Розділ 2

Як смерть впливає на щоденне життя

БІЛЬШІСТЬ людей дуже турбуються тим, що впливає на їхнє життя і на життя їхніх родин тепер. Але дуже мало хочуть говорити або думати про смерть.

Правда, смерть не є приємна надія, але вона має дуже певний вплив на наше щоденне життя. Хто з нас не відчув смуток і глибоке почуття втрати, коли близький приятель або любимий родич помер? Смерть у родині може цілком змінити її життя, знищити сталий дохід, привести самотність або пригнічення для тих, що залишаються живими.

Хоч смерть є неприємна, то вона є щоденною подією, яку ви мусите зустрічати. Ви не можете продовжити деякі акції вічно. Завтра може бути запізно.

А як цей факт впливає на вас? Чи короткість життя часами гонить вас розпачливо пробувати загарбувати стільки, скільки ви можете? Або, чи ви берете погляд віруючих у долю, роблячи висновок, що буде, то буде?

ПОГЛЯД ВІРУЮЧИХ У ДОЛЮ

Багато людей сьогодні вірять, що доля керує життям і смертю. Таке є основне поняття більше як 477 мільйонів індусів. По суті, такі погляди про долю є майже універсальні. Чи ви не чули як люди говорять: Так мало статися’, ’Його час прийшов’, або ’Його обминуло, бо його час ще не прийшов’? Такі вислови можна звичайно чути в часі непередбачених випадків. Але, чи це правда? Застановіться над прикладом:

На Повітряній Виставі в Парижі у 1973 р., літак TU-144 з Радянського Союзу розбився, забиваючи всіх його робітників. Великі кавалки літака впали на село Ґусанвил, у Франції. Одна жінка там щойно зачинила двері спальні, коли уламки від аварії розбили її зовнішню стіну і цілком знищили спальню. Вона не була поранена.

Інші не втекли від нещастя. Між жертвами було троє внуків, але не бабуся.

Чи ті діти та інші померли, тому що їхнє число прийшло або їхній “час“ прийшов? Чи інші залишилися живими, тому що доля мала забрати їх пізніше?

Ті, що відповідають “так“ до цих питань вірять, що жодним зусиллям не можна відвернути смерть від особи, коли її ’час уже прийшов’. Вони вірять, що без різниці, яка обережна особа може бути, то вона ніяк не може відвернути те, що доля має для неї. Цей погляд є подібний до погляду стародавніх греків, які вірили, що три богині — Клото, Лачесіс і Атропос контролювали долю людини. Кажуть, що Клото плела нитку життя, Лачесіс рішала її довжину, а Атропос перетинала її, коли приходив час.

Чи така віра про долю є розсудлива? Запитайте себе: Чому число смертельних випадків зменшується, коли закони про безпечність дотримуються, а збільшуються, коли ці закони зневажаються? Як це, що більшість випадків смерти у вуличному русі бувають через людську недбалість, п’янство, помилку або беззаконня? Чому це, що по країнах де є високі рівні гігієни і добра дієта, то люди живуть багато довше ніж у країнах де бракує цих засобів? Чому більше курців умирають від рака легенів від некурців? Як усе це може траплятися від сліпої долі над якою ніхто не має контролі? Замість долі, чи це не є правда, що є причина на те, що стається з людством?

Чи багато смертельних випадків часто не бувають лише тому, що хтось зайшов у небезпечний стан саме на час? Пояснити: Кожного дня чоловік виходить із свого дому до роботи в той самий час. Одного ранку, коли він минає дім сусіда, він чує крик і сварку. Він поспішає кроком, і саме коли завертає куток, його вдаряє сліпа куля. Він помер тому, що був на тому місці в поганий час; обставини були непередбачені.

Зауважуючи те, що дійсно відбувається в щоденномужитті, мудрий письменник Біблійної книги Екклезіястова сказав: “Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка — у знавців, бо від часу й нагоди залежні вони“, або іншими словами, непередбачені випадки всіх зустрічають. — Екклезіястова 9:11.

Особа, яка оціняє цей факт не відкидає законів безпеки і не бере непотрібні риски, думаючи, що вона є забезпечена від смерти аж поки не прийде її “час“. Вона знає, що віра в долю може бути небезпечна, як для неї, так і для інших. Це знання, коли буде мудро пристосоване, може продовжити ваше життя.

З другої сторони, віра в долю може довести до нерозсудливих сміливих вчинків і вона може також зробити особу недбайливою щодо інформації про справи, які можуть глибоко впливати на неї і її родину.

ЖИВУЧИ ЛИШЕ ДЛЯ ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ

Крім віри в долю, події за цього двадцятого століття мали великий вплив на поводження людей.

Подумайте на хвилинку про те, що сталося. Мільйони зникли, як жертви війни, злочину, бунту і голоду. Життя-підкріпляюче повітря і вода постійно забруднюються. Здається, що людське життя є загрожене зі всіх сторін. І нема жодного запевнення, що в недалекій майбутності людство зможе розв’язати свої проблеми. Життя виглядає дуже непевне. З якими наслідками?

Багато мешканців землі живуть лише для теперішнього часу, щоб використати скільки можна з сьогоднішнього стану. Вони почуваються примушені робити це, розсуджуючи, що нема іншого життя, крім теперішнього. Біблія дуже придатно описує про їхнє відношення: “Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем“. — 1 Коринтян 15:32.

