Коли немає надії та любові

СІМНАДЦЯТИРІЧНА канадка написала, чому вона хоче померти. Вона назвала такі причини: «Почуття самотності й страх стосовно майбутнього; відчуття справжньої неповноцінності поряд з колегами; ядерна війна; озоновий шар; я дійсно потворна і тому ніхто не одружиться зі мною, я помру самотньою; як на мене, у світі немає того, заради чого було б варто жити, отже, навіщо чекати, аби переконатись у цьому; моя смерть полегшить життя інших; мене вже ніхто не образить».

Чи це саме ті причини, через які молоді вчиняють самогубства? Газета «Ґлоб енд мейл» пише, що в Канаді «другою після дорожньо-транспортних пригод найпоширенішою причиною смерті молодих людей тепер є самогубство».

Професор Раіс Гасан з Фліндерського університету, що у Південній Австралії, зазначає у своїй лекції «Непрожите життя. Тенденції самогубств серед молоді»: «Існує низка соціологічних причин, котрі стосуються цього питання та істотно впливають на ріст кількості підліткових самогубств. Це високий рівень безробіття серед молодих; зміни австралійської сім’ї; поширення наркоманії та жорстокості; ріст насильства серед молоді; психічне здоров’я та дедалі більший розрив між «теоретичною свободою» і автономією на ділі». У лекції також говориться, що результати декількох опитувань виявили песимістичні настрої стосовно майбутнього і наводять на думку про те, що «багато молодих людей дивиться у майбутнє, і своє, і світу, зі страхом та тривогою. Вони уявляють собі світ під загрозою ядерної війни та спустошений забрудненням навколишнього середовища, суспільство, позбавлене душевного тепла, де техніка вийшла з-під контролю, поширилось безробіття».

За матеріалами опитування, проведеного інститутом Ґеллапа, серед молодих людей віком від 16 до 24 років додатковими причинами самогубств є збільшення різниці між багатими й бідними, збільшення кількості неповних сімей, ріст популярності вогнепальної зброї, розбещення дітей та загальний «брак віри у завтрашній день».

Журнал «Ньюсуїк» повідомляє, що у Сполучених Штатах Америки «вирішальним фактором [підліткових самогубств] є наявність вогнепальної зброї. Порівнявши юних самовбивць, котрі не страждали психічними розладами, та дітей, які не заподіяли собі смерті, дослідники виявили лише одну відмінність: заряджена зброя у помешканні. Це стосовно тези, що не зброя вбиває». А заряджені рушниці є в мільйонах квартир!

Байдужість суспільства і страх можуть спровокувати уразливих підлітків на самогубство. Зважте: кількість злочинів, учинених проти юнаків та дівчат у віці 12—19 років, удвічі більша від злочинів проти населення взагалі. Журнал «Маклінз» повідомляє про дослідження, які виявили, що «найчастіше жертвами нападу стають молоді жінки віком від 14 до 24 років». Там же говориться: «На жінок нападають і вбивають найчастіше ті, хто запевняє, що любить їх». Які наслідки цього? Страх перед цим та іншими лихами «руйнує у дівчат довір’я та почуття безпеки». За даними одного дослідження, майже третина зґвалтованих обдумувала самогубство.

Дані по Новій Зеландії виявляють ще один чинник самогубства у молодому віці: «Через поширеність матеріалізму, любові до життєвих благ люди вимірюють успіх особи багатством, привабливою зовнішністю та владою, і тому багато молодих людей відчувають себе нікчемами, вигнанцями суспільства». Крім того, журнал «Фючуріст» зазначає: «В [юнаків] та дівчат є пристрасть до негайного задоволення, вони бажають мати все й одразу. Їхньою улюбленою телепередачею є мильні опери. Вони хотіли б жити в оточенні таких же гарних людей, одягнених за останньою модою, з великими грошима та престижем і не дуже перевантажених роботою». Повний набір таких нереалістичних, нездійсненних очікувань сприяє розпачу та може спричинити самовбивство.

Почуття, яке рятує життя?

Шекспір написав: «Любов засяє сонцем по грозі». Біблія говорить: «Ніколи любов не перестає» (1 Коринтян 13:8). Саме це почуття й вирішить проблеми молодих людей, які схильні до самогубства: вони прагнуть любові та спілкування. У «Медичній енциклопедії американської медичної асоціації» говориться: «Люди, схильні до самогубства, переважно почувають себе жахливо самотніми, і, аби запобігти відчайдушному крокові, іноді достатньо розмови з чуйною людиною, яка вміє слухати».

Часто юнаки та дівчата надзвичайно сильно прагнуть любові та відчуття потрібності комусь. Знайти їх у цьому холодному і страшному світі, де на юнацтво не дуже, а то й зовсім не звертають уваги, з кожним днем складніше. Однією з причин підліткових самогубств буває відмова батьків спілкуватись через неприємності в сім’ї чи розлучення. Батьки позбавляють дітей спілкування із собою за різних обставин.

Розгляньмо випадок, коли батьки рідко бувають вдома зі своїми дітьми. Мама й тато повністю загрузли в роботі чи зайняті розвагами, які виключають участь дітей. Це непряма, але досить очевидна відмова дитині у спілкуванні. Відомий журналіст і дослідник Х’ю Мекей зазначає, що «батьки дедалі більше відокремлюються. Вони піклуються перш за все про себе, щоб ні в якому разі не змінити свого способу життя... Кажучи відверто, діти вийшли з моди... Життя важке, і всі займаються тільки собою».

Крім того, у певних країнах чоловіки через свій чоловічий гонор не хочуть, аби їх бачили у ролі доглядачів. Журналістка Кейт Леґґ добре висловилась: «Чоловіки, що хочуть діяти в інтересах громади, ліпше рятуватимуть когось чи гаситимуть пожежу, ніж займатимуться догляданням... Вони віддають перевагу великій, мовчазній та героїчній боротьбі із зовнішніми силами, нехтуючи роботою, що вимагає співпраці та піклування людьми». Звичайно, виховування дітей якраз і передбачає найтіснішу співпрацю з людьми. Брак батьківської опіки рівносильний відмові від дитини. Внаслідок цього у вашого сина або дочки може розвинутись негативне уявлення про себе та недостатнє вміння спілкуватись. Журнал «Едюкейшин дайджест» пише: «Без позитивного уявлення про себе дитина не має основи для прийняття рішень на свою користь».

Результатом буває безнадійність

Дослідники вважають, що безнадійність є головною причиною самогубств. Ґейл Мейсон, австралійський автор, який пише про підліткові самогубства, зазначив: «Вважається, що безнадійність більше, ніж депресія, пов’язана з думками про самогубство. Безнадійність іноді розцінюють як один із симптомів депресії. ...Найчастіше безнадійність набирає форми загального відчуття розпачу стосовно свого майбутнього, а зокрема матеріального забезпечення, і в меншій мірі відчуття безнадійності стосовно долі світу».

Оскільки громадські діячі часто поводяться нечесно, в юнацтва не з’являється бажання підвищити власний моральний рівень. Вони думають: «Навіщо клопотатись?» Журнал «Гарперс» так говорить про здібність юнаків визначати лицемірство: «Молоді, з їхньою чутливістю до лицемірства, вправно читають, але не книги. Вони заглиблені у читання повідомлень, що надходять зі світу, в якому їм доведеться жити». Про що ж вони дізнаються? Стефані Даурік коментує: «Ніколи раніше не було такої зливи порад про те, як жити. Люди ще ніколи не були такими багатими й освіченими, і все ж, скрізь розпач». Крім того, серед вищої еліти політичних та релігійних кіл так мало добрих прикладів для наслідування. Даурік ставить слушні запитання: як нам навчитись мудрості, гнучкості та дізнатись про мету безцільних страждань? Як нам розвивати любов в атмосфері себелюбства, нетерпимості й пожадливості?»

Ви знайдете відповіді на ці запитання у наступній статті, і вони, напевно, здивують вас.

[Вставка на сторінці 6]

«Багато молодих людей дивиться у майбутнє, і своє, і світу, зі страхом та тривогою».

[Вставка на сторінці 7]

«Аби запобігти відчайдушному крокові, іноді достатньо розмови з чуйною людиною, яка вміє слухати».

[Рамка на сторінці 6]

Що часто передує самогубству

• Поганий сон, втрата апетиту.

• Відокремленість та відчуженість, схильність до нещасних випадків.

• Втеча з дому.

• Разюча зміна зовнішності.

• Вживання наркотиків та/або зловживання алкоголем.

• Збудження та агресивність.

• Розмови про смерть; письмове повідомлення про самогубство; зображення насильства, особливо над власною особою.

• Почуття провини.

• Безнадійність, відчай, пригніченість, приступи плачу.

• Роздаровування особистих речей.

• Нестійка увага.

• Втрата інтересу до приємної діяльності.

• Самокритика.

• Безладне статеве життя.

• Раптове погіршення успішності у школі; погане відвідування школи.

• Належність до секти або банди.

• Підвищено радісний настрій після пригніченості.

За матеріалами книжок «Підлітки в кризі» (Американська асоціація освітян) та «Депресія і самогубство серед дітей і підлітків» Філіпа Ґ. Патроса і Тоні К. Шаму.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Щира любов та співчуття допомагають юним цінувати життя.