». Але чи це правда?
Хоча згадки про Ісуса Христа в працях ранніх світських істориків трапляються досить рідко, вони все-таки існують. Авторитетний римський історик I сторіччя Корнелій Тацит писав: «Христа, від імені якого походить ця назва [християни], стратив при Тиберії прокуратор Понтій Пилат». Светоній та Пліній Молодший, римські письменники того часу, також згадують про Христа. Крім того, Йосиф Флавій, єврейський історик I століття, писав про Якова, «брата Ісуса, званого Христом».
Тому «Нова британська енциклопедія» зазначає: «Ці незалежні одна від одної розповіді доводять, що в давнину навіть противники християнства ніколи не сумнівалися в історичності Ісуса, яку вперше і без вагомих підстав почали піддавати сумніву лише під кінець XVIII, впродовж XIX і на початку XX сторіч».
А втім, майже все, що нам відомо про Ісуса, було записано його послідовниками в I столітті. Їхні оповіді збереглися в Євангеліях — біблійних книгах, написаних Матвієм, Марком, Лукою та Іваном. Що ж ці оповіді говорять про те, ким був Ісус?
Хто ж він?
Це питання дуже цікавило Ісусових учнів у I сторіччі. Коли вони побачили, як Ісус чудом вгамував розбурхане вітром море, то здивовано запитали: «Хто ж він такий?» Іншого разу Ісус сам запитав апостолів: «Що ви думаєте? Хто я такий?» (Марка 4:41; Матвія 16:15).
А як би ви відповіли на це запитання? Чи Ісус був Богом? Сьогодні багато хто так думає. Однак учні Ісуса ніколи не вважали його Богом. Ось як відповів на Ісусове питання апостол Петро: «Ти — Христос, Син живого Бога» (Матвія 16:16).
Ісус ніколи не видавав себе за Бога, проте визнавав, що є обіцяним Месією, тобто Христом. Ісус також казав, що він — «Божий Син», але не Бог (Івана 4:25, 26; 10:36). Проте в Біблії не говориться, що Ісус був просто звичайною людиною. Він відрізнявся від решти створінь, тому що Бог створив його раніше, ніж усе інше (Колосян 1:15). Незліченні мільярди років, коли ще не було матеріального Всесвіту, Ісус жив на небі як духовна особа і близько спілкувався з Величним Творцем — своїм Батьком, Богом Єговою (Приповістей 8:22, 27—31).
Потім, приблизно дві тисячі років тому, Бог переніс життя свого Сина в утробу жінки і Ісус став людським сином Бога, народившись так, як всі люди (Галатів 4:4). Коли Ісус розвивався в материнській утробі і коли після народження виростав, то залежав від своїх земних батьків, яких вибрав для нього Бог. Зрештою Ісус став дорослим чоловіком, і йому було дано можливість повністю пригадати, які близькі стосунки він мав раніше зі своїм Батьком на небі (Івана 8:23; 17:5).
Що зробило його найбільшим
Ісус був найбільшою людиною тому, що старанно наслідував свого небесного Батька. Як вірний Син, Ісус наслідував Батька настільки точно, що міг сказати своїм послідовникам: «Хто бачив мене, той бачив і Батька» (Івана 14:9, 10). У всіх ситуаціях, які виникали в Ісуса, коли він жив на землі, він поводився так, як повівся б його Батько, Всемогутній Бог. «Я нічого не роблю від себе,— казав Ісус,— а говорю все так, як навчив мене Батько» (Івана 8:28). Тож, вивчаючи життя Ісуса Христа, ми, по суті, здобуваємо чітке розуміння того, яким є Бог.
Тому апостол Іван, хоч визнавав, що «ніхто з людей Бога ніколи не бачив», все-таки написав: «Бог є любов» (Івана 1:18; 1 Івана 4:8). Іван міг написати ці слова, бо пізнав Божу любов, спостерігаючи за Ісусом, який досконало відображав свого Батька. Ісус був співчутливим, добрим, смиренним і доступним. Поряд з ним легко себе почували не тільки слабкі та пригнічені, а й усілякі люди — чоловіки, жінки, діти, багаті, бідні, впливові і навіть закоренілі грішники. Не любили його тільки ті, в кого було зле серце.
Справді, Ісус не лише навчав своїх послідовників любити одне одного, але й показував, як це робити. Він говорив: «Як я вас полюбив, так любіть одні одних і ви» (Івана 13:34). Один з його апостолів писав, що «Христова любов... стоїть вище від знання» (Ефесян 3:19). Любов, яку виявляв Христос, перевершує будь-які академічні знання і спонукує людей відгукуватись на неї (2 Коринфян 5:14). Незрівнянний приклад любові — це головне, що зробило Ісуса найбільшою людиною. Протягом віків його любов торкалася сердець мільйонів людей і змінювала їхнє життя на краще.
Однак хтось може заперечити: «А скільки злочинів було зроблено в ім’я Христа: хрестові походи, інквізиція, війни, в яких мільйони так званих християн вбивали одні одних». Насправді ж ці люди своїми ділами спростували твердження, ніби вони є послідовниками Ісуса. Їхні вчинки суперечать тому, як він жив і чого навчав. Навіть індус, Мохандас Ганді, якось сказав: «Я люблю Христа, але зневажаю християн, бо вони не живуть так, як жив Христос».
Знання про нього приносить пожиток
Життя і служіння Ісуса Христа — це, без сумніву, найважливіший предмет для вивчення. Апостол Павло заохочував «пильно придивлятися до Ісуса» і «глибоко роздумувати» про нього. І сам Бог, говорячи про свого Сина, наказав: «Слухайте його». Книжка «Найбільша людина, яка будь-коли жила» допоможе вам у цьому (Євреїв 12:2, 3; Матвія 17:5).
Було докладено зусиль, щоб описати всі події земного життя Ісуса, про які згадується в чотирьох Євангеліях, у тому числі всі його промови, приклади і чудеса. Наскільки це було можливо, усі події викладено в такому порядку, в якому вони відбувалися. У кінці кожного розділу наводяться біблійні вірші, на основі яких він був написаний. Заохочуємо вас прочитувати ці вірші і відповідати на запитання для повторення.
Один науковець з Чиказького університету не так давно заявив: «За останні двадцять років про Ісуса написано більше, ніж за два минулі тисячоліття». Все ж дуже важливо особисто дослідити Євангелія, оскільки в «Британській енциклопедії» слушно зазначається: «Деякі студенти настільки захоплюються суперечливими теоріями про Ісуса та Євангелія, що нехтують вивченням цих основних джерел».
Ми сподіваємось, що після детального і неупередженого розгляду Євангелій ви погодитесь, що найвизначніша подія в історії людства відбулась за часу правління римського Цезаря Августа, коли з’явився Ісус з Назарета, щоб віддати за нас своє життя.