Щоб втекти від неприємних дійсностей життя, багато звертаються до алкоголю або наркотиків. Інші стараються пробувати знайти вихід з їхніх розстроєнь і журби про короткість життя беручи особисту участь у всяких статевих досвідах — розпусті, перелюбі, мужоложстві, жіночоложстві. Каже книжка Смерть і її Таємниці (в англійській мові):

“Здається, то страх гуртової смерти впливає на більше нормальних людей сьогодні, принаймні несвідомо. Це принаймні частково пояснює безладдя наших часів, яке виявляється безпричинним злочином, варварством, еротизмом і прискорюючим темпом життя. Навіть сучасна музика і танці відбивають розпач людства, яке вже не вірить у свою власну майбутність“.

А які були наслідки гонитви за теперішнім життям, ніби завтрішнього дня вже не буде?

Ті, що дуже пиячать можуть тимчасово забути свої клопоти. Але вони жертвують свою поважність і, коли є п’яні, часами можуть поранити себе або інших фізично. А наступного дня вони знаходять, що вони додали собі страшну головну біль до клопотів, яких вони вже мали.

Наркомани, також, платять високу ціну за їхні зусилля втікати від дійсностей. Часто вони шкодять собі фізично і розумово. І, щоб підтримувати свою коштовну звичку, то вони ще дальше принижують себе крадіжкою або проституцією.

А що сказати про безладні статеві зносини? Чи вони поліпшують життя? Навпаки, вони часто родять огидний плід венеричної хвороби, небажаних вагітностей, незаконних дітей, абортів, розбитих домів, гірку заздрість, сварки, а навіть душогубство.

Безперечно, що багато людей не ведуть таке розбещене або розпусне життя. Однак, вони не можуть відвернути натисків, які приходять із знання, свідомо чи несвідомо, що їхнє життя має закінчитися. Знаючи, що їхнє життя є обмежене, вони можуть пробувати робити поступ у світі так скоро, як тільки можливо. З яким наслідком? їхнє бажання за матеріальними речами може спонукати їх жертвувати особисту чесність. Так як Біблійна приповістка говорить: “Хто спішиться набувати багатства не залишиться невинний“. (Приповістки 28:20, НС) Але це не все.

Так багато часу й енергії вживаються гнатися вперед матеріалістично, що дуже мало часу лишається для родини. Правда, діти можуть мати всі матеріальні речі, які вони хочуть. Але, чи вони дістають потрібного проводу і поправлення, щоб вирости на відповідальних молодих чоловіків і жінок? Багато родичів, хоч знають, що не відкладають своїм дітям досить часу, дійсно не бачать причини дуже журитися — аж поки вже є запізно. Так, це є дуже болячо для родича довідатися, що його сина заарештували, або що його недолітня донька буде безшлюбною матір’ю.

Чи не ясно з того, що сьогодні відбувається, незважаючи на короткість життя, що багато людей мусять навчитися як провадити більш задовольняюче життя?

Очевидна неминучість смерті не гонить усіх осіб відкидати моральні принципи або розвивати байдужий погляд віруючих у долю. Навпаки, сотки тисяч людей сьогодні втішаються здоровим життям, тому що на них смерть не має шкідливого впливу.

КРАЩИЙ СПОСІБ

З правильним поглядом, смерть може навчити нас чогось корисного. Коли смерть відбирає свою жертву, то ми можемо скористати, коли серйозно задумаємося над способом, яким ми провадимо наше власне життя. Коло три тисячі років тому уважний спостерігач людства підкреслив цю точку, кажучи: “Краще добре ім’я від оливи хорошої, а день смерти людини — від дня її вродження! Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то — кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере! . . . Серце мудрих — у домі жалоби, а серце безглуздих — у домі, веселощів“. — Екклезіястова 7:1-4.

Біблія тут не радить вибирати смуток замість радість. Навпаки, тут відноситься до особливого часу, коли родина є в жалобі через смерть одного з її членів. Це не є час забувати померлого і бенкетувати. Бо так, як смерть закінчила всі плани і діла мертвого, то так вона може закінчити й наші. Було б добре запитати себе: Що я роблю зі своїм життям? Чи я розвиваю добре ім’я і репутацію? Скільки я додаю до щастя та добробуту інших?

Не в часі народження, але продовж нашого цілого життя наше “ім’я“ набирає дійсне значення, виявляючи нас, якою особою ми дійсно є. Особа, якої серце є немов у “домі жалоби“ є особа, яка серйозно застановляється над своїм власним способом життя, без різниці, яке коротке воно може бути. Вона вважає його дуже дорогоцінним. Вона не відбиває пустого, зневажливого духа дому веселощів. Швидше, вона старається провадити значне, цілеспрямоване життя і цим способом додає до щастя та добробуту співближніх.

Як хтось може вирішити чи він тепер втішається найкращим можливим способом життя, чи він дійсно провадить цілеспрямоване життя? Справді, щоб зробити це, треба якогось рівня. Збільшаюче число щирих осіб кругом світу приходять до висновку, що Біблія є той вірогідний рівень або стандарт. Через перегляд Біблії вони знайшли дійсну ціль життя тепер і вона дала їм чудову надію на майбутність, надія, яка включає життя під праведними обставинами на цій землі. Вони виразно зрозуміли, що, не смерть, але життя є Божий намір для людства.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Чи доля контролює вашим життям, так як вірили стародавні греки